4. Принципи організації та діяльності адвокатури.

Хартія основоположних принципів діяльності європейських адвокатів, прийнята Радою асоціацій адвокатів та правничих спілок Європи 24 листопада 2006 р., встановила: «Існують засадничі принципи, які є загальними для всіх європейських адвокатів, хоча ці принципи і формулюються дещо по-різному в різних країнах. Основоположні принципи закріплені в різних національних і міжнародних кодексах, що регулюють поведінку адвокатів. Європейські адвокати сповідують ці принципи, які необхідні для належного відправлення правосуддя, забезпечення доступу до правосуддя та права на справедливий суд відповідно до вимог Європейської конвенції з прав людини".

Принципами адвокатури України є основоположні, керівні ідеї, основні вихідні положення та закономірності, на яких ґрунтується призначення та сутність адвокатури, її організація та діяльність, здійснення адвокатської діяльності. Визначення принципів адвокатури дозволяє розкрити її сутність, оскільки принципи формують базис, платформу для різноманітних норм, які регулюють адвокатську діяльність та організацію адвокатури.

Принципи організації та діяльності адвокатури складають систему, мають зв'язок між собою та підтримають один одного. Кожен принцип має своє місце у системі принципів адвокатури та характеризує ту чи іншу її основу.

Сучасне законодавство про адвокатуру розмежовує принципи здійснення адвокатської діяльності (ч.1 ст.4 Закону); принципи здійснення адвокатського самоврядування (ч.1 ст. 43 Закону); основні принципи адвокатської етики (розділ ІІ Правил адвокатської етики).

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Принцип верховенства права є одним з найфундаментальніших загальних принципів не лише адвокатури, а й права загалом.Сутність принципу верховенства права у діяльності та організації адвокатури полягає в тому, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються для адвоката при здійсненні адвокатської діяльності та для адвокатури, загалом, найвищою соціальною цінністю. Адвокатура та адвокат повинні спрямовувати свою діяльність на захист загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, права України, основним пріоритетом яких є права і свободи людина та громадянина.

Не слід ототожнювати принцип верховенства права з принципом законності. Право і закон є не тотожні поняття, оскільки останній є лише одним із проявів права. При з’ясуванні сутності принципу законності у адвокатській діяльності насамперед, необхідно виходити з того, що його змістом є захист законними способами прав і законних інтересів клієнтів. Адвокат у своїй професійній діяльності зобов’язаний дотримуватись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципу верховенства права, застосовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Принцип незалежності.Ст.5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» має назву «Адвокатура і держава» та встановлює: «Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності».

Таким чином, держава декларує незалежність адвокатури, але, слід визнати, що кожна з сторін розуміє цю незалежність по-своєму. Історія адвокатури наглядно демонструє, що держава в усі часи намагалася створити механізми контролю за адвокатською діяльністю та управлінням адвокатурою. Відношення влади до адвокатури є показником розвитку адвокатури, відображує можливості у сфері захисту прав та основних свобод людини й громадянина, дозволяє визначити наявність діалогу між державою та суспільством.

Функціонування адвокатури має здійснюватися таким чином та в таких умовах, щоби взаємодія держави з адвокатурою не мала на меті обмеження адвокатів у виконанні професійних обов'язків, створення перешкод у реалізації завдань адвокатури з захисту прав, свобод та законних інтересів клієнтів, порушення прав адвокатів у сфері самоврядування.

Визнання державою самостійності адвокатури, свободи здійснення професійної діяльності адвокатів є справжньою перемогою адвокатської спільноти у боротьбі за свою незалежність, що є одночасно досягненням суспільства в цілому.

Проте, принцип незалежності за своїм змістом охоплює й інші аспекти організації та діяльності адвокатури.

Незалежність як принцип проявляється на зовнішньому рівні, й тоді варто розуміти, що адвокатура є незалежною не лише від органів держави та місцевого самоврядування, але й від комерційних структур, політичних партій, окремих громадян, тобто третіх осіб.

Внутрішній рівень незалежності реалізується як внутрішньокорпоративна незалежність адвоката. У межах принципу законності це означає свободу адвоката при виборі правової позиції, тактики ведення справи від органів адвокатського самоврядування, вказівок членів органів адвокатського самоврядування.

Ніхто не вправі втручатися в діяльність адвокатів за винятком випадків, коли ця діяльність порушує законодавство України та правила адвокатської етики.

Принцип конфіденційності.Конфіденційний означає таємний, довірчий, такий, що не розголошується. Отже, принцип конфіденційності обумовлює відносини довіри між адвокатом та клієнтом.

Збереження довіри клієнта не може мати обмеження у часі або бути відмінений заради інших осіб. Конфіденційність є основою для взаємодії клієнта з адвокатом, безумовним фактором успішного спілкування та належного виконання адвокатом своїх функцій.

Слід зазначити, що до змісту принципу конфіденційності відноситься як адвокатська таємниця, так і інформація, яка не є адвокатською таємницею, але обумовлює довірчий характер взаємовідносин клієнта та адвоката.

Принцип уникнення конфлікту інтересів.П.8 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає конфлікт інтересів як суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість при виконанні адвокатом своїх професійних обов'язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Дія цього принципу пов’язана із ст. 28 Закону, відповідно до якої адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів та він зобов'язаний відмовитися від виконання вже укладеного договору, у разі, якщо:

- виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім'ї або близьких родичів, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов'язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів;

- адвокат надає правову допомогу також іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася за укладенням договору про надання правової допомоги.

Конфлікт інтересів – це ситуація, коли адвокат не може виконати професійні обов’язки з надання правової допомоги належним чином, не порушуючи інтереси клієнта або не викликаючи негативні наслідки для клієнта або власно для себе.

Ст. 23 Правил забороняє адвокату здійснювати професійні обов’язки не тільки при наявності конфлікту, але й при його реальній загрозі: якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення суперечності інтересів.