6. Права та функції Військової служби правопорядку.

Військовослужбовцям Служби правопорядку під час виконання покладених на них завдань надається право:

1) вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів та від інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння, дотримання громадського порядку, правил носіння військової форми одягу, припинення правопорушень, а також дій, що перешкоджають здійсненню завдань і функцій Служби правопорядку, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу;

2) перевіряти у військовослужбовців і військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, а на території військових частин (військових об'єктів) також в інших осіб документи, що посвідчують їх особу, та інші документи, необхідні для з'ясування питань, що належать до компетенції Служби правопорядку, а також у разі підозри їх у вчиненні злочинів чи інших правопорушень;

3) викликати осіб, зазначених у пункті 2 цієї статті, для дачі пояснень у справах про правопорушення, що знаходяться в її провадженні та інші.

На Службу правопорядку покладається здійснення таких функцій:

1) попереджувати, виявляти, припиняти злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах, а також в інших місцях військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків;

2) приймати та реєструвати заяви і повідомлення про злочини та інші правопорушення, вчинені у військових частинах, а також в інших місцях особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, своєчасно приймати стосовно них обгрунтовані і законні рішення;

4) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, що віднесені до компетенції Служби правопорядку Кодексом України про адміністративні правопорушення;

5) виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України, вживати заходів щодо їх усунення, брати участь у правовому вихованні військовослужбовців, працівників Збройних Сил України т інші.

Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

• Якими правами наділена Служба безпеки України?

• Якими нормативно-правовими актами регулюється діяльність Військової служби правопорядку

Лекція № 18

Тема

Адвокатура України та організаційні основи нотаріату.

Основний зміст

Предмет, мета, структура та взаємозв’язок навчального курсу з іншими дисциплінами.Принципи, організаційні форми адвокатської діяльності.

Досягнення цілей правової держави – забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення громадянської злагоди, дотримання принципу верховенства права - обумовлює розвиток адвокатської діяльності, підвищення авторитету адвокатури як незалежного професійного правозахисного інституту, функцією якого є надання професійної правничої допомоги. Зрозуміння задач адвокатури, принципів її організації та діяльності, правового статусу адвоката потребує отримання необхідних знань в процесі навчання у вищому навчальному закладі. Отже, курс "Адвокатура України" є необхідною складовою юридичної освіти.

Наука про адвокатуру обговорюється у вітчизняній юридичній літературі як спеціальна наука, що досліджує проблеми адвокатури. Наука про адвокатуру (адвокатологія, теорія адвокатури, адвокатська наука) - це суспільна (юридична) галузь знань про закономірності виникнення, становлення, функціонування та подальшого розвитку адвокатури з метою виконання найвищої соціальної місії держави, спрямованої на сприяння захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, а також юридичних осіб. У розвиток науки про адвокатуру у вищих навчальних юридичних закладах запроваджено навчальні дисципліни про організацію та діяльність адвокатури в Україні. В НУ ОЮА навчальну дисципліну "Адвокатура України" введено у 1998 році.

Предметом навчального курсу «Адвокатура України» є організаційно-правові основи функціонування інституту адвокатури в Україні.

Метою вивчення даної навчальної дисципліни у вищих юридичних навчальних закладах є набуття знань з питань правового регулювання завдань адвокатури та здійснення адвокатської діяльності, визначення правового статусу адвоката в Україні, системи та повноважень органів адвокатського самоврядування, перспектив подальшого розвитку інституту адвокатури в контексті судово-правової реформи, дотримання гарантій адвокатської діяльності, вдосконалення законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність у відповідності до міжнародних стандартів організації адвокатури та надання адвокатами правової допомоги, підготовка майбутніх випускників факультету адвокатури до здійснення адвокатської діяльності.

Структура. Навчальна дисципліна складається з 6 тем, ключові положення яких викладаються на лекціях. В структуру навчального курсу включено розділи знань:

1) про завдання та конституційно-правові основи діяльності адвокатури в Україні;

2) про сутність адвокатського самоврядування та систему органів адвокатського самоврядування в Україні;

3) про правовий статус адвоката в Україні;

4) про адвокатську етику, її поняття, принципи та значення дотримання адвокатами;

5) про процедуру притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності;

6) про зміст, підстави та гарантії здійснення адвокатської діяльності.

Досягнення мети навчального курсу передбачає використання знань інших правових дисциплін, зокрема таких як: «Теорія держави та права», «Історія держави та права», «Судові та правоохоронні органи України», «Конституційне право України», «Цивільне право України», що викладаються в Національному Університеті «Одеська юридична академія».

Методологія навчальної дисципліни дозволяє студентам використовувати широке коло способів пізнання. Насамперед, це загально-філософські методи пізнання - діалектичний, аналіз та синтез, метод аналогії, дедукції та індукції, історичний та логічний методи, емпіричний. Досить важливе значення, на наш погляд, при вивченні адвокатури мають такі загальнонаукові методи як метод функціонального аналізу та метод системного аналізу, які дозволяють дослідити належним чином функціональні та організаційні основи адвокатури.

Поряд з використанням загальнонаукових методів пізнання свого предмету доцільновикористовувати й приватноправові методи, причому, як юридичних, так і інших наук, зокрема, конкретно-соціологічний метод, методи спостереження, вивчення документів, формально-юридичний, порівняльно-правовий методи, теоретичного моделювання та інші.