4. Засади фінансування судів.

Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

До основних принципів організації діяльності судів можна віднести наступні:

- Принцип відповідального керівництва судовою системою означає, що кожна посадова особа, яка здійснює організаційну діяльність в судовій сфері, повинна діяти виключно в межах наданих їй повноважень і приймати в цих межах всіх можливих активних зусиль для вирішення повсякденних управлінських питань. У разі перевищення службових повноважень або настання службової недбалості відповідний суб'єкт повинен нести всю повноту передбаченої законом відповідальності.

- Принцип поєднання єдиноначальності і колегіальності в галузі управління судовою системою передбачає здійснення організаційної діяльності уповноваженими адміністративними особами (головою суду, керівником апарату суду, посадовою особою територіального управління Державної судової адміністрації України та т.д.) по керівництву і забезпечення функціонування судів головним чином одноосібно. Однак при цьому не виключається наявність і колегіальних форм прийняття рішень з питань організації роботи судових органів.

- Принцип взаємодії суб'єктів судового управління передбачає введення такого правового механізму функціонування діяльності по керівництву і забезпечення роботи судової системи, коли дії одних уповноважених в цій області органів і посадових осіб взаємно доповнюють дії інших і створюється режим цілісного управління судовою гілкою державної влади.

Призначенням цього принципу є одночасно і запобігання дублюванню функцій різних організаційних структур в області правосуддя. Взаємодія як управлінська категорія не зв'язується тільки з внутрішньо організаційною діяльністю в рамках судової системи, а й допускає відносини з приводу матеріально-технічного, інформаційного та іншого забезпечення судів з іншими державними органами і організаціями, насамперед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

- Принцип контролю спрямований на забезпечення режиму законності і дисципліни в сфері організації судової діяльності, своєчасне і якісне виконання управлінських рішень. Контроль як функція управління виступає тут одночасно як складова частина керівної управлінської роботи відповідних суб'єктів, так і спосіб перевірки правомірності дій останніх з боку органів суддівського самоврядування.

- Створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя;

- Задоволення потреб судів в кадрових, фінансових та інших ресурсах;

- Невтручання у здійснення судами правосуддя і суворе дотримання принципу незалежності суддів, народних, присяжних і арбітражних засідателів;

- При розгляді конкретних справ органи, що здійснюють організаційне забезпечення діяльності судів, не має права давати судам будь-які вказівки, а суди не зобов'язані (та й не має права) виконувати ці вказівки, якщо вони все ж були дані;

- Організаційне забезпечення діяльності судів здійснюється тільки в рамках, встановлених законом та у визначеному ним порядку.

Суд є органом державної судової влади, тобто установою, яка здійснює властиві цій владі певні управлінські функції в публічно-правовій сфері. Як установа, суд може бути учасником цивільно-правові відносини і діяти в приватно-правовій сфері як юридична особа. Суд також виконує властиві цій владі функції, зокрема правосуддя, тобто діє як судовий орган. Правосуддя суд здійснює за встановленою законом процедурою. Отже, адміністрування суддів необхідно розглядати в інституціональному, функціональному і процесуальному аспектах, кожному з яких притаманні свої завдання, засоби, організаційні форми. У той же час воно об'єднано основною функцією судової влади - здійснення справедливого правосуддя незалежним судом.

Адміністрування судів має комплексний характер. Воно включає організаційне забезпечення діяльності суду як органу державної влади, юридичної особи, судового органу; матеріально-технічну базу: наявність будівель, приміщень, залів судових засідань; фінансова забезпеченість; кадровий склад носіїв судової влади, апарат суду. організацію роботи та вирішення питань взаємовідносин з іншими органами державної влади, а також питань внутрішньої діяльності суду; організаційно-технічні питання судочинства. В адмініструванні судів можна виділити два взаємопов'язані блоки: судове управління і фінансування.

У національній правовій системі України ще з радянських часів використовується термін "судове управління", зміст якого охоплює і організаційне і фінансово-матеріальне забезпечення діяльності судів. У той же час в країнах розвиненої демократії в сучасний період широко застосовується термін "адміністрування судів". Інтерпретація цього терміну, а також аналіз міжнародно-правових актів з питань діяльності судів та незалежності суддів свідчить на користь поняття "адміністрування судів" і доцільність його впровадження в національній правовій теорії і практиці, правовому регулюванні.

Судове управління в широкому сенсі прийнято розглядати як діяльність з організації роботи суду, налагодження чіткої його роботи і створення умов для успішного виконання ним завдань та функцій, а також з організаційного забезпечення розгляду справ судом (процесуальний аспект управлінської діяльності). Правове регулювання адміністрування судів повинно здійснюватися комплексно і системно, з дотриманням конституційних принципів і міжнародних стандартів і рекомендацій міжнародних організацій і на єдиних засадах.

Адміністрування судів повинно здійснюватися на принципах: конституційності, верховенства права, справедливості, демократії, децентралізації, оптимальності, широкої участі суддів в управлінні судами, пропорційності представництва в колегіальних органах, свободи волевиявлення, незалежності суду і суддів, правової визначеності, мінімальної його матеріально-фінансову затратність . Система адміністрування повинна бути досконалою, логічно побудованої і завершеною, виключати можливість впливу на суддів, в тому числі і тих, які виконують адміністративні функції, дублювання повноважень органів та установ, що беруть участь в адмініструванні, спрямованої наефектівне виконання основної функції судової влади-правосуддя.

Адміністрування судів повинно здійснюватися також з дотриманням принципів, сформульованих Міжнародною асоціацією суддів у Висновку "Призначення і роль судів" (2001 рік), зокрема:

- Адміністрування і організація системи судів повинна бути побудована таким чином, щоб уникнути або взагалі виключити можливість прямого або непрямого впливу влади або інших сторін на виконання суддями своїх функцій;

- Функції голів судів та їх компетенція повинна бути чітко визначена в законодавстві або в інших документах таким чином, щоб вони могли діяти незалежно;

- Незалежність голови суду під час виконання ним адміністративних функцій має захищатися так само, як і незалежність інших суддів при виконанні ними власне суддівських функцій;

- Голови судів повинні здійснювати свої адміністративні функції таким чином, щоб не пошкодити незалежності інших суддів, а також не повинні незаконно впливати на суддів при виконанні ними їх суддівських функцій;

- Пріоритет голів судів в адміністративній площині не повинен впливати на розгляд справ і прийняття суддями рішень;

- Законодавчо або іншим чином має бути встановлено, що голова суду перед прийняттям рішень, що стосуються організації роботи або структури суду повинен порадитися з суддівським корпусом (суддями цього суду).

Механізм, що сприяє посиленню незалежності при призначенні на адміністративні посади закріплено в Конституції України, і його слід поширити на всі суди.

Адміністрування судів охоплює також матеріально-технічне і фінансове забезпечення здійснення судового управління і судочинства. Деякі питання організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи здійснює Державна судова адміністрація України. Питання фінансування судів вирішують Кабінет Міністрів України при підготовці проекту закону України «Про Державний бюджет України» на поточний рік і Верховна Рада України при прийнятті такого закону.

Разом з тим очевидно, що ключове значення в справі повсякденному досягнення законності і дисципліни в діяльності щодо забезпечення правосуддя, налагодження роботи апарату судових органів мають відповідні дії голови суду, його заступників та керівника секретаріату тощо. Кожне їхнє рішення, дію по організації роботи суду практично в будь-якому випадку закінчується перевіркою виконання. Іншими словами контроль виступає дисциплінуючим чинником поведінки працівників апарату суду.

У сфері організації функціонування судового органу контроль практично здійснюється за наступними напрямками: 1) дотримання фінансової, планової, виконавчої та трудової дисципліни; 2) перевірка використання матеріальних, технічних, інформаційних засобів, інших державних ресурсів; 3) з'ясування питань виконання посадових обов'язків службовцями апарату; 4) дотримання порядку кодифікації нормативних актів, ведення судової статистики та діловодства, роботи бібліотеки суду; 5) підбір і розстановка кадрів, підвищення їх кваліфікації; 6) дотримання вимог соціального забезпечення суддів та працівників апарату суду тощо.

Контрольна діяльність при цьому відповідно до положень теорії контролю і нагляду в сфері державного управління, повинна включати ряд послідовно здійснюваних стадій: підготовча, центральна і підсумкова. В рамках підготовчої стадії проводиться вибір об'єкта, предмета і засоби здійснення контролю, визначаються особи, за допомогою яких він буде проводитися, складається план дій. Зібрана інформація (часто одержана з різних джерел) аналізується, порівнюється з реальним станом справ у відділі (підрозділі), що перевіряється. До підсумкової стадії належать такі дії як прийняття рішення за підсумками контролю, доведення його до адресата, надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті, контроль за виконанням рішень, прийнятих за підсумками контролю.

Велике значення для ефективного здійснення діяльності з організаційного забезпечення судів загальної юрисдикції має проведення внутрішнього відомчого контролю в системі органів Державної судової адміністрації України.

- Принцип оптимальності (раціональності) управління судовою системою полягає у вимозі досягнення максимально ефективного режиму організації діяльності судових органів при мінімально можливих витратах матеріальних, технічних, інформаційних та інших ресурсів. Разом з тим, ці втрати повинні бути достатніми, не допускати погіршення умов праці, законодавства.

Для досягнення оптимальності управління системою судочинства, на нашу думку, необхідні наступні умови: - наявність функціонально відповідних об'єкта управління органів управління; - Ухвалення управлінських рішень на основі об'єктивної інформації, адекватно відображає стан об'єкта управління; - Наявність мінімально достатніх ресурсів для вирішення поставлених завдань і т.

- Принцип інформаційної достатності передбачає забезпечення суб'єктів судового управління достовірними матеріалами та відомостями, в тому числі щодо прийняття, зміни або скасування дії відповідних законодавчих актів, в обсягах, необхідних для успішного виконання покладених на них функцій. Інформаційне забезпечення організаційної діяльності в сфері правосуддя повинно відбуватися як шляхом своєчасного і повного доведення до відома компетентних посадових осіб нормативних матеріалів та рішень з питань керівництва та організації роботи судової системи, методичних розробок, так і законодавчого закріплення їх права самостійно витребувати необхідні відомості.

- Принцип делегування повноважень має на меті розвантажити керівників судових органів від рішення всієї сукупності управлінських питань, передбачає передачу частини своїх функцій заступникам, іншим співробітникам або нижчестоящим органам (певним структурним підрозділам). При цьому в процес судового управління залучається більше учасників, ніж фактично формується кваліфікований кадровий резерв керівних адміністративних посад у судовій сфері. Таким чином, принципи відіграють велику роль в справі управління судовою системою України, їх послідовна реалізація дозволяє вибрати найбільш оптимальний режим функціонування судової гілки влади.

Однією з організаційних (неправових) форм державного управління судовою системою України виступає вчинення матеріально-технічних операцій, що мають допоміжний технологічний характер, спрямовані на досягнення запланованих результатів організаційної судово-управлінської роботи. Основним призначенням цієї організаційної форми є обслуговування самого процесу судового управління, всіх форм управлінської діяльності.

Матеріально-технічні операції передбачають дії з підготовки матеріалів для видання правових актів судового управління, проведення організаційних заходів, здійснення діловодства, складання довідок, звітів і т. При їх виробництві широко використовуються різні засоби організаційної техніки, створюються комплексні інформаційно-аналітичні системи з застосуванням комп'ютерної техніки .

В цілому, в залежності від призначення і засобів виконання, можливо відокремлювати наступні матеріально-технічні операції в сфері судового управління:

а) деловодніческіе (пов'язані з виготовленням і рухом документів в рамках судового органу)

б) операції з передачі судовим органам майна і матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення правосуддя;

в) пов'язані з веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності; г) з ведення судової статистики;

д) інформаційно-довідкові (складання та обробка доповідних записок, довідок, дача роз'яснень та консультацій з питань подачі матеріалів до судових органів і т.д.);

е) по систематизації матеріалів, в тому числі нормативно-правових актів; ж) інформаційно-технологічні (впровадження інформаційних технологій в різних підрозділах і службах апарату судового органу) і ін.

Отже, матеріально-технічні операції супроводжують весь процес судового управління, є найбільш об'ємною часткою діяльності апарату судових органів. Вони здійснюються уповноваженими на те посадовими особами в межах їх компетенції або на підставі спеціального дозволу на їх проведення, а тому мають правовий характер.

У зв'язку з цим слід зазначити, що однією з основних проблем здійснення діяльності по організації роботи судової системи в наш час залишається необхідність регламентації процедур здійснення матеріально-технічних дій в судових органах відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".