3. Характеристика сучасного судоустрою України. Види судів судоустрою.

1. Простота побудови судоустрою, будучи принципом побудови судоустрою, одночасно розглядається і як характерна риса даної системи. Таким чином, простота побудови судоустрою забезпечує доступність судів для населення, оскільки місцевий (міський) суд, який розглядає переважну більшість кримінальних і цивільних справ, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» створюється в кожному районі (місті), районі у місті окрузі незалежно від чисельності населення, яке проживає там, і кількості судових справ. Основна кількість справ у спорах, що випливають з господарських відносин, розглядається господарськими судами областей, міста Києва.

2. Судові системи місцевих судів з розгляду кримінальних, цивільних справ, адміністративних справ господарських, адміністративних судів побудовані з урахуванням адміністративно - територіального устрою України. Загальні суди функціонують в кожному районі (місті) і районі в місті - округах. Одним з найважливіших прав громадян та юридичних осіб є право на оскарження судового рішення. Тому в кожній області є апеляційний суд з розгляду кримінальних, цивільних справ і адміністраівних правопорушень і зараз місцеві господарські суди, адміністративні суди є окружними суди, і в округах як апеляційні.

3. Реалізація цього права здебільшого гарантується принципом ступінчастості. Над будь-яким судом відповідно адміністративно - територіальним поділом створюється вищестоящий суд. Повноваження вищестоящого суду відрізняються від повноважень нижчестоящого, і одне з цих повноважень - перевірка законності і обґрунтованості рішень нижчого суду відповідно до надійшла апеляційної чи касаційної скаргою.

4. Наступним важливим принципом побудови судоустрою загальних і господарських судів є їх єдність. Єдність системи загальних судів походить, по-перше, з єдності їх завдань, принципів організації і діяльності, закріплених у Конституції України, Законі «Про судоустрій і статус суддів». По-друге, всі суди України у своїй діяльності керуються одними і тими ж нормами матеріального і процесуального права, зокрема, кримінальним, кримінально-процесуальним, цивільним, цивільно-процесуальним, трудовим, адміністративним, сімейним таке інше. По-третє, існуюча правова система, яка ґрунтується на письмовому, кодифікованому законодавстві, вимагає однакового розуміння і застосування законів. Суди, які є самостійними і незалежними органами судової влади в діяльності, що відноситься до здійснення правосуддя, реалізують принцип рівності громадян перед законом і судом, повинні бути одноманітними в судовій практиці. Тому необхідно єдине керівництво, як у межах системи судів, що розглядають цивільні справи, кримінальні провадження та адміністративні правопорушення, так і в системі господарських та адміністративних судів. Забезпечення однакового розуміння і застосування законів, орієнтування судової практики здійснюється цими судами як через розгляд і вирішення конкретних справ, так і наданням керівних роз'яснень з питань застосування чинного законодавства.

Таким чином, ці суди входять в єдину судоустрій (судову систему) України.

Виходячи з вищевикладеного, судоустрій - це сукупність всіх незалежних судів України, очолюваних Верховним Судом і, пов'язаних між собою, встановленим чинним законодавством і взаєминами зі здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України здійснює конституційний контроль і виведений з судоустрою України.

Відмінні риси судоустрою

Говорячи про судоустрій, ми зобов'язані виділяти не тільки характерні риси, але і відмінні теж, які відрізняють органи судової влади від органів законодавчої та виконавчої влади.

У чому ж ці відмінності полягають?

1. У діяльності судової влади ширше всього представлена ??гласність на відміну від 2-х інших гілок влади. Мова йде про те, що діяльність суду носить гласний характер.

У законодавчої влади діяльність носить гласний характер, але обмежена. Вести з Верховної Ради України надходять в засоби масової інформації обмежена.

Вся діяльність суду носить публічний характер. Судова влада функціонально відрізняється, насамперед, цим від законодавчої та виконавчої влади.

2.Нетільки гласність важлива при розгляді справ, але виховна функція суду дуже важлива. Суддя, вирішуючи завдання про встановлення істини, зобов'язаний довести всім, що на лаві підсудних перебуває особа кари гідна. У суді має бути реалізація виховної функції держави.

Специфіка порядку формування судоустрою

1.В органи виконавчої влади основним порядком формування їх складу є призначення на посаду.

Якщо ж говорити про прокуратуру, нотаріат, органи МВС – порядком формування їх складу є призначення на посаду.

У Верховну Раду способом формування складу є принцип виборності на посаду.

А якщо говорити про органи судової влади, то тут змішана форма системи принципів їх організації. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.При отриманні повноважень безстрокової дії, треба пройти певну процедуру. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом ( ст.128 КУ).

2.В суді існує обов'язкова процесуальна форма судочинства. Процес важливий для демократичних прав і свобод, інтересів і гарантій. Може статися так, що процедурою знехтував суддя. Тоді це тягне за собою визнання судового рішення незаконним і необґрунтованим. Тому дуже важливо, щоб дотримувалася процесуальна форма правосуддя.

Специфіка взаємин ланок судоустрою

Специфіка взаємовідносин між ланками судоустрою характеризується тим, що всі судді підкоряються лише закону, тому всі судді рівні. Ієрархічного підпорядкування не існує.

Існує суддівський розсуд, який застосовує суддя при поверненні справи на новий розгляд.

Наприклад, апеляційний суд є вищестоящим по відношенню до місцевого суду.

У системі прокуратури взаємини інші. Вказівки прокурора підлеглі повинні виконувати. Вони суворо обов'язкові.

Виходячи з вище викладеного, можна зробити висновок, що специфіка взаємовідносин між ланками судоустрою полягає в рівності суддів.

На практиці, звичайно, взаємини між ланками дуже складні.

Треба сказати, що судді радяться з суддями апеляційних судів, щоб не було відмін судових рішень.

Специфіка притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності

Специфіка полягає в питанні про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів». ВРП розглядає матеріали дисциплінарного провадження та вирішує питання про наявність складу дисциплінарної відповідальності судді.

В органах виконавчої влади, наприклад, керівник підрозділу виконує цю функцію і може притягнути до відповідальності свого підлеглого.

Вища кваліфікаційна комісія суддів діє на підставі Закону «Про судоустрій і статус суддів» є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Що стосується судоустрою, то тут все по-іншому. Інша процедура. Про цю процедуру ми поговоримо в рамках лекції про статус суддів.

У Вищу кваліфікаційну комісію керівник судового органу не входить. Голова суду так само не може накласти дисциплінарне стягнення на суддю.

Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: будь-якій особі. Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Адвокат зобов’язаний перевірити факти, які можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної дисциплінарної скарги.

Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.

Вища рада правосуддя затверджує та розміщує на офіційному веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.

Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв’язку зі здійсненням ним правосуддя.

За подання адвокатом завідомо безпідставної дисциплінарної скарги такий адвокат може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності згідно із законом.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

У разі наявності обставин, що спричиняють виникнення сумнівів у існуванні або достовірності підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу, відповідний орган Вищої ради правосуддя має право запросити таку особу для підтвердження скарги.

У випадку неодноразового подання особою очевидно безпідставних дисциплінарних скарг Вища рада правосуддя має право ухвалити рішення про залишення без розгляду протягом одного року наступних скарг цієї особи

Судоустрій України донедавна становили лише загальні суди або, як їх ще називають, суди загальної юрисдикції. Ці суди здійснюють правосуддя у цивільних і кримінальних справах, а також у передбачених законом випадках розглядають справи про адміністративні правопорушення. Разом з тим розвиток, удосконалення або зміна судоустрою, особливо в періоди соціальних реформ, є природним процесом, оскільки в суспільстві формуються нові види соціальних відносин, які збільшують кількість і зміст правових зв'язків між громадянами, громадянами і державою, юридичними особами.

Будова судоустрю, функціонування його окремих гілок і ланок повинні бути похідними від тих завдань, які суспільство ставить перед судовою владою як однієї з основних гілок державної влади.

Знаменною віхою у здійсненні судово - правової реформи в Україні стало прийняття та введення в дію Закону України від 2.06.2016 року «Про судоустрій і статус суддів». Цей закон закріпив систему судових органів та головні основи їх діяльності, передбачив створення єдиної судової системи -судоустрою, до яких відніс також, апеляційні суди України, господарські та адміністративні, які очолює Верховний Суд. Законом визначено місце розташування суду присяжних, а саме у місцевих (окружних) загальних судах. Найвищим судовим органом є Верховний Суд.

Конституція України гарантує будь-якому судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного та господарського, адміністративного та кримінального судочинства України.

У першу чергу підкреслимо важливу ознаку судоустрою, яка, відповідно до статті 125 Конституції України, будується за принципами територіальності і спеціалізації, а також інстанціонносуті згідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.2 ст.125 Конституції України та статті 19 Закону, суди утворюються, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідовуються законом. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Місцезнаходження, територіальна юрісдікція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

Утворення суду можевідбуватися шляхом утворення нового суду або реорганізації (злиттів, поділу) судів.

Таким чином, судоустрій України складається з:

1) Місцевих судів (утворених в округах)- перше (основне) ланка;

2) Апеляційних судів в округах - друга (середня) ланка;

3) Верховного Суду - третя ланка.

Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.