Лекція № 1

Тема

ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА І ПОНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ»

Основний зміст

1. Предмет і методологія курсу «Судові та правоохоронні органи України».

Предмет курсу. Перш, ніж розглянути перше питання зазначеної теми, необхідно згадати, що ж собою являє поняття «предмет», як категорія розуміння. Іншими словами - це те, на що спрямована увага навчальної дисципліни.

Предметом навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи в Україні» є система судових та правоохоронних органів держави. Дана навчальна дисципліна дуже докладно, різнобічно і глибоко вивчає організацію і діяльність судових і правоохоронних органів України. Систему органів, що здійснюють правоохоронну діяльність нашої держави становлять правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Національне антикорупційне бюро України, яке нещодавно створенне Україною, і його організація і діяльність регулюється Законом України от 14.10.2014 № 1 698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України». Називаючи вам правоохоронні органи України, я скористалася Законом України «Про державний захист робітників суду та правоохоронних органів» від 1993 року. Цей закон чинний і до нього внесені істотні сучасні зміни.

З позиції вчених і правознавців нашої кафедри «Організації судових, правоохоронних органів та адвокатури» - професора Полянського Ю.Є., професора Долежана В.В. та інших, немає необхідності їх класифікувати в одному правовому акті, тому для розуміння, що являють собою правоохоронні органи слід знати, що собою являє правоохоронна діяльність держави, її ознаки, поняття і завдання. Ці питання ми будемо розглядати в рамках даної лекції і всього курсу досліджуваної навчальної дисципліни.

Слід додати, що органи судової влади – суди не відносяться до правоохоронних, але вони здійснюють правоохоронну діяльність – правосуддя. Хоча в різній базовій і допоміжній літературі ви можете прочитати зворотне. Нашою кафедрою вироблена єдина лінія щодо судів, якої ми дотримуємося і вважаємо її правильною, – суди не є правоохоронними органами. Адвокатура не є органом – це самоврядний інститут; нотаріат працює у двох формах - державний і приватний і теж не відноситься до правоохоронних органів. Однак вони здійснюють правоохоронну діяльність.

Слід зазначити, що правоохоронні органи – це створені державою специфічні органи, головним завданням і функцією яких є охорона правопорядку, захист прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, юридичних осіб, держави.

Предмет СПО характеризують організаційні аспекти: • система курсу; • структура курсу; • порядок формування; • і в найвужчому розрізі - функції - характеристики діяльності цих органів.

Методологія курсу.

Слово-термін «методологія» (від грец. Methodos - дослідження і logos - знання) позначає вчення про науковий метод пізнання, а також сукупність методів, що застосовуються у будь-якій науці. Методологія - це спосіб дослідження явищ, підхід до досліджуваних явищ, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Методи наукового пізнання різноманітні за змістом. Вони групуються на різних рівнях в залежності від того, інструментом вивчення яких закономірностей являються. Найбільш за­гальні закони розвитку природи, суспільства та мислення пізнаються за допомогою діалектичного та історичного матеріалізму єдиного справжнього наукового всезагального методу пізнання. На його основі формуються методи наступного рівня, що застосовуються в пізнанні закономірностей усіх галузей наук і мають універсальний характер. Це - загальнонаукові методи пізнання. Крім того, теорія пізнання виділяє групу найбільш численних і різноманітних (спеціальних) методів окремих галузей науки, що мають більш обмежену сферу застосування, але важливих для розвитку науки. Методологічною основою їх розроблення слугують також теорія пізнання діалектичного й історичного матеріалізму. Навчальний курс «Судові та правоохоронні органи України» має в своєму розпорядженні великий арсенал спеціальних методів, але й використовує загальнонаукові методи, а тим більше науку щодо пізнання істини діалектичну логіку.

Основним, основоположним методом пізнання для нашої навчальної дисципліни є діалектичний метод пізнання (судові та правоохоронні органи вивчаються в розвитку, в русі - від їх елементарних форм й організацій до більш складних і розгалужених).

А ось про приватні методи пізнання нашої навчальної дисципліни слід сказати більш докладно.

До них можна віднести:

1. Конкретно - соціологічний метод (він полягає у дослідженні організації діяльності судових та правоохоронни органів на основі фактичних даних державознавства і правознавства. Правовий матеріал у цьому випадку розглядається не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних фактів. Соціологічний метод вивчення включає в себе такі способи, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення, математичні та статистичні методи обробки матеріалу і деякі інші. Соціологічний метод, як і порівняльний, застосовується виключно широко в державно-правовій сфері. Використовуючи його, з'ясовують стан суспільних відносин і відповідно потребу в юридичних нормах або їх зміну, ефективність законодавчих і правозастосовних актів, доцільність тих чи інших юридичних процедур і діяльність органів, їх доцільність).

2. Метод порівняльного аналізу (суть цього методу відносно проста: зіставлення окремих соціальних явищ з виявлення їх схожості та відмінностей. На основі виявлених подібностей робиться висновок, наприклад про їх соціальної однорідності, більш-менш аналогічному змісті, загальної спрямованості їх розвитку і т.д. У цьому випадку відомі дані про одного з порівнюваних явищ можуть бути використані для вивчення інших. Виявлені ж у ході порівняльного аналізу розходження досліджуваних явищ вказують на їх специфіку і, можливо, унікальність деяких з них. Основне значення порівняльного аналізу - отримання нової інформації не тільки про властивості порівнюваних явищ, а й про їх прямих і непрямих взаємозв'язках і, можливо, про загальну тенденцію їх функціонування та розвитку).

3. Метод системного підходу (у самому загальному й широкому змісті слова під системним дослідженням предметів і явищ розуміють такий метод, при якому вони розглядаються як частини або елементи певного цілісного утворення. Ці частини або елементи, взаємодіючи один з одним, визначають нові, цілісні властивості системи, які відсутні в окремих її елементів, тобто кожен орган, який здійснює правоохоронну діяльність, розглядається в системі всіх правоохоронних органів, взаємодіючи з останніми).

4. Метод історизму (вимагає розглядати систему судових та правоохоронних органів з позиції їх виникнення, розвитку і зміни, у зв'язку з іншими явищами й умовами певної епохи, у зв'язку з конкретним досвідом історії).

5. Формально-догматичний (юридико-технічний) метод (його призначення полягає в аналізі чинного законодавства і практики його застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони та зв'язки. Він здійснюється за допомогою формально-логічних прийомів: аналізу і синтезу, індук­ції та дедукції, абстракції та інших, що сприяють встановленню зовнішніх ознак правових явищ, їхніх відмінностей одне від одного, виробки понять та їх визначень у стислих формулах).