1.9. Звичайний буряковий довгоносик (Bothynoderes punctiventris Germ.)

Звичайний буряковий довгоносик (Bothynoderes punctiventris Germ.) належить до родини довгоносиків (Curculionidae) (фото 9). Поширення довгоносика в Україні обмежується територією чорноземних ґрунтів. Вогнища масового розмноження фітофага спостерігаються вздовж річки Дніпро у вигляді смуги, завширшки – 200-220 км. Особливо шкодить довгоносик сходам цукрових буряків у східних районах Київської та Черкаської областей, а також у Полтавській і Харківській.

Основними кормовими рослинами довгоносика є буряки цукрові, кормові та столові. Він може живитися іншими рослинами з родини лободових, а також амарантових, рідше – гречкових. Личинки розвиваються на корінцях тільки лободових рослин.

Шкідник протягом року розвивається в одному поколінні. Зимують жуки в ґрунті на глибині до 45 см. Довгоносики, що закінчили розвиток, добре перезимовують і гине лише 10-15%, а в умовах суворої і безсніжної зими – 30-50%.

Навесні жуки пробуджуються за прогрівання повітря до 10-12°С, а поверхні ґрунту – понад 15-17°С. Масовий вихід розпочинається у сонячну погоду за температури повітря 15-20°С і поверхні ґрунту 25-35°С і вище. Нічне зниження температури і навіть приморозки при подальшому денному прогріванні не затримують масового виходу. За теплої й дружної весни масовий вихід жуків закінчується в першій-другій декадах травня, а за прохолодної – іноді затягується до початку червня. 5-15% перезимувалих жуків залишається в ґрунті у стані діапаузи на другу зимівлю.

Першими з ґрунту виходять самці і трохи пізніше – самиці. Перевага самиць у популяції вказує на масовий вихід жуків. У подальшому співвідношення самців і самиць вирівнюється. Наприкінці пішого ходу частіше спостерігається перевага самиць, оскільки самці відмирають.

Відразу після виходу з ґрунту жуки розселяються з місць зимівлі пішим ходом, а в подальшому перелітають. Літ жуків відбувається в сонячні теплі дні, коли температура повітря сягає понад 20-25°С, а поверхні ґрунту – 25°С, масовий – за 37-40°С. Від першої появи жуків на поверхні ґрунту до початку їх льоту минає найчастіше – не менше 20 днів. Сума ефективних температур понад 7°С (поріг виходу жуків із холодового заціпеніння) за цей період досягає від 57-70 до 100-120°С. Літ довгоносика за тихої сонячної погоди з підвищеною температурою і помірною вологістю триває від 2-3 до 40 днів.

Раннє заселення буряків жуками буває, коли старі бурячища межують з новими посівами. У цьому разі довгоносики часто заселяють бурякові поля ще до сівби та появи сходів і в подальшому пошкоджують буряки у фазі вилочки, зосереджуючись під грудочками ґрунту до появи її на поверхні. На віддалених від старих бурячищ полях жуки на сходах з'являються пізніше, переважно в період льоту. Іноді протягом кількох годин у великій кількості розселяються на всій площі, але насамперед на краях поля з боку старого бурячища і на краще прогрітих ділянках.

У холодну, а також спекотну й суху погоду жуки з'їдають проростки ще до появи їх на поверхні. В теплу погоду об'їдають вилочку або перекушують стебло, залишаючи один "пеньок". На більш розвинених рослинах об'їдають листки з країв у формі виїмок. Живляться жуки протягом травня, червня і навіть у липні. Найбільш ненажерливі жуки у період розселення і розмноження, особливо в суху й теплу погоду.

Початок спаровування жуків збігається з початком льоту і відбувається переважно в третій декаді квітня. Відкладання яєць розпочинається в першій декаді травня, а масове – триває від середини травня до середини червня, менш інтенсивне – в липні. Одна самиця може відкласти за день від 1-2 до 10-ти і навіть до 14-ти яєць. За своє життя вона відкладає в середньому 100-120, а в окремих випадках – до 200-300 і більше яєць.

Через 5-12 днів з яєць відроджуються личинки. Концентруючись переважно поблизу головного кореня, вони на початку розвитку об`їдають дрібні бокові корінці, потім вигризають у головному корені ямки, а в молодих рослин, або тих, що відстали в рості, зовсім перегризають його. Розвиток личинок відбувається в середньому за 65 днів (п`ять віків). Закінчивши розвиток, личинка протягом 5-6 днів проходить стадію пронімфи, а потім перетворюється на лялечку, розвиток якої триває 18-19 днів. Поява лялечок у ґрунті найчастіше спостерігається на початку - в середині червня, а молодих жуків – на початку – в середині серпня.

Залежно від умов навколишнього середовища повний цикл розвитку довгоносика від яйця до молодого жука триває в середньому 85 днів, з відхиленням від 65 до 148 днів.

У зв'язку з розтягнутим періодом відкладання яєць довгоносик тривалий час зустрічається не тільки у стадії жука, але й личинок та лялечок.

Під виливом комплексу біотичних і едафічних факторів, а також господарської діяльності людини чисельність довгоносика восени різко знижується. У несприятливі для нього роки гине 90-95% його потомства і більше, а в сприятливіші – не більше 70-80% личинок, що відродилися влітку [2, 14, 17].

фото 9. Звичайний буряковий довгоносик

Таблиця 9

Моніторинг звичайного бурякового довгоносика (Черкаська обл.) (культура – цукровий буряк)

Місяці

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Декади

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

1

2

3

Етапи моніто­рингу

Контрольні весняні розкопки

Пошарові розкопки ґрунту

Весняно-літні обстеження

Осінні розкопки

Фази розвитку культури

Сівба

Проростання

«Вилочка»

I-III-тя пари листків

ІV- VІ - та пари листків

Змикання листків у рядках

Змикання листків у міжряддях

Ріст коренеплоду та накопичення цукру

Збір врожаю

Феноло­гія розвитку шкідника, однорічна генерація

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

•

•

•

•

•

•

•

•

0,4-1,2 (5) екз/м2

-

-

-

-

-

-

-

0

0

0

0

0

0

0

0

0

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

«+» – імаго; «●» – яйце; «» – личинка; «0» – лялечка; – період найбільшої шкодо чинності, з середніми (максимальними) значеннями чисельності шкідника; (ЕПШ = 0,2-0,3 екз/м² сходи 2і пари справжніх листків).