
- •Декрети раднаркому "про організацію робітничо-селянської армії" та народного секретаріату "про організацію народної революційно-соціалістичної армії на україні"
- •Харківська школа червоних старшин: проект, якому не судилося бути реалізованим
- •Українізація в червоній армії. Політика коренізації і програма національно-військового будівництва в срср
- •Національний склад частин українського військового округу. Національні військові формування
- •Запровадження української мови серед командного і політичного складу уво. Національні військові школи
- •Червона армія і колективізація. Репресії і "чистки" в уво наприкінці 20-х - на початку 30-х років, згортання українізації
- •Політика коренізації у свідомості червоноармійців. Національні відносини у військах уво
- •1 Внншічснк-о в. Открытое письмо Сталину и 'иенам Политбюро вкп//Дружба народов. 19s9 №12. С.203
- •121 Гвардійська сд 1-го Українського фронту на 01 квітня 1944 р.
- •Артилерія
- •Сталінська військова стратегія та Червона армія
- •Героїзм та мужність воїнів-українців на фронтах
- •Жіночі мобілізації в Україні
- •Національні особливості мобілізацій в Україні
- •Проблема нового поповнення з України в Червоній армії
- •Західноукраїнська проблема в Червоній армії
- •Фільтрації на благонадійність
- •Проблеми комплектування
- •Загострення західноукраїнської проблеми в Червоній армії
- •Червона армія та упа
- •Національний фактор у боротьбі між упа та Червоною армією
- •Політико-пропагандистська діяльність Червоної армії в Західній Україні
- •Національне питання у Радянській армії у післявоєнне сорокаріччя
- •Степан росоха військо закарпатської україни карпатська січ (1938-1939)
- •3. Традиції збройної боротьби
- •4. Організація українських націоналістів (оун) і полковник євген коновалець
- •1 Історію українського підпілля від уво до оун висвітлюс докладна й джерельна студія в. Мартинця "Українське підпілля. Від уво до оун". 1949.
- •1 Очевидно, українське самостійницьке середовище, як тепер кажуть, "націонал-комуні-стичне".
- •Проти гітлерівської німеччини
- •1. Нові надії - новий змаг
- •2. Між нацистським молотом і більшовицьким ковадлом
- •3. Початки упа
- •4. Поширення дій упа
- •5. Німецько-більшовицькі акції проти упа
- •8. Рік боротьби упа за опанування карпат'
- •9. Непотрібний третій фронт - поляки
- •10. Політичні події, процеси, факти
- •11. Кінець німецької окупації україни
- •1. Повернення більшовицьких окупантів в україну Більшовики й визвольно-революційний рух в Україні.
- •Бій під Гурбами 23—24 квітня 1944 р.
- •1 Пор. "Краківські Вісті" віл дня 26.Хі. 1944, "Словак" від 16.Хі, "Гренцботе" від 27.Хі, "Грватські народ" від 17.XI. Й ін.
- •Перші бої і акції в Галичині
- •2. Боротьба на життя або смерть
- •3. Упа на закерзонні
- •4. Рейди упа ' Загальна характеристика рейдів
- •2 Серпня й через Пряшівщину, Кріван і Малі Татри й далі через Моравію й Чехію пройшла до Баварії.
- •5. Збройне підпілля і його акції
- •Політичні акції збройного підпілля
- •1 Видав, між іншим, "Історію України" ("Тисяча років житія й боротьби українського народу"), друком на 230 ст., ({юрм. 15x20 см., у підпіллі.
- •Збройні акції підпілля 1946—1949 pp.
- •На переломі 1949—1950 pp. Смерть генерала Тараса Чупринки
- •Роман колісник, Мирослав маленький
- •Священики в дивізії
- •Українська Повстанча Армія і дивізія "Галичина''
- •Формування дивізії
- •Старшина для виняткових доручень.
- •Бій під Бродами
- •Переформування дивізії
- •28 Вересня Головне командування сс видало наказ про переміщення дивізії "Галичина" в Словаччину, де її підпорядкува-
- •15 Жовтня до Словаччини виїхали перші ешелони.
- •Підрозділи: куріїїи — батальйон, сот.:*' — рото, чота — взвод, рій — відділення.
- •Богдан якимович збройні сили сучасної україни
- •На шляху до реалізації ідеї будівництва збройних сил україни (16 липня 1990 p.—24 серпня 1991 р.)
- •Перший етап (до 3 січня 1992 р.)
- •1 До обрання Президента — Голова Верховної Ради України.
- •Другий етап (січень—травень 1992 р.)
- •На шляху до без'ядерного статусу
- •100, А плутонію —
- •500 Млн доларів. Отже, тільки вартість зарядів складає 2,9 млрд доларів.
- •Національна гвардія україни
- •Військо цивільної оборони
- •Відродження українського козацтва
- •Костянтин гломозда відзнаки українського війська доби визвольних змагань
- •1 Антонович д. Спогади про Українське Морське Міністерство // Військо України. 1992. № 5. С. 74.
- •Рангові відзнаки:
- •Нагороди президента україни:
Відродження українського козацтва
Дух українського козацтва завжди жив у свідомості українського народу. Тому в загальному руслі процесу національного відродження йшло й відродження козацьких традицій в Україні.
Питання відродження козацького духу зазвучали ще на установчому з'їзді Руху у вересні 1989 р. А вже під час другого з'їзду Руху українські козаки — делегати прибули 28 жовтня 1990 р. на Софійський майдан і не давали можливості зробити те, що задумав московський патріарх Алексій II, надаючи автономію Київській митрополії і плануючи цим актом перешкодити відродженню Української Автокефальної православної церкви. Особливо відзначилися козаки з Білої Церкви під керівництвом отамана Є.Петренка.
Упродовж 1990—1991 pp. рух за відновлення козацтва охопив усю Україну, та особливого піднесення йому надало святкування 500-річчя Українського Козацтва, коли відбулися грандіозні народні здвиги на козацьких могилах біля Берестечка і святкування на Запоріжжі. У цих акціях взяли участь сотні тисяч людей. Козацькі організації відродилися на Київщині, Придніпров'ї, Слобожанщині, Волині, Південній Україні. Влітку 1990 р. створена фольклорно-спортивна організація "Галицька Січ". Старшинська Рада у Запоріжжі під час святкувань вирішила спрямувати козацький рух у військово-патріотичне русло. Шахтарський регіон Червонограда на Львівщині створив Західно-Бузьку Січ.
У 1990 р. у Києві зібралася установча козацька Рада усіх українських козаків. 16 вересня 1990 р. було проголошено створення Українського козацького товариства (УКТ), схвалено його статут, обрано керівні органи — Велику і Малу Ради.
Напередодні свята Покрови 1991 р. у Києві відбулося засідання Великої Ради, на якій першим гетьманом відродженого Українського Козацтва обрано В'ячеслава Чорновола.
Акції українських козаків 1992 р. увійдуть до сучасної української історії. У святу неділю 21 червня 1992 р. козаки з полків, сотень, куренів, кошів усієї України у Переяславі урочисто зреклися присяги, довірливо даної їхніми пращурами на цьому майдані російському цареві у 1654 р. Підписано грамоту, якою скасовується присяга на вірність своїм душителям. Козацтво одностайно присягнуло рідній матері-Україні.
У зв'язку з 200-річчям переселення Чорноморського козацького війська було проведено кінний похід на Кубань — укра
їнські етнографічні терени на території Росії. У цій значній політико-культурницькій акції взяли участь козаки Кальміуської па-ланки (Донецька обл.), дитячого і юнацького куреня "Еней" Яго-тинської сотні (Київська обл.), Білоцерківської сотні та Іртиського куреня (Київська обл.). Матеріальну та технічну допомогу учасникам походу надало Міністерство оборони України, виділивши три вантажні й одну легкову автомашини, автобус, бензовоз, польову кухню, бак для питної води. В поході взяв участь Запорізький кінний молодіжний театр "Січ".
У 1992 р. зроблено перші спроби створення козацьких шкільних загонів, відкрито вишкільний табір в Капулівці, створено модернізовану польову форму. А львівське "Товариство Кіш", власними руками створивши козацьку чайку "Пресвята Покрова", стало учасником міжнародної експедиції "Українське море-92", досягнувши Італії і взявши участь у культурних заходах у Сан-Ремо.
Українські козаки різко відмежувалися від територіальних претензій, засудили донських козаків, їх втручання у збройний конфлікт у Придністров'ї.
На осінь 1992 р. Українське Козацтво об'єднувало в своїх осередках 20 тис. козаків. Напередодні свята Покрови 13 жовтня 1992 р. у Києві відбулася Велика Рада Українського Козацтва. Відбувся звіт генерального керівництва, вибори нового гетьмана, яким став відомий політичний діяч і військовик генерал-майор В.Мулява. На Покрову, 14 жовтня, у Покровській Церкві на Подолі відбулося освячення нового гетьмана.
Двічі, навесні 1992 і 1993 pp., відбулися зустрічі Президента України Л.Кравчука з членами генеральної старшини Українського Козацтва. А це свідчить, що Українське Козацтво, його ідеї у відродженні української духовності отримують відгук у найвищих владних структурах.
* * *
ПІСЛЯСЛОВО
Становлення Українських Збройних Сил продовжується. За чотири роки, що минули від дня проголошення Україною державного суверенітету, зроблено чимало, щоб Українська армія стала мобільним, боєздатним, відносно недорогим військом, спроможним гарантувати захист і територіальну цілісність держави.
Сьогодні Україна, перебуваючи у важкому економічному становищі, йде шляхом глибоких політичних і суспільних реформ, перебудовуючи структури народного господарства, які дісталися від колишньої імперії. Водночас як зіницю ока вона має берегти і розбудовувати свої Збройні Сили, примножувати високий інтелектуальний, технічний і військовий потенціал, яким володіє.
У 1995 р. при безпосередній участі Президента Украши Леоніда Кучми та Міністра оборони Валерія Шмарова тривала подальша розбудова Збройних Сил, яка передбачає втілення у життя принципово нової військової доктрини. Світова громадськість схвально сприйняла оборонні ініціативи Украши в рамках договору "Партнерство заради миру", які передбачають її поза-блоковий статус, нерозповсюдження ядерної зброї, скорочення кількісного складу армії, спільні зі США та іншими країнами військові навчання тощо. Тобто наша країна підтверджує, що створює нову армію, яка прагне зайняти належне місце в системі колективної європейської безпеки і гарантувати недоторканість своїх державних кордонів.
У зв'язку з реалізацією цих та інших миролюбних акцій, в армії, як і в усьому нашому суспільстві, відбуваються серйозні процеси.
На жаль, не всі вони мають прогресивний характер. Дається взнаки серйозний вплив, що його чинять на суспільство, а відповідно і на армію, деструктивні прокомуністичні сили. Під їх тиском, наприклад, Україна погодилася на спільну з Росією протиповітряну оборону, чим поставила власний повітряний
простір під чужоземний контроль, зігнорувавши ухвалу Верховної Ради про свій позаблоковий статус.
Серйозну тривогу викликає також хід українсько-російських переговорів з приводу розподілу Чорноморського флоту. Загострилася мовна проблема, тривожні тенденції проявляються в кадровому будівництві.
Одразу після розпаду СРСР Україна взяла курс на скорочення своїх Збройних Сил — із 730 тис. осіб до 450 тис. По-перше, це було відповіддю на міжнародні угоди в галузі обмеження озброєнь, що їх наша країна підписала після здобуття незалежності, по-друге, диктувалося її реальними потребами та можливостями. У 1995 р. було зроблено ще один крок до дальшого підвищення мобільності Української армії — парламент затвердив програму, згідно з якою сумарна чисельність Сухопутних військ, Військ повітряної оборони та Військово-морських сил не повинна перевищувати 350 тис. осіб.
Уже кілька років в Україні ведеться робота, спрямована на розробку докладної програми розвитку Збройних Сил. Та строки реалізації цієї програми псклійно переноситься. У 1995 p., наприклад, її запровадження планувалося на початок червня, потім перенесено на кінець року, тепер, очевидно, будуть названі нові строки. Зрозуміло, що в таких умовах процес реформування Збройних Сил іде непослідовно та повільно. На це, зокрема, звернув увагу Головнокомандувач Української армії Леонід Кучма, підбиваючи підсумки діяльності Збройних Сил у 1995 р.
З точки зору громадян України, на податки яких утримується армія, загрозливою є тенденція до масового звільнення молодших офіцерів і збільшення вищих офіцерських посад, особливо генеральських, яких в Українській армії нині щонайменше вдвічі більше, ніж в армії будь-якої іншої європейської країни.
Крім того, у Збройних Силах продовжують службу 17 генералів, 1,5 тис. офіцерів та більше 3 тис. прапорщиків, які вже досягли граничного віку перебування на військовій службі.
Тим часом молодших офіцерів хронічно не вистачає. У 1991 p., наприклад, армію залишило близько 14 тис. офіцерів, у 1995 р. — 9,5 тис. та і ті, що залишаються, не бачать жодної перспективи і навзагал мало орієнтуються на військову кар'єру. Це, до речі, підтверджують і наслідки соціологічних опитувань. Соціологи попереджують: скоро українська армія ризикує стати армією без майбутнього, оскільки не матиме достатньої кількості гідних кандидатур на заміщення вакантних керівних посад.
Зрозуміло, що першочерговим завданням, яке в цих умовах слід вирішувати в армії, стає докорінна перебудова усього комплексу військового будівництва в інтересах незалежної України. Адже тільки тоді Збройні Сили здатні будуть вирішувати поставлені перед ними завдання, коли вони комплектуватимуться національно свідомими солдатами і офіцерами, які вірно служитимуть Україні і українському народові і надихатимуться на цю службу беззавітною вірністю українській національній ідеї, як служили їй, наприклад, герої Крут, Українські Січові Стрільці, бійці Української Повстанчої армії.
ДОДАТКИ