Західноукраїнська проблема в Червоній армії

У західних областях України проблема нового поповнення на­була для Червоної армії ще й політико-ідеологічного загострення і досить скоро перетворилася у "західноукраїнську проблему". Перш за все це було пов'язано із партизанською війною, що її розпочала ОУН-УПА проти радянської влади. У спеціальному до­несенні "Про ворожу, антирадянську діяльність українсько-ні­мецьких націоналістів" від 1 лютого 1944 р. начальник Політуп-равління 1-го Українського фронту висловив стурбованість воро­жою діяльністю українських націоналістів в частинах Червоної армії, яка відбивається, головним чином, у проведенні ворожої пропаганди. І дійсно, у політвідділах радянських військових з'єд­нань накопичилося у цей період багато оунівських листівок з різ­номанітними назвами. Серед них переважали заклики до пред­ставників різних національностей: "Українці — бійці і офіцери Червоної армії!", "Донські козаки!", "Українці — нащадки запо­різьких козаків!", "Азербайджанці, вірмени й інші народи Кавка­зу!", "Узбеки, казахи, туркмени, таджики, башкири, народи Ура­лу, Волги, Сибіру й народи Азії!" та ін.

Як зазначив С.Шатилов, усі ці листівки, "звернуті до бійців не­російської національності та казахів", і є ганебним наклепом на ра­дянську владу та комуністичну партію. "Метою оунівської пропа­ганди,— зазначав радянський політпрацівник,— є підрив довіри воїнів неросійської національності до російського народу, розсі­вання національної ворожнечі, підрив дружби народів Радянського Союзу та послаблення могутності Червоної армії". С.Шатилов вва­жав, що в умовах повернення Червоної армії ОУН перенесла центр своєї діяльності на розклад радянських військ і підривну діяльність в радянському тилу. З приводу цього 6 грудня 1944 р. при Політуп-равлінні 1-го Українського фронту відбулася спеціальна нарада з участю начальників політвідділів армій та корпусів.

Радянські політпрацівники мали рацію. Ще на початку 1944 р. до командування Червоної армії потрапили "Основні вказівки для пропагандистської роботи членів революцій но-визвольної ОУН у лавах Червоної армії", в яких викладалися цілі та за­вдання цієї роботи, а також її методика та специфічні прийоми. В документі відзначалося, що внаслідок масової насильницької мобілізації у лавах Червоної армії опинилося чимало націоналі-стів-самостійників. Усі вони мають продовжувати свою, голов­ним чином, пропагандистську роботу, яка є продовженням військової боротьби. "Вся пропагандистська робота члена ОУН серед червоноармійської маси,— відзначалося в "Основних вка­зівках...",— має бути спрямована на те, щоб викликати неза­доволення, ненависть до Сталіна, сталінського режиму, до ЦК ВКП(б), до військово-партійної верхівки, до апарату НКВС та більшовицької адміністративної влади. Доводити, що гітлерівська і сталінська влади — однакові. Червоноармієць має дійти до ви­сновку, що в СРСР повинна настати національно-визвольна ре­волюція, яка закінчиться побудовою самостійних держав усіх на­родів". Цікаво, що "Основні вказівки..." пропонували широко застосовувати в цій роботі досвід більшовиків, набутий ними під час Першої світової війни.

Отже, ОУН ставила своїм завданням завоювання червоноар­мійської маси і спрямування її до активної участі у революційно-визвольній боротьбі. Однак, на відміну від більшовиків, ОУН концентрувала свою увагу не на соціальному, а на національному питанні у цій роботі. Виходячи з цього, вона приділяла головну увагу пропагандистській роботі серед українців та воїнів неро­] 4 Історія українського війська сійських нащональностей. "До нацменів,— говорилося в "Основ­них вказівках...",— ставитися прихильно. Намагатися показати, що знаєте про них, знаєте трохи їхню історію, їхню боротьбу з "білим царем" за незалежність". (У документі навіть наводилася чисельність неросійських народів за даними перепису 1939 p., яку треба було запам'ятати). Наголошувалося на необхідності працю­вати з представниками тих національностей, які мають усі мож­ливості до самостійного державного життя: білорусами, узбеками, казахами, грузинами, азербайджанцями, татарами тощо.

Свої особливості, говорилося в "Основних вказівках...", має пропаганда серед східних українців. Наприклад, українцям-га­личанам не радили звертати увагу на російську мову українця з-під Луганська. "По-перше, треба познайомитися і подружитися з ним, а тема російської мови надалі постане сама, але не буде вже мати такий неприємний присмак, як при першій зустрічі",— пояснювалося в документі.

В "Основних вказівках..." робота з росіянами окремо не ви­ділялася. Проте із показань, що їх дали "виявлені" в Червоній армії націоналісти, було відомо, що серед росіян ОУН вважала необхідним проводити лише антирадянську агітацію, закликаючи їх вести боротьбу з більшовиками.

Давалися в цьому документі і поради щодо зовнішньої пове­дінки членів ОУН під час перебування в Червоній армії. їм, на­приклад, не рекомендувалося демонструвати своєї ворожості до радянських військ і нехоті до війни. Навпаки, діяльніші і здіб­ніші революціонери-самостійники повинні були спочатку "врости" в червоноармійську масу та зблизитися з нею. "Отже,— говорилося в "Основних вказівках...",— треба намагатися заслу-гувати навіть на увагу та похвалу командування, в більшості — за хоробрість, намагатися швидко опанувати російську мову. Здо­бувши прихильність командування, можна розгорнути поважну національно-визвольну роботу".

Директива Головпуру Червоної армії "Про виховну роботу з призваними із визволених районів західних областей Української РСР"

Свідченням того, що західноукраїнська проблема набула для Червоної армії досить серйозного значення, стала директива від 23 березня 1944 р. "Про виховну роботу з призваними із визволе­них районів західних областей Української РСР", що її підготував за вказівкою ЦК ВКП(б) Головпур Червоної армії. Причиною ви­ділення цієї категорії військовослужбовців в особливий розряд на­зивалося те, що лише півтора року вони жили в умовах ра­дянської влади, а після того "тривалий час знаходилися на зайня­тій ворогом землі у відриві від політичного життя нашої країни і під дією посиленої ворожої пропаганди як з боку німецьких за­гарбників, так і з боку місцевих буржуазно-націоналістичних еле­ментів в дусі ненависті та ворожнечі до Радянського Союзу та Червоної армії". Відповідно до цього формувалися і основні за­вдання політико-виховної роботи з західними українцями: "ви­травити із їх свідомості сліди гітлерівської та буржуазно-націона­лістичної облуди і провокаційних вимислів на радянський устрій, виховувати невтримну ненависть і прагнення помститися за ско­єні злочини німецько-фашистським недолюдкам."

Враховуючи національну специфіку західних українців, у цій ро­боті слід використовувати найбільш підготовлених офіцерів, бажа­но із знанням української мови, а також розробити спеціальну те­матику політзанять, бесід тощо. Одночасно вказувалося на необхід­ність організувати ретельну перевірку призваних із західних районів України, щоби не допустити до лав Червоної армії "німецьких прихвоснів, диверсантів, шпигунів та інших ворожих елементів".