2 Серпня й через Пряшівщину, Кріван і Малі Татри й далі че­рез Моравію й Чехію пройшла до Баварії.

Камандира Бурлаку чехи тримали в таборі біля м. Кошиць. 12 лютого 1948 р. Бурлака й ще інших п'ять повстанців втекли

3 табору, але через два дні їх упіймали в околицях Кошиць.

Під час рейду окремі міністри празького уряду кількакратно зверталися до свого громадянства протиставитися походові УПА.

Для цього чеський уряд мобілізував колишніх червоних партиза­нів. Проте кореспондент "Свободи" повідомляв 18 липня з Бра­тислави: "Усі симпатії і добрі побажання місцевого населення є на стороні українського війська. Словаки мають чималу радість, коли очолюваним радянськими офіцерами чеським відділам перепадає від УПА. Якби УПА приймала в свої ряди інші народності, то її загони вмить поповнилися б словаками, яким імпонує дисциплі­на, ввічливість та завзяття й відвага українського війська".

10 жовтня 1947 р. міністр оборони ЧСР генерал Свобода по­давав комісії парламенту звіт про рейд. Він казав, що в боях про­ти УПА чехо-словацькі війська втратили 125 осіб, в тому числі 39 вбитими, 81 пораненими й 5 пропало безвісти. Втрати УПА оцінював у 300 осіб, але його оцінка була дуже перебільшеною.

У липні 1947 р. міністерства (військове і внутрішніх справ) ЧСР випустили спільний комунікат про те, що в східній Сло­ваччині від травня ведуться завзяті бої чеських військ і поліції проти відділів УПА, які силою кількох сотень зайняли важливі позиції і укріплення часів Другої світової війни. В комунікаті по­давалось, що відділи CH Б (чеське нквд) оточили бункер УПА, залога якого складалася з трьох бійців й медсестри. Комунікат подавав, що повстанці боролись до останнього набою і загину­ли в рукопашному бою.

Чеська преса опублікувала цей комунікат і вдарила на спо­лох. Орган ЦК комуністичної партії "Творба" опублікував стат­тю Вацлава Славіка про те, що в різних місцевостях ЧСР знову з'явилися малі, але добре озброєні відділи УПА, які включили ЧСР в терен своїх дій. Газета дорікала урядові й командуванню війська, що не може собі дати ради з нальотами УПА. Тим ча­сом, "під командуванням УПА розгорнули тепер свою боротьбу проти комунізму також чеські й словацькі національні повстансь­кі з'єднання", нарікала газета.

Улітку 1948 р. по ЧСР рейдували відділи УПА з Холмщини й Підляшшя, а також рештки повстанських відділів і підпільних груп з Лемківщини й Посяння. Цей рейд теж привів значну кіль­кість УПА до Німеччини й Австрії.

Широким відгомоном рейду був процес бійців УПА в Братис­лаві, що відбувся 19—29 листопада 1949 р. Цей процес закінчився присудом смерті для чотирьох українських повстанців. Коли го­лова суду Кароль Бердна звернувся до підсудних як до "бандитів" і "вбивників", підвівся підсудний Іван Кліш і заявив: "Ми є бійці Української Повстанчої Армії і як такі ми присягали слухати на­казів нашого командування. Ми протестуємо проти того, щоб суд звертався до нас як до "бандитів" і "вбивників". Просимо до нас звертатися як до бійців УПА. Коли цього не станеться, коли суд не віддасть нам наших одностроїв і наших військових відзнак, ми не будемо відповідати на питання суду". Заява викликала сен­сацію. Суд пішов на нараду й схвалив рішення, небувале в істо­рії червоного судочинства. Судді вирішили повернути підсудним однострої й відзнаки й у дальшому ході процесу зверталися до них як до бійців УПА. Рішення суду треба розцінювані як приз­нання постави українських повстанців. У світі ця постава спра­вила теж враження; відомий гроф. Бернгем цитує цю подію в од­ній зі своїх книжок.

До кінця 1949 р. прибували до Німеччини щораз нові рейду­ючі групи УПА. Після 1949 р. мандрували цими теренами чис­ленні зв'язкові УПА й підпілля, що йшли з України або в Укра­їну. Окремим бійцям української революції вдавалось пробивати численні "залізні заслони" на полях і в лісах Центральної Європи. Це мало, без сумніву, велике політичне й моральне значення.

Важливіші рейди УПА в 1947—1950 pp.

З важливіших рейдів, що мали місце в 1947—1950 pp., слід назвати рейди на Закарпаття, до Східної Пруссії і до Румунії. Про ці рейди згадуємо тільки конспективно¹.

Рейд до Східної Пруссії мав на меті перевірити умови, в яких живе українське населення, виселене до Східної Пруссії. Цей рейд відбувся взимку з 1947 на 1948 р. Уперше вирушила в рейд група під командуванням вістуна Шутая, що мала вести розвідку і підго­тувати рейд основної групи. З основної групи вислано першим рій під командуванням Шепеля, що до Східної Пруссії мав рейдувати через Варшавське воєводство. Головна група вийшла з Радзинсь-кого лісу 10 грудня 1947 р. й пішла через Підляшшя, Мазовшета між містечками Мушинцем й Кольдном вступила в Східну Прус­сію. Повернулись усі ці рейдуючі групи, виконавши свої завдання навесні 1948 р. Невдовзі після повернення пішли в рейд до Німеч­чини. Командиром рейдуючої частини до Східної Пруссії був сот­ник Євген Прірва і йому належить добрий опис цього рейду.

¹ Про рейд на Закарпаття, що відбувся 16—31 серпня 1946 p., див. підпільний журнал "Самостійність", ч. І, с. 172—173.

¹ Про рейд до Румунії див.: "До Зброї", ч. 9/22 за 1950 р.

Улітку 1949 р. один відділ УПА під командуванням сотника Хмари здійснив політично-пропагандистський рейд до Румунії².

Цей рейд відбувся між 17 і 21 липня 1949 р. Рейдуюча частина перетнула кордон на горі Радеска і пішла околицями міст Ві-шев і Сигіт, перебуваючи в окремих селах 1—2 дні. Населення скрізь радісно зустрічало повстанців. Вони поширили тисячі ли­стівок до селян, робітників та інтелігенції і провели ряд розмов і мітингів. Заступник командира рейду Перебийніс добре воло­дів румунською мовою і був душею цих зустрічей.

Після двох тижнів перебування в Румунії румунське військо зібралося, щоб зупинити повстанців. Тим часом, румунське на­селення давало їм всю потрібну інформацію і рейдуючий відділ міг оминати облави й засідки. Коли військ зібралося більше, рей­дуючий відділ відступив у лісові масиви. Ще декілька тижнів від­діл рейдував по румунських Карпатах і наприкінці липня щас­ливо повернувся в Україну.