11. Кінець німецької окупації україни

У березні 1944 р. на лінії Ковель—Броди—Коломия зупини­лася велика зимова більшовицька офензива. Таким чином, те­рен дій УПА був розрізаний лінією фронту: переважна кількість відділів УПА-Північ опинилася по той бік фронту. Невелика ча­стина західноукраїнських земель залишалась ще під гітлерівською окупацією. Тут оперували частини УПА-Захід. Частини УПА-Пів­день відступали на Захід, щоб перейти фронт у смузі великих лісів у Крем'янеччині.

Поразка гітлерівської Німеччини була вже очевидна. "На ру-мовищах Сталінграда та пустельних позиціях Ель-Алямайну знай­шли могилу німецькі сни про панування над світом",— писали в підпільній статті. Незважаючи на наближення повторної хвилі більшовицької окупації, український самостійницький табір збе­рігав спокій і молодечий оптимізм. "Дальший хід війни криє у собі можливості створення цих зовнішньо-політичних переду­мов — розгром двох головних імперіалізмів,— що необхідні для створення УССД. Ми глибоко переконані, що в тих умовах збір­не, одним центром кероване і до максимальної напруги доведе­не зусилля цілої нації дасть нам змогу досягнути того, за що кривавились, але чого не досягнули наші попередники з епохи 1917—1920 pp.; дасть нам реальну, з території, населення і вла­ди зложену українську державу"¹.

¹ Див.: Ю. М. Моряк. Олним фронтом назустріч майбутньому // "Ідея і Чин", 1943, ч. 5.

Для постання УССД потрібна була українська сила, що мала б змогу використати цю нагоду, що її принесе кінцева стадія вій­ни. "Чекати "пригожих" умов — годі, бо творити армію тоді, коли треба буде вже діяти, буде запізно". І тому останні місяці німецької окупації позначались великими зусиллями українського самостійницького табору для творення збройних сил. Підпільні видання закликали українське громадянство: "В українські міз-ки мусить врости свідомість, що тільки власна армія уможли­вить нам здвигнення і закріплення української держави та що наших дипломатів слухатиме світ тільки тоді, коли за їх слова­ми стоятимуть готові до бою армії. Даймо із себе все, щоб вони стали дійсністю"¹.

Звичайно, армії не можна було творити шляхом підпільної конспірації і тому повстанський рух в Україні став масовим яви­щем. Унаслідок цього наступила, очевидно, деконспірація орга­нізації, що й досі є ще предметом критики, переважно з боку тих, що участі в боротьбі не брали.

Тим часом німецький спостерігач пише про ці події останніх днів німецької окупації так:²

"Хто залишався на місці — не робив собі жодних ілюзій щодо майбутнього: кожен був свідомий тієї важкої долі, що чекала його на довгі роки. Але в цьому була й сильна воля перетри-вати важкий час і подиву гідна незламна віра в незнищеність життєвої сили українського народу... Дух спротиву, якого вже не можна було вбгати в ідеологію ОУН чи УПА, охопив, до­слівно, все населення. Організований спротив став всенарод­ним рухом. На кожному кроці можна було відчути гарячкову активність: ліси наповнялися добровольцями, що йшли в по­встанці; поставали нові склади, де зберігалася зброя, амуні­ція, військове спорядження та харчі; організовано власний під­пільний апарат адміністрації. Щоправда, в колах УПА існу­вали тоді різні погляди на майбутні плани. Одні дискутували про можливість всенародного повстання з метою потягти за собою й населення інших, окупованих Червоною армією те­риторій, для однієї спільної дії; другі були за обмеженими військовими діями, щоб висотати й послабити сили ворога; інші вбачали тільки можливість захищати населення... Форма і методи революційної боротьби не були уточнені. Але кожен спостерігав тверду рішучість поєднати активний дух спроти­ву з життєвою волею народу: боротися і перемогти".

¹ Див.: В. Д. Час не жде. Кілька завваг на тему збройної сили // "Ідея і Чин". 1943. ч. 5. ^J Див. серію статей у газеті: "Сучасна Україна", Мюнхен: "Німецькими очима", 7 статей: ч. 1-26, 2-27, 4-29, 14-39, 16-41, 21-46, 22-47 за 1952 рік. Цитата зі статті "УПА - поєд­нання збройного підпілля з народом" (Спостереження про постання, структуру і дії укра­їнського підпілля (VII) в "Сучасній Україні", ч. 22/47 за 19.Х.1952 р.

Серед німецьких окупантів у Галичині панувала розбіжність думок щодо того, як трактувати УПА. Військові кола схильні були нав'язувати контакти, поліційні круги і далі виступали за лікві­дацію руху спротиву. Поліційний терор "наглих судів безпеки" діяв безперервно.

Акції військового характеру проти УПА не вгавали. Із поміт­ніших треба назвати велику облаву в Тернопільщині (січень 1944, розстріл у Струсові 86 українців), травневі-червневі акції в Ро-гатинщині (Стратин) і Львівщині (бій школи радистів) "жука-рів" (у Поляні — 10 травня)¹ й акції "чорних"² й у Журавен-щині й Войнилівщині в травні-червні 1944 р. Для підсилення збройних сил у Галичині прибув з Крем'янеччини бойовий ку­рінь УПА командира Крука (у жовтні 1943 p.), що успішно рей­дував в Чортківщині, Копинеччині, Підгаєччині й Бучаччині.

З наближенням фронту в Галичині масово почали з'являтись більшовицькі партизани й парашутисти. Одна більшовицька група перейшла з Волині в Сокальщину й дальше в Равщину й Яво-рівщину, де її розбив відділ УПА "Переяслави" (командир Бриль). Інша банда на 140 підводах вдерлася в Радехівщину (січень 1944) і погромила села Нивиці й Трійцю. У березні 1944 р. великий десант більшовицьких парашутистів висадився у Підгаєччині. Тут до бою з ними стали курінь УПА командира Крука й "Холод-ноярці" з групи УПА "Лисоня" й розгромили їх. Незважаючи на це, парашутисти завдали втрат підпільному активу.

Відступ німецької армії відділи УПА використовували для того, щоб здобути якнайбільше зброї й боєприпасів. Вони старалися захопити великі німецькі склади й обози, що їм теж вдавалось. До боїв з відступаючою німецькою армією дійшло тільки коло с. Недільна в Самбірщині, про який уже була мова, й на Хол­мщині. У с. Набруж дійшло до бою відділу УПА "Вовки" (ко­мандир Ягода-Черник), якому на допомогу поспіли ще відділи командирів Громового й Голуба проти німецької колони. У цьому бою повстанці захопили три німецькі танки, але втратили по­над 50 вояків.

¹ Див.: Роман Рахманний. Вишкільні фрагменти // До Зброї, ч.4. 3-4 1936 і "Гомік Укра­їни". Торонто. 4. 40/75.

¹ "Чорними" народ називав вояків тюркського й монгольського походження на німецькій службі. Рогатинщину, Журавенщину й Войнилівщину пацифікували калмицькі кінні сотні німецької армії.

Наближався новий ворог. Розбиті ним німці покинули влітку 1944 р. Галичину. 26 липня вони залишили Львів, 7 серпня — Дрогобич. Ще тільки околиці української землі залишались на деякий час у їхніх руках.

ПРОТИ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ МОСКВИ ТА П САТЕЛІТІВ

"Я впевнений, що зброї, яку ви одержали з рук на­ції, не посоромите й прийдешнім поколінням пере­дасте своє ім 'я, вкрите безсмертною славою ".

ГЕН. ТАРАС ЧУПРИНКА

З наказу Головного Командира УПА з приводу закінчення війни в Європі у травні 1945 р.

"Ми, як діюче народне покоління, сповняємо свій почесний обов'язок, незагежно від того, чи нам дадуть за це терновий чи лавровий ві­нок. Ми віримо в силу й воскресіння Укра­їни і знаємо, що своїми ділами наближуємо день національного й соціального визволен­ня. Коли б ми впали, тэ на нашій крові і ді­лах зродяться чергові борці, що почате діло провадитимуть далі, так як і ми продовжуємо труд і працю наших батьків".

З "Декларації Проводу ОУН" на Укра­їнських Землях, 1945 р.

"Перспективи нашої перемоги великі й неда­лекий уже час, коли світ здивується новим си­лам, що в середині більшовицької імперії оформляться в авангард борців за новий, справедливий порядок у світі та силою своїх революційних дій наближатимуть день оста­точного розвалу сталінської імперії. На пра­порах цих сил блищатимуть великі слова: "Смерть большевицьким імперіалістам!" "Хай живе воля народі]» і людини!"

П. ДУМА

Підпільна брошура: "Большевицька де­мократизація Європи". 1945. Передрук з підпільного журналу "Ідея і Чин".