Бій під Гурбами 23—24 квітня 1944 р.

Вінцем першої більшовицької спроби зліквідувати УПА, а та­кож найбільшим боєм УПА проти більшовицьких окупантів, був бій під Гурбами на Крем'янеччині¹.

Уже на початку квітня 1944 р. більшовики почали гуртувати великі сили на лінії Збараж—Здолбунів—Остріг, що мали завдан­ня знищити усіх українських повстанців, що потрапили в цей котел.

Головні сили повстанців — загін командира Ясеня й ар­мійська група УПА-Південь, що згідно з наказом надійшла сю­ди з Вінничини, перебували в Гурбенських лісах.

¹ Пор. "Слава Повстанчої Зброї. Бій під Гурбами" — стаття (передрук з підпільного жур­налу "На Зміну", ч. 8) в "До Зброї", ч. 10/23 за 1951 р.

¹ Пор. "Кільце смерти". Збірник: "У боротьбі за волю — під бойовими прапорами УПА". Передрук підпільного видання. Аугсбург. 1949. С. 36.

Деякі відділи УПА-Південь, наприклад, сотня командира Бу-ревія, мали вже бої з більшовиками 9 квітня (с. Березина), коли більшовики почали свої маневри, щоб ще більше стиснути "кіль­це смерті"². Інші бої (7 квітня) мали місце в с. Птиче Лубенського району, де повстанці здобули обоз і полонених.

Згідно з більшовицькими даними, в оточенні перебувало 4000 українських повстанців¹.

23. квітня вранці більшовики в кількості ЗО тисяч чол. з гар­матами, танками й літаками зайняли становища довкруги Гур­бенських лісів на лінії Обгів—Остріг—Шумськ—Крем'янець. Цьо­го ж дня відбулися запеклі бої в підлісних селах Антонівка, За-бара, Андрушівка, Обгів. Перед переважаючими силами ворога відділи УПА відступили в ліс та зайняли оборонні позиції приб­лизно вздовж лінії Майданські гори—Гурби—Мости—Святе—Мо-щаниця—Обгів. У лісі крім відділів УПА перебувала значна кіль­кість цивільного населення, що втекло перед більшовицькими облавами.

24. квітня о 7 год. ранку почався генеральний наступ більшо­виків на оборонні позиції українських повстанців. Найбільший удар був на північно-східному відтинку оборони (с. Мости—Буд­ки—Хнівка—Гурби), що його займав курінь УПА командира Сторчана. Після сильного гранатометного й гарматного вогню більшовики пішли в атаку. Сторчанівці допустили ворога на 150 метрів і засипали його вогнем з кулеметів, мінометів та чотирьох гарматок. Більшовики не витримали цього обстрілу й панічно втекли.

Після короткої перерви більшовики при допомозі танків про­вели другу атаку — вже на всіх відтинках повстанчої оборони. Вони прорвали оборону на південному відтинку (командир Яструб з куреня УПА командира Дика) й оточили сторчанівців. У геройському бою загинули командир Сторчан, сотенний Буль­ка, ще троє старшин і 60 повстанців.

За цей час було створено другу лінію оборони. Шалений бій на всіх відтинках тривав до ночі. Завзято й по-геройськи боро­нила свої становища сотня Шума і тільки увечері більшовикам удалося при допомозі танків захопити Гурбенську гору.

Під прикриттям ночі повстанці прорвалися через ворожі за­стави в трьох напрямках. Курені Довбенка й Бувалого пішли в Суразькі ліси. Курінь Мамая прорвався на північ і після бою з більшовицькими заставами коло Бущі перейшов залізницю Здо­лбунів—Шепетівка. Відділи Ясеня й Докса пішли в напрямі на Клевань.

¹ 3 рапорту нач. штабу 18 стрілецької бригади ВВ НКВС капітана Бсрезіна за 15 квітня 1944 р.

У бою під Гурбами загинуло 80 повстанців. Більшовики приз­нались до 120 вбитих, повстанці оцінювали ці втрати значно ви­ще. Проте більшовики своєї цілі не осягнули. Незважаючи на великі приготування й значні сили, вжиті до акції, їм не вдало­ся ліквідувати оточеної групи УПА.

Рейди на ОСУЗ (ПІ) і на північ

Після великої "чекістсько-військової" операції проти УПА на­став хвилевий перепочинок. Після великих більшовицьких ударів наступала деконцентрація відділів УПА. Відділи УПА розійшлися по різних районах і областях, законспіровуючись і уникаючи боїв з більшовиками. Збройна боротьба притихла. Час перепочинку використали для організаційної роботи, для ведення політичних і пропагандистських акцій і для посилення військового й ідеоло­гічно-політичного вишколу бійців.

Дуже добрим засобом деконцентрації відділів УПА стали рейди УПА на ОСУЗ і взагалі рейди в теренах, в яких не було скуп­чення більшовицьких сил. У такому терені відділи УПА могли пересуватися майже свобідно. Зокрема, манили українських по­встанців рейди на Схід.

Ще взимку 1943—1944 pp. оперував у Житомирщині курінь УПА командира Дороша. Дорош спочатку мав деякі невдачі, але піс­ля переміщення фронтів дальше на захід він почав успішно рей­дувати на Правобережжі, доходячи часто під Київ і до Дніпра.

Узимку в цих районах оперувала також місцева група повстан­ців, переважно дезертирів з ЧА і тих, що ховалися від мобіліза­ції, її очолював майор ЧА Тимошенко. Вона зуміла цілий рік протриматися в Київських і Чернігівських лісах і її зліквідували більшовики щойно взимку 1944—1945 pp. Група ця здобула ши­рокий розголос, навіть за кордоном, де кружляли поголоски, що маршал Тимошенко очолив український повстанський рух¹.