Священики в дивізії

Під час переговорів з Вехтером Український Центральний Ко­мітет поставив категоричну вимогу, щоб духовна опіка вояків ле­жала в руках українських священиків. Німецькі дивізії зброї СС зовсім не мали священиків і, що більше, від справжніх членів СС навіть вимагалося відречення від християнської віри. Український народ був тісно пов'язаний зі своєю церквою, і для українсько­го вояка ворожість до своєї релігії була немислима. Митрополит Шептицький призначив до Військової Управи о.мітрара д-ра Ва­силя Лабу, колишнього начального духовника Галицької Армії, котрий у ВУ очолив відділ душпастирства.

Німецьке керівництво з недовірою ставилося до українських мотивів у дивізії, що не оминуло і священиків. Шеф німецької поліції безпеки і СД обергруппенфюрер СС Кальтенбруннер 28 червня 1943 р. писав до Гіммлера, що "митрополит Шептиць­кий старався приєднати Схід для цілей Ватикану. Він, очевид­но, думає продовжувати таку саму політику в дивізії". Гіммлер відповів Кальтенбруннерові 16 липня й запевнив, що викори­стає греко-католицьких священиків у дивізії для німецьких ці­лей та доручив начальникові Головного правління СС Бергерові з'ясувати священикам їхні завдання: "Як довго священики ма­тимуть добрий вплив на вояцтво, вони залишаться в дивізії. Як­що стануть підбурювати вояків, ми їх усунемо, а всю вину ки­немо на митрополита".

У день святкового збору у Львові о. В. Лаба відправив Службу Божу в храмі св. Юра і виголосив проповідь. Цю проповідь нім­ці записали на двох платівках і послали до Берліна, де її пере­клали на німецьку мову. Сам Бергер став "рецензентом" і склав короткий звіт Гіммлерові: у ній є деякі небезпечні звороти, але "ми зуба вирвемо!". (До "небезпечних зворотів" він, мабуть, за­раховував такі вислови, як: "На сьогоднішньому святі постає ук­раїнське національне військо, знову повертаються Січові Стрільці, нитку української національної армії, яку так нагло було пере­різано, знову зав'язано"...). Бергер запросив митрополита Шеп-тицького до себе на квартиру. Митрополит доручив о. Лабі по­їхати на "рвання зуба". Бергер знервованому о. Лабі вказав на його завдання в дивізії, підкреслюючи, що "райхсфюрер зробив велику ласку, дозволяючи мати в дивізії священиків".

У дивізії мало бути 12 священиків, а їхній військовий виш­кіл відбувся у Зеннгаймі (20 серпня—3 жовтня 1943 p.). Свя­щеники мали старшинські ступені й були приділені до штабів полків та звітували дивізійному капеланові, що діяв у дивізій­ному штабі при 6-му відділі (духовна опіка).

Священики мали такі обов'язки: щонеділі і в будні дні, якщо на це була можливість і час, відправляти Службу Божу. Воякам дозволялося йти на Богослужения і до місцевої католицької цер­кви. Бажаним було, щоб священик брав участь у розвагово-куль-тугжих заняттях з вояками, робив їм огляд світових подій; по­стійно нагадував про гідну поведінку щодо цивільного населен­ня, необхідність оберігати військові таємниці, приватне майно. Коли вояка відвідувала сім'я чи родичі, священик повинен був ними заопікуватися. "Всі намагання священика повинні зосеред­жуватися на здобутті довір'я та пізнанні характеру й душі во­яків, щоб у критичний момент мати на них відповідний вплив та допомогти командирові осягнути його мету", — писалося у рекомендаціях для польових священиків дивізії.

Такі "завдання" нелегко було виконувати при німецьких СС-командирах, які не розуміли, що священик має ще вищий ду­ховний обіт перед своєю Церквою і Богом, що може призвести до колізії з командировою "метою". Під час боїв під Бродами дивізійного начального капелана о. Володимира Стецюка, ні­мецький вищий офіцер застрелив на очах генерала Фрайтага за нібито "невиконання наказу".

Священики відіграли велику роль у дивізії. Вони зв'язувалися з місцевими парохами й відправляли в їхніх церквах Служби Божі. Це відразу наставляло місцеве населення до приязних стосунків з українським вояцтвом. Так, зокрема, було на вишколі в полках у Франції, чи пізніше під час постою у Словенії, Австрії, а особливо у Словаччині. У новосформованій дивізії після боїв під Бродами дивізійним начальним капеланом став о. Михайло Левенець.

24 Історія українського війська

Для релігійної опіки православних вояків владика Палладій призначив о. протоєрея Олександра Новицького, підвищивши йо­го до сану протопрезвітера. Та на православних священиків Гім­млер не погодився. Щойно в 1945 р. з Волинським легіоном прийшли два православні священики — Палладій Дубицький, котрий скоро відійшов до штабу генерала Шандрука та Іов Ска-кальський, який був у дивізії до кінця війни й опинився з нею в англійському полоні, а по війні став єпископом у Бразилії.