Збройні акції підпілля 1946—1949 pp.

О. Гончарук: "УПЛ — носій ідей визволення і дружби народів". "Самостійність".

Було б помилкою думати, що дія збройного підпілля зводиться тільки до "пропагандивного обстрілу" ворога і його тилу. Всі по­літичні акції збройного підпілля вимагали виступів підпільних груп і окремих підпільників. Кожен такий виступ був одночас­

но збройним виступом, який випливав з факту, що підпільники озброєні. Таким чином, разом з політичними виступами не менш реальними були збройні виступи наших підпільників і їх постріли лунали безперервно на українських землях і знаходили широкий відгомін в СРСР та в світі. У цьому місці бажаємо через число­ве зіставлення акцій дати характеристику збройної боротьби в Україні за час від 1 липня 1946 р. до ЗО червня 1949 p., тобто за три перші роки боротьби збройного підпілля.

А. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЗАСЯГ:

В.

ПОВСТАНЦІВ - Убиті

Поранені

Полонені

82 4 б 85 5 4

S1

З

87 5 12

303 15 25*

РАЗОМ;

42

44

55

104

343

У зазначеному періоді впали в бою такі визначні командири УПА й провідники підпілля: (1) Командир Чорний, командир відділу УПА "Бурлаки" (18 серпня 1946 р. в бою біля села Стег-никівка Велико-Борківського району, (2) Ярослав Мельник — "Роберт", провідник ОУН Карпатського краю (31 жовтня 1946), (3) Юліан Середюк — "Ярема", курінний політвиховників гру­пи "Лисоня" (3 листопада 1946 р. на хуторі Чагарі), (4) пол­ковник Василь Левкович — "Вороний" — командир групи УПА "Буг" (18 грудня 1946), (5) Микола Арсенич - "Михай­ло", головний провідник Служби Безпеки (23 січня 1947),

6. майор Володимир Якубовський — "Бондаренко" — шеф штабу групи УПА "Лисоня", колишній старшина польської ар­мії, переможець у боях в Слав'ятинському лісі під Лопушнею й Альбанівкою (17 червня 1947, с. Вівсє Козлівського району),

7. Мирослав Вовк — "Єфрем", провідник СБ Подільського краю (29 червня 1947), (8) Ярослав Бабій — "Шах", окружний провідник ОУН на Поділлі (30 червня 1947).

Велика кількість оборонних боїв у квітні—червні 1947 р. по­яснюється великою облавою, яку з'єднання МДБ проводили на Поділлі, зокрема на теренах Бучацького, Заліщицького, Борщівсь-кого й Чортківського повітів. У порівнянні з цими місяцями, зи­ма 1946—1947 pp. пройшла спокійно, незважаючи на вибори до Верховної Ради УРСР.

З нагоди Свят Різдва Христового 1947 р. більшовики прого­лосили нове звернення до УПА й підпілля й обіцяли "амністію" всім, що вийдуть з лісу.

В офензивних акціях УПА й підпілля багато успіхів мав під­відділ УПА "Басейн" під командуванням командира Тарасюка, що скоро здобув легендарну славу. З оборонних боїв найбіль­шим був бій відділу УПА ім. Колодзінського під Саджавкою, Лан-чинського району (8 червня 1947) і три бої відділу УПА "Бу­лава" (командир Орленко) під час облави в Самбірщині (25 чер­вня 1947).

* Враховані тільки ті бійці УПА й підпільники, які потрапили в полон під час збройних акцій унаслідок загазування або важкого поранення.

У 31 акції на станиці "стрибків" здобуто міномет, 9 кулеме­тів, 15 СВТ, 18 ППШ і 351 кріс, чимало гранат і амуніції. Лік­

відовано 54 завзятих сталінських вислужників. У 40 засідках зни­щено 8 автомашин, 14 високих старшин (між іншими полков­ника Крижановського — головноуповноваженого МДБ в ЗО Ук­раїни — 7 листопада 1946 р. на шляху Львів—Радехів) і здо­буто зброю, гроші, трофеї. У 117 атентатних акціях знищено 131 визначного партійця, або старшин МДБ, що мали функції т. зв. дільничних МДБ на терені дій УПА. Серед них начальни­ки РВМДБ Заболотів (майор Беляев — 26 березня 1947 p.), Яремче (майор Кравєц, Герой Радянського Союзу —ЗО квітня), Вижниця (капітан Кирилов — 13 квітня) й ін. З-поміж важли­віших саботажних акцій хочемо назвати наскок на фабрику па­перу в с. Дятківці Коломийського району, що дала трофеї, по­трібні для щоденної праці УПА й підпілля.

Таблиця 2

Баланс збройних акцій УПА й збройного ііілііілля за час від 1 липня 1947 до ЗО червня 1948 pp.

А. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЗАСЯГ:

1947 р. 1948 р.

ОБЛАСТІ: VII—ГХ Х-ХІІ І—II IV-VI РАЗОМ:

Берестейська - - ■ - 2 2

Волинська 12 5 3 26 46

Дрогобицька 62 82 83 103 330

Житомирська 11 13 7 14 45

Закарпатська І 1 - - 2

Львівська 41 33 44 86 205

Кам'янець-Подільська - - 2 3 ,4

Київська

Львівська 41 33 44 86 205

Рівненська И 6 27 17 61

Станіславівська 111 79 53 75 318

Тернопільська 42 20 66 53 181

Чернігівська - - 1 - 1

Чернівецька 8 - - 1 9

УСЬОГО: 299 239 286 381 Ї20І

Б. РОДИ ЗБРОЙНИХ АКЦІЙ:

Оборонні бої і сутички 150 190 184 170 694

Зачіпні акції 37 15 22 44 118

Атентатні акції 20 12 32 27 91

Саботажні акції 62 5 22 86 175

Протиколгоспні й мтс 9 3 7 32 51

УСЬОГО: 299 239 286 381 120І

Ін. політ, проп. акції 21 14 19 22 76

У період 1947— 1948 pp. загинули такі визначніші командири УПА й підпільники: Осип Безпалько ("Остап") — командир групи УПА "Лисоня" (3 серпня 1947), "Орленко"— командир відділу УПА " Булава" (3 березня 1948, в бою біля села Гординя Дублянсь-кого району), "Летун" — командир відділу УПА (червень 1948).

Тяжкою втратою для підпілля було викриття підпільної дру­карні в с. Медвеже, Дублянського району (25 грудня 1947). В обороні цієї друкарні загинули всі підпільники й підпільниці. У руки ворога потрапив цілком готовий, надрукований і зшитий номер підпільного журналу "Самостійність", ч.2. Деякі матері­али цього номера були в копіях і тому в квітні 1948 р. можна було видати друком перший бюлетень "Бюро Інформації УГВР", у який ці матеріали включено.

Зима 1947—1948 pp. була для повстанців сприятлива. Випало багато снігу й загони МДБ не дуже забігали на села й у ліси. Це давало повстанцям змогу виходити з криївок й вести пропаган­дистські й атентатні акції.

* У цьому періолі 6 підстарший і вояків МДБ потрапило в полон. Двоє звільнено. ¹ Назва листівки: "За что погиб тов. Аносов?" Див. ще статтю в журналі "Сурма": "Як згинув кап. Аносов?" (ч. 25) та фейлетон в "Українській Трибуні": "За что погиб тов. Ано­сов?" - ч. 7/49.

У 91 атентатній акції, крім багатьох партійців й дільничних МДБ, загинуло кілька важливіших персон емдебівського апарату. Серед них один полковник МДБ з Києва, що разом з начальни­ком РВ МДБ Бродівського району Нікітіним і ще двома офіцера­ми наїхав автом на повстанську міну, начальник пустомитівського РВ МВД майор Романов й ін. У засідці (17 червня 1948), яку зро­бив старший вістовий УПА Оріх, загинув полковник МДБ Бачен-ков. Цікавою є історія "атентату" на начальника РВ МДБ Рога-тинського району Аносова, якого вбив за наказом представника Міністерства МДБ з Києва провокатор Сорока, щоб тільки здобу­ти довір'я в підпільної групи, до якої Сорока хотів вступити з провокаторською метою. Убивство заслуженого емдебіста Аносо­ва підпілля використало для видання листівки, що зверталась до емдебістів¹.

На початку 1948 р. було кілька більших боїв, що своїми розміра­ми напитували бої 1945—1946 pp. 7 січня 1948 р. відбувся великий бій більшої групи підпільників із загонами МДБ біля хутора Весела Гора Підгаєцького району. Коли ж під прикриттям ночі підпільни­ки вщступили, вони мусили вступити ще в другий бій біля села Кур­ди банівка Бучацького району. Тут на окопи з часів війни п'ять разів наступали емдебісти і п'ять разів були відкинуті. У цих двох боях во­рог втратив 45, повстанці 14 убитими. Знову ж під час великої обла­ви біля села Синьовидне 4—12 лютого 1948 р. інша група підпіль­ників звела 5 боїв. У боях в Майданських лісах 8 лютого 1948 p., що їх звели три підвідділи УПА з емдебістами, останні мали 120 вбитими, повстанці 24. З березня відділ УПА "Булава" звів ве­ликий бій біля села Гординя, а 7 березня підвідділ "Басейн" (коман­дир Тараско) —переможний бій в лісах між селами Лавровом, На-нчілкою Вижньою і Тихою. У першій половині 1948 р. ще десять різних підвідділів УПА оперувало в терені ТВ "Маківка" (командир майор Степан Хрін), у тому числі відділи Стаха й Бора, що прибу­ли разом з командиром Хріном із Закерзоння.

У червні 1948 р. Головний Провід ОУН відбув чергову Кон­ференцію Проводу. Продискутовано міжнародне положення, по­ложення в СРСР, підсумки визвольної боротьби. Усталено текст присяги члена ОУН¹. Видано "Інструкцію Проводу ОУН" від чер­вня 1948 р.²

Таблиця З

Баланс збройних акцій УПА й збройного підпілля , за період аід 1 липня 1948 до 30 червня 1949 pp.

А. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЗАСЯГ:

1948 р. 1949 р.

ОБЛАСТІ: УІІ-ГХ Х-ХІІ Ж—III ГУ-УІ РАЗОМ:

Берестейська

Волинська 13 1 - - 14

Дрогобицька 139 41 37 37 254

Житомирська 4 3 1 4 12

Закарпатська - - - 1 1

¹ Текст "Присяги члена ОУН" надруковано в підпільному бюлетені "Осередок Пропаган­ди й Інформації ОУН", випуск 2 за серпень 1948 р.

¹ "Інструкція Проводу ОУН" з червня 1948 р. — див. журнал "Сурма", ч. 5/49. Про підсумки вивозу в жовтні 1947 р. див. статтю "Вивіз" в журналі "Сурма", ч. 3/49. Про початки колективізації — статтю "Як засновують колгоспи?", "Сурма", ч. 8. Дані з сіл: Підбсрізці, Чишки, Чижиків, Дмитровичі, Глуховичі.

Кам'янець-Подільська 2 1 1 - 4

У зазначеному періоді УПА й підпілля зазнали тяжких втрат ко­мандного складу. Загинули: поручик "Кармелюк", командир одного з відділів УПА (18 серпня 1948), хорунжий "Грузин", командир відділу УПА ім. Б. Хмельницького (в рейді на Захід —10 верес­ня 1948), професор "Степовий", професор Київського універси­тету й працівник Г(оловного) О (середку) П(ропаганди), в рейді на Захід — 29 вересня 1948, Зиновій Тершаковець ("Федір"), про­відник ОУН Львівського краю (4 листопада 1948), Дмитро Дя-кон, провідник Служби Безпеки (9 листопада 1948), Сте­пан Прокопів, пров. СБ Карпатського краю (9 листопада 1948), полковник Олекса Гасин ("Лицар"), шеф ГШ УПА, на вулицях Львова (31 січня 1949), Петро Козак ("Смок"), провідник ОУН ПЗУЗ (лютий 1949), полковник Василь Сидор ("Шелест"), коман­дир УПА "Захід", у бою над Лімницею (17 квітня 1949).

* Більшовики втратили ще 24 піпстаршини і вояків полоненими (7 в 1948 p.. 17 в 1949 p.), 16 полонених звільнено.

У цей час впали також дві підпільні друкарні. Одна на Ко­вельщині (24 грудня 1948). 29 грудня 1948 р. більшовики на­скочили на друкарню Осередку Інформації УГВР в лісах б. с. Бряза Болехівського району. Працівники Осередку підпалили бункер, у якому містився Осередок, й почали відступати. На шля­хах відступу в напрямі на с. Либохору загинула співробітниця Осередку підпільниця Доля (Богдана Світлик).

На терені ТВ "Маківка" діяли ще повстанські відділи. Один та­кий підвідділ УПА під командуванням Чорняка завдав ворогові в бою в лісі між селами Лопушанка-Хомина і Гвоздець (Стрілківсь-кий район) тяжких втрат. У бою емведисти мали 11 вбитих, в то­му числі одного майора, і сім поранених (4 травня 1949). Інший пщвідціл під командуванням Оріха відзначався вдалими засідками й наскоками. Це вони знищили полковника МДБ Колодяжного з Дрогобича й зробили вдалу засідку в райцентрі Стрілки (Дрого­бицької обл.) на вищих старшин МВС, що приїхали з Москви й Києва на контроль прикордонних військ (20 травня 1949), та дру­гу таку ж засідку між селами Стрільбичі й Біличі на групу емведи-стів і партійців, що поверталися з колгоспної акції. Знову ж на Во­лині від рук атентатників УПА загинув начальник облуправління МВД Рівненської обл. — Миколаєнко (1 березня 1949).

Друга половина 1948 і перша половина 1949 pp. — це період значного посилення колективізації на ЗУЗ. Насильна колективі­зація прибирала особливо гострих форм у Дрогобицькій області, де народ чинив одностайний спротив намірам більшовиків за­прягти його в колгоспні шори. УПА й підпілля не шкодували, із свого боку, жертв, щоб затримати цю акцію. Крім прямих проти-колгоспних акцій, у яких нищили колгоспи й мтс, багато саботаж­ник й атентатних акцій було спрямовано проти організаторів й ініціаторів колгоспів. Те ж мали на меті пропагандивнГ акції підпілля. Одночасно з насильною колективізацією ішов примусо­вий вивіз "куркульського елементу", тобто всіх тих, що противи­лись колективізації. Більші вивози були організовані в грудні

1948. р. та навесні (квітень-травень) 1949 р.¹ У зв'язку з посиле­ною колективізацією й вивозами, підпілля видало на Різдво

1949. р. спеціальну листівку до українського населення.

¹ Див. "Спомини чотового Островерха", вид. "До.ЗброГ", 1953 р. Також "Суспільно-політичний огляд Болехівського району за липень 1949 р." в журналі "Визвольний Шлях", ч. 8/47 за 1951 р. Про посилення колективізації й вивози див. також підпільне видання "У Голови Ген. Секр. УГВР — Р. Лозовського". Львів 1948. Протиколгоспні листівки під­пілля: "Об'єднують у колгоспи", з рис. Ніла Хасевича, 1947; "Чи буде голод?" ("гутенбер-гівка"); "Організаторам, членам ініціативних груп і правлінь колгоспів!", "Весняна сівба в колгоспі", з рис. Ніла Хасевича; "Як сталінські бандити господарнть в Україні" — з рис. Ніла Хасевича; "Христос Рождається" 1949", "Колгоспники Східної і Західної України. Раби-кріпаки більшовицьких вельмож" (1950).

За три роки боротьби методами збройного підпілля УПА й під­пілля втратили вп'ятеро менше, як за півроку однієї "великої бло­кади". Цифри ці, без сумніву, свідчать про доцільність переходу УПА на підпільні форми боротьби. Проте, аналізуючи їх, було б передчасно робити остаточні висновки. Річ у тому, що УПА й підпілля мали тепер перед собою багато грізнішого ворога, як М.С. Хрущов і його терористичні загони. Емдебівські загони М.К. Ковальчука, що перебрали від Хрущова справу боротьби з українським визвольним рухом, застосували успішніші методи йо­го поборювання. Ці методи полягали в тому, щоб позбавити УПА й підпілля всебічної підтримки народу. Перебуваючи на теренах дій УПА, загони Ковальчука не тероризували так села, як хру-щовські гарнізонники, навпаки, старалися вести себе так, немов вони є оборонцями того ж народу перед "запроданцями амери­канських паліїв війни", як тепер більшовицька пропаганда пере­йменувала українсько-німецьких націоналістів. З боротьбою проти УПА емдебівські загони не поспішали, вони, перш за все, стара­лися перевести ґрунтовну розвідку терену й коли наступали, то старались знищити верхівку, вищі організаційні чи повстанські осередки, а не низи. їх цікавили старшини УПА — командири відділів чи груп, повстанські штаби, пропагандистські осередки, підпільні друкарні, а не рядові повстанці чи підпільники. Щоб найкраще розвідати терен своїх дій, емдебівські загони створили свою власну підпільну організацію, сформовану з різного роду сексотів, власні теренові відділи для боротьби з підпіллям (т. зв. червонопогонники й чорнопогонники) й власні рейдуючі части­ни, які часто діяли під маркою українських повстанців. Своєю підпільною організацією вони намагалися, за всяку ціну, проник­нути в підпільну організацію українського визвольного руху, не тільки, щоб провести докладну розвідку, але й щоб розкласти її з середини. Приклад вбивства капітана Аносова свідчить, що для досягнення цієї мети вони не гребували жодними засобами. За­вжди підкреслювали, що мають час і що не квапляться ще з пов­ною ліквідацією руху.

Однак противникам емдебістів з більшовицького партійного апарату, а особливо М.С. Хрущову, ця повільність у боротьбі з українським визвольним рухом служила як аргумент, що ось уже два роки вони "возяться" з УПА і не можуть собі дати з нею ради, бо генерал Ковальчук вийшов з терпцю й на переломі 1948—1949 pp. повів акцію старими методами. Він кинув чоти­ри дивізії МДБ у Карпати, щоб знищили УПА й підпілля. Про­те факт такої великої мілітарної акції в мирний час не залишився непоміченим. Чужинецькі амбасади повідомили про неї свої уря­ди, а від них довідалися про акцію журналісти. Повідомлення, статті, коментарі про визвольну боротьбу українського народу обійшли тоді цілий світ. Найвизначніші коментатори брали го­лос у цій справі, наприклад, у США визначний воєнний комен­татор Генсон В. Болдвин¹. Таким чином велика мілітарна ак­ція Ковальчука, що не завдала майже ніякої шкоди УПА й під­піллю, спричинилася для популяризації української визвольної бо­ротьби в широкому світі.