Фільтрації на благонадійність

Перша перевірка на благонадійність західних українців відбу­валася вже під час мобілізації, в якій обов'язково мали брати участь офіцери місцевих чи фронтових органів НКДБ та представ­ники партійно-радянських органів. Тих, хто співпрацював із нім­цями, згідно з їх провиною (якщо вони не заслуговували на вищу міру покарання) або відправляли в тил для подальшої перевірки, або спрямовували до штрафних рот, в яких хоробрістю в бою із ворогом вони мали "спокутувати свою провину перед Батьківщи­ною за те, що активно не виступали проти німців". Усіх інших на­правляли в звичайні роти чи запасні полки. Безпосередньо в ча­стинах та з'єднаннях "шефство над новим поповненням" брав СМ ЕРШ (військова контррозвідка Червоної армії). Вже напере­додні вступу радянських військ до Західної України СМЕРШ по­чав встановлювати агентурний нагляд за бійцями нового попо­внення із Правобережної України. Так, СМЕРШ'226-ї стрілецької дивізії 60-ї армії перевіряв, чи не є мобілізовані із Житомирської обл. членами ОУН і чи не підтримують вони з нею контактів. Ко­ли ж у березні 1944 р. серед нового поповнення почали переважа­ти західні українці, на допомогу СМЕРШу прийшли армійські партійно-політичні органи зі своєю агентурою. Фіскальний нагляд за товаришами по зброї ставав партійним обов'язком кожного ко­муніста та комсомольця. Директива Політуправління 1-го Укра­їнського фронту від 16 травня 1944 р. зобов'язувала політоргани проводити спеціальну роботу по вивченню настроїв особового складу у з'єднаннях та частинах й інформувати про ці настрої ко­мандування. Було розроблено струнку систему тотального шпигун­ства. Техніка цього вивчення була така. Проводячи індивідуальні бесіди серед рядового та сержантського складу, комуністи й ком­сомольці мали "у формі дружньої розмови" вивчати настрої сво­їх однополчан й інформувати про це парторгів, комсоргів та ко­мандирів взводів; ті, в свою чергу, мали інформувати командира частини чи його заступника з політроботи; останній у письмовій формі мав проінформувати командира дивізії і т. д. Як наслідок, тільки в 161-шу АЗСП серед призваних з Рівненщини в війська 1-го Українського фронту на початку 1941 p., як повідомляв Ста­ліна Хрущов, "було виявлено 200 націоналістів, 150 сектантів, 25 колишніх старост та поліцаїв, що співпрацювали з німцями. Май­же упродовж усього 1944 р. в армійських документах зустрічають­ся повідомлення про виявлення серед мобілізованих в Західній Ук­раїні "ворожих елементів та груп." Поряд з "контрреволюційною, націоналістичною агітацією", як зазначалося, наприклад, у політ-донесенні політвідділу 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту, члени ОУН УПА мали завдання при мобілізації їх в Чер­вону армію утворювати в частинах націоналістичні організації, групами переходити разом зі зброєю в УПА, підштовхувати війсь­ковослужбовців до переходу на бік німців. Наводився приклад, як оунівець Свистун І.Ю., уродженець Станіславської області, агіту­вав у своєму підрозділі рядових Коваля, Сову до переходу на бік ворога. Наприкінці жовтня і на початку листопада в запасному полку цієї армії серед тих, хто прибув із новим поповненням, було виявлено і розкрито 8 груп оунівців та учасників загонів УПА за­гальною кількістю 35 чол. А політуправління 4-го Українського фронту повідомляло, що група військовослужбовців 56-го АЗСП мала намір вбити командира роти та інших офіцерів і перейти на бік ворога. До бійців цього підрозділу напередодні приходили ро­дичі й дорікали-їм службою у Червоній армії. Командування пол­ком своєчасно не відреагувало на усі ці "сигнали" і в листопаді із частини дезертувало шість чоловік.