3.4 Умови функціонування і рівноваги

товарного ринку

Важливою умовою функціонування товарного ринку є економічна свобода його суб`єктів. Вони повинні мати право вільно вибирати галузь виробництва, тип продукції, розпоряджатися нею, встановлювати зв`язки, вести власну фінансову політику згідно з діючим законодаством тощо. Ступінь економічної свободи, як відомо, визначається формою власності. Життєздатний розвинутий ринок вимагає наявності як приватної, так і державної власноті на засоби і результати виробнитцва. Однак, потрібна ще достатня кількість економічно незалежних суб`єктів ринку, коли є можливість вибору партнера, створення конкурентного середовища. Конкуренція забезпечує (разом з іншими факторами) ефективне функціонування товарного ринку. Конкуренція виконує ряд функцій: регулювання, розподілу, мотивації.

Функція регулювання полягає в тому, що за умов конкуренції механізм ринку гарантує перелив факторів виробництва в галузі, на продукцію яких існує найбільший попит.

Функція розподілу означає, що досягнута за умов конкуренції ринкова рівновага визначає прибутки підприємств, які в подальшому перерозподіляються між домашніми господарствами та іншими підприємствами і установами.

Функція мотивації полягає в тому, що конкуренція створює для підприємств стимули щодо економії витрат, впровадження прогресивних технологій.

В економічній теорії існує поняття досконалої конкуренції. Вважається, що конкуренція є досконалою, якщо жоден з продавців або покупців не взмозі суттєво вплинути на ціну товару. Досконала конкуренція досягається за таких умов:

• існує багато продавців і покупців окремого товару і кожний виробник виробляє малу частку загального обсягу (не більше 35%);

• товар повинен бути однорідним з точки зору покупців;

• відсутні вхідні бар`єри для вступу в галузь нового виробника і існують можливості для вільного виходу з галузі. Вхідними бар`єрами можуть бути: виключне право займатися даним видом діяльності (виробництво тютюну, алкогольних напоїв);юридичні бар`єри (ліцензування експорту тощо); економічні переваги крупного виробництва; виробнитцво даного товару захищено патентом; високі витрати на рекламу;

• всі учасники ринку повністю інформовані про ціни та їх зміни;

• раціональна поведінка всіх учасників ринку, які переслідують власні інтереси. Змова в будь-якій формі виключена.

Очевидно, що досконала конкуренція, визначена за таких умов, в сучасній практиці зустрічається рідко. Протилежністю ринку з досконалою конкуренцією є монополізований ринок. Сила монополіста тим більша, чим вищі вхідні бар`єри в галузі і чим менше товарів — замінників даного товару. Основними проявами монополізму на товарному ринку є вимивання “дешевого” асортименту, нав`язування споживачам виробниками вигідних для себе умов поставок: обсягів, термінів, створення штучного дефіціту виробляємої монополістами продукції. Таким чином, монополіст формує зручну і вигідну для себе структуру ринку, що руйнує, деформує ринкові відносини, а прибуток, отриманий монополістом, носить інфляційний характер. На рис. 3.1. наведено графічну інтерпритацію впливу монополіста на ціни. Припустимо, що обсяг виробництва на монополізованому ринку досягає рівня ВВП₁ при ціні Р₁. Тоді виручка монополіста від реалізації буде становити . Як відомо, на монополізованому ринку ціни є абсолютно нееластичними до попиту.

Рис.3.1 Інфляційний вплив монополіста на ціни.

Тому монополіст може забезпечити собі таку саму виручку від реалізації і за умов скорочення обсягів виробництва до рівня ВВП₂ піднімаючи ціну до Р₂ . Більш того, моноліст може, користуючись своїм монопольним положенням

на ринку товарів, навіть збільшити свою виручку від реалізації за умов подальшого зростання цін і зменшення оьсягів виробництва порівняно з початковим рівнем ВВП₁:

(3.30) (3.31)

Проявом монополізації є також цінова дискримінація, коли підприємство-монополіст продає однакові товари або послуги різним покупцям за різними цінами в залежності від їх платоспроможності. Цінова дискримінація виникає, якщо підприємство-монополіст контролює виробництво і ціни, або може сегментувати ринок, тобто визначити окремі групи показників з різним рівнем еластичності попиту від ціни.

Однак, як досконала конкуренція, так і чиста монополія є крайніми варіантами ринкових структур. Для сучасного ринка характерним є синтез конкуренції та монополії у вигляді олігополії. Олігополія являє собою таку ринкову структуру, коли в окремій галузі економіки домінують декілька крупних корпорацій, які конкурують між собою. При цьому існують високі вхідні бар’єри в галузь для інших виробників. Таким чином, складається ситуація, коли зовня конкуренція майже відсутня, але зберігається в межах самої олігополітичної структури.

Характерними рисами олігополії є такі:

• Невелика кількість підприємств в галузі. Найчастіше їх кількість не перевищує десяти. У зв’язку з цим розрізняють „жорстку” (коли на ринку даного товару панують 2-3 крупних підприємства) і „розпливчасту” олігополію (коли на ринку панують 6-7 підприємств).

• Наявність високих вхідних бар’єрів в галузь, що пов’язана з: економією, яка виникає у великих підприємств (це, так званий, „ефект масштабу”), володінням патентами, контролем за сировинними ресурсами, високими витратами на рекламу.

• Взаємозалежність, яка проявляється в тому, що кожне підприємство (за умов їх невеликої кількості) зобов’язано враховувати реакцію конкурентів при формуванні своєї економічної політики.

Саме тому, держава обмежує монополізацію ринку, захищаючи конкуренцію. Для цього застосовуються різні антимонопольні заходи, в тому числі, визнання дій окремих підприємств, як протизаконних у таких випадках:

1. Явна монополізація ринку, коли частка окремого виробника у загальному обсязі продаж перевищує 35%;

2. Фіксування цін;

3. Злиття підприємств, якщо створення нового більш крупного підприємства призводить до зниження конкуренції;

4. Директорати, які переплітаються — тобто забороняється бути членом ради директорів двох конкуруючих компаній;

5. Зв`язані контракти, коли придбання товару можливе лише при умові придбання ще й іншого товару;

6. Виключні контракти, коли забороняється купувати товар у конкурента даного виробника.

В реальності деякі форми конкуренції впливають на монополіста: потенційна конкуренція (можливість появи в галузі нового виробника), конкуренція нововведень, з боку товарів — замінників, конкуренція з імпортними товарами.

Для визначення ступеня конкуренції на товарному ринку використовується ряд індексів:

• індекс Харфіндала — Хіршмана (ННІ);

• коефіцієнт ринкової концентрації (CR);

• ступінь (рівень) монополізації ринку (MR);

• інденк монополізації ринку (IMR).