7.2. Основні види цінних паперів.

Предметом торгівлі на фондовому ринку є цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між продавцем (емітентом) та їх власником, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів. Економічна природа цінних паперів пов’язана з грішми. Цінні папери акумулюють грошові нагромадження суб’єктів ринку, які спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів. Але не кожний грошовий документ є цінним папером, а тільки той, що засвідчує майнове право у формі титулу власності (акції, векселі) або як відношення позички (облігації, сертифікати), тобто є об’єктом угоди та джерелом одержання доходу. Саме тому, до цінних паперів не відносяться боргові розписки, заповіти, лотерейні білети, страхові поліси.

Цінні папери прийнято називати фіктивним капіталом тому, що вони практично не мають внутрішньої вартості, а їхня цінність полягає лише у здатності приносити дохід і засвідчувати право власності.

Цінні папери розподіляються на три великих групи:

1. пайові — засвідчують відносини співвласності або пайової участі у формуванні статутного фонду і розподіленні прибутку (акції);

2. боргові — опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі);

Пайові та боргові цінні папери об’єднуються в групу фіктивного капіталу першого порядку тому, що емітент відповідає перед інвестором безпосередньо “реальним” майном — грошовими засобами, основним капіталом, нерухомістю.

3. похідні — це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди (опціони, ф’ючерси, варанти тощо). Вони відносяться до фіктивного капіталу другого і третього порядку, не дають ні права власності, ні права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів. Головним завданням операцій з ними є одержання прибутку від більш точного прогнозування зміни цін на фондовому ринку.

За ознакою дроблення цінні папери підрозділяються на:

• роздроблювані, номінальну вартість яких може бути змінено (деноміновано);

• нероздроблювані, номінальна вартість яких залишається незмінною протягом усього строку чинності паперу.

За ознакою порядку передачі майнових прав (форми виплати дивідендів чи відсотків) розрізняють цінні папери:

• іменні, які засвідчують право власності конкретної особи, а перехід цих прав потребує обов’язкової ідентифікації (підтвердження особи) власника;

• на пред’явника, які є безособовими і перехід прав власності не потребує ідентифікації його попереднього власника;

• переказні, які містять зобов’язання власника сплатити певну суму грошей у зазначений термін в обумовленому місті певній особі.

Незалежно від інших ознак всі цінні папери класифікуються як:

• ринкові, які можна перепродати;

• неринкові, які можна продати тільки один раз.

За способами виплати доходу цінні папери класифікуються так:

• цінні папери з фіксованим платежем (облігації, привілейовані акції);

• цінні папери з плаваючою ставкою, що залежить, головним чином, від облікової банківської ставки (облігації з плаваючим відсотком);

• цінні папери, дохід від яких безпосередньо залежить від розміру чистого прибутку підприємства (прості акції, інвестиційні сертифікати).

Цінні папери мають також різний рівень надійності і в залежності від цього розподілять на:

• високонадійні, з високою ймовірністю повернення вкладеного капіталу та отримання доходу;

• ординарні, більш ризиковані.

За ознакою території обігу цінні папери поділяються на:

• регіональні;

• національні — внутрішнього фондового ринку;

• міжнародні — можуть обертатися на території інших країн.

Існують й інші класифікаційні ознаки групування цінних паперів.

Розглянемо найважливіші види цінних паперів. Спочатку зупинимося на пайових і боргових цінних паперах, що формують групу фіктивного капіталу першого порядку. До них належить:

• акції;

• облігації;

• державні казначейські зобов’язання;

• векселі.

Акція — це цінний папір, засвідчуючий пайову участь власника в капіталі ділової одиниці бізнесу. Акції випускаються акціонерними товариствами з метою збільшення власного капіталу. Вони дають право на участь в управлінні акціонерним товариством та на отримання частини прибутку у формі дивідендів. Акції можуть бути:

• іменними;

• на пред’явника;

• привілейованими;

• простими.

Іменні акції реєструються в спеціальній книзі, записуються прізвище власника, кількість акцій у нього, час придбання акцій.

Акції на пред’явника також реєструється, але в книзі вказується лише їх загальна кількість.

Привілейовані акції не дають права власнику брати участь в управління акціонерним товариством. Власник таких акцій одержує дивіденди і має пріоритет у відшкодуванні своєї долі капіталу при ліквідації товариства. Щорічний прибуток за такими акціями нараховується за твердим процентом, зафіксованим на бланку акції.

Прості акції — це акції, прибуток від яких повністю залежить від чистого доходу підприємства та його дивідендної політики.

Грошова форма вартості акції називається ціною акції. За ціновою ознакою акцій розрізняють:

• номінальну ціну, яка вказується на цінному папері;

• емісійну ціну, за якою акція продається на первинному ринку (емітується);

• курсову (ринкову) ціну, за якою акція котирується (оцінюється) на вторинному ринку цінних паперів;

• балансову ціну, яка являє собою різницю між вартістю майна, що належить акціонерному товариству, і величиною його боргів.

Курсова ціна акції може бути вищою або нижчою за її номінальну ціну. Перевищення курсової ціни називається лажем або ажіо, а перевищення номінальної ціни над курсовою називається дизажіо. Курсова ціна акцій прямо залежить від дивідендів по ній і обернено залежить від процентної ставки.

Дохід акціонера складається з дивідендів на акцію і зміни курсової вартості акцій. Це визначає сукупну дохідність акції.

Всі інвестори, що грають на курсовій різниці акцій поділяються на два типи: “ведмеді” — ті, хто очікують зниження курсу і “бики” — ті, хто очікують підвищення курсу.

Слід відзначити, що інфляція не відбивається суттєво на акціонерному капіталі. Акціям притаманна антиінфляційна стійкість.

Облігація — це письмове боргове зобов’язання, в якому емітент зобов’язується виконати визначену умову — зворотню виплату отриманою грошової суми і встановленого процентного винагородження. На відміну від акції — права на власність, облігації є правом на позики. В розвинутих країнах ринок облігацій домінує над ринком акцій. Власник облігації не бере участь в управлінні підприємством, але йому гарантується стабільний дохід у вигляді твердої відсоткової винагороди.

Облігації можуть бути державними або компаній. Емітентами державних облігацій є уряд, урядові організації, місцеві органи влади. Промислові фірми, комерційні та інвестиційні банки, інвестиційні фонди виступають як емітенти облігацій компаній.

Ринкова ціна (курс) облігацій дуже рухлива і залежить від коливань економічної активності та процентних ставок. Так, під час економічного пожвавлення зростає попит на гроші, а значить і відсоткові ставки. Збільшується попит на нові більш високодохідні облігації, тому пропозиція випущених раніше низькодохідних цінних паперів зростає. В результаті курс облігацій падає. Тобто, при зростанні відсоткових ставок курс облігацій зміниться рівно настільки, щоб компенсувати втрати доходу внаслідок зміни ставок.

При аналізі ринку облігацій і визначенні їх ринкової вартості враховується фактор часу методом дисконтування. Дисконтування (знижка) — теперішня вартість майбутнього доходу від облігації. Майбутні доходи від володіння облігаціями складаються з двох частин:

• купонного доходу (щорічний дохід на облігацію);

• виплат при погашенні облігації.

Таким чином, розрахункова ринкова ціна облігації визначається як сума зазначених двох складових у поточній (теперішній) вартості:

	(7.1)
	(7.2)

деК_обл. — ринкова ціна облігації;

Т — строк, на який випускається облігація;

Д_t — купонний дохід в році t;

k — купонний процент;

К_обл.Н — номінальна ціна облігації;

Ir — дисконтна (процентна) ставка.

Приклади:

1.Облігація номінальною варістю 100 грн. Випущена на 3 роки. Купонний дохід дорівнює 15%. Відсоткова ставка 10%. Визначити ринковий курс облігації.

Розв’язок; К_обл.н =

2. Номінальна вартість акції 100 грн. В поточному році буде виплачений дивіденд 20%.Відсоткова ставка дорівнює 15% Визначити розрахунковий ринковий курс акції.

Розв’язок: К_акц. =

Державні казначейські зобов’язання розповсюджуються серед населення і дають право на одержання фіксованого доходу. Вони свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету.

Вексель — є специфічний цінний папір-свідоцтво, в якому втілено право на визначений грошовий дохід. Це складене за встановленою законом формою письмове боргове зобов’язання виплатити визначену суму грошей через встановлений термін пред’явнику векселя або особі, вказаній у ньому. Акції, облігації та векселя є цінними паперами першого порядку

До похідних цінних паперів другого і третього порядку належать:

• ф’ючерси;

• опціони;

• варанти.

Ф’ючерс — цінний папір щодо постачання певної кількості цінностей протягом певного періоду за ціною, встановленою на момент укладання угоди.

Опціони — цінний папір, який передбачає право, але не обов’язок, покупця купити (або продати) певну кількість цінностей, що лежать в основі опціону, за раніше домовленою ціною протягом певного часу.

Варанти — це сертифікати, які дають право їх власникам зробити підписку на певну кількість цінних паперів за заздалегідь визначеною ціною і за певний період.