Розділ 13 аналіз зовнішньоекономічної діяльності

13.1 Зовнішньоекономічна діяльність: сутність та показники

Сучасні процеси інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва визначають характерні тенденції швидкого зростання зовнішньоекономічних зв’язків темпами, що випереджають темпи зростання ВВП країн — активних учасниць міжнародної діяльності. Вирішення проблеми науково-технічного прогресу потребує значних матеріальних витрат, висококваліфікованих кадрів і стає можливим у результаті об’єднання зусиль різних країн, їх співпраці. Таким чином, виникає необхідність міжнародного поділу праці, перевагами якого є: підвищення продуктивності праці в країнах-учасницях та ефективності використання власних ресурсів; розширення випуску експортованої продукції та скорочення випуску низькорентабельної, збиткової продукції, яку можливо замінити імпортом; збільшення обсягу ринку товарів і послуг.

На міжнародний поділ праці впливають різні чинники, основними з яких вважаються: рівень економічного розвитку та технологій; кількість населення та кваліфікація робочої сили; ресурси капіталу; природні ресурси та забезпеченість корисними копалинами, географічне положення країни; віддаленість від основних ринків збуту і світових транспортних магістралей; відмінності соціально-економічних умов — особливості історичного розвитку, освітній та культурний рівень населення, традиції тощо.

До найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням науково-технічного прогресу відносять:

• міжнародну торгівлю товарами й послугами;

• рух капіталів та іноземні інвестиції;

• міграцію робочої сили — переміщення працездатного населення, обумовлене економічними чинниками;

• обмін у сфері науки й техніки;

• валютно-кредитні відносини;

• міжнародні перевезення;

• міжнародний туризм; маркетинг; лізинг — довгострокову оренду устаткування; інженірінг — інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні послуги комплексного характеру під час проектування та спорудження промислових об’єктів .

Така діяльність регулюється зовнішньоекономічною політикою держави.

Існують певні показники розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни:

• динаміка зовнішньої торгівлі — обсяг товарооброту, експорту, імпорту;

• динаміка цін на експортні та імпортні товари;

• зміна структури зовнішнього товарообороту;

• частка країни у світовому товарообороті;

• іноземні інвестиції;

• динаміка та структура зовнішнього боргу;

• участь у міжнародній спеціалізації;

• ефективність роботи зовнішньоторговельних організацій.

Ступінь участі країни у зовнішньоекономічних зв’язках характеризується широким спектром індикаторів, до яких належать:

• коефіцієнт відкритості національної економіки — відношення обсягу експорту та імпорту до ВВП;

• коефіцієнт покриття імпорту експортом;

• частка чистого експорту у ВВП;

• товарна структура експорту та імпорту;

• товарна структури критичного імпорту;

• обсяг експорту та імпорту на душу населення;

• частка імпорту у загальному обсязі споживчих товарів;

• частка країни у світовій торгівлі (експорті, імпорті);

• частка іноземних інвестицій у ВВП;

• обсяг і структура іноземних інвестицій;

• обсяг виробництва продукції іноземними та спільними підприємствами;

• співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;

• співвідношення цін на зовнішньому та внутрішньому ринках;

• енергомісткість і матеріаломісткість експорту;

• вплив виробництва експортної продукції на екологію;

• частка експорту (імпорту) наукомісткої продукції у загальному обсязі експорту (імпорту).