3.2. Показник чистого економічного добробуту:

методологія визначення

ВВП на душу населення є дуже поширеним показником рівня економічного розвитку та добробуту. Як правило, в країнах з високим ВВП на душу населення вищими є і показники рівня ососбистого споживання, освіти, тривалості життя, охорони здоров´я, вільного часу тощо. Однак застосування ВВП на душу населення як показника економічного добробуту дещо обмежене з таких причин:

1. ВВП включає вартісну оцінку негативних факторів, які пов´язані з виробництвом кінцевої продукції (наприклад, забруднення навколишнього середовища). Тому для оцінки добробуту від вартості ВВП треба віднімати вартість соціальних збитків від забруднення навколишнього середовища або від інших негативних факторів;

2. добробут (рівень життя) також, залежить не тільки від обсягу ВВП на душу населення, а від рівня цін;

3. показник ВВП на душу населення не враховує ступінь нерівності в доходах в країні, а тому перекручує дійсний рівень економічного добробуту;

4. ВВП не включає вартість неринкових операцій, які в той же час, є економічно доцільними;

5. на добробут впливає зміна якості товарів, збільшення вільного часу тощо, але все це не відображається у ВВП.

Саме тому американські вчені Дж. Тобін і В. Нордгауз в 1972 році здійсними експерементальні розрахунки показника чистого економічного добробуту (ЧЕД). Вони звернули увагу на те, що кінцева мета економічної діяльності — споживання, але валовий внутрішній продукт характеризує виробництво. Показник ЧЕД розраховувався в певній послідовності:

• спочатку із величини валовго національного продукту віднімались валові івестиції (амортизація і чисті інвестиції);

• одержаний результат зменшувався на суму державних витрат на підтримку суспільно-політичної системи (превентивні витрати), які не збільшують добробут;

• у результаті визначався показник валового національного продукту, який характеризує добробут; до нього додавалась вартість:

• послуг споживчого капіталу (фондів споживчих товарів довгострокового користування);

• вільного часу;

• праці домогосподарок.

Ці три компоненти є факторами добробуту, але в статистиці не розраховуються. Тому їх вартість визначалась умовно;

• одержавний результат зменшувався на величину збитків від забруднення навколишнього середовища, урбанізації тощо.

В 1971 році в Японії також почались дослідження щодо розрахунку показника ЧЕД. Японський показник ЧЕД включає дев´ять компонентів:

• державне споживання;

• особисте споживання;

• послуги державного капіталу;

• послуги споживчого капіталу;

• вільний час;

• неринкова діяльність — праця домогосподарок;

• природоохоронні витрати;

• збитки від забруднення середовища;

• збитки від урбанізації.

Перший і другий компоненти мають статистичну оцінку. Компоненти третій — дев´ятий в СНР не розраховуються і тому мають умовну грошову оцінку. Зазначимо, що компоненти 7, 8, 9 характеризують від´ємний добробут або вартісну оцінку соціальних збитків.

Економічний зміст і методи розрахунку складових ЧЕД такі.

1. Державне споживання охоплює тільки витрати на освіту, охорону здоров´я, соціальне забезпечення, тобто ті, що безпосередньо впливають на добробут.

2. Особисте споживання — головний компонент ЧЕД — визначається відніманням з особистого споживання ВВП витрат на споживчі товари довгострокового споживання і на транспортні поїздки в межах міста.

3. До послуг державного капіталу відносяться послуги, які надають учбові, лікувальні, культурно-побутові державні установи, а також державні житлові фонди. Для визначення величини цих послуг здійснюється інвентарна оцінка основних фондів, визначається строк їх використання та річна сума амортизації.

4. Послуги споживчого капіталу включають витрати на придбання товарів довгострокового користування, які є в статистиці національного доходу.

5. Значення вільного часу зротає із підвищенням рівня доходів. Його умовна оцінка можлива через середню заробітну плату і визначається як добуток ціни одиниці вільного часу на душу населення на середню кільксть вільного часу за рік і на кількість працездатного населення.

6. Неринкова діяльність (праця домогосподарок) є продуктивною і впливає на добробут. Умовна вартісна оцінка цієї діяльності здійснюється через середню заробітну плату жінок.

7. Природоохоронні витрати оцінюються умовно, виходячи з вартості фондів державного і приватного секторів, призначених для охорони навколишнього середовища (наприклад, водопроводна сіть, очистне устаткування, утилізація відходів тощо), строку їх служби та норм амортизації. Ці витрати включаються до ЧЕД з від´ємним знаком.

8. Збитки від забруднення навколишнього середовища виникають тому, що природоохоронні заходи не завжди ефективні. Вартісна умовна оцінка збитків здійснюється через річні витрати на те, щоби утримати забруднення довкілля на рівні припустимих саністраних норм. Ці витрати, як і попередні, включаються до ЧЕД з від´ємним знаком.

9. Збитки від урбанізації враховують збитки від дорожньо-транспортних пригод і погіршення умов поїздок на роботу і назад. Збитки від дорожньо-транспортних пригод умовно оцінюються як добуток грошової компенсації по страхуванню на кількість постраждалих. Збитки від погіршення умов поїздок на роботу і назад підраховуються як добуток середньогодинної заробітної плати на кількість часу, що перевищує 30 хвилин і витрачається на поїздки. Ці збитки також включаються до ЧЕД з від´ємним знаком.

Співвідношення в темпах зміни показників ВВП і ЧЕД може бути різним. Наприклад, темпи динаміки ВВП можуть уповільнитися, а темпи зміни ЧЕД — зрости. Це відбувається, коли:

а) зниження темпів росту ВВП супровождується певний час зростанням реального споживання;

б) збільшується вільний час;

в) зростає неринкова діяльність;

г) покращується стан довкілля, тобто зменшується забруднення середовища.

Перша ситуація потребує окремих пояснень. Якщо за умов зниження темпів ВВП частка чистих інвестицій скоротилась більше, ніж частка споживання, то це означає, що прибутки підприємств теж скоротились більше, ніж заробітна плата. Тому падіння темпів росту ВВП певний час супроводжується зростанням споживання. Але таке економічне явище підриває майбутнє зростання того ж споживання, не може зберігатися тривалий час. І навпаки, якщо питома вага чистих інвестицій зростає, динаміка споживання відстає від темпів ВВП і ЧЕД відстає в темпах від ВВП.