Третій узагальнюючий показник характеризує демографічну ситуацію в регіоні, для чого розглядаються такі аналітичні показники:

• частка населення регіону в загальній чисельності населення країни;

• частка міського населення в регіоні;

• рівень зайнятості в регіоні;

• частка працездатного населення у загальній чисельності населення регіону;

• рівень кваліфікації працюючих у регіоні.

До четвертої групи узагальнюючих показників входять аналітичні:

• частка приватизованих підприємств у загальній кількості підприємств комунальної власності;

• частка підприємств недержавної форми власності у загальній кількості підприємств регіону;

• кількість спільних із зарубіжними партнерами компаній і фірм у регіоні;

• кількість банківських установ (включаючи філії) на території регіону;

• кількість страхових компаній у регіоні;

• кількість товарних бірж у регіоні.

П’ятий узагальнюючий показник оцінює рівень криміногенних, екологічних ризиків, тобто рівень безпеки інвестиційної діяльності в регіоні. До цієї групи відносяться аналітичні показники:

• викиди шкідливих речовин на 1 кв. м. території регіону;

• частка джерел забруднення у загальній кількості підприємств регіону;

• кількість економічних злочинів на 100 тис. осіб, що проживають у регіоні;

• частка незавершених будівельних об’єктів у загальній кількості розпочатих будов.

Кожний регіон по кожному з п’яти узагальнюючих показників отримує певний середній рейтинг, який розраховується як середня арифметична рейтингів цього регіону за окремими аналітичними показниками:

, j = 1,2,3,4,5; (12.29)

k = 1,2…N;

де — середній рейтинг k- го регіону за j — м узагальнюючим показником;

- рейтинг k-го регіону за і-м аналітичним показником j-ї узагальнюючої групи;

n_j — кількість аналітичних показників у j –й группи узагальнюючих показників.

До заключного етапу аналізу інвестиційної привабливості регіонів входить розрахунок інтегрального показника оцінки пріоритетності кожного регіона, який визначається як сума добутків рейтингового значення узагальнюючого показника даного регіону на значимість цього показника у сукупній оцінці. Прийнята така значимість кожного узагальнюючого показника:

• рівень загальноекономічного розвитку регіону — 35%;

• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури — 15%;

• демографічна характеристика регіону — 15%;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури — 25%;

• рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків — 10%.

Тоді інтегральний показник інвестиційної привабливості регіону розраховується за формулою:

ІП = , ( k =1,2,…N); (12.30)

де ІП — інтегральний показник;

d_j — значимість ( в частках одиниці) відповідного узагальнюючого показника.

Отже найбільш інвестиційно привабливим буде регіон, інтегральний показник якого має більше значення, чим по іншим регіонам.

12.4 Методика аналізу інноваційної діяльності

Поняття „інновації” за своєю сутністю означає нововведення. У більш широкому розумінні — це прогресивні техніко-технологічні та соціально-економічні зміни, поява нових способів виробництва, видів продукції та послуг, освоєння нових ринків збуту. Розрізняють інновації радикальні, тобто суттєві техніко-технологічні зміни, та інкрементальні — часткове оновлення техніки і технології.

Інновації передбачають не тільки творення нового (новації), але й його одночасну практичну реалізацію. Період від виникнення новації до її перетворення (використання) у нововведення називається життєвим циклом інновації. При цьому під новаціями розуміють результат наукової, науково-технічної, інтелектуальної діяльності. У зв’язку з цим в світовій практиці розрізняють науково-дослідну і науково-технічну діяльність, спрямовану на одержання та застосування нових знань, а також дослідно-конструкторські розробки. Такою діяльністю займаються академічні інститути, науково-дослідні організації, вузи, наукові колективи, науково-дослідні підрозділи підприємств, лабораторії.

Практичне використання наукового, науково-технічного, інтелектуального результату складає сутність інноваційної діяльності, компонентами

якої є новації, інвестиції та час, що потрібні для перетворення новацій у нововведення, й інновації (самі нововведення).

Більш широким за змістом є інноваційний процес, який охоплює інноваційну діяльність, етапи життєвого циклу інновацій, фінансування нових розробок. Отже інноваційний процес полягає у одержанні та комерціалізації прогресивних техніко-технологічних і соціально-економічних розробок.

Інноваційний процес охоплює період приблизно у 3-5 років і більше, тому потребує середньо та довгострокових інвестицій. Визначають окремі етапи інноваційного процесу.

Перший етап — фундаментальні дослідження, які здійснюються у академічних інститутах, вузах, галузевих інститутах та лабораторіях і фінансуються з державного бюджету.

Другий етап — прикладні дослідження, які проводять різні наукові установи і фінансують як держава ( з державного бюджету) так і інші замовники. Саме на цьому етапі виникає імовірність одержання негативного результату, що зумовлює інвестиційні ризики.

Третій етап — дослідно-конструкторські та експериментальні розробки. Вони здійснюються за рахунок державних засобів, коштів інших замовників та власних коштів підприємств. Виконавцями таких розробок є спеціалізовані лабораторії, конструкторські бюро, науково-дослідні підрозділи крупних підприємств.

Четвертий етап — комерціалізація інноваційних розробок, тобто запуск у виробництво та вихід на ринок збуту. На цьому етапі потрібні досить суттєві інвестиції в розвиток виробництва, підвищення кваліфікації працюючих, рекламу тощо. Інвестиції залишаються ризикованими.

Аналіз інноваційної діяльності здійснюється за окремими групами показників:

• показники, які характеризують установи, що займаються інноваційною діяльністю;

• показники результатів інноваційної діяльності;

• показники використання результатів інноваційної діяльності;

• показники ефекту від інноваційної діяльності.

Аналіз установ, що займаються інноваційною діяльністю проводиться у такій послідовності:

• визначається кількість академічних інститутів, науково-дослідних організацій, вузів, науково-дослідних підрозділів крупних підприємств, лабораторій тощо, які займаються інноваційною діяльністю; кількість таких установ дається по роках, розраховується по роках, розраховується їх абсолютна та відносна зміна;

• визначається чисельність зайнятих науковою, науково-технічною діяльністю, дослідно-конструкторськими розробками окремо по кожному виду зазначених вище установ;

• обчислюється по роках абсолютна зміна та темпи росту зайнятих інноваційною діяльністю;

• аналізується загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність, у тому числі по окремих джерелах і в динаміці по роках .

Показники результатів інноваційної діяльності охоплюють:

• обсяги науково-дослідної, науково-технічної діяльності, проектно-конструкторських робіт;

• обсяги виготовлення дослідних зразків;

• обсяги науково-технічних послуг.

Зазначені показники наводяться: всього, по окремих джерелах фінансування, по роках, їх зміна абсолютна та у динаміці.

До показників використання результатів інноваційної діяльності належать:

• кількість найменувань нових видів продукції по роках;

• частка нових видів продукції у загальному її обсязі по роках;

• конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і світовому ринках;

• ступінь прогресивності технологій;

• обсяг робіт по технічному вдосконаленню виробництва, їх абсолютна та відносна зміна по роках;

• економічні результати: приріст прибутку внаслідок впровадження результатів інноваційної діяльності, зниження ресурсомісткості продукції тощо, які розраховуються по роках, визначається їх

абсолютна та відносна зміна.

Ефект від інноваційної діяльності визначається за такими показниками:

• комерційний (фінансовий) ефект;

• бюджетний ефект;

• загальноекономічний ефект.

Комерційний ефект відбиває фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для її безпосередніх учасників. Розраховується як різниця між фінансовими результатами і витратами та може бути позитивним чи від’ємним.

Бюджетний ефект характеризує фінансові наслідки реалізації результатів інноваційної діяльності для державного та місцевих бюджетів. Він оцінюється як різниця між доходами від інноваційної діяльності і видатками відповідного бюджету на її здійснення.

Загальноекономічний ефект визначає результати інноваційної діяльності для всієї національної економіки, регіонів та галузей і характеризується показниками: виручка від реалізації на зовнішньому та внутрішньому ринках інноваційного продукту; виручка від продажу ліцензій, ноу-хау, програмного забезпечення; соціальні та екологічні наслідки; надходження від імпортного мита; кредити іноземних держав, банків і фірм тощо. До складу витрат відносяться необхідні для забезпечення інноваційної діяльності витрати всіх її учасників на рівні національної економіки, регіону, галузі.

Р Е З Ю М Е

1.Аналіз інвестиційної діяльності здійснюється з метою виявлення наскільки сприятливими є інвестиційний клімат в країні, які саме джерела фінансування задіяни і наскільки ефективно вони використовуються, чи забезпечені ресурсами структурні зрушення в економіці.

2.Інвестицій класифікуються за різними ознаками. Розрізняють: фінансові, реальні, інноваційні, інтелектуальні інвестиції; прямі та портфельні інвестиції; коротко, середньо, довгострокові інвестиції.

3.Фінансування інвестицій здійснюється із внутрішніх та зовнішніх джерел, які за формою власності розподіляються на централізовані, децентралізовані та іноземні. Зменшення частки бюджетних засобів та збільшення частки кредитів банків і власних коштів підприємств у джерелах фінансування інвестиційної діяльності свідчить про їх відповідність механізмам ринкової економіки.

4. При аналізі інвестиційної діяльності важливо співставляти темпи росту інвестицій в основний капітал і темпи росту ВВП, забезпечуючи випереджаючи темпи росту інвестицій. Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.

5.Розрізняють галузеву, територіальну, відтворювальну, технологічну структури капіталовкладень. Галузева структура визначає темпи НПТ, ефективність функціонування економіки і вважається прогресивною, якщо абсолютно і відносно збільшуються капіталовкладення у розвиток провідних галузей.

6.Відтворювальна структура капіталовкладень впливає на технологічну, але остання має вирішальне значення для ефективного функціонування економіки.

7.В світовій практиці поширеним є підхід до оцінки ефективності капіталовкладень з урахуванням фактору часу. Він полягає у порівнянні дисконтованих доходів і капітальних витрат та показує доцільність останніх якщо вони менші доходів. Найбільш відомими є методи чистої теперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми доходності ( IRR).

8.Оцінка інвестиційної привабливості галузей і регіонів здійснюється за узагальнюючими та аналітичними показниками. Кожний регіон по кожному узагальнюючому показнику отримує певний середній рейтинг, після чого розраховується інтегральний показник оцінки пріоритетності регіону. Інвестиційно привабливим буде регіон, інтегральний показник якого має найбільше значення.

9.Практичне використання наукового, науково-технічного, інтелектуального результату складає сутність інноваційної діяльності, компонентами якої є новації, інвестиції та час, нововведення. Інвестиційний процес полягає у одержанні та комерціалізації прогресивних техніко-технологічних і соціально-економічних розробок. Інноваційний процес охоплює етапи фундаментальних, прикладних досліджень, експериментальних розробок та їх комерціалізації

10.Визначають комерційний, бюджетний та загальноекономічний ефект від інвестиційної діяльності.

О С Н О В Н І Т Е Р М І Н И

• Аналітичні показники

• Бюджетний ефект

• Відтворювальна структура

капіталовкладень

• Внутрішня норма доходності

• Галузева структура

капіталовкладень

• Джерела фінансування

інвестиційної діяльності

• Етапи інвестиційного процесу

• Ефективність капіталовкладень

• Загальноекономічний ефект

від інноваційної діяльності

• Інвестиції

• Інвестиційні ризики

• Інноваційна діяльність

• Інвестиційна діяльність

• Інноваційні інвестиції

• Інноваційний процес

• Інновація

• Новація

• Ноу-хау

• Період окупності

капіталовкладень

• Портфельні інвестиції

• Прямі інвестиції

• Реальні інвестиції

• Реконструкція

• Розширення діючих

підприємств

• Територіальна структура

капіталовкладень

• Технічне переозброєння

• Технологічна структура

капіталовкладень

• Узагальнюючі показники

• Фінансові інвестиції

• Фондовіддача

• Чиста теперішня вартість

• Чистий прибуток

П И Т А Н Н Я Д Л Я С А М О К О Н Т Р О Л Ю

1.Поясніть різницю у визначенні інвестицій та капіталовкладень, як економічних категорій.

2.Які чинники впливають на інвестиційну діяльність? Назвіть визначальні чинники, поясніть логіку їх впливу на інвестиційну діяльність.

3.На основі статистичних даних за 2000-2003 роки проаналізуйте структуру джерел фінансування інвестицій в Україні та зробіть висновки щодо її відповідності механізмам ринкової економіки.

4.Обгрунтуйте, чому стабільні темпи росту інвестицій свідчать про активізацію учасників інвестиційної діяльності.

5.Охарактерізуйте галузеву, територіальну, відтворювальну, технологічну структуру капіталовкладень. Яка структура і чому визначає ефективність функціонування економіки?

6.В чому полягає суттєва різниця між реконструкцією та технічним переозброєнням?

7.Проаналізуйте фактори, що впливають на технологічну структуру капіталовкладень.

8.На основі статистичних даних за 2000-2003 роки обчислити норму нагромадження, капіталовіддачу, приростну капіталомісткість, загальну економічну ефективність капіталовкладень в Україні.

9.Поясніть сутність оцінки ефективності капіталовкладень з урахуванням фактора часу за методами NPV та IRR.

10.Назвіть основні фактори, які впливають на ефективність капіталовкладень.

11.В чому полягає сутність методики обчислення інтегрального показника інвестиційної привабливості регіону?

12.Охарактерізуйте етапи інвестиційного процесу. Поясніть різницю між інноваційною діяльністю та інноваційним процесом.