Розділ 3. Основні індикатори товарного ринку: їх структура і взаємозв´язок

____________________________________________________________________

3.1. Макроекономічні показники стану товарного ринку

Найважливішим макроринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозв´язків між суб´єктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану є макроекономічні показники, які, відповідно до СНР, охоплюють такі:

валовий внутрішній продукт валовий національний продукт чистий внутрішній продукт національний дохід особистий дохід особистий дохід у розпорядженні

─ ─ ─ ─ ─ ─

ВВП (GDP); ВНД (GNI); ЧВП (PDP); ВНД P(NI); ВОД P(PI); ОДР (PDI).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — показник сукупного обсягу діяльності суб´єктів господарювання, який на відміну від валового випуску не включає виробниче (проміжне) споживання. ВВП — це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, яка вироблена резедентами країни за рік.

Сучасна західна економічна теорія предбачає, що в його створенні беруть участь всі, хто отримує дохід. Але, через те, що частина доходів отримується в тіньовій економіці, не обліковується статистичними органами і не оподатковується, розрізняють офіційний і неофіційний валовий внутрішній продукт. Спроба статистичних органів включити певну частку неофіційного ВВП до обсягу офіційного призводить до необгрунтованого завищення податкової бази, доходів бюджету, невиконання доходних статей бюджету.

Тіньова економіка в Україні досягла такого розвитку і поширення, що почала в поєднанні із загальною криміналізацією суспільства загрожувати економічній і національній безпеці України.

Обсяги тіньової економічної діяльності досягли масштабів, за яких її недооцінка, неврахування призводять до значних помилок у визначенні макроекономічних показників, економічних і фінансових пропорцій.

На сьогодні практично відсутня достатньо достовірна інформація щодо реальних обсягів тіньової економіки і фінансових ресурсів, що її обслуговують.

За оцінками вчених, експертів частка тіньової економіки становить понад 40% реального ВВП (в розвинутих країнах ця величина становить 5-15% ВВП), а обсяг капіталів, вивезених з України досягає майже 10 млрд. дол. США.

Для оцінки масштабів тіньової економіки використовуються метод стійких взаємозв´язків і монетарний метод.

Метод стійких взаємозв´язків враховує взаємозв´язок між обсягом реального ВВП і витратами ресурсів на одиницю ВВП, тобто енергомісткість, матеріаломісткість тощо. Обсяг ВВП розраховується як результат ділення витрачених ресурсів на нормативну ресурсомісткість. Одержаний таким методом обсяг ВВП зіставляється з офіційним ВВП. Різниця між цими величинами буде визначати обсяг тіньової економіки. При застосуванні даного методу треба враховувати прогресивні зміни ресурсомісткості.

За монетарним методом аналізують зміну попиту на готівкові гроші, які в основному використовуються при проведенні тіньових операцій. Індикатором зростання тіньової економіки є збільшення попиту на готівкові гроші.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

Не можна завищувати або занижувати ВВП. Якщо величина ВВП занижена, то:

1. буде занижена дохідна частина бюджету, що призведе до необгрунтованого зростання дефіциту бюджету;

2. відбудеться недофінансування економіки, економіка не буде забезпечена потрібною грошовою масою, що призведе до затримки розрахунків між суб´єктами ринку.

Таку ситуацію виправляють шляхом щоквартального корегування ВВП.

Якщо величина ВВП завищена, то:

1. необгрунтовано зросте грошово-кредитна емісія, що викличе інфляцію;

2. будуть передбачені нереальні доходи бюджету, що призведе до збільшення незабезпечених доходами бюджетних витрат.

На основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макропоказників. Перший з них — валовий націоналний дохід (ВНД), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

S

_п.д. = D_отр. — D_спл.

S_п.д. 0

.

(3.1)

Оскільки сальдо первинних доходів може бути позитивним або від´ємним, то ВВП може перевищувати ВНД або, навпаки, бути меншим, чим ВНД. Ситуація, коли ВВП перевищує ВНД виникає якщо сальдо первинних доходів є від´ємним. Це характерно для країн, що розвиваються, оскільки ці країни вимушені сплачувати доходи (проценти, дивіденти) розвиненим країнам. І, навпаки, для розвинутих країн характерним є позитивне сальдо первинних доходів і ВНД перевищує ВВП.

Наступним макропоказником є чистий внутрішній продукт (PDP), який за економічним змістом являє різницю між ВВП та амортизацією:

(3.2)

деА — амортизація.

Можна аналізувати структуру ЧВП за доходами і витратами:

(3.3)

деPDP_i — чистий внутрішній продукт за доходами;

T — чисті податки (податки мінус субсидії);

W — заробітна плата з нарахуваннями на неї;

RT — рентні доходи;

INT — процент, який одержують власники грошового капіталу;

D_{C —} прибуток корпорцій (крупних підприємств);

D_P — змішаний дохід (некопоративний прибуток).

(3.4)

деPDP_е — чистий внутрішній продукт за витратами;

С — споживчі витрати;

I_n — чисті інвестиції;

G — державні закупки;

NХ — чистий експорт.

На динаміку ЧВП, таким чином, впливає динаміка ВВП та амортизації. Якщо в країні проводиться політика прискореної амортизації, активно впроваджуються нові технології, здійснюється заміна застарілих основних фондів, то все це призводить до нарощування величини амортизації темпами, які перевищують темпи зміни ВВП:

(3.5)

деt, t-1 — роки поточний та попередній.

В такому випадку динаміка ЧВП буде відставати від динаміки ВВП:

	(3.6)
Ситуація, коли:	(3.7) (3.8)

свідчить про те, що економіка даної країни насичена оновленою технікою, основними фондами, які не потребують швидкої заміни і темпи амортизації уповільнюються і стабілізуються, стають меншими ніж темпи зміни ВВП.

Слід зауважити, що прискорена амортизація збільшує темпи амортизації, але не змінює капіталомісткість виробництва. Тоді як нова техніка може збільшувати капіталомісткість, якщо її вартість зростає темпами вищими ніж її продуктивність.

Національний дохід (NI) — це сукупний чистий дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, котрий не відбиває поточний внесок економічних ресурсів, є чисті непрямі податки (Т). тому національний дохід визначається за доходами і має структуру:

(3.9)

Особистий дохід (PI) — це отриманий дохід. Частка заробленого працею доходу, а саме: внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємств, нерозподілений прибуток підприємств, — домогосподарства фактично не одержують. Але домашні господарства одержують трансфертні платежі (TR), які не є результатом праці. Отже, ососбистий дохід має структуру:

або

(3.10)

деW_n — заробітна плата без нарахувань на неї;

DV — дивіденти власникам акцій;

TR — соціальні трансферти.

Особистий дохід у розпорядженні (PDI) — це дохід після сплати ососбистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (С) та заощадження (S):

(3.11) (3.12)

де T_P — особисті податки.

Взаємозв´язок між основними макроекономічними показниками можна зобразити схематично.

Схема 3.1. взаємозв´язок між основними макроекономічними показниками

По кожному з макроекономічних показників аналізується (наприклад по ВВП):

• абсолютний приріст:

	(3.13)
темпи росту відносно попереднього року: або темпи росту по відношенню до базового року: темпи приросту: (3.16)	(3.14) (3.15)

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників в цілому та в розрізі їх складових дозволяє зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це, в свою чергу, зумовлює структурні зрушення в економіці.

Аналіз охоплює також розрахунки ВВП, національного доходу, особистого доходу на душу населення. Це дозволяє визначити рівень життя і зробити співставлення цього показника по різних країнах.

Наприклад, в Україні ВВП на душу населення приблизно в 9 разів менший ніж в США. Це дає підстави для формування рекомендацій щодо податкової політики. Якщо в США податкова політика орієнтується на пріоритет оподаткування фізичних осіб, то для України такий підхід не є виправданим.