Розділ 10. Збалансованість та ефективне функціонування ринку праці

_____________________________________________________________________________

10.1. Умови збалансованості робочих місць і робочої сили

Аналіз формування і розвитку ринку праці здійснюється за такими напрямками:

• визначення збалансованості між попитом і пропозицією робочої сили — умов рівноваги на рику праці;

• виявлення тенденцій зайнятості на ринку праці;

• аналіз прихованого безробіття, ефективність роботи служби зайнятості;

• розрахунки показників ефективності функціонування ринку праці.

Аналіз починають із вивчання попиту на робочу силу, який змінюється під впливом:

• випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з динамікою ВВП, що зменшує попит на робочу силу, і навпаки;

• збільшення капіталомісткості виробництва, що зменшує попит на робочу силу, і навпаки.

Показниками попиту на робочу силу є: кількість вільних робочих місць, кількість нових робочих місць, кількість перепрофільованих робочих місць.

Сукупний попит на ринку праці (L^D )складається з функціонуючих (N_ф) і вакантних (N_в) робочих місць:

(10.1)

Зазначена сума характеризує наявність робочих місць на ринку праці і означає потребу в працівниках. Визначальним у попиті є кількість вакансій. В процесі аналізу слід визначити загальний попит на робочу силу, структуру попиту у галузево-регіональному розрізі та за підприємствами різних форм власності професійно-кваліфікаційну та статево-вікову структуру, робочої сили, тенденції у динаміці.

Пропозицію на ринку праці формують такі категорії економічно активного населення:

1. безробітні, чисельність яких поповнюється випускниками навчальних закладів та раніше зайнятих в домашньому господарстві ( ця категорія складає приблизно 80% сукупної пропозиції) ;

2. ті, хто мають роботу, але незадоволені нею і шукають іншу;

3. зайняті, які ризикують залишитись без роботи (наприклад, банкрутство підприємства) і тому шукають нову.

4. зайняті, які шукають додаткову роботу для збільшення свого доходу.

Розраховується частка окремої категорії робочої сили, що формує її пропозицію:

(10.2)

деk_i^S — частка і-ої категорії робочої сили, що формує її пропозицію;

L_i^S — чисельність і-ої категорії робочої сили, що формує її пропозицію;

L^S — загальна чисельність пропозиції робочої сили.

Пропозиція робочої сили також аналізується у галузево-регіональному розрізі та за підприємствами різних форм власності.

Крім зазначених показників для аналізу попиту і пропозиції на ринку праці використовуються й такі, які характеризують професійно-кваліфікаційну підготовку робочої сили та коефіцієнт навантаження на одне робоче місце і зворотній йому рівень вакантності.

Нерівновага між попитом і пропозицією зумовлюється дисбалансом між чисельністю робочої сили, яка формує пропозицію на ринку праці, і кількістю робочих місць, які визначають попит.

Рівновага досягається за умов, коли попит на робочу силу дорівнює її пропозиції (L^D = L^S або L^S = N_ф + N_в). Для визначення ступеня збалансованості ринку праці розраховується відповідний коефіцієнт:

	(10.3)
	(10.4)

деk_зб. — коефіцієнт збалансованості ринку праці;

L^D, L^S — відповідно попит на робочу силу і її пропозиція.

В дійсності можуть мати місце три ситуації:

1. якщо k_зб. > 1, то L^D > L^S, тобто попит на робочу силу не задовольняється її пропозицією. Це характеризує ринок праці як працедефіцитний;

2. якщо k_зб = 1, то L^D = L^S, тобто попит і пропозиція робочої сили врівноважені. Це є умовою збалансованого ринку праці;

3. якщо k_зб. < 1, то L^D < L^S, тобто пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, виникає безробіття. Це характеризує ринок праці як праценадлишковий.

Зміни в структурі робочої сили аналізуються по галузях і регіонах.

Якщо в економіці має місце природне безробіття, то потребує окремого аналізу професійна підготовка робочої сили, яка здійснюється за напрямками:

• первинне навчання (U_пн);

• перепідготовка (U_пn);

• підвищення кваліфікації (U_пк).

Тоді:

(10.5)

деU_пр.п — чисельність безробітних, охоплених професійною підготовкою.