Окремо визначається структура професійної підготовки незайнятого населення:

(10.6)

(10.7)

(10.8)

Аналізується динаміка професійної підготовки:

(10.9)

деТ_пр.п — темпи зміни професійної підготовки.

Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення чисельності офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць:

(10.10)

Рівень вакантності, навпаки, відображає співвідношення числа вакансій до числа претендентів на них:

(10.11)

деk_нав. — коефіцієнт навантаження;

k_в — коефіцієнт вакантності;

U — чисельність безробітних;

N_в — кількість вакантних робочих місць.

Зазначені коефіцієнти характеризують наявність незбалансованості на ринку праці.

Якщо: 1) k_нав. < 1, для національної економіки це означає, що пропозиція робочої сили менше, чим попит на неї. Виникаюче при цьому безробіття можна класифікувати, як природне, тому що робочі місця є.

2) k_нав. = 1, на макрорівні це означає, що всі, хто шукають роботу, можуть бути нею забезпечені, а на ринку праці встановлюється рівновага.

3) k_нав. > 1, це ознака циклічного безробіття, пропозиція робочої сили перевищує попит на неї і чим більше в даному випадку k_нав., тим важче ситуація на ринку праці. Не всі, хто шукають роботу, зможуть її знайти.

10.2. Методика аналізу тенденцій динаміки зайнятості.

Аналіз тенденцій зайнятості охоплює визначення:

 динаміки чисельності зайнятих:

(10.12)

деТР_Е — темпи росту зайнятості;

Е_t, Е_t-1 — чисельність зайнятих в періоді t і (t-1).

• структури зайнятості — основна діяльність, додаткова робота, неповна зайнятість;

• рівня зайнятості (Р_Е):

  (10.13)

• динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону.

На структуру зайнятості впливає інвестиційна, структурна, соціальна політика. Розрахунки галузевої або регіональної структури зайнятих здійснюється за формулами:

(10.14)

(10.15)

деk_Ei, k_Ej — частка зайнятих в галузі i або в регіоні j в загальній чисельності

зайнятих;

E_i, E_j — чисельність зайнятих в галузі i або в регіоні j.

При аналізі динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону застосовуються два показники:

1. оборот робочих місць;

2. оборот робочої сили.

Галузевий оборот робочих місць, по суті, збігається з динамікою зайнятості. Це пояснюється тим, що в межах певної галузі процеси розширення і скорочення виробництва відбуваються одночасно, що зумовлює постійні коливання зайнятості.

Для характеристики обороту робочих місць розраховуються:

• темп створення нових робочих місць (T_ст);

• темп ліквідації робочих місць (T_л).

Ці показники визначаються за формулами:

(10.16)

деN_ст.t — кількість робочих місць, додатково створених в періоді t;

N_t-1 — загальна кількість робочих місць в періоді t-1.

(10.17)

деN_л.t — кількість робочих місць, ліквідованих в періоді (t).

Тоді кількість робочих місць у періоді t буде визначатися за формулою:

(10.18)

А різниця між показниками (10.16 і 10.17) буде характеризувати темп зміни зайнятості:

	(10.19)
або	(10.20)

Сума зазначених показників визначає оборот робочих місць (О_Nt):

	(10.21)
або	(10.22)

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку створених та ліквідованих робочих місць поточного року в загальній їх кількості у попередньому році.

Крім обороту робочих місць, розраховується також їх надлишковий оборот (О_н.N.t ) за формулою:

(10.23)

Останній показник (О_н.Nt) показує перевищення загального обороту робочих місць над їх кількістю, достатньою для забезпечення необхідного приросту зайнятості:

(10.24)

Умовою достатньої кількості робочих місць для забезпечення необхідного приросту зайнятості є:

	(10.25)
	(10.26)

Наприклад: Відомо, що в попередньому періоді у галузі функціонувало 250 тис. Робочих місць. В розрахунковому періоді коефіцієнт приросту створення робочих місць буде дорівнювати 0,75, а кількість ліквідованих робочих місць досягне 4 тис.

Обчислити:

1.Кількість створених робочих місць в розрахунковому періоді:

N_cт..t = k_ст· N_t-1 = 0,35· 250 = 87,5 тис.

2.Темп ліквідації робочих місць

Т_л.t= %

3. Кількість функціонуючих робочих місць у розрахунковому періоді:

N_t=N_t-1+N_ст..t- N_л..t= 250+87,5 — 4 = 333,5тис.

4.Темп зміни зайнятості:

ТР_Е.t = Т_ст.t- T_л.t= 0,35-0,016=0,334;

або ТР_Е.t =

5. Оборот робочих місць:

О_N.t=Т_ст.t + T_л.t= 0,35+0,016=0,366;

або О_N.t=

6. Надлишковий оборот робочих місць:

О_н.Nt= O_Nt- TP_Е =0,366 — 0,334 = 0,032.

Галузевий оборот робочої сили розраховується за двома показниками:

• темп працевлаштування (Т_пр);

• темп звільнення працюючих (Т_зв).

Методика визначення зазначених показників така:

(10.27)

деU_пр.t — чисельність безробітних, працевлаштованих в періоді t;

E_t-1 — загальна чисельність зайнятих в періоді (t — 1).

,

(10.28)

деЕ_зв.t — чисельність звільнених працівників у періоді t.

Різниця між показниками (10.27 і 10.28) характеризує темп зміни зайнятості:

	(10.29)
або	(10.30)

Сума цих показників визначає оборот робочої сили (О_L):

	(10.31)
або	(10.32)

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку працевлаштованих і звільнених у поточному році у загальній чисельності працюючих в попередньому році.

Співставлення динаміки робочих місць і робочої сили дозволяє виявити збалансованість між темпами їх зміни на ринку праці. Умовою рівноваги є:

	(10.33)
або	(10.34)

Частина робочої сили в розрахунковому періоді може бути не зв’язаною із перерозподілом робочих місць, що характеризується показником “холостого обороту” робочої сили (О_ХL):

(10.35)

З метою додаткового порівняння динаміки робочих місць і робочої сили застосовуються ще два показники:

1. коефіцієнт надлишковості (k_над.):

   (10.36)

2. частка “холостого” обороту робочої сили в її обороті (Ч_ХL):

	(10.37)
10.3. Показники ефективного функціонування ринку праці.

До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать:

1. ефективність роботи служби зайнятості;

2. продуктивність праці.

Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою працевлаштованих безробітних у загальній їх чисельності і характеризується коефіцієнтом працевлаштування, наведеним у формулі (9.3):

Чим ближче до одиниці зазначений коефіцієнт, тим ефективніше робота служба зайнятості.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Економічно активне населення, яке шукає роботу, створює пропозицію на відкритому ринку праці, а попит створюється вакантними робочими місцями в економіці.

Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. До прихованих безробітних відносяться працівники, які перебувають в умовах неповної зайнятості: у відпустках з ініціативи адміністрації або працюють в режимі неповного робочого часу. В процесі аналізу визначається їх частка у загальній чисельності працюючих:

(10.38)

деk_U.пр. — коефіцієнт прихованого безробіття;

Е_Н — чисельність працівників, які перебувають в умовах неповної зайнятості.

Визначається також динаміка прихованого безробіття:

(10.39)

деТ_U.пр. — темпи зміни прихованого безробіття;

t, t-1 — поточний період t і попередній період t-1.

На практиці розрізняють явну та неявну форми прихованого безробіття. Згідно з визначенням МОП, явна форма пов’язана з вимушеним скороченням робочого часу. Неявна форма пов’язана з неефективною роботою працюючих внаслідок низького рівня продуктивності праці та її оплати. Для аналізу такої форми прихованого безробіття необхідно співставляти динаміку продуктивності праці з динамікою чисельності зайнятих. Для підвищення ефективності виробництва в національній економіці темпи зміни продуктивності праці повинні випереджати темпи зміни чисельності зайнятих.

Продуктивність праці розраховується на рівні:

• національної економіки;

• галузі;

• підприємства.

На рівні національної економіки продуктивність праці (LP) визначається як співвідношення між вартістю ВВП і чисельністю зайнятих:

(10.40)

Підвищення продуктивності праці є важливим фактором економічного зростання, зумовлює скорочення витрат праці на одиницю продукції, сприяє підвищенню якості продукції та рентабельності виробництва.

Показниками ефективного використання робочої сили є такі:

1. темпи росту продуктивності праці;

2. частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці (у відсотках);

3. вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

Перший показник визначається як динаміка продуктивності праці:

(10.41)

деТ_LP — темп росту продуктивності праці;

LP_t, LP_t-1 — рівень продуктивності праці в періоді t і t-1.

Відсоткова частка приросту ВВП за рахунок зростання продуктивності праці розраховується за такою методикою:

	(10.42)
	(10.43)

де∆ВВП_LP — частка приросту ВВП за рахунок зростання продуктивності

праці (%);

∆ВВП_Е — частка приросту ВВП за рахунок зростання чисельності зайнятих (%);

∆ВВП — загальне зростання ВВП (%).

Наприклад: У розрахунковому періоді ВВП зросте на 8%, а продуктивність праці — на 6,7%. Обчислити частку приросту ВВП окремо за рахунок продуктивності праці та зміни чисельності зайнятих.

Розв’язок:

1. Зміна чисельності зайнятих у розрахунковому періоді (у відсотках):

2.Зміна ВВП за рахунок продуктивності праці:

3.Зміна ВВП за рахунок зміни чисельності зайнятих:

або

Якщо відома зміна продуктивності праці та чисельності зайнятих, то вартісний приріст ВВП за рахунок кожного з цих факторів визначається за такими формулами:

	(10.44)
	(10.45)

де∆ВВП_{LP, t} — приріст ВВП за рахунок зміни продуктивності праці

(млн.грн.);

∆ВВП_{Е, t} –приріст ВВП за рахунок зміни чисельності зайнятих (млн.грн.).

На рівень і динаміку продуктивності праці впливають різні фактори. Які можна об’єднати в дві групи:

• екстенсивні;

• інтенсивний.

До екстенсивних факторів належать тривалість робочого часу та ступінь його використання. Підвищення змінності роботи, зменшення простоїв устаткування зумовлюють зростання продуктивності праці. Але вплив екстенсивних факторів на продуктивність праці має певну межу — це законодавчо встановлена тривалість робочого дня та робочого тижня.

Інтенсивні фактори визначаються розвитком науково-технічного прогресу, який впливає на віддачу роботи в одиницю часу. Ці фактори включають використання високопродуктивних технологій, нових видів сировини і матеріалів, сучасних ефективних систем управління і організації праці, які сприяють підвищенню кваліфікації працюючих. Інтенсивне зростання продуктивності праці можливе за умов одночасного підвищення фондовіддачі та зменшення матеріаломісткості виробництва. Інтенсивність праці також має максимальну межу, яка характеризується фізіологічними і психічними можливостями людини.

Р Е З Ю М Е

15. Аналіз функціонування ринку праці починається із вивчення попиту на робочу силу. Для цього вивчаються фактори і показники попиту. Сукупний попит на ринку праці складається із функціонуючих і вакантних робочих місць.

15. Пропозицію на ринку праці формують окремі категорії економічно активного населення, які з певних причин знаходяться у пошуках роботи.

15. Нерівновага між попитом і пропозицією зумовлюється дисбалансом між чисельністю робочої сили, яка формує пропозицію на ринку праці, і кількістю робочих місць, які визначають попит. Рівновага досягається за умов, коли попит на робочу силу дорівнює її пропозиції.

15. Для визначення збалансованості ринку праці розраховується коефіцієнт збалансованості. Залежно від значення цього коефіцієнта ринок праці може характеризуватися як працедифіцитний, рівноважний, праценадлишковий.

5.Професійна підготовка робочої сили здійснюється за напрямками: первинне навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації.

15. За коефіцієнтами навантаження і вакантності можна класифікувати безробіття як природнє, циклічне або стверджувати про встановлення рівноваги на ринку праці.

15. Тенденції зайнятості аналізуються показниками динаміки зайнятих, структури та рівня зайнятості, динаміки збалансованості робочих місць і робочої сили.

15. Оборот робочих місць характеризується темпами створень нових робочих місць і темпами їх ліквідації. Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку створених та ліквідованих робочих місць у поточному році в загальній їх кількості у попередньому році.

15. Для обчислення обороту робочої сили розраховуються темпи працевлаштування та звільнення працюючих. Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку працевлаштованих і звільнених у поточному році у загальній чисельності працюючих в попередньому році.

15. Співставлення динаміки робочих місць і робочої сили дозволяє виявити збалансованість між темпами їх зміни на ринку праці.

15. “Холостий оборот” робочої сили характеризує таку частину робочої сили, яка в розрахунковому періоді не була зв’язана із перерозподілом робочих місць.

15. До основних показників ефективності функціонування ринку праці відносяться показники ефективності роботи служби зайнятості та продуктивності праці.

15. Ринок праці має відкриту та приховану частину. Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. На практиці розрізняють явну та неявну форму прихованого безробіття.

15. Важливим фактором економічного зростання є підвищення продуктивності праці. Показниками ефективного використання робочої сили є такі: темпи росту продуктивності праці, частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці ( у відсотках), вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

15. На рівень і динаміку продуктивності праці впливають екстенсивні та інтенсивні фактори. Але вплив зазначених факторів має певну межу. Так екстенсивні фактори обмежені законодавчо встановленою тривалістю робочого дня та робочого тижня. Максимальна межа інтенсивності праці характеризується фізіологічними та психологічними можливостями людини.

О С Н О В Н І Т Е Р М І Н И

• Ефективність роботи

служби зайнятості

• Коефіцієнт вакантності

• Коефіцієнт збалансованості

ринку праці

• Коефіцієнт навантаження

на одне робоче місце

• Надлишковий оборот робочих місць

• Оборот робочих місць

• Оборот робочої сили

• Прихований ринок праці

• Продуктивність праці

• Професійна підготовка

робочої сили

• “Холостий” оборот робочої сили

П И Т А Н Н Я Д Л Я С А М О К О Н Т Р О Л Ю

1. Сформулюйте основні напрямки аналізу ринку праці.

2. Які показники характеризують попиті пропозицію робочої сили на ринку праці? Чим зумовлюється нерівновага між попитом і пропозицією робочої сили?

3. Які категорії економічно активного населення формують пропозицію на ринку праці?

4. За якою методикою розраховується коефіцієнт збалансованості ринку праці? Поясніть, коли ринок праці вважається працедефіцитним, збалансованим, праценадлишковим?

5. За якими напрямками аналізується професійна підготовка робочої сили? Наведіть методику аналізу структури та динаміки професійної підготовки?

6. Як визначаються коефіцієнти навантаження і вакантності? За якими значеннями цих коефіцієнтів безробіття можна класифікувати як природнє або циклічне?

7. Якщо темпи зростання продуктивності праці випереджають динаміку ВВП, а капіталомісткість виробництва збільшується, то як це впливає на попит на робочу силу?

8. Поясніть економічну сутність показників «оборот робочих місць» та «оборот робочої сили». Наведіть методику визначення цих показників. Що характеризує надлишковий оборот робочих місць?

9. Назвіть показники ефективності функціонування ринку праці. Як визначається коефіцієнт працевлаштування й яким чином він характеризує ефективність роботи служби зайнятості?

10.Хто відноситься до прихованого ринку праці? Поясніть сутність явної та неявної форми прихованого безробіття

11.За якою методикою розраховується продуктивність праці на рівні національної економіки, частка відсоткового та вартісного приросту ВВП за рахунок продуктивності праці?

12.Назвіть екстенсивний та інтенсивний фактори продуктивності праці. Які існуюють обмеження дії цих факторів?