- •Розділ 1. Роль та напрямки аналізу національної економіки
- •1.1 Необхідність та завдання аналізу економіки
- •1.2. Напрямки аналізу економіки
- •Розділ 2. Методологія та методика аналізу національної економіки
- •2.1 Методологічні особливості аналізу економіки
- •2.2 Методи аналізу економіки
- •2.3 Інформаційне забезпечення моніторингу на макрорівні
- •Розділ 3. Основні індикатори товарного ринку: їх структура і взаємозв´язок
- •3.1. Макроекономічні показники стану товарного ринку
- •3.2. Показник чистого економічного добробуту:
- •3.3. Індекси Пааше, Ласпейреса, Фішера
- •3.4 Умови функціонування і рівноваги
- •Найбільш поширеним є індекс Харфіндала — Хіршмана, який розраховується за формулою:
- •Розділ 4. Основні структурні співвідношення національної економіки
- •4.1. Основні види та показники структури економіки
- •4.2. Секторна структура ввп
- •4.3. Методика аналізу структури економіки на основі
- •Розділ 5. Методика аналізу розвитку промисловості та сільського господарства
- •5.1. Аналіз розвитку промисловості
- •5.2. Аналіз розвитку сільського господарства
- •5.3. Показники ефективності виробництва
- •Розділ 6. Грошово-кредитний ринок: показники стану та методика аналізу
- •6.1. Показники стану грошово-кредитного ринку
- •6.2. Фактор часу в оцінці грошових потоків
- •6.3. Рівновага грошово-кредитного ринку: визначення
- •6.4. Взаємозв’язок гршово-кредитного і товарного ринків
- •Розділ 7. Методологія та методика аналізу фондового ринку
- •7.1. Функції та структура фондового ринку
- •7.2. Основні види цінних паперів.
- •7.3.Індекси фондового ринку
- •7.4.Методика дослідження фонового ринку
- •8.1 Сутність та структура валютного ринку
- •8.2 Методи визначення валютного курсу.
- •8.3 Валютне регулювання та його вплив на макроекономічні процеси.
- •Розділ 9 . Сутність, функції та показники ринку праці
- •9.1. Загальна характеристика ринку праці
- •9.2. Класифікація ринку праці.
- •9.3. Макроекономічні показники стану ринку праці.
- •Розділ 10. Збалансованість та ефективне функціонування ринку праці
- •10.1. Умови збалансованості робочих місць і робочої сили
- •Окремо визначається структура професійної підготовки незайнятого населення:
- •Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення чисельності офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць:
- •Рівень вакантності, навпаки, відображає співвідношення числа вакансій до числа претендентів на них:
- •10.2. Методика аналізу тенденцій динаміки зайнятості.
- •Розділ 11. Рівень життя населення: індикатори стану і методологія визначення.
- •11.1. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення.
- •11.2. Методологія визначення індексу людського розвитку.
- •11.3. Прожитковий мінімум.
- •12.1.Сутність та фактори інвестиційної діяльності
- •12.2 Структура та методика аналізу капітальних вкладень.
- •Структура капіталовкладень за виробничим та невиробничим призначенням
- •12.3 Оцінка інвестиційної привабливості галузей та регіонів
- •Третій узагальнюючий показник характеризує демографічну ситуацію в регіоні, для чого розглядаються такі аналітичні показники:
- •12.4 Методика аналізу інноваційної діяльності
- •Розділ 13 аналіз зовнішньоекономічної діяльності
- •13.1 Зовнішньоекономічна діяльність: сутність, показники.
- •13.2 Міжнародна торгівля: напрями та методика аналізу.
- •13.3 Платіжний баланс.
- •Сальдо балансу поточних операцій
- •13.4 Іноземне інвестування
- •13.5 Оцінка ефективності
- •14.1 Економічна безпека: сутність, фактори, критерії.
- •14.2. Методологія дігностики стану
- •Складові моніторингової системи виявлення диспропорцій
- •Блок проблем (диспропорцій)
- •Питання для самоконтролю
Складові моніторингової системи виявлення диспропорцій
|
Показники (джерела) |
Одиниці виміру |
Причини використання в якості індикаторів стану рівноваги представлені динамічні зрізи |
|
% зміни до відповідного періоду попереднього року
% зміни до відповідного періоду попереднього року (кумулятивно)
протягом кварталу, % зміни
протягом кварталу, % зміни
коефіцієнт
протягом кварталу, % зміни
млн.дол. США
% ВВП
% зміни до відповідного періоду попереднього року
%, середнькварталь-на реальна
коефіцієнт
протягом кварталу, % зміни
% зміни до відповідного періоду попереднього року |
Для уявлення картини економічної динаміки не потребує коригування на коефіцієнти сезонності. Певним недоліком є вплив бази порівняння, але за наявності всього динамічного ряду це не викривляє реальної картини.
Інвестиції є особливим фактором, який впливає на динаміку ВВП безпосередньо і з боку попиту. І з боку виробництва. З боку попиту вони як і інші складові ВВП по використанню одночасно впливають на його динаміку. Але з боку виробництва вони мають певний лаг введення в дію та налагодження виробництва на нових площах, новому обладнанні. Тому доцільно розглядати їх кумулятивний (накопичений за період) вплив на динаміку ВВП ніж дискретний. Останній зовсім не характеризує нагромадження капіталу (фондів), тобто вплив з боку розширення чи скорочення можливостей виробництва, а лише дає уявлення про зміну у фінансуванні (попиті). Кумулятивний дає можливість оцінити сукупний ефект і з боку попиту і з боку виробництва.
Найкраще дає уявлення про поточні тенденції на споживчому ринку. Така динаміка дає можливість оцінити, чи формуються на споживчому ринку дестабілізаційні процеси, чи ні. Інші виміри цього показника не надають такої чіткої картини, і на практиці використовуються лише для переводу інших величин у реальні виміри.
Найкраще дає уявлення про поточні тенденції на грошово-кредитному ринку. Більш того, всі монетарні агрегати — це “стокові” зростаючи величини, а не “потоки”, тому просто не можна їх динаміку оцінювати порівнюючи період до періоду минулого року, чи якимось іншим чином для оцінки їх впливу на динаміку ВВП.
Особливість розрахунку цих показників як в теоретичних моделях, так і на практиці не потребує для оцінки їх динаміки переводу в інші виміри (додатково розраховувати швидкість зміни цих коефіцієнтів, чи інші динамічні характеристики)
Стабільність національної валюти може бути оцінена як через динаміку споживчих цін, тобто швидкість втрати купівельної спроможності національної грошової одиниці на внутрішньому ринку, так і через швидкість знецінення національної валюти по відношенню до іншої (найбільш стабільної і поширеної за використання в країні) іноземної валюти. Тому, оскільки інфляцію ми розглядаємо як зміну цін за квартал, у такий самий вимір переведено і динаміку обмінного курсу.
Причиною використання в якості індикатору єдиної номінальної величини є неефективність переводу вже прирістної величини у прирости. В економічному аспекті це не має сенсу (особливо коли прирістна величина змінюється з мінусової на плюсову). Причиною не переводу цієї величини у коефіцієнт (відношення до ВВП, приросту грошової маси, грошової бази чи інших величин) є необхідність застосування для цього іншого показника (індикатора) — обмінного курсу, що призведе до накладання ефектів зміни самої цієї величини та зміни курсу.
Найбільш ефективна форма уявлення зміни прирістних величин, оскільки вказує на їх зміну відносно динаміки основного індикатора ділової активності.
Для уявлення картини економічної динаміки не потребує коригування на коефіцієнти сезонності. Певним недоліком є вплив бази порівняння, але за наявності всього динамічного ряду це не викривляє реальної картини.
Така динаміка дає уявлення про поточну зміну тенденцій на ринку праці, що є найбільш важливою величиною для моніторингу стану рівноваги на ринку. Також дає можливість оцінити кількісний вплив на поточну динаміку ВВП. Тому обрано саме її, хоча може здатися, що для оцінки впливу на динаміку ВВП (період до відповідного періоду) можна було б використати і показник зміни цієї “стокової” величини період до відповідного періоду. Але вона не характеризує поточні тенденції ринку праці, а також в міру того, що вона “стокова” величина буде викривляти вплив на динаміку ВВП, оскільки не враховуватиме зміну своєї важливої якісної характеристики — продуктивності (у короткому періоді) цим можна знехтувати.
Для уявлення картини економічної динаміки не потребує коригування на коефіцієнти сезонності. Дає чітке уявлення про процеси, що відбуваються протягом року на ринку праці. |
На основі наведених у таблиці 14.1 складових моніторингової системи блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках може бути представлений схемою (рис.14.2)
Рис. 14.2 Блок індикаторів моніторингу стану макроринків.
Найважливішим показником цього блоку є валовий внутрішній продукт (ВВП). Всі індикатори фінансового ринку та ринку праці є підпорядкованими і націлені на виявлення проблем в економіці, які негативно впливатимуть на динаміку ВВП та його компонентів.
Ключову позицію (навіть за кількістю індикаторів) займає фінансовий ринок. З того часу, як гроші стали універсальним мірилом вартості, цей ринок завжди буде відігравати найважливішу роль у кругообігу товарів та послуг в економіці. Відібрані індикатори фінансового ринку не лише відображають стан рівноваги, але й надають характеристику державної політики, спрямованої на досягнення фінансової стабілізації економіки.
В системі індикаторів є показники, що відображають інфляційні процеси, оскільки інфляція в країнах з перехідними економіками перетворюється в одну з найгостріших проблем. Крім того, в цих країнах дана проблема залишається мало вивченою в усьому різноманітті її проявів та взаємозв’язків, вона вкрай обмежує набір альтернативних варіантів розвитку економіки в перехідному періоді.
Важливе значення для оцінки розвитку економіки, рівня життя населення мають індикатори ринку праці. І не дивлячись на той факт, що і фінансовий ринок, і ринок праці в моніторинговій системі мають підпорядковане значення, вивчаючи їх динаміку у певному періоді можна робити висновки щодо ефективності соціальної політики уряду.
Таким чином, протягом року за цією системою індикаторів можна здійснювати динамічний моніторинг як основних параметрів економічної рівноваги, так і основних напрямків економічної політики та наслідків їх реалізації. Саме це і дозволяє проводити аналіз проблем в економіці, упереджувальний аналіз виникнення можливих диспропорцій, основні з яких згруповані у другому блоці (див. рис. 14.3).

