11.2. Методологія визначення індексу людського розвитку.

Існують спроби розробити узагальнюючий показник рівня життя населення — індекс людського розвитку (ІЛР). Людський розвиток — це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються. Серед різних можливостей вибору визначальними вважаються довге і здорове життя, здобуття освіти, доступ до засобів, що забезпечують гідний життєвий рівень. Ці три можливості є провідними для людського розвитку, всі інші підпорядковуються їм, є другорядними по відношенню до них. Отже, рівень доходу виявляється важливою, але не єдиною складовою людського розвитку і метою останього є не лише постійне зростання доходів, а також збалансування зростаючих можливостей людини з викорстанням цих можливостей в різних сферах діяльності.

Для визначення ІЛР за методикою ООН рекомендується враховувати три показники: ВВП на душу населення, середню тривалість життя, рівень освіти населення старше 25 років. Ці показники по країні співставляються з максимальними в світі аналогічними показниками.

Індекс людського розвитку (ІЛР) є простим середньоарифметичним індексів реального ВВП на душу населення (І_ВВП/Н), досягнутого рівня освіти (І_осв.) та середньої тривалості життя (І_тр.ж.):

(11.4)

При розрахунках індексу людського розвитку визначається також гендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок в країні. Це, так звані, гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки вище зазначених індексів здійснюються окремо по чоловікам і жінкам, що призводить до зниження індексу гендерного розвитку (ІГР) порівняно з індексом людського розвитку (ІГР  ІЛР). Якщо ж відмічається гендерна рівність, то ці індекси майже однакові.

Фахівці Ради по вивченню продуктових сил України НАНУ та Державного комітету статистики запропонували національну методику визначення ІЛР. За цією методикою ІЛР охоплює дев´ять показників, які характеризують:

• демографічну ситуацію в країні та в регіонах:

• чисельність населення; міське, сільське населення;

• природний щорічний приріст (скорочення) населення;

• очікувана тривалість життя при народженні;

• індекс очікуваної тривалості життя;

• демографічне навантаження населення працездатного віку (%) — це відношення чисельності населення у віці 0 — 15 років та пенсійного віку до населення у працездатному віці;

• тощо;

• стан ринку праці:

• рівень зайнятості та безробіття;

• жіноча робоча сила;

• частка безробітних жінок;

• середня заробітна плата жінок у відсотках до зарплати чоловіків (у держсекторі);

• тощо;

• рівень життя населення:

• ВВП на душу населення;

• індекс споживчих цін;

• децільний коефіцієнт диференціації доходів;

• кількість куплених радіоприймачів, телевізорів на 1000 жителів;

• кількість телефонів на 100 помешкань;

• тощо;

• житлові умови:

• загальна площа житлового фонду;

• жилова площа на душу населення;

• рівень и динаміка оплати житлово-комунальних послуг;

• тощо;

• охорону здоров´я та рівень здоров´я населення:

• державні витрати на охорону здоров´я у відсотках до ВВП;

• кількість населення в розрахунку на одного лікаря;

• материнська смертність на 1000 живонароджених;

• споживання алкогольних та тютюнових виробів на душу населення;

• тощо;

• рівень освіти:

• державні витрати на освіту у відсотках до ВВП;

• рівень грамотності дорослого населення;

• індекс досягнутого рівня освіти — середньої, неповної вищої, вищої;

• сукупна частка учнів — частка осіб, які навчаються у закладах освіти серед населення відповідної вікової групи;

• прийом до вищої школи (в т.ч. на стаціонар) — частка осіб, які всупили до ВУЗів всіх рівнів акредитації (І — ІV) серед населення віком 15 — 18 років;

• тощо;

• соціальне середовище:

• щорічне відвідування закладів культури та мистетцтва на 1 жителя;

• разовий тираж газет на 100 жителів;

• видання книжок (одиниць на 100 тис. населення);

• криміногенна ситуація: число осіб, які загинули внаслідок злочинів; частка підлітків серед злочинців; злочинність, пов´язана з наркотичними засобами (на 100 тис. населення); самогубства на 100 тис. населення;

• тощо;

• фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток.

• екологічну ситуацію:

• викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище;

• тощо.

Крім індексу людського розвитку в практиці аналізу застосовують поняття добробуту, компонентами якого є: незалежна демократична дрежава, високий рівень освіти, охорони здоров´я, розвитку науки, інтелектуалізація праці, доступні ціни, високопродуктивна праця та її висока оплата, нормальні житлові умови, забезпечення культурних потреб, чисте довкілля. Добробут має нижчу та вищу межу. Нижчий рівень добробуту характеризується достатнім забезпеченням населення матеріальними благами і послугами. На вищому рівні на перше місце виходять духовні блага, наука, культура.