4.11. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в Пульмонології

Критерії ефективності антибактеріальної терапії:

• Зниження температури тіла;

• Зменшення інтоксикації;

• Покращення загального стану;

• Нормалізація рівня лейкоцитів, ШОЕ, лейкоцитарної формули по загальному аналізі крові;

• Зменшення кількості гною в мокротинні;

• Позитивна аускультативна та рентгенологічна динаміка.

Критерії ефективності лікування бронхіальної астми:

• відсутність у хворого симптомів і скарг;

• відсутність ознак бронхообструкції при спірометрії;

• зменшення кількості загострень і подовження проміжків без приступів;

• покращення якості життя хворого і здатності виконувати фізичні навантаження;

• відсутність симптомів БА, які вимушують пацієнта прокидатися вночі;

• мінімальна потреба в β₂ –адреностимуляторах короткої дії.

Ефективність інгаляційних бронхолітиків оцінюють через 15-30 хв після їх застосування по збільшенню показників спірограми. Ефективність ГКС, прийнятих всередину, оцінюють через 1-7 діб, інталу – через 1 міс. Критеріями ефективності терапії ГКС вважають відсутність приступів у нічний час і зменшення добової потреби в β₂ –адреностимуляторах.

Критерії ефективності лікування хронічних обструктивних захворювань легень:

• покращення відкашлювання мокротиння:

• відсутність затрудненого дихання;

• припинення виділення гнійного мокротииня;

• сповільнюється зниження показників спірограми;

• зменшується число загострень, які потребують госпіталізації, застосування антибіотиків або пероральних глюкокортикостероїдів;

• покращується якість життя хворого і його здатність виконувати фізичні навантаження.

Ефективність лікування можна оцінювати через кілька місяців за толерантністю до фізичних навантажень, об’ємом форсованого видиху.

Критерії безпечності лікування бронхообструктивних станів. Під час лікування бронхообструктивних станів можуть виникати:

• при застосуванні β₂–адреностимуляторів: серцебиття і перебої в роботі серця;

• при передозуванні еуфіліну: серцебиття, нудота, блювання, тремор;

• при тривалому вживанні інгаляційних ГКС – захриплий голос, кандидоз порожнини рота;

• при пероральному застосуванні – збільшення маси тіла, болі в черевній порожнині (гастропатії).

Тому при лікуванні хворих з патологією органів дихання контролюють ЕКГ, АТ, цукор крові, при болях у животі проводять езофагогастродуоденоскопію, моніторують концентрацію препарату в крові.

4.12. Принципи фармацевтичної опіки хворих пульмонологічного профілю

І. Протикашльові засоби.

1. Протикашльові засоби не призначаються при виділенні великої кількості харкотиння.

2. Протикашльові препарати з кодеїном, декстрометорфаном, бутаміратом не призначають дітям до 2 років, вагітним і лактуючим жінкам.

3. Глауцин (глаувент) у дітей знижує АТ (спазмолітична і протизапальна дія).

4. Декстрометорфан при тривалому вживанні або у більших дозах пригнічують ЦНС і дихання.

5. Окселадін (тусупрекс), бутамірат і декстрометорфан викликають кволість, головокружіння і не призначаються водіям і особам, які повинні бути уважними. Дихальний центр не пригнічують.

6. Вище названі препарати і особливо кодеїн не поєднують з алко­голем.

7. Бутамірат у великих дозах може викликати блювання, пониження АТ, діарею, пригнічує ЦНС.

8. Лібексин вживають, не розжовуючи, – через втрату чутливості слизової рота і глотки (має анестезуючі властивості).

9. Лібексин викликає сухість в роті і глотці.

10. Не призначати лібексин при низькому АТ.

ІІ. Муколітичні засоби.

1. Амброксол протипоказаний в першому триместрі вагітності.

2. Ацетилцистеїн (АЦЦ) може викликати легеневі кровотечі, порушу­вати функцію печінки і нирок, у хворих на БА викликати бронхоспазм.

3. Розчин АЦЦ не поєднувати в одному шприці з антибіотиками.

4. Амброксол і бромгексин можуть підвищити активність трансаміназ печінки.

5. Бромгексин не призначають дітям до 3-х років.

6. Карбоцистеїн не рекомендують особам з ерозивно-виразковими пораженнями ШКТ.

7. Відхаркувальні не поєднують з:

– протикашльвоми;

– антигістамінними (згущення харкотиння!);

– сечогінними, послаблюючими (обезводнення!)

8. Відхаркувальні рефлекторної дії при перевищенні дози викликають блювання, протипоказані при захворюваннях шлунка.

9. Відхаркувальні запивають лужним питтям в додатковій кількості (на 15 – 20 % рідини більше, ніж фізіологічні потреби).

10. Клінічний ефект від відхаркувальних засобів наступає на 6-7 день.

11. В перші 2-3 дні вживання препаратів кашель і виділення харко­тиння посилюються.

12. При гострому процесі перевагу треба віддавати рослинним препа­ратам.

13. При передозуванні йодидів розвивається йодизм (риніт, сонли­вість), гіпертиреоз (особливо після 40 років).

14. Рослинні відвари здійснюють регенерацію слизової бронхів завдяки мікроелементам, біогенним стимуляторам.

15. Лікування ацетилцистеїном треба починати з невисоких доз (100–200 мг), тому що ефект високих доз може бути непередбачуваним и приводити до вираженої гіперсекреції.

16. Ацетилцистеїн протипоказаний в I триместр вагітності, в подальшому застосовуєтьтільки за суворими показаннями під контролем лікаря.

17. При пероральному прийомі ацетилцистеїну антибіотики треба приймати через 2 год.

18. Бромгексин та амброксол не сумісні з лужними розчинами, з препаратами, які містять кодеїн, з холінолітиками.

19. Амброксол збільшує ступінь проникнення антибіотиків в бронхіальний секрет та слизову оболонку бронхів.

20. Карбоцистеїн не призначають особам з ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту.

21. Відхаркувальні лікарські засоби не призначають лежачим хворим.