Взаємодія лп для лікування суглобової патології з іншими фармакологічними засобами

Досить часто хворим, які отримують НПВС, призначають й інші лікарські препарати. При цьому обов'язково слід враховувати можливість їх взаємодії один з одним. Так, НПЗП можуть підсилювати дію непрямих антикоагулянтів і пероральних гіпоглікемічних засобів. У той же час вони ослабляють ефект антигіпертензивних препаратів, підвищують токсичність антибіотиків-аміноглікозидів, дигоксину й деяких інших лікарських засобів, що має істотне клінічне значення і спричиняє за собою ряд практичних рекомендацій (таблиця 29). Тому, по можливості, слід уникати одночасного призначення НПЗП і діуретиків, зважаючи на, з одного боку, ослаблення діуретичного ефекту і, з іншого, ризику розвитку ниркової недостатності. Найнебезпечнішою є комбінація індометацину з триамтереном.

Багато препаратів, що призначаються одночасно з НПЗП, у свою чергу, можуть впливати на їх фармакокінетику і фармакодинаміку:  алюмінійвмісні антациди (альмагель, маалокс та інші) і холестирамін послаблюють всмоктування НПЗП в шлунково-кишковому тракті. Тому супутнє призначення таких антацидів може потребувати збільшення дози НПЗП, а між прийомами холестираміну і НПЗП необхідні інтервали не менше 4 годин. Натрію бікарбонат підсилює всмоктування НПЗП в шлунково-кишковому тракті; протизапальну дію НПЗП підсилюють глюкокортикоїди і протизапальні засоби, що "повільно діють" - базисні препарати золота, аміно хіноліни. Анальгезуючий ефект НПЗП підсилюють наркотичні анальгетики і седативні препарати.

При використовуванні НПЗП в ревматології, особливо при заміні одного лікарського засобу іншим, необхідно враховувати, що розвиток протизапального ефекту відстає за часом від анальгезивного. Останній відзначається в перші години, тоді як протизапальний — через 10-14 днів регулярного прийому, а при призначенні напроксену або оксикамів — ще пізніше — через 2-4 тижні.

ТАБЛИЦЯ. 29

Взаємодія НПЗС з іншими препаратами

Препарати	Ефект взаємодії	Рекомендації
β-блокатори Діуретики Інгібітори АПФ Вазодилятатори	Знижується гіпотензивний ефект (пригнічення синтезу ПГ – затримка води і Na) (Всі НСПЗ, крім суліндака)	Додаткова гіпотензивна терапія
Діуретики	Аналогічне зниження натрій- і діуретичного ефекту. Загострення ХСН	Не призначати НСПЗ при ХСН. Контроль за затримкою рідини
Калійзберігаючі діуретики	Затримка калію, гіперкаліємія.	Не комбінувати, контроль за К+
Триамтерен	Індометацин діє нефротоксично	Не комбінувати
Антикоагулянти	Пошкодження слизової ШКТ, пригнічення агрегації тромбоцитів, кровотечі	Не комбінувати
Гіпоглікемізуючі засоби	Саліцилати посилюють гіпоглікемізуючі впливи	Контроль за рівнем глюкози
Алкоголь	Зростає ризик ульцерогенності, кровотеч	Не вживати
Дигоксин	Зменшення виведення, інтоксикація	Зменшувати дозу СГ
Антациди	Зменшується всмоктування НСПЗ Збільшується виведення	Не комбінувати

Препарати гормонів кори надниркових залоз (глюкокортикоїди) несумісні з пероральними антидіабетичними препаратами, міорелаксантами периферичного типу, седативними, симпатолітиками, антигістамінними засобами, саліцилатами, гіпотензивними засобами, серцевими глікозидами, похідними кумарину, гормональними контрацептивами, НПЗС, барбітуратами, празіквантелем.

При одночасному застосуванні глюкокортикоїдів і димедролу дія зменшується, підвищується внутрішньоочний тиск.

Преднізолон несумісний з гентаміцином, папаверину гідрохло­ридом, еуфіліном, седуксеном, магнію сульфатом, натрію бромідом, коа­гулянтами, діуретиками.

Триамцинолон не можна застосовувати внутрішньо разом з барбітуратами, ріфампіцином. Одночасне застосування триамцинолону і ізопреналіну може викликати фібриляцію шлуночків серця.

Гідрокортизон несумісний з вітаміном D.

Глюкокортикоїди потенціюють бронхорозширюючий ефект ₂-адреностимуляторів і теофіліну.

Під час застосування глюкокортикоїдної терапії слід регулярно проводити загальний аналіз крові, визначати концентрацію глюкози в крові і сечі, вміст електролітів у плазмі крові.