Стабільна стенокардія напруги (ссн)

Клініка. Приступ стенокардії (“грудна жаба”) характеризується нападоподібним стискаючим болем за грудиною або в ділянці серця під час фізичного чи психоемоційного навантаження, який іррадіює (поширюється) в плече, ліву лопатку, в ліву руку, інколи в нижню щелепу. Біль може супроводжуватись відчуттям страху смерті, утримується 1-3 хвилини або довше після припинення навантаження або прийняття 1-2 таблетки нітрогліцерину або іншого антиангінального засобу. Провокують стенокардію прийом їжі, куріння, холодне вологе повітря, вітер тощо.

У відповідності з класифікацією Асоціації Кардіологів Канади з деякими доповненнями до неї розрізняють чотири функціональні класи ССН.

І – ФК (латентна стенокардія) - приступи стенокардії виникають при навантаженні високої інтенсивності;

ІІ – ФК (стенокардія легкого ступеня важкості) – приступи стенокардії виникають при ходьбі по рівній місцевості на відстань більше 500 м, при підніманні вище 1-го поверху;

ІІІ - ФК (стенокардія середньої важкості) – приступи виникають при ходьбі по рівній місцевості на відстань 100-500 м, при підніманні на перший поверх;

ІV – ФК (стенокардія важкого ступеня) – приступи виникають при незначному фізичному навантаженні, ходьбі по рівній місцевості менше 100 м, а також можуть з’являтись в спокої.

Діагностика. Підтвердженням атеросклерозу є проведення біохімічного аналізу крові з метою виявлення змін ліпідного спектру крові (збільшення рівня загального холестерину, ЛПНЩ, ТГ та зменшення рівня ЛПВЩ). Ознаки ішемії міокарду можна підтвердити за допомогою проведення ЕКГ в 12 відведеннях (як правило під час ангінального болю - депресія сегмента ST, зміни зубця Т), холтерівського моніторування (ЕКГ протягом доби), велоергометричної проби, проб з дозованим фізичним навантаженням. Коронарна ангіографія застосовується для визначення ступеня і поширеності обструкції коронарних артерій.

Лікування ССН:

1. Антиангінальні ЛП: нітрати (швидкої дії, пролонговані), бета-адреноблокатори (переважно селективні), антагоністи кальцію;

2. Антиагреганти (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель);

3. Антиішемічні засоби: інгібітори АПФ;

4. Гіполіпідемічні засоби (статини);

5. Цитопротектори (предуктал).

Нестабільна стенокардія

Клініка. Приступи стенокардії з’являються або почащуються в спокої, збільшується їх тривалість та інтенсивність, не знімаються прийомом нітрогліцерину. Часто нестабільна стенокардія передує інфаркту міокарда.

Класифікація нестабільної стенокардії (адаптована згідно рекомендацій VI Національного Конгресу кардіологів України, 2000).

1. Стенокардія, що виникла вперше (stenocardia de novo).

2. Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою або нічних нападів стенокардії у хворого зі стенокардією напруги, прогресуюче зниження толерантності до фізичного навантаження з транзиторними змінами на ЕКГ в спокої).

3. Підгостра (приступи стенокардії виникли в спокої протягом попереднього місяця, упродовж останніх 48 годин нападів грудної жаби немає) та гостра (напади грудної жаби є упродовж останніх 48 годин) стенокардія спокою.

Діагностика. У біохімічному аналізі крові визначають ліпідний спектр, електроліти, рівень креатиніну й сечовини. Визначають маркери некрозу міокарда з метою виключення не-Q-інфаркту міокарда: активність кретинфосфокінази (МБ КФК), активність лактатдегідрогенази, вміст кардіоспецифічних фракцій тропоніну-Т і тропоніну-І. На ЕКГ можуть виявлятись такі зміни: депресія сегмента ST, зміни зубця Т (інверсія, від’ємні зубці Т). За Ехо-КС оцінюють наявність зон порушення локальної скоротливості, функцію лівого шлуночка.

Лікування НС:

І. Ліжковий режим. Моніторинг ЕКГ;

ІІ. Антиангінальні ЛП: нітрати (швидкої дії, пролонговані), бета-адреноблокатори (переважно селективні). При відсутності знеболюючого ефекту застосовують наркотичні аналгетики. При необхідності – седативні ЛП;

ІІІ. Антиагреганти (ацетилсаліцилова кислота в першу добу в дозі 325 мг, а згодом - по 75 мг/добу. При протипоказанні до прийому ацетилсаліцилової кислоти використовують клопідогрель в першу добу у дозі 300 мг, а згодом - по 75 мг);

ІV. Антикоагулянти: прямої дії (гепарин нефрагментований і низькомолекулярний - еноксипарин);

ІІІ. Антиішемічні засоби: інгібітори АПФ;

ІV. Гіполіпідемічні засоби (статини);

V. Цитопротектори (предуктал).