Ревматизм

Гостра ревматична лихоманка (хвороба Сокольського-Буйо) - це системне запальне захворювання сполучної тканини із переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у зв'язку з гострою інфекцією, викликаною β-гемолітичним стрептококом групи А у схильних осіб, головним чином, у дітей і підлітків 9-15 років (Коваленко В.М., 2002).

Серед усієї групи ревматичних хвороб за захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності на долю ревматизму припадає 11,6%, а за первинною інвалідністю -5,5%. Пік поширеності ревматизму припадає на вік 10-29 років, потім до 50 років крива поширеності поволі знижується.

Етіологія. В основі вивчення етіології та патогенезу ревматизму лежать два аспекти проблеми - А-стрептококова інфекція та схильність до ревматизму, β-гемолітичні стрептококи групи А - найчастіша часта причина ураження верхніх дихальних шляхів та наступного розвитку ревматизму. Про значення стрептококової інфекції при ревматизмі непрямо свідчить виявлення у переважної більшості хворих антистрептококових антитіл - АСЛ-О, АСГ, АСК у високих титрах. Не виключена роль вірусів та вірусно-стрептококових асоціацій у зв'язку із відсутністю антистрептококової імунної відповіді при поворотному ревмокардиті.

Робоча група Асоціації ревматологів України запропонувала класифікацію ревматичної лихоманки, в якій включені варіанти перебігу хвороби, оскільки інформативнішою є активність процесу, а також вказані наслідки ревматизму (табл. 24).

ТАБЛИЦЯ 24

Клінічна класифікація ревматичної лихоманки.

Клінічні варіанти	Основні клінічні прояви		Активність процесу	Наслідки
	Основні	Додаткові
1. Гостра ревматична лихоманка	Кардит Артрит Хорея	Лихоманка Артралгії Абдомінальний синдром	Ш- висока II –помірна І-мінімальна	Без явних серцевих змін
2.Рециди-вуюча (повторна) ревматична лихоманка	Кільце-подібна еритема Ревматичні вузлики	Серозити		Ревматична хвороба серця: без вади серця вада серця неактивна фаза

Діагностичні критерії гострої ревматичної лихоманки представлені в таблиці 25

ТАБЛИЦЯ 25

Критерії Кіселя-Джонса-Нестерова для діагностики гострої ревматичної лихоманки (1963,1966,1973)

Основні прояви

Додаткові прояви

1. Кардит 2. Поліартрит 3. Хорея 4. Кільцеподібна еритема 5. Підшкірні вузлики 6. Ревматичний анамнез (зв'язок із перенесеною носоглотковою (стрепто- коковою) інфекцією, на- явність хворих на ревма- тизм в сім'ї) 7.Докази терапії ex juvantibus – покращення перебігу хвороби під впливом 3-5-денного антиревматичного лікування

А. Загальні: 1. Підвищення температури 2. Адинамія, втомлюваність, блідість шкіри, загальна слабкість 3. Пітливість 4. Носові кровотечі 5. Абдомінальний синдром Б. Спеціальні (лабораторні) 1. Лейкоцитоз (нейтрофільний) 2. Диспротеїнемія: а) збільшення ШОЕ б) гіперфібриногенемія в) поява С-реактивного білка г) підвищення рівнів α2- і γ-глобулінів д) підвищення рівня сироваткових мукопротеїдів, глікопротеїдів. 3. Патологічні серологічні показники: стрептококовий антиген в крові, підвищення титрів АСЛ-О, АСК, АСГ 4. Підвищення проникності капілярів.

Хронічна ревматична хвороба серця є наслідком первинної гострої рематичної лихоманки, тобто ревматизму, який перебігає хронічно впродовж життя пацієнта, уражаючи все інші ділянки міо- й ендокарду, склерозуючи все більше клапани серця, спочатку мітральний, потім аортальний і трьохстулковий. Хронічна ревматична хвороба серця може прогресувати невпинно непомітно (латентно), або періодично загострюючись в період вагітності, ГРВЗ й інших патологічних станів (активна фаза). Пацієнт при даній патології обов’язково має постміокардитичний кардіосклероз з можливими порушеннями ритму серця й серцевою недостатністю і вади серця (недостатність або стеноз, чи їх поєднання).

Клінічна картина даної патології залежить від вади серця (який клапан уражений і яка його форма ураження – найчастіше недостатність мітрального клапана або стеноз мітрального отвору), їх ступеня вираженості.

Лікування дана патологія потребує у активній фазі. Лікування і профілактика, як і гострої ревматичної лихоманки. Вади серця лікуються оперативним шляхом.

Дифузні захворювання сполучної тканини.

Системний червоний вовчак (СЧВ) – це хронічне полісиндромне захворювання переважно молодих жінок і дівчат, що розвивається на фоні генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, яка призводить до неконтрольованої продукції антитіл до власних клітин та їх компонентів, з розвитком імуно-комплексного та аутоімунного запалення. Захворювання перебігає з непрогнозованими періодами загострення та ремісій. Лікування може повпливати лише на виразність окремих симптомів (табл. 26).

Основні симптоми та синдроми:

• ураження шкіри (вовчаковий метелик),

• ураження слизових оболонок (стоматит, афти, ангулярний хейліт),

• трофічні зміни (алопеція, ламкість нігтів),

• ураження суглобів і периартикулярних тканин (симетричне ураження суглобів кистей, п’ястково-фалангових, зап’ястково-п’ясткових, колінних суглобів), значно виражена ранкова скутість у період загострення; тендовагініти,

• ураження легень – прояви класичного васкуліту, + люпус-пневмоніт в період загострення процесу (задишка, біль в грудній клітці, сухий кашель, рідше – кровохаркання).

• ураження серця і судин – перикардит, міокардит, ендокардит; уражаються також артерії середнього і дрібного калібру (еритематозний висип, дигітальні капілярити, ішемічні некрози кінчиків пальців, феномен Рейно),

• ураження шлунково-кишкового тракту (50% випадків) – біль в животі, збільшення печінки і селезінки, диспепсичні розлади, холецистит, панкреатит, шлункові й кишкові кровотечі, обумовлені васкулітами травного тракту,

• ураження нирок – люпус-нефрит (ізольований сечовий синдром, нефротичний синдром, екстракапілярний нефрит із розвитком ниркової недостатності, симптоми гломерулонефриту),

• гематологічні зміни – анемія хронічного запалення + ретикулоцитоз, лейкопенія і лімфопенія,

• вторинний антифосфоліпідний синдром (повторні артеріальні і венозні тромбози, тробоцитопенія і мимовільні аборти).

ТАБЛИЦЯ 26