7.9. Побічна дія лп, які застосовуються в гепатології. Прогнозування, клінічні прояви, профілактика та шляхи усунення

Для фармакотерапії захворювань печінки й жовчовивідних шляхів найчастіше використовують гепатопротектори, перелік і нумерація яких подані нижче. Побічні ефекти у них однакові.

ТАБЛИЦЯ 49

Гепатопротектори

Рослинного походження	Тваринного походження	Засоби, що містять амінокислоти і есен- ціальні фосфоліпіди	Синтетичні і комбіновані*	Гомеопатичні
1. Силібінін (Карсил, Силибор) 2. Білігнін 3. Сімепар 4. Тиквеол 5. Цінарин (Ангірол) 6. Апкосул 7. Гепабене 8. Лів 52 9. Гепатофальк Планта 10. Солярен	11. Сирепар 12. Трофопар 13. Вигератін 14. Вітогепат 15. Ербісол	16. Адеметіонін (Гептрал) 17. Орнітин (Гена-Мерц) 18. Гепастерил А 19. Гепастерил Б 20. Гепасол 21. Глутаргін (Аргінін) 22. Есенціале* 23. Лецитин (Фосфоліп)*	24. Антраль 25. Тіотриазолін 26. Бетаїну цитрат (Ц.Б.Б.) 27. Малотилат (Максимален) 28. Тіазолідин (Ге- пареген) 29. Ціаниданол (Катерген) 30. Флумецинол (Зиксорин) 31. Урсодезоксихо-лева к-та (Урсохол) 32.Ліолів* (антраль+ фосфоліпіди)	33. Галстена 34. Гепар композитум 35. Хепель

Типові побічні дії

Алергічні реакції (висип, свербіж, почервоніння шкіри, риніт, кон'юнктивіт) (1, 3-9, 11-14, 16-20, 22, 25-32, 34, 35); диспепсія (1-5, 8-10, 13, 16, 17, 22-24, 27-31); дискомфорт і болі в ділянці епігастрію (3-5, 9-11, 16, 22, 26, 27, 29, 31); нудота (13, 14, 16, 17, 20, 23, 27-31); блювання (17, 20, 27, 29); діарея (1, 4, 5, 9, 22, 27, 31); печія, сухість в роті (5, 13, 14, 16, 22, 29).

Інші побічні дії Біль голови (5, 27); сонливість (5, 22, 27); зниження АТ, підвищене потовиділення (5, 20); гіпертермія, ціаноз, тахікардія, гіперкаліємія (при ХНН і у хворих з важкими захворюваннями печінки), гіпофосфатемія (при цукровому діабеті) (20-22); екстрапірамідні розлади (тремор кінцівок і підвищення м'язового тонусу, гіпокінезія), депресія, червоний плоский лишай - украй рідко, збільшення маси тіла, розвиток вовчукоподібного синдрому (5); лейкопенія, збільшення кількості еозинофілів, втрата апетиту (27); стомлюваність (5, 20, 27); порушення концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (9, 16, 17); підвищення слиновиділення (23, 33); відрижка (4); прискорення печінкового метаболізму (8, 30); збільшення діурезу (7); епідермальний некроліз (15); підвищення рівня трансаміназ у крові (20, 31); зниження рівня глюкози в крові, загострення хронічних запальних процесів (15); алопеція (1, 3); посилення наявних вестибулярних порушень (1, 3, 22); гастралгія, порушення з боку ЦНС (9); болючість у місці ін'єкції (14); флебіт (16).

Механізм побічної дії

Гіперглікемія розвивається внаслідок активації катаболічних процесів в організмі і посилення глікогенолізу.

Гіпертермія - наслідок холінолітичної дії і зменшення секреції потових залоз.

Гіперурикемія зв'язана із затримкою уратів в організмі унаслідок пригнічення секреції солей сечової кислоти в дистальних канальцях нирок і підвищення їх реабсорбції.

Гіпотензія обумовлена блокадою α-адренергічних рецепторів.

Головний біль - результат пригнічення вироблення простациклінів, простагландинів, які беруть участь в регуляції мозкового кровообігу.

Діарея пов'язана з порушенням транспорту іонів в кишечнику.

Загальмованість психічних і рухових актів може виникнути як наслідок індивідуального передозування.

Печія - результат розслаблення сфінктера стравоходу із закиданням кислого вмісту шлунка в стравохід.

Блювання, нудота, гастралгія – результат подразнення слизової оболонки шлунка.

Здатність до вивільнення гістаміну з тканин лежить в основі алергічних шкірно-судинних реакцій.

Сухість в роті виникає за рахунок холінолітичної дії.

Тахікардія виникає за рахунок рефлекторної відповіді на гіпотензію.

Прискорення печінкового метаболізму Лів 52 здійснює за рахунок підвищення рівня ендогенних токоферолів, цитохрому Р₄₅₀, біосинтезу білка і фосфоліпідів. Порушення концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій адеметіоніну відбувається за рахунок того, що препарат проникає через ГЕБ. При будь-якому способі введення значно підвищується його концентрація в спинномозковій рідині.

Адеметіонін викликає сухість в роті за рахунок участі в синтезі адреналіну. Біль в епігастрії - результат підвищення кислотності в шлунку.

Ербісол індукує синтез інтерферону і чинника некрозу пухлин, інтерлейкіну-2 і -12, інгібує синтез інтерлейкіну-10, тому побічною дією препарату є епідермальний некроліз.

Гепасол є джерелом незамінних амінокислот, тому він сприяє підвищенню рівня трансаміназ в крові. Аргінін, що входить до складу гепасолу може знизити рівень фосфору і підвищити рівень калію в крові. Есенціале викликає гіперфосфатемію, оскільки є джерелом фосфатидилхолину.

Диспепсичні явища білігніну при вживанні виявляються унаслідок скріплення жовчних кислот в кишечнику, порушується їх зворотне всмоктування і збільшується виведення з калом, що може супроводжуватися порушенням всмоктування жиророзчинних вітамінів (А і D) - у разі тривалого виведення жовчних кислот.

Зниження АТ під впливом цинаріну відбувається за рахунок блокади кальцієвих каналів L-типу. Цинарін збільшує вестибулярні порушення, оскільки зменшує збудливість вестибулярного апарату, потенціює дію СО₂ на судини головного мозку.

Чинники, що усувають побічну дію. Для поліпшення переносимості гепастерилу Б необхідно повільно вводити розчин. Призначення гепастерилу А можливо тільки при збереженій фільтраційній функції нирок. У процесі застосування препарату необхідний контроль за рівнем калію в крові. Нудоту і блювання при введенні орнітину можна усунути, підвищивши швидкість його введення. При прийомі препарату слід стежити за рівнем сечовини в крові. Адеметіонін небажано приймати перед сном (збудлива дія), треба контролювати рівень сечовини і креатиніну в крові протягом терапії. При цирозі і гіперазотемії необхідний контроль рівня азоту в крові під час лікування адеметіоніном. Емульсія ліоливу, розчин адеметіоніна готуються безпосередньо перед застосуванням. У дітей адеметіонін застосовують тільки за строгими показами. При вагітності симепар застосовують тільки під строгим контролем лікаря і в тих випадках, коли користь для матері перевищує ризик для плоду.

При лікуванні гепабене, ербісолом, цинарином слід утриматися від прийому алкоголю. В період лікування цинарином необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту й інших заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. При підвищеному артеріальному тиску ербісол рекомендується застосовувати з обережністю, зменшивши дозу; при вагітності, годуванні грудьми, дітям до 18 років - тільки під контролем лікаря. У пацієнтів з холециститом препарат поєднується з терапією, нормалізуючою діяльність гепатобіліарної системи. У пацієнтів з цукровим діабетом, починаючи з 3-го дня застосування препарату, слід контролювати рівень глюкози в сироватці крові. Ербісол поєднується з еридикаційною антихелікобактерною терапією у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка. При підвищеній кислотопродукуючій функції шлунка слід застосовувати антисекреторні й антацидні засоби.

Лів 52 і апкосул з обережністю використовують при запальних захворюваннях ШКТ. У період лікування соляреном необхідно дотримуватися строгої дієти, прописаної лікарем.

Тіотріазолін з обережністю застосовують при нирковій недостатності; після в/в введення препарату пацієнт повинен знаходитися в положенні лежачи 20-30 хв. При застосуванні урсодезоксихолевої кислоти необхідно 1 раз на місяць проводити біохімічний аналіз крові. При порушеннях біохімічної картини крові рекомендується знизити дозу препарату. Препарат вживають, не розжовуючи, одноразово перед сном. Застосування урсодезоксихолевої кислоти з метою розчинення жовчних каменів можливо тільки за наявності холестеролових каменів розміром не більше 15-20 мм, при функціонуючому жовчному міхурі, при збереженій прохідності загальної жовчної протоки. Для контролю ефективності лікування рекомендується кожні 6 місяців проводити ультразвукове і рентгенологічне обстеження жовчовивідних шляхів. При прийомі галстени слід враховувати, що препарат містить етиловий спирт. При вагітності і грудному годуванні застосовувати тільки за призначенням лікаря.

До їжі приймають силібінін, бетаїну цитрат, білігнін, солярен, катерген, гепатофальк Планта (не розжовуючи капсули), тиквеол, тіазолідин, хепель (під язик), вигератин; після їжі - малотилат, орнітин, антраль, флумецинол, цинарін, апкосул, симепар; під час їжі - гепабене, ціаніданол, есенціале, флумецинол; лів 52, тіотриазолін, бетаїн цитрат - незалежно від їди; лецитин - за 1 годину до їжі; галстена - за 30 хвилин до або через 1 годину після їди; між їдою в першу половину дня - адеметіонін. При приготуванні внутрішньовенних ін'єкцій есенціле не можна застосовувати розчини електролітів і слід використовувати тільки прозорий розчин есенціале.

З урахуванням хроноритмів організму людини одноразове введення ербісолу бажано проводити увечері, перед сном, о 20-22 год через 2-3 год після їжі, а при двократному введенні додатково призначати о 6-8 год за 1-2 год до їжі. Добова доза урсодезоксихолевої кислоти приймається одноразово перед сном.

Антраль - вітчизняний препарат, що володіє високою терапевтичною ефективністю і доброю переносимістю. Малотоксичні гепатопротектори ліолів, антраль, силібінін, ербісол, вітогепат можна застосовувати вагітним. Повторні курси терапії вітогепатом проводять через 1,5-2 міс. Силібінін не кумулює в організмі. Ці ліки містять 0,0554 г молочного цукру і 0,162 г сахарози. Це може бути небезпечним для осіб з недостатністю лактози, галактоземією або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Крім того, до складу цього препарату входить гліцерин, який шкідливий у високих дозах і може бути причиною болю голови, подразнення шлунка і діареї. У період вагітності і годування грудьми препарат застосовується під лікарським контролем

На початку лікування цінарином можливо підвищення рівня холестеролу в крові. При тривалому застосуванні препарату рекомендується проведення контрольного обстеження функції печінки, нирок, крові.

При зберіганні галстени може бути помутніння розчину або ослаблення запаху і смаку (ефективність не знижується).

Урсодезоксихолева кислота проникає через плацентарний бар'єр. Близько 50-70% дози її виводиться з жовчю. Якщо через 6 місяців після початку застосування препарату не відзначають зменшення жовчних каменів, продовжувати лікування недоцільно. Жінкам дітородного віку при лікуванні препаратом рекомендується застосовувати негормональні засоби контрацепції або пероральні гормональні контрацептиви з низьким вмістом естрогену. Призначати гепабене в період вагітності і лактації необхідно обережно. Для ефективності імуномодулюючої дії ербісол слід поєднувати з іншими імуномодуляторами. Ербісол підвищує чутливість деяких рецепторів, тому при сумісному застосуванні з ним гормональних препаратів, біостимуляторів, транквілізаторів, снодійних, седативних і інших психотропних засобів слід коригувати їх дозу. У період вагітності, годування грудьми і дітям до 18 років ербісол слід застосовувати під лікарським контролем.

Гепасол зменшує потрапляння в організм білків.

При застосуванні гомеопатичних засобів можливе короткочасне загострення захворювання, що обумовлене патогенезом гомеопатичних засобів. Для препаратів апкосул, бетаїну цитрат, білігнін, галстена, гепар композитум, ліолів, трофопар, малотилат, флумецинол, ціаніданол, хепель, ербісол протипоказання в анотаціях не вказані. Катерген треба приймати протягом декількох місяців, не дивлячись на добрі клінічні результати. Глутаргін активує скріплення аміаку в сечовину, що закономірно призводить до короткочасного підвищення її рівня в крові.

У період вагітності і годування грудьми симепар можна приймати тільки під спостереженням лікаря. При гепатопатіях симепар істотно зменшує здатність печінки до накопичення вітамінів групи В, що призводить до розвитку їх дефіциту в організмі.

Під час лікування орнітином може порушуватися концентрація уваги, здібність до управління транспортом і обслуговування потенційно небезпечних механізмів.

Тривале виведення жовчних кислот при застосуванні білігніну може супроводжуватися порушенням всмоктування жиророзчинних вітамінів.

Побічна дія дезинтоксикаційних засобів полягає у алергічних реакціях (рефортан, реоглюкін, реополіглюкін), запамороченні, нудоті — у разі швидкого введення полідезу,

Противірусні препарати ламівудин і рибавірин мають такі побічні ефекти: анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія; біль голови, диспепсія, підвищення рівня печінкових ферментів, висипка, артралгія, міалгія; рідко рабдоміоліз.

Побічні ефекти α-інтерферону: млявість, лихоманка, озноб, втрата апетиту, м'язові болі, біль голови, болі в суглобах, пітливість, нудота, блювання, зміна смакових відчуттів, сухість у роті, втрата маси тіла, діарея, болі в животі, закрепи, метеоризм, підвищена перистальтика, печія, порушення функції печінки, запаморочення, розлади зору, ішемічна ретинопатія, депресія, сонливість, порушення свідомості, нервозність, порушення сну, шкірні алергічні реакції (висипка, свербіж).

Як побічний ефект виникає тимчасовий метеоризм у перші дні лікування лактулозою, нудота, здуття кишечника. При частому прийомі високих доз можлива діарея. Перелічені симптоми зникають після припинення застосування препарату.

Вітамін В₁ дає алергічні реакції — набряк Квінке, кропивницю, свербіж шкіри. Для вітаміну В₂ характерні порушення зору, функції нирок, алергійні реакції. При внутрішньом'язових ін'єкціях вітаміну Е можливі біль, інфільтрати у місці введення, а передозування проявляється креатинурією, діареєю, болем в епігастрії, зниженням працездатності.

У ході лікування ХДХК можливі побічні дії: кропив’янка, діарея (для зменшення її необхідно зменшити добову дозу ХДХК або замінити його УДХК), тимчасове підвищення в крові рівня трансаміназ. Побічні дії у УДХК виражені менше, може спостерігатися кальцинація жовчних каменів.