Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Клінічна фармація підручник.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
9.6 Mб
Скачать

4.10. Сучасні спеціальні лікарські форми в пульмонології

Найефективнішим і найбільш фізіологічним методом введення ліків при захворюваннях легень є інгаляційний. Основними перевагами цього методу є: швидкий початок дії препарату при «цільовому» введенні ЛС в дихальні шляхи при інгаляції і його висока ефективність; невисока доза ЛС, дія тільки в системі органів дихання; менший ризик розвитку побічних ефектів в порівнянні з таблетованими або ін’єкційними препаратами (висока безпечність); можливе проведення інгаляцій як в домашніх умовах, так і під час поїздок; в інгаляціях використовують всі фармакологічні групи препаратів, якими лікують хворих на легеневу патологію.

І нгаляційними препаратами є:

  1. Неселективні β –агоністи короткої дії: орципреналін (астомпент)

  2. β2-агоністи короткої дії: сальбутамол (вентолін, саламол-еко легке дихання, асталін, вентілор, сальбутамол); фенотерол (беровент, беротек).

3. β2-агоністи пролонгованої дії: сальметерол (сальметер, серевент, серобід); формотерол (зафірон).

4. М-холінолітик короткої дії: іпратропію бромід (іправент, атровент).

5. М-холінолітик пролонгованої дії: тіотропію бромід (спірива).

6.Глюкокортикоїди: беклометазон (беклофорт, беклазон-еко легке дихання, бекотид, кленіл); будезонід (будекорт, будесонід-форте, пульмакс); бетаметазон (асманекс); флутіказон (фліксотид); флунісолід (інгакорт); тріамцінолон (азмакорт).

7.Стабілізатори мембрани тучних клітин: кислота кромогліцієва (кромоген-інгалятор; кромогексал, інтал, кромолін, кромоглін, іфірал); недокроміл (тайлед, тайлед-мінт)

8.Муколітик : амброксол (лазольван).

9. Антибіотики: фюзафюнжин (біопарокс).

Основною умовою для інгаляційних засобів є оптимальний розмір частинок аерозолю – 2-5 мкм, що дозволяє їм проникнути в дрібні бронхи. Менші 2 мкм частинки знижують клінічний ефект, більші 5 мкм частинки медикаментів не поступають у бронхи, а всмоктуються в кровоток і створюють системні ефекти.

Інгалятор повинен бут простим для вживання і компактним. Сучасні інгалятори ЛЗ ділять на кілька типів:

  • аерозольний дозований інгалятор;

  • порошковий інгалятор;

  • небулайзер.

Аерозольний дозований інгалятор є найпопулярнішою формою інгалятора. Основним його недоліком є необхідність координувати дихальні рухи з активацією інгалятора. Хворий повинен знати, що не можна інгаляцію проводити в лежачому положенні. Перед інгаляцією інгалятор струшують, губами охоплюють мундштук інгалятора, після завершення вдиху слід затримати дихання на 5-10с для забезпечення адсорбції аерозолю.

Порошкові інгалятори (тубухалер, спінхалер) прості у використанні, не охолоджують дихальні шляхи, але потребують достатньо високої швидкості вдиху для поступання потрібної дози лікувального засобу.

Дітям, людям зі зниженим інтелектом трудно користуватися дозованим інгалятором. Їм рекомендують спейсери.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]