1.10. Побічна дія лп, які застосовуються в кардіології

Нітрати мають багато побічних ефектів. Переважно вони пояснюються підвищенням венозного кровонаповнення головного мозку і його кавернозних синусів - головний біль, шум у вухах, нудота, блювання, гіпотонія,- універсальною вазодилятацією - ортостатичний колапс, рефлекторна тахікардія (підвищення ЧСС більше, ніж на 10-15 уд/хв від вихідної), що виникає із-за активації симпатичного відділу НС і може збільшити потребу міокарда в кисні; метглобінемія як наслідок перетворень оксиду азоту і зв’язку з гемоглобіном; загострення глаукоми, контактний дерматит, синдром відміни.

Головний біль (нітратний) виникає на початку лікування, обумовлений розширенням судин головного мозку. При виникненні різкого болю голови, нудоти, блювання, головокружіння слід передбачити індивідуальну непереносимість нітратів. При поганій переносимості нітратів можна призначити молсидимін.

До всіх лікарських форм нітратів, особливо пластирів, може розвинутись зворотна перехресна толерантність, пов’язана з виснаженням сульфгідрильних груп гладеньких м’язів кровоносних судин. Для повного усунення толерантності до нітратів необхідно відмінити нітрати на 3-10 днів. Існує декілька способів профілактики розвитку толерантності до нітратів: забезпечення перерви в їх прийомі на 8-12 год, чергування прийому протягом доби нітратів й інших антиангінальних середників, застосування так званих коректорів в поєднанні з нітратами (донаторів SН-груп - ацетилцистеїну, каптоприлу).

Бета-адреноблокатори мають ряд побічних ефектів, пов’язаних з локалізацією рецепторів. Кардіальні симптоми (виражена синусова брадикардія, зупинка синусового вузла, повна атріо-вентрикулярна блокада, зниження систолічної функції лівого шлуночка); неврологічні (депресія, безсоння, жахливі сновидіння); шлунково-кишкові (нудота, блювання, метеоризм, закрепи, діарея, викликають гепатотоксичність); бронхіальні (бронхообструкція у осіб з бронхіальною астмою, ХОЗЛ); шкірні реакції (слабість, втома, сонливість); з боку статевої сфери (сексуальна дисфункція - зниження потенції). Крім того, бета-адреноблокатори збільшують ризик розвитку інсулін-індукованої гіпоглікемії, маскують симптоми гіпоглікемії; викликають спазм периферичних артерій (похолодання кінцівок, синдром Рейно), знижують артеріальний тиск (виражена гіпотензія). Вони впливають негативно на ліпідний обмін, сприяючи гіпертригліцеридемії, зниженню рівня ліпопротеїдів високої щільності.

Для β-адреноблокаторів характерний синдром відміни, який розвивається при різкому припиненні їх вживання (тому препарати відміняти слід поступово, особливо при ІХС) внаслідок підвищеної чутливості і/або щільності β-адреноблокаторів. Раптове припинення блокуючої дії проявляється симптомокомплексом (тахікардія, підвищення АТ, погіршення перебігу стенокардії, інколи розвиток гострого інфаркту міокарда), що обумовлено підвищеною активністю симпатичної нервової системи.

Антагоністи кальцію. Вазодилятація дигідропіридинами викликає рефлекторну активацію симпатичної нервової системи, що веде до виникнення тахікардії, відчуття приливу крові до обличчя, викликає гіперемію шкіри обличчя, приступи стенокардії у хворих на ІХС, надшлуночкові аритмії, тибіальні набряки, головний біль, головокружіння, гіпотонію.

Від’ємний іно-, хроно- і дромотропний ефекти фенілалкіламінів проявляються посиленням симптомів серцевої недостатності, брадикардією, порушенням провідності.

Антагоністи кальцію викликають з боку ШКТ закрепи, пронос, нудоту, з боку ЦНС – депресію, сонливість, безсоння, парестезії. Можуть виникати при їх застосуванні алергічні реакції.

α-адреноблокатори дуже часто дають ортостатичні гіпотензії при прийомі першої дози, сприяють затримці натрію і води в організмі, викликають тахікардію, слабість, сонливість, головокружіння, збільшення частоти сечопуску (празозин і теразозин).

α₂-агоністи центральної дії можуть викликати затримку натрію і води, сухість в роті, сонливість, депресію, порушення пам’яті, ортостатичну гіпотензія, синдром відміни, еректильна дисфункція, гінекомастію, лейкопенію, тромбоцитопенію, гемолітичну анемію, міокардит, холестаз, жовтяницю, лихоманку (метилдопа).

Для агоністів α₁-імідазолових рецепторів можливе виникнення таких побічних ефектів - сухість у ротовій порожнині, сонливість, головний біль, запаморочення.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента (іАПФ) інколи викликають гіпотензію, сухий кашель, пов’язаний зі збільшенням синтезу РgЕ₂ під впливом брадикініну, фотосенсибілізацію, зі сторони нервової системи – тривогу, депресію, головокружіння, порушення сну, збільшення протеїнурії на початку лікування в осіб з ураженням нирок і артеріальною гіпертензією, зі сторони ШКТ – нудоту, блювання, біль в епігастрії, діарею, холестаз, підвищення рівня трансаміназ, гіперкаліємію, лейкопенію, агранулоцитоз, анемію, алергічні реакції, імпотенцію.

Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ дуже рідко викликають побічні ефекти у вигляді ортостатичної гіпотензії, тахікардії, болю голови, головокружіння, диспепсичних явищ (нудота, діарея), гіперкаліємії, арталгії, міалгії, нейтропенії, анемії, фарингіту, бронхіту.

Діуретики як тіазидні й тіазидоподібні, так і петлеві при неправильному вживанні, викликаючи зміни у зміни водно-електролітного балансі можуть привести до гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, гіперкальціємії, гіперурикемії. Крім того, для тіазидних і тіазидоподібних діуретинів характерний вплив на ліпідний обмін - гіпер- і дисліпідемія; диспепсичні явища (нудота, блювання), біль голови, загальна слабість, депресія, зниження потенції, аритмії. Петлеві діуретики при перевищенні дози здатні викликати гостру гіповолемію, можливий шкірний висип, ототоксичний ефект.

Калійзберігаючі діуретики можуть сприяти розвитку гіперкаліємії, диспепсичних явищ (нудота, блювання, діарея, гастрит, виразка шлунку), гінекомастії, порушень менструального циклу і маткових кровотеч, гірсутизму, мегалобластичної анемії (як непрямі антагоністи альдостерону).

Статини здатні викликати диспепсичні явища (біль в животі, метеоризм, закреп), підвищення активності печінкових ферментів, міалгію, міопатію, рабдоміоліз, парестезії, кропивницю, набряк Квінке.

Побічні дії фібратів – це гастроінтестинальні симптоми, підвищення активності ферментів печінки, літогенності жовчі, підвищення рівня креатиніну.

Нікотинова кислота викликає гіперемію обличчя і верхньої частини тулуба з відчуттям жару і приливу, свербіж шкірних покривів, гіпотензію (зумовлені простагландин-залежними ме­ханізмами), можливі патологічне підвищення рівня печінкових трансаміназ, розвиток периферичної інсулінорезистентності, гіперурикемія, гастроінтестинальні порушен­ня (нудота, дискомфорт, аж до виразкової хвороби).

Фібринолітичні препарати можуть привести до гемораргічного синдрому, ретромбозу, артеріальної гіпотензії, алергічних проявіви.

Антикоагулянти прямі й непрямі у вигляді побічних реакцій можуть призвести до геморагічного синдрому, алергічних реакцій (головний біль, артралгії, міалгії, кропивниця, шкірний свербіж), токсичної діареї. Крім того, гепарин викликає зворотну алопецію, гіпотензію, остеопороз, гіпоальдостеронізм, гематоми у місці введення, тромбоцитопенію. Непрямі антикоагулянти дають токсичні реакції (нудота, блювання, токсичний гепатит), забарвлення долонь в оранжевий колір і сечі в рожевий колір (при застосуванні феніліну).

При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливі диспепсичні явища (нудота, виразки), шлунково-кишкові кровотечі, алергічні реакції, бронхоспазм, тератогенний ефект, синдром Рея у дітей (енцефалопатія з ураженням печінки), порушення функцій печінки і нирок, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, ДВЗ-синдром.

Клопідогрель рідко може давати як побічні явища кровотечі, нейтропенію, тромбоцитопенію, агранулоцитоз, апластичну анемію, тромбоцитопенічну пурпуру. Частіше викликає тиклопідин побічні явища - алергічні реакції, диспепсичні явища, холестатичну жовтяницю, підвищення активності печінкових ферментів, збільшення вмісту холестерину в крові, утворення виразок в шлунку і в дванадцятипалій кишці, головокружіння, парестезії.

Блокатори глікопротеїнових рецепторів ІІв/ІІІа здатні призвести до кровотеч, тромбоцитопенії, артеріальної гіпотонії, нудоти, блювання, можуть викликати біль у животі, біль голови, головокружіння, біль в попереку.

З препаратів для поліпшення мозкового кровообігу циннаризин дає сонливість, сухість у роті, диспепсичні явища, ксантинолу нікотинат (компламін) - почервоніння шкіри лиця й шиї, слабкість, запаморочення, відчуття тиску в голові, пентоксифілін (трентал, агапурин) - диспепсичні явища, почервоніння лиця при ентеральному введенні, слабкість, запаморочення, зниження артеріального тиску — при парентеральному. Препарати барвінку здатні викликати зниження артеріального тиску, тахікардію, відчуття жару, гіперемію лиця, запаморочення, аритмії, а ангіопротектори - алергічні реакції, головний біль, диспептичні явища, підвищення активності трансаміназ печінки.

Серцеві глікозиди з усіх побічних ефектів найчастіше викликають глікозидну інтоксикацію, що обумовлено їх малою широтою терапевтичної дії і вираженою здатністю до кумуляції.

Основні заходи попередження глікозидної інтоксикації – це виявлення в анамнезі застосування діуретиків-салуретиків, препаратів кальцію, ознак печінкової й ниркової недостатності, контроль за пульсом, ЧСС, ЕКГ, вмістом калію, креатиніну й сечовини в крові, визначення концентрації препаратів у плазмі крові.

Прояви дигіталісної інтоксикації:

• кардіальні явища – порушенняя ритму (синусова брадикардія, шлуночкові екстрасистоли за типом бігемінії, політопної шлуночкової екстрасистолії, вузлова тахікардія, синоатріальна блокада, тріпотіння й мерехтіння передсердь, атріовентрикулярна блокада. ЕКГ-ознаки - коритоподібна депресія сегмента ST;

• диспепсичні явища - анорексія, нудота, блювання, діарея, біль в животі;

• порушення зору - зміна кольоросприйняття (забарвлення предметів у жовто-зелений колір), миготіння «мушок» перед очима, зниження гостроти зору, сприйняття предметів у зменшеному або збільшеному вигляді;

• неврологічні симптоми – втома, біль голови, м’язова слабість, галюцинації, запаморочення, неврити, радикуліти, парестезії, судоми;

• інші симптоми (зустрічаються рідко) - тромбоцитопенія, алергічний васкуліт, бронхоспазм, носові кровотечі, петехії.

Лікування при інтоксикації серцевими глікозидами:

1. Відмінити препарат.

2. Призначити сорбенти (активоване вугілля), сольові проносні засоби, промити шлунок.

3. Застосування традиційних антидотів (ЕДТА, унітіол).

4. Призначити препарати калію і магнію – калію хлорид, панангін, аспаркам, поляризуючу суміш, магнію сульфат, магнію аскорбіназ.

5. Трилон Б і цитрат натрію зв’язують надлишок кальцію в крові, пригнічують активність Na⁺-K⁺-ATФ-ази.

6. Для лікування порушень ритму використати антиаритмічні засоби: дифенін, лідокаїн, рідше - верапаміл, при блокадах - атропін.

Побічними ефектами агоністів бета-1-адренорецепторів є артеріальна гіпертонія, аритмії, біль в ділянці серця, біль голови, тахікардія, неспокій, тремор кінцівок, підвищена пітливість, симптоми переміжної кульгавості.

Антиаритмічні препарати І класу викликають диспепсичні розлади (зниження апетиту, нудоту, розлади стільця), нейротоксичні розлади (біль голови, головокружіння, судоми), проаритмогенні ефекти (аритмії типу «пірует» - torsades de pointes).

Побічні ефекти антиаритмічних препаратів ІІ і ІУ класів – відповідно бета-адреноблокаторів й антагоністів кальцію (типу верапамілу) описані вище.

З препаратів ІІІ класу найбільше вживається аміодарон, який має найбільше побічних явищ:

• з боку ССС: синусова брадикардія, подовження інтервалу Q-T, атріовентрикулярна блокада, пароксизми шлуночкової тахікардії типу «пірует»;

• з боку ШКТ: нудота, блювання, закрепи;

• зі сторони нервової системи: головний біль, головокружіння, парестезії, порушення сну, пам’яті, атаксія;

• препарат накопичується в органах і може викликати вогнищевий, легеневий фіброз, гіперпігментацію шкіри, мікровідкладення в рогівці;

• гіпер- і гіпотиреоз;

• ембріотоксичність;

• транзиторне підвищення рівня аланінової амінотрансферази в крові.

Для профілактики виникнення побічних явищ препаратів, що використовуються в кардіології, необхідний моніторинг за дією ліків, застосування у терапевтичних дозах з урахуванням функцій печінки, нирок, уникнення поліпрагмазії. Шляхи усунення побічних ефектів препаратів – це відміна препарату, заміна його на повноцінний інший, симптоматична терапія ознак інтоксикації, алергії.