Глава 9. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лікарських препаратів для усунення та профілактики вітамінної недостатності

9.1. Патологічні стани і фактори, сприяючі розвитку вітамінної недостатності. «Загрозливі» симптоми при вітамінній недостатності

Вітаміни приймають активну участь у багатьох обмінних процесах шляхом включення у ферментні системи або ж беруть безпосередню участь у різних біохімічних реакціях організму. Відомо більше 100 ферментних систем, в склад яких входять вітаміни. В організмі людини вони, як правило, не виробляються і поступають в основному разом з їжею. Таким чином, вітаміни відносяться до незамінимих харчових речовин. Відсутність суттєвого запасу вітамінів в організмі (за виключенням ретинолу та ціанокобаламіну) і їх використання в обмінних реакціях викликають необхідність постійного поповнення вітамінів.

Отже, в основі вітамінної недостатності лежать порушення обміну речовин, викликані недостатнім поступленням вітамінів, при цьому важкість клінічних проявів знаходиться у прямій залежності від виразності і тривалості порушень вітамінного балансу. Гіповітамінозні стани характеризуються різноманітними проявами при відсутності чіткої клінічної картини. Авітамінози ж мають окреслену картину і є наслідком вираженої вітамінної недостатності.

З урахуванням механізмів розвитку вітамінної недостатності виділяють декілька форм гіпо- та авітамінозів:

1. Аліментарна форма: гіповітамінози, зумовлені переважно неправильним харчовим режимом (нераціональним підбором продуктів – відсутність овочів або неправильне їх зберігання, виключення з раціону чорного хліба тощо, так і неправильною кулінарною обробкою, однобічне харчування, анорексія).

2. Резорбційна форма: вітамінна недостатність, зумовлена частковим розпадом вітамінів у шлунково-кишковому тракті та порушенням їх всмоктування.

3. Дисиміляційна форма, зумовлена порушенням інтермедіарного обміну речовин. Дана форма має декілька варіантів:

а) гіповітамінози, що розвиваються внаслідок порушення співвідношення окремих компонентів їжі (переважно вуглеводне харчування, білкова недостатність добового раціону), що спотворює обмін вітамінів;

б) надмірне фізичне (і нервове) навантаження, при якому значно посилюється витрачання вітамінів, особливо С, В₁, В₂, РР. При вивченні обміну вітаміну С у спортсменів встановлено, що безпосередньо після фізичного навантаження рівень його в плазмі крові знижується. У дослідах на тваринах відмічено, що м’язова робота прискорює розвиток В1-авітамінозу;

в) виражені порушення обміну вітамінів наступають в умовах високогірної місцевості, впливу на організм високих температур (робота в гарячих цехах, респіраторний алкалоз при перегріванні);

г) в умовах низьких температур (Північний полюс), що зумовлюють посилення обмінних процесів, при одночасному впливі полярної ночі (світлове голодування) й інших факторів потреба організму у вітамінах (особливо А, С, В₁, В₂, D) значно зростає;

д) порушення вітамінного обміну при інфекційних захворюваннях, токсичних станах. Наприклад, при сепсисі потреба організму у вітаміні С зростає у 5-7 разів порівняно з нормою;

е) порушення обміну вітамінів при ендокринних захворюваннях та захворюваннях печінки (гепатити, цирози). При них порушуються процеси фосфорилювання тіаміну та перехід його у кокарбоксилазу, що призводить до порушення вуглеводного обміну з утворенням недоокислених продуктів і особливо піровиноградної кислоти, страждає депонування і окислення рибофлавіну, порушується перехід каротину у вітамін А, знижується вміст нікотинової кислоти;

є) вплив на вітамінний баланс лікарських препаратів. Встановлено, що сульфаніламідні препарати пригнічують вітамінні властивості параамінобензойної й нікотинової кислоти. При тривалому використанні антибіотиків широкого спектру дії пригнічується ендогенний синтез бактеріями деяких вітамінів, порушується обмін вітамінів з розвитком дефіциту їх в організмі хворого;

ж) особливі фізіологічні стани організму (інтенсивний ріст, вагітність, лактація);

з) вроджені порушення обміну та функції вітамінів, вроджені порушення їх реабсорбції в нирках, посилення катаболізму.

Фізіологічні властивості вітамінів і клінічна картина вітамінної недостатності подані в таблиці 85.

ТАБЛИЦЯ 85