Порівняльна характеристика лікарських засобів для симптоматичного лікування суглобового та м’язового болю (адаптовано за в.П.Черних, і.О.Зупанцем і

В.О.Усенком, 2002)

Міжнародна назва	Торгові назви	Можливості призначення
		вагітним	дітям	в похилому віці
Парацетамол	Альдолор, ацетамінофен, доломол, іфімол, медипирін, панадол, паралгет, парацетамол, піранол, тайленол, ефералган	з обережністю	після 3 місяців	+
Ацетилсаліцилова кислота	Анопірін, асафен, аспрокол, аспілайт, аспірин, ацилпірин, упсарин упса	Протипоказано	Не рекомендується	Не рекомен-дується в зв’язку з токсичною дією на хрящ
Диклофенак	вольтарен, диклофенак, наклофен, ортофен, фелоран, диклоран,доларен	Протипоказаний	+	+
Кеторолак	кетанов, кетальгін, кеторал	Протипоказаний	після 16 років	+
Ібупрофен	боніфен, бруфен, нурофен, ібусан, фаспік, ібалгін, ібуфен, імет, дип риліф	Протипоказаний в першому й третьому триместрі, в другому можливі короткі курси	+	+
Кетопрофен	кетонал, кетофен, фастум-гель, профенід	Протипоказаний	Протипоказаний	+
Індометацин	індометацин, індобене, метіндол	Протипоказаний в першому й третьому триместрі, в другому можливі короткі курси	До 14 років з обережністю	з обережністю
Піроксикам	роксикам, ревмадор, флексазе, хотемін, фіналгель	Протипоказаний в першому триместрі вагітності	з обережністю	+
Мелоксикам	моваліс	Протипоказаний при вагітності й лактації	після 14 років	+
Теноксикам	теноктил, текам	Протипоказаний	після 14 років	+
Тіапрофенова кислота	сургам	Протипоказано	після 14 років	з обережністю
Фенілбутазон	бутадіон	з обережністю	після 6 місяців	Не рекоменду-ється в зв’язку з токсичною дією на хрящ
Напроксен	санапрокс, напросін	Протипоказаний	після 5 років	+

7.3.Сучасні лікарські форми для лікування порушень функції кістково-м’язової системи і особливості їх використання, взаємодія з їжею й алкоголем

Ефективним методом лікування хвороб опорно-рухового апарату є місцева терапія з використанням м’яких лікарських форм: мазей, гелів, кремів, трансдермальних пластирів, які містять НПЗС та інші знеболювальні й місцевоподразнюючі компоненти, такі як капсаїцин (екстракт червоного перцю), метилсаліцилат, бджолина отрута, ментол, камфора.

Переваги місцевого застосування при симптоматичному лікуванні:

1. Відносна простота і безпечність.

2. Здійснюється місцева й резорбтивна дія.

3. Менша можливість побічних ефектів.

4. Висока концентрація в місці хвороби.

5. Можливість пролонгованої дії.

6. Можливість комбінації в одному препараті кількох речовин різних за механізмом дії.

ТАБЛИЦЯ 83

Клініко-фармацевтична характеристика лікарських форм препаратів для місцевого застосування (адаптовано за І. О.Зупанцем і В.О.Усенком, 2002)

Переваги	Недоліки
Гелі
пролонгована дія зволожуюча дія на шкіру можливість застосування на ніч в порівнянні з мазями гелі краще всмоктуються, проявляють вираженішу дію при попаданні на шкіру чи одяг гель легко змивається водою (на відміну від мазі)	це нестабільна лікарська форма, при зберіганні відбувається його розшарування дифузія діючої речовини в тканини із гелю відбувається повільніше, ніж із розчину чи мазі виражена системна дія, що не завжди потрібно (підвищується ризик розвитку побічних реакцій)
Мазі
відносна простота й безпечність застосування слабо виражена системна дія висока концентрація діючих речовин у місці нанесення мазі можлива пролонгована дія в одній мазі можуть міститися речовини, різні за механізмом лікувальної дії	мазі на основі вазеліну слабо вивільняють діючі речовини при попаданні на шкіру чи одяг залишають жирні плями мазі на гідрофобній основі зумовлюють виражений «парниковий» ефект
Розтирання
за рахунок місцевоподразнюючої дії спирту розширює судини шкіри й покращує кровообіг в тканинах слабо виражена системна дія	підсушує шкіру за рахунок вмісту спирту менше виражена системна дія, як у мазі чи гелю

Вдалою формою для локальної терапії є використання гелю, у складі якого спирт як розчинник забезпечує швидке всмоктування діючої речовини в поверхнево розташовані структури суглоба. Тому застосування гелю є більше виправданим у порівнянні з мазями або кремами й більше економічним. Найефективнішими препаратами визнані мазі й гелі, що містять кетопрофен, ібупрофен і піроксикам.

До рекомендацій зі способу застосування мазі, крему або гелю варто ставитися з більшою увагою. Так, бутадіон тільки наносять на поверхню шкіри, не втираючи, тоді як мазь, що містить піроксикам, рекомендується втирати обережно, а утримуючу ібупрофен - ретельно; мазь із кетопрофеном повинна втиратися обережно, але до повного всмоктування, інакше знижується її лікувальний ефект.

Місцевоподразнюючі засоби стимулюють чутливі нервові закінчення в шкірі та викликають рефлекторну реакцію, яка сприяє місцевому розширенню судин, покращенню постачання кисню до тканин і прискорює розпад медіаторів запалення та болю. Потік імпульсів від шкірних рецепторів створює зону збудження в корі головного мозку, відволікаючи від істинної больової імпульсації. Також як місцеву терапію застосовують парафінові, грязеві, озокеритові аплікації, фонофорез гідрокортизону чи анальгіну, електрофорез новокаїну, саліцилатів, радіоактивні та сірководневі ванни.

Варто пам’ятати й про можливість використання мазі, що містить зміїну отруту (зокрема, отрута кобри), широке застосування якої при захворюваннях опорно-рухового апарату, що супроводжуються больовим синдромом, обумовлено наявністю в її складі складних біологічно активних з’єднань (гіалуронідази, гідролаз, поліпептидів і ін.). Порушення ними чутливих рецепторів шкіри сприяє розширенню судин, поліпшенню трофіки підлеглих тканин, що проявляється болезаспокійливим ефектом. Гіалуронідаза, послаблюючи міжклітинні зв’язки й полегшуючи тим самим відтік рідини з міжклітинного простору, володіє протизапальним ефектом.

Таким чином, локальна терапія протизапальними мазями, кремами й гелями є ефективним методом лікування суглобового синдрому, особливо в осіб літнього віку з обтяженим виразковим, серцево-судинним, нирковим анамнезом, здатна тимчасово замінити системний прийом НПЗС. У ряді випадків місцева терапія є вагомим доповненням до системно призначуваних НПЗС, оскільки дозволяє знизити дозу останніх або взагалі обійтися без них і в такий спосіб зменшити ускладнення. Місцеву терапію можна розглядати як ефективну альтернативу внутрішньосуглобовому або периартикулярному введенню глюкокортикостероїдів.

Взаємодія безрецептурних засобів з їжею й алкоголем. Всі НПЗП, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, слід приймати після їди. Всмоктування НПЗС з ШКТ посилюють насичені м'ясні бульйони, кофеїн, кава, міцний чай, амінокислоти, які стимулюють вироблення соляної кислоти. Прийнятий алкоголь діє як індуктор печінкових ферментів і прискорює розщеплення парацетамолу до гепатотоксичних метаболітів і підвищує ризик уражень печінки, а також посилює подразливу дію на слизову шлунка з розвитком виразок, шлункових кровотеч. Для зменшення подразливої дії НПЗС на шлунок їх слід запивати молоком, мінеральними лужними водами й розчином натрію гідрокарбонату. Під час застосування НПЗС рекомендується механічно й хімічно щадна дієта, не рекомендується грубоволокниста їжа (сирі овочі, фрукти), смажені й гострі продукти, м'ясні та рибні бульйони. При використанні фенілбутазону слід обмежити вживання кухонної солі, при поєднанні кеторолаку з препаратами часнику, цибулі, гінкго виникає небезпека геморагічних ускладнень.

Засоби, які містять кофеїн (анальгет, аскопар, гевадал, новалгін, солпадеїн, цитрамон), не можна поєднувати з міцним чаєм чи кавою, оскільки може виникнути передозування кофеїну з подразливістю і збудженням.