10.5. Побічна дія лп, які застосовуються в алергології

Побічні ефекти кортикостероїдів для місцевого застосування: печія, свербіж, подразнення і сухість шкіри, телеангіектазії, фолікуліт, гіпертрихоз, вугрі, гіпопігментація, навколоротовий дерматит (хейліт), алергічний контактний дерматит, мацерація, вторинна інфекція, атрофія шкіри, стрії, пітливість. Ризик побічних ефектів зростає при використанні оклюзійних пов’язок.

Для профілактики побічних ефектів необхідно дотримуватись наступних правил:

1. Використовувати ГКС тільки при підтвердженому діагнозі захворювання.

2. При бронхіальній астмі глюкокортикостероїди призначати тільки при неефективності інших препаратів.

3. Глюкокортикостероїди призначати в мінімальній дозі. Мета лікування стероїдами – покращення стану хворого, а не повна ліквідація симптомів.

4. Для системного застосування призначати препарати короткої дії, для місцевого застосування та інгаляцій – препарати, що погано всмоктуються.

5. Тривалість лікування кортикостероїдами для системного застосування повинна бути обмежена 5-7 добами, для тривалого лікування препарати краще призначати через день. Пригнічення функції наднирників при призначенні 3-4 разів на добу чи на ніч значно вища, ніж при однократному прийомі вранці.

6. При тривалому використанні кортикостероїдів хворого необхідно регулярно обстежувати для виключення глаукоми, катаракти, гастриту, остеопорозу.

7. Вагітним кортикостероїди для системного застосування призначати з обережністю.

8. Раптова відміна високих доз глюкокортикостероїдів після тривалого застосування неприпустима. Це може викликати гостру наднирникову недостатність чи загострення захворювання. Спочатку дозу стероїдів поступово знижують, орієнтуючись на перебіг захворювання, не допускаючи його загострення. Відновлення нормальної функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи триває близько 9-12 місяців, а інколи й більше. До повного відновлення функції наднирників кортикостероїди призначають в підтримуючій дозі, збільшуючи її при травмах, хірургічних втручаннях, тяжких інфекціях.

Негативні побічні ефекти антигістамінних препаратів І покоління:

• виражена седативна та снодійна дії;

• негативний вплив на ЦНС – порушення координації рухів, головокружіння, зниження концентрації уваги;

• М-холінолітична (атропіноподібна) дія – сухість в роті, нудота, блювання, діарея чи закреп, тахікардія тощо;

• швидкий розвиток звикання до препарату (тахіфілаксія);

• короткочасність дії та багатократність прийому протягом доби.

До побічних ефектів теофіліну відноситься стимуляція ЦНС – подразливість, тремор, крім того – нудота, болі в животі. При внурішньовенному введенні можливі тахікардія, екстрасистолія, гіпотонія і навіть смерть.

Побічні ефекти альфа-адреноміметиків. Тривале застосування альфа-адреноміметиків для місцевого застосування може викликати набряк, сухість слизової носа та зниження функцій війчастого епітелію. Альфа-адреностимулятори для місцевого застосування можуть викликати системну побічну дію. Особливо дана реакція спостерігається у грудних дітей та дітей молодшого віку, оскільки в них значна кількість препарату всмоктується через слизову. Дітям молодше 6 років краще призначати краплі, а не аерозолі, оскільки дозу останніх важко контролювати.

Побічна дія бета-адреноміметиків: тахікардія, нервовість, м’язові посмикування, нудота, блювання. Інколи відмічаються головний біль, почервоніння шкіри, головокружіння, тремор, слабкість, пітливість, біль в грудній клітці.