- •Клінічна фармація Підручник для студентів фармацевтичних факультетів
- •Глава 1. Основні положення клінічної фармації та клінічної фармакології. Побічна дія ліків. Принципи належної клінічної практики………………..………………..………………..…………
- •Глава 1. Клінічна фармація в кардіології………………..…………………..
- •Глава 2. Клініко-фармацевтичні аспекти використання ліків при інфекційних захворюваннях………………………..………………………………………………….
- •Глава 3. Клінічна фармація в ревматології………………..………………..…
- •Глава 4. Клінічна фармація в пульмонології………………..……………….
- •Глава 5. Клінічна фармація в нефрології………………..………………..……
- •Глава 6. Клінічна фармація в гастроентерології……………………………………
- •Глава 7. Клінічна фармація в гематології………………..………………..…………
- •Глава 8. Клінічна фармація в гематології………………..………………..………..
- •Глава 9. Клінічна фармація в ендокринології………………..………………..……
- •Глава 10. Клінічна фармація в алергології………………………………………
- •10.7. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в імуноалергології…………………………………………………………
- •10.8. Принципи фармацевтичної опіки хворих з алергозами………………
- •Глава 1. Загальні положення фармацевтичної опіки………………………………
- •Глава 2. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лп для симптоматичного лікування захворювання розладів травлення……
- •Глава 3. Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні порушень діяльності нервової системи…………………………………………..
- •Глава 4. Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні уражень шкіри……………………………………………………………………
- •Глава 5. Фармацевтична опіка пацієнтів з місцевими розладами кровообігу………………………………………………………………
- •Глава 6. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лікарських препаратів для симптоматичного лікування та профілактики застуди………………………………………………………………….
- •Глава 7. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лікарських препаратів для симптоматичного лікування суглобового та м’язового болю……………………………………………………………………..
- •Глава 8. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лп для симптоматичного лікування болю голови……………………………
- •Глава 9. Фармацевтична опіка при відпуску без рецептурних лікарських препаратів для усунення та профілактики вітамінної недостатності………………………………………...............................
- •Глава 10. Взаємодія лікарських препаратів їжею та алкоголем…………………
- •Від авторів Шановний колего!
- •Розділ і
- •Глава 1. Основні положення клінічної фармації та клінічної фармакології. Побічна дія ліків. Принципи належної клінічної практики
- •1.1. Клінічна фармація як предмет. Етика й деонтологія в фармації
- •1.2. Оригінальні та генеричні лікарські препарати. Самолікування й фармацевтична опіка
- •1.3. Основні види медичної документації
- •Дія лікарських препаратів здійснюється різними механізмами
- •1.5. Взаємодія лікарських речовин. Комбіновані ліки
- •1.6. Побічна дія лікарських засобів
- •1.7. Вплив лікарських препаратів на клініко-лабораторні показники та результати функціональних проб
- •1.8. Профілактика виникнення та шляхи корекції негативного впливу лп. Роль провізора у зменшенні небажаної дії лп
- •1.9. Лікарський анамнез
- •1.10. Психологічні аспекти взаємовідносин між провізором та пацієнтом. Комплайєнс
- •1.11. Належна клінічна практика (gcp) - міжнародні правила та стандарти проведення клінічних випробувань лп
- •Тести для самоконтролю
- •15. Побічна дія лікарських засобів
- •Розділ іі
- •Глава 1. Клінічна фармація в кардіології
- •1.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях серцево-судинної системи
- •1.2. Захворювання серцево-судинної системи, які потребують обов’язкового нагляду лікаря
- •Стабільна стенокардія напруги (ссн)
- •Нестабільна стенокардія
- •Інфаркт міокарда (ім)
- •Класифікація аг за рівнем ат (вооз, 2007)
- •Стратифікація серцево-судинного ризику
- •Клініка симптоматичних аг, які зустічаються найчастіше
- •1.3. Клінічна фармакологія антиангінальних та гіпотензивних лікарських препаратів
- •Клінічна фармакологія нітратів і нітратоподібних лп
- •Особливості фармакокінетики основних груп нітратів
- •Основні показники фармакокінетики венозних вазодилятаторів
- •Клінічна фармакологія бета-адреноблокаторів
- •Класифікація β-адреноблокаторів
- •Добові дози і фармакокінетичні параметри β-адреноблокаторів
- •Клінічна фармакологія антагоністів кальцію
- •Фармакокінетика різних груп антагоністів кальцію
- •Клінічна фармакологія блокаторів периферійних α-адренорецепторів
- •Дозування α1-адреноблокаторів
- •Клінічна фармакологія гіпотензивних лікарських препаратів центральної дії
- •Агоністи α1-імідазолових рецепторів
- •Клінічна фармакологія інгібіторів ангіотензинперетворюючого фермента (іАпф)
- •Препарати іАпф, їх дози
- •Клінічна фармакологія блокаторів рецепторів ангіотензину іі
- •Фармакологічні особливості діуретиків
- •1.4. Клінічна фармакологія гіполіпідемічних лікарських препаратів
- •1.5. Клінічна фармакологія фібринолітиків, антикоагулянтів, антиагрегантів
- •1.6. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, які поліпшують мозковий кровообіг
- •Клінічна фармакологія ангіопротекторів і антиоксидантів
- •Дозування ангіопротекторів
- •Клінічна фармакологія метаболічних лікарських препаратів
- •Механізм дії метаболічних препаратів
- •1.7. Комбіновані лікарські препарати для лікування артеріальної гіпертензії
- •1.8. Клінічна фармакологія серцевих глікозидів і антиаритмічних засобів
- •Фармакокінетичні властивості серцевих глікозидів
- •Клінічна фармакологія антиаритмічних засобів
- •1.9. Підходи до раціонального вибору лікарських препаратів для лікування захворювань серцево-судинної системи
- •1.10. Побічна дія лп, які застосовуються в кардіології
- •1.11. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються в кардіології, їх клініко-біофармацевтичні особливості, принципи раціонального затосування
- •Критерії ефективності та безпечності медикаментозної терапії в кардіології
- •Принципи фармацевтичної опіки хворих кардіологічного профілю
- •Безрецептурні лп, які використовуються при захворюваннях серцево-судинної системи:
- •Глава 2. Клініко-фармацевтичні аспекти використання ліків при інфекційних захворюваннях
- •2.1. Основні принципи антибактеріальної терапії
- •Класифікація антибактеріальних засобів за механізмом дії
- •Механізм дії антибактеріальних препаратів
- •Профілактика розвитку стійкості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів
- •Особливості фармакокінетики антибактеріальних препаратів
- •2.2. Клінічна фармакологія антибактеріальних засобів
- •2.2.1. Пеніциліни поділяють на природні і напівсинтетичні.
- •2.2.9. Клінічна фармакологія сульфаніламідів, похідних нітрофурану, оксихіноліну, фторхінолонів
- •2.2.10. Клінічна фармакологія противірусних препаратів
- •2.3. Побічна дія антибактеріальних лікарських препаратів. Специфічні побічні ефекти, їх прояви і профілактика, шляхи усунення
- •2.4. Комбіноване застосування антибактеріальних лікарських препаратів. Взаємодія їх з іншими препаратами
- •Можлива взаємодія сульфаніламідних препаратів з іншими лікарськими
- •Взаємодія фторхінолонів з препаратами інших фармакологічних груп
- •2.5. Принципи вибору антибактеріальних засобів при інфекційних захворюваннях. Умови, які впливають на клінічний ефект антибактеріальних препаратів
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 3. Клінічна фармація в ревматології
- •3.1 Симптоми і синдроми при основних захворюваннях суглобів і м’язів
- •Основні синдроми при захворюваннях сполучної тканини
- •3.2. Захворювання суглобів і системи захворювання сполучної тканини, які потребують обов’язкового нагляду лікаря
- •Ревматизм
- •Критерії Кіселя-Джонса-Нестерова для діагностики гострої ревматичної лихоманки (1963,1966,1973)
- •Діагностичні критерії счв
- •Діагностичні критерії ревматоїдного артриту Американської ревматологічної асоціації
- •Клінічна картина ссд
- •3.3. Підходи до медикаментозного лікування захворювань опорно-рухової системи лікування
- •Основні напрямки лікування та попередження оа
- •І. Базисні засоби або засоби, що модифікують перебіг ра
- •3.4. Біцилінопрофілактика та біцилінотерапія в лікуванні гострої ревматичної лихоманки та хронічної ревматичної хвороби серця
- •Клінічна фармакологія пеніцилінів пролонгованої дії
- •3.5. Клінічна фармакологія стероїдних і нестероїдних протизапальних лз, базисних протизапальних лікарських препаратів Стероїдні протизапальні лікарські засоби (глюкокортикостероїди)
- •Мал.2 Вплив глюкокортикоїдів на „каскад арахідонової кислоти за с. М. Дроговоз, 2004)
- •Принципи лікування гкс
- •Клінічна фармакологія нестероїдних протизапальних засобів
- •Клінічна фармакологія базисних протизапальних лп
- •Препарати, які пригнічують проліферацію сполучної тканини
- •3.6. Клінічна фармакологія коректорів метаболізму сполучної тканини, препаратів урикозуричної дії та препаратів кальцію
- •Препарати, що інгібують синтез сечової кислоти
- •Побічні дії. Препарат витримується добре. Препарати, що посилюють виведення сечової кислоти нирками
- •Побічні дії див. Розділ 3.8. Клінічна фармакологія препаратів, які впливають на структуру й мінералізацію кісткової тканини Препарати кальцію
- •Препарати інших груп
- •3.7. Підходи до раціонального вибору лп для лікування захворювань суглобів
- •Взаємодія лп для лікування суглобової патології з іншими фармакологічними засобами
- •Фармакобезпека при лікуванні нпзс
- •3.8. Побічна дія лп, що застосовуються у ревматології. Поняття про нпзп – гастропатії. Синдром Рея
- •3.9. Сучасні спеціальні лікарські форми для лікування захворювань
- •Опорно-рухової системи
- •3.10. Критерії ефективності й безпечності лікарської терапії при лікуванні захворювань опорно-рухової системи
- •3.11. Принципи фармацевтичної опіки хворих з патологією опорно-рухової системи, котрі одержують лп за призначенням лікаря
- •Фармацевтична опіка при вживанні нпзс
- •Безрецептурні лп, які вживаються в ревматології
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 4. Клінічна фармація в пульмонології
- •4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання
- •Основні клінічні синдроми
- •Мал 3. Схема структури бронха в нормі та при бронхіальній астмі
- •4.2. Захворювання дихальної системи, які потребують обов’язкового нагляду лікаря
- •Критерії діагностики бронхіальної астми
- •Ознаки стадії (ступеня важкості перебігу) хозл:
- •Загрозливі симптоми при патології органів дихання
- •Самостійно можуть лікуватися за допомогою отс-препаратів при консультативній допомозі провізора
- •Підходи до медикаментозного лікування захворювань органів дихання
- •4.3. Клінічна фармакологія антимікробних засобів, які використовуються для лікування захворювань органів дихання
- •Підходи до раціонального вибору антибактеріальних лікарських препаратів при лікуванні захворювань органів дихання
- •4.4. Клінічна фармакологія бронходилятаторів
- •Класифікація
- •4.5. Клінічна фармакологія відхаркувальних і протикашлевих засобів
- •4.6.Клінічна фармакологія глюкокортикостероїдів і стабілізаторів мембран опасистих клітин
- •4.7. Спільне застосування лп, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з лп інших фармакологічних груп
- •4.8. Комбіновані лп для лікування бронхообструктивного синдрому
- •4.9. Побічна дія лп, які застосовуються для лікування захворювань дихальної системи
- •4.10. Сучасні спеціальні лікарські форми в пульмонології
- •Мал. 5 Дозований інгалятор.
- •Мал.6 Спінхалер
- •Мал. 8 Аутохалер
- •4.11. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в Пульмонології
- •4.12. Принципи фармацевтичної опіки хворих пульмонологічного профілю
- •Безрецептурні лп, які використовуються при захворюваннях органів дихання
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 4. Клінічна фармація в пульмонології
- •4.1. Симптоми та синдроми при захворюваннях органів дихання
- •Основні клінічні синдроми
- •Мал 3. Схема структури бронха в нормі та при бронхіальній астмі
- •4.2. Захворювання дихальної системи, які потребують обов’язкового нагляду лікаря
- •Критерії діагностики бронхіальної астми
- •Ознаки стадії (ступеня важкості перебігу) хозл:
- •Загрозливі симптоми при патології органів дихання
- •Самостійно можуть лікуватися за допомогою отс-препаратів при консультативній допомозі провізора
- •Підходи до медикаментозного лікування захворювань органів дихання
- •4.3. Клінічна фармакологія антимікробних засобів, які використовуються для лікування захворювань органів дихання
- •Підходи до раціонального вибору антибактеріальних лікарських препаратів при лікуванні захворювань органів дихання
- •4.4. Клінічна фармакологія бронходилятаторів
- •Класифікація
- •4.5. Клінічна фармакологія відхаркувальних і протикашлевих засобів
- •4.6.Клінічна фармакологія глюкокортикостероїдів і стабілізаторів мембран опасистих клітин
- •4.7. Спільне застосування лп, які використовуються при захворюваннях органів дихання. Взаємодія з лп інших фармакологічних груп
- •4.8. Комбіновані лп для лікування бронхообструктивного синдрому
- •4.9. Побічна дія лп, які застосовуються для лікування захворювань дихальної системи
- •4.10. Сучасні спеціальні лікарські форми в пульмонології
- •Мал. 5 Дозований інгалятор.
- •Мал.6 Спінхалер
- •Мал. 8 Аутохалер
- •4.11. Критерії ефективності та безпечності лікарської терапії в пульмонології
- •4.12. Принципи фармацевтичної опіки хворих пульмонологічного профілю
- •Безрецептурні лп, які використовуються при захворюваннях органів дихання
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 5. Клінічна фармація в нефрології
- •5.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях сечовидільної системи
- •5.2. Захворювання нирок і сечовивідних шляхів, які вимагають обов’язкового втручання лікаря Гострі ураження нирок: гострий пієлонефрит, гострий гломерулонефрит
- •Хронічна хвороба нирок: хронічний пієлонефрит, хронічний гломерулонефрит
- •Інфекції сечовивідних шляхів: гострий цистит, хронічний цистит, сечокам’яна хвороба
- •Ускладнення захворювань нирок
- •Класифікація ступенів хнн (моз та амн України № 65/462
- •Підходи до медикаментозного лікування захворювань нирок і сечовивідних шляхів
- •Лікування пн
- •0,6 Х ве х маса тіла (кг),
- •5.3. Клінічна фармакологія основних лп, що застосовуються для лікування інфекційних та імунозапальних захворювань сечовидільної системи
- •Чутливість флори, що найчастіше виявляється у сечі (згідно Наказу моз та амн України № 65/462 від 30. 09. 2003р.)
- •Нестероїдні протизапальні лп (нпзп)
- •Фармакокінетика антикоагулянтів
- •Особливості дії діуретиків, що найчастіше застосовуються в нефрології
- •Калійзберігаючі діуретики (верошпірон, триамтерен, амілорид)
- •Осмотичні діуретики (манітол)
- •Тіазидні діуретики (гіпотіазид, циклометіазид, оксодолін)
- •Інгібітори карбоангідрази (діакарб, дорзоламід)
- •Підходи до раціонального вибору антибактеріальних лп при інфекційних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів
- •5.4. Сумісне застосування лп, які впливають на функцію нирок та сечовидільних шляхів. Взаємодія з лп інших фармакологічних груп
- •Взаємодія фторхінолонів з препаратами інших фармакологічних груп
- •5.5. Принципи лікування ускладнень захворювань нирок
- •5.6. Побічна дія лп, які застосовуються в нефрології. Прогнозування, клінічні прояви, профілактика та шляхи усунення
- •Спазмолітики
- •5.7. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в нефрології
- •5.8. Принципи фармацевтичної опіки хворих нефрологічного профілю
- •Фармакобезпека
- •Безрецептурні препарати в нефрології
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 6. Клінічна фармація в гастроентерології
- •6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях шкт і підшлункової залози
- •Основні клінічні синдроми
- •Мал. 11 Схема розміщення болю в ділянцках живота в залежності від патологічного процесу
- •6.2. Захворювання шкт та підшлункової залози, які вимагають обов'язкового нагляду лікаря
- •Клінічні та лабораторно-інструментальні критерії хек а. Переважне ураження тонкої кишки (ентерит) характерне:
- •Ускладнення захворювань органів шкт
- •Розлади травлення, які можуть самостійно лікуватися за допомогою отс-препаратів при консультативній допомозі провізора
- •Підходи до медикаментозного лікування захворювань шкт та підшлункової залози
- •Клінічна фармакологія лп, які використовуються при гіпоацидних станах. Лп замісної і стимулюючої терапії
- •Клінічна фармакологія антацидних та анти секреторних лікарських засобів
- •Мал.12 Порівняння антацидів, що всмоктуються і не всмоктуються
- •Мал.13 Парієнтальна клітина, регуляція її діяльністю і вплив лп на її функцію
- •6.5. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, які підвищують захисні властивості слизової оболонки шлунка та сприять її регенерації
- •6.6. Клінічна фармакологія лікарських препаратів для ерадикації
- •Комбіновані препарати для ерадикації h. Pylori.
- •6.7. Клінічна фармакологія лп, які підвищують тонус і стимулюють моторику шкт, протиблювотних, антидіарейних і проносних лп
- •Класифікація проносних засобів
- •6.8. Клінічна фармакологія поліферментних лз
- •Порівняльний склад ферментних препаратів
- •6.9. Клінічна фармакологія лікарських засобів для усунення больового синдрому при захворюваннях шкт
- •6.10. Підходи до раціонального вибору лп при захворюваннях шкт та підшлункової залози
- •Спільне застосування лп, які впливають на функцію шкт та підшлункової залози
- •Взаємодія з лп інших фармакологічних груп
- •Особливості використання лікарських засобів для лікування шкт при наявності супутньої патології. Лп, які можуть негативно впливати на стан шкт та підшлункової залози
- •Вплив функціонального стану шлунка, кишечника та підшлункової залози на клінічну ефективність лп
- •6.11. Побічна дія лп, які застосовуються при захорюваннях шкт і підшлункової залози. Прогнозування, клінічні прояви, профілактика і шляхи усунення Противиразкові препарати
- •6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях шкт і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
- •6.13. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в гастроентерології
- •6.14.Принципи фармацевтичної опіки хворих гастроентерологічного профілю
- •Фармацевтична опіка при вживанні антацидів
- •Фармацевтична опіка при вживанні блокаторів н2-рецепторів
- •Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні проносними засобами
- •Фармацевтична опіка при лікуванні діареї (див. Розділ ііі) Безрецептурні препарати для лікування гастроентерологічних захворювань
- •1. Антиперистальтичні засоби
- •2. Антидіарейні мікробні препарати
- •3. Сольові склади для пероральної регідратації
- •4. Інші групи
- •5. Ферментні препарати
- •Антациди і н2-блокатори
- •7. Репаранти
- •8. Антихелікобактерні
- •9. Проносні
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 6. Клінічна фармація в гастроентерології
- •6.1. Симптоми та синдроми при основних захворюваннях шкт і підшлункової залоз
- •Основні клінічні синдроми
- •Мал. 11 Схема розміщення болю в ділянцках живота в залежності від патологічного процесу
- •6.2. Захворювання шкт та підшлункової залози, які вимагають обов'язкового нагляду лікаря
- •Клінічні та лабораторно-інструментальні критерії хек а. Переважне ураження тонкої кишки (ентерит) характерне:
- •Ускладнення захворювань органів шкт
- •Розлади травлення, які можуть самостійно лікуватися за допомогою отс-препаратів при консультативній допомозі провізора
- •Підходи до медикаментозного лікування захворювань шкт та підшлункової залози
- •Клінічна фармакологія лп, які використовуються при гіпоацидних станах. Лп замісної і стимулюючої терапії
- •Клінічна фармакологія антацидних та анти секреторних лікарських засобів
- •Мал.12 Порівняння антацидів, що всмоктуються і не всмоктуються
- •Мал.13 Парієнтальна клітина, регуляція її діяльністю і вплив лп на її функцію
- •6.5. Клінічна фармакологія лікарських препаратів, які підвищують захисні властивості слизової оболонки шлунка та сприять її регенерації
- •6.6. Клінічна фармакологія лікарських препаратів для ерадикації
- •Комбіновані препарати для ерадикації h. Pylori.
- •6.7. Клінічна фармакологія лп, які підвищують тонус і стимулюють моторику шкт, протиблювотних, антидіарейних і проносних лп
- •Класифікація проносних засобів
- •6.8. Клінічна фармакологія поліферментних лз
- •Порівняльний склад ферментних препаратів
- •6.9. Клінічна фармакологія лікарських засобів для усунення больового синдрому при захворюваннях шкт
- •6.10. Підходи до раціонального вибору лп при захворюваннях шкт та підшлункової залози
- •Спільне застосування лп, які впливають на функцію шкт та підшлункової залози
- •Взаємодія з лп інших фармакологічних груп
- •Особливості використання лікарських засобів для лікування шкт при наявності супутньої патології. Лп, які можуть негативно впливати на стан шкт та підшлункової залози
- •Вплив функціонального стану шлунка, кишечника та підшлункової залози на клінічну ефективність лп
- •6.11. Побічна дія лп, які застосовуються при захорюваннях шкт і підшлункової залози. Прогнозування, клінічні прояви, профілактика і шляхи усунення Противиразкові препарати
- •6.12. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях шкт і підшлункової залози, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
- •6.13. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в гастроентерології
- •6.14.Принципи фармацевтичної опіки хворих гастроентерологічного профілю
- •Фармацевтична опіка при вживанні антацидів
- •Фармацевтична опіка при вживанні блокаторів н2-рецепторів
- •Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні проносними засобами
- •Фармацевтична опіка при лікуванні діареї (див. Розділ ііі) Безрецептурні препарати для лікування гастроентерологічних захворювань
- •1. Антиперистальтичні засоби
- •2. Антидіарейні мікробні препарати
- •3. Сольові склади для пероральної регідратації
- •4. Інші групи
- •5. Ферментні препарати
- •Антациди і н2-блокатори
- •7. Репаранти
- •8. Антихелікобактерні
- •9. Проносні
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 7. Клінічна фармація в гематології
- •7.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях гепатобіліарної системи
- •Мал.14 Збільшення об’єму живота через асцит. Видно розширені вени живота, вип’ячений пупок.
- •7.2. Захворювання гепатобіліарної системи, які вимагають обов’язкового втручання лікаря
- •Класифікація хронічного бактеріального (безкам'яного) холециститу
- •Порушення функціонального стану гепатобіліарної системи, які пацієнт може лікувати безрецептурними лп в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора
- •Підходи до медикаментозного лікування захворювань печінки і жовчного міхура
- •7.3. Клінічна фармакологія гепатопротекторів, жовчогінних засобів, холелітолітиків, вітамінів
- •Клінічна фармакологія жовчогінних засобів (холеретиків та холекінетиків)
- •Клінічна фармакологія холелітолітиків
- •Клінічна фармкакологія вітамінів
- •7.4. Клінічна фармакологія імунодепресивних (глюкокортикостероїдів) і гіпоамоніємічних лп
- •7.5. Клінічна фармакологія лп для лікування вірусних та бактеріальних інфекцій гепатобіліарної системи
- •Лп для лікування бактеріальних інфекцій
- •2. Препарати, які проникають у жовч в досить високих концентраціях
- •7.6. Клінічна фармакологія засобів дезинтоксикаційної терапії
- •7.7. Клінічна фармакологія лп для усунення больового синдрому
- •7.8. Підходи до раціонального вибору лп при захворюваннях гепатобіліарної системи
- •Спільне застосування лп, які впливають на функцію гепатобіліарної системи
- •Взаємодія з лп інших фармакологічних груп
- •Особливості використання лп при наявності супутньої патології
- •Лп, які можуть негативно впливати на стан печінки
- •Гепатотоксичні реакції, залежні від дози ліків (облігатні)
- •7.9. Побічна дія лп, які застосовуються в гепатології. Прогнозування, клінічні прояви, профілактика та шляхи усунення
- •7.10. Сучасні спеціальні лікарські форми, які використовуються при захворюваннях гепатобіліарної системи, їх клініко-біофармацевтичні особливості, правила та умови раціонального застосування
- •Мал.15 Будова мікросфери дуспаталіну
- •7.11. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в гематології
- •7.12. Принципи фармацевтичної опіки хворих з патологією гепатобіліарної системи
- •Фармацевтична опіка при вживанні жовчогінних засобів
- •Фармацевтична опіка при вживанні гепатопротекторів
- •Безрецептурні лп, які використовуються при захворюваннях гепатобіліарної системи
- •Гепатопротектори
- •Глава 8. Клінічна фармація в гематології
- •8.1. Синдроми при основних захворюваннях кровотворної системи
- •8.2. Захворювання кровотворної системи, які вимагають обов’язкового втручання лікаря Анемії
- •Робоча гематологічна класифікація анемій
- •Характеристика окремих видів анемій
- •Мегалобластні анемії
- •Гемолітичні анемії
- •Гемобластози
- •Гострий лейкоз
- •Хронічний мієлолейкоз
- •Хронічний лімфолейкоз
- •Еритремія
- •Підходи до медикаментозного лікування захворювань кровотворної системи
- •8.3. Клінічна фармакологія препаратів заліза та інших антианемічних лп
- •8.4. Клінічна фармакологія лп, які стимулюють або пригнічують лейкопоез Класифікація і препарати
- •Стимулятори лейкопоезу
- •1. Алкілувальні засоби:
- •3. Алкалоїди:
- •Клінічна фармакологія протипухлинних засобів
- •Ферментні препарати з протипухлинною активністю
- •Порівняльна характеристика протипухлинних препаратів
- •8.5. Підходи до раціонального вибору лп при захворюваннях кровотворної системи Клініко-фармакологічні підходи до лікування анемій
- •Вибір препаратів при гострому лейкозі.
- •Спільне застосування лп, які впливають на кровотворення. Взаємодія з лп інших фармакологічних груп
- •Лікарські препарати, які чинять токсичну дію на стан кровотворної системи
- •8.6. Побічна дія лікарських препаратів, що використовуються в гематології
- •8.7. Сучасні спеціальні лікарські форми препаратів заліза
- •8.8. Критерії ефективності та безпечності фармакотерапії гематологічних захворювань
- •8.9. Принципи фармацевтичної опіки хворих з патологією кровотворної системи
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 9. Клінічна фармація в ендокринології
- •9.1. Симптоми і синдроми при основних захворюваннях в ендокринології
- •9.2. Захворювання ендокринної системи, що потребують обов’язкового втручання лікаря. Характеристика ускладнень. Підходи до медикаментозного лікування
- •9.2.1.Цукровий діабет
- •9.2.2.Дифузний токсичний зоб
- •9.2.3. Гіпотиреоз
- •9.2.4. Стани та умови, при яких припустиме застосування безрецептурних препаратаів в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора
- •9.2.5. Підходи до медикаментозного лікування захворювань ендокринної системи
- •9.3. Клінічна фармакологія препаратів інсуліну
- •Характеристика основних препаратів інсуліну
- •9.4. Клінічна фармакологія пероральних гіпоглікемізуючих лп
- •Пероральні цукрознижувальні препарати групи сульфонілсечовини
- •Основні фармакодинамічні ефекти препаратів сульфонілсечовини
- •Лікарські засоби, що посилюють або гальмують цукрознижувальну дію препаратів сульфонілсечовини
- •Підходи до раціонального вибору пероральних цукрознижуючих засобів
- •Взаємодія пероральних гіпоглікемізуючих лп з лп інших фармакологічних груп. Особливості використання при наявності супутньої патології. Лп, які негативно впливають на рівень глікемії
- •9.5. Принципи лікування ускладнень цукрового діабету
- •9.6. Клінічна фармакологія препаратів гормонів щитоподібної залози, антитиреоїдних лп, препаратів йоду
- •9.7.Побічна дія лп, які використовуються в ендокринології
- •Побічні реакції препаратів сульфонілсечовини
- •9.8. Сучасні лікарські форми, що використовуються в ендокринології
- •9.9. Критерії ефективності та безпеки лікарської терапії в ендокринології
- •9.10. Принципи фармацевтичної опіки хворих ендокринологічного профілю
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 10. Клінічна фармація в алергології
- •10.1. Симтоми і синдроми при алергозах
- •10.2. Захворювання алергічної природи, які вимагають обов’язкового втручання лікаря. Підходи до медикаментозного лікування алергічних станів
- •Мал 16 Різні за величиною і формою шкірні прояви кропивниці
- •Мал.17. Набряк Квінке
- •Мал.18 Гіперемія кон’юнктиви
- •Симптоми і синдроми алергічної природи, які хворий може лікувати безрецептурними лп в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора
- •Підходи до медикаментозного лікування алергічних станів
- •Надання допомоги при набряку Квінке
- •10.3. Клінічна фармакологія лікарських засобів, які застосовуються для лікування алергозів
- •Порівняльна характеристика антигістамінних препаратів і покоління
- •10.4. Підходи до раціонального вибору лп при захворюваннях алергічної природи. Спільне застосування протиалергічних засобів, взаємодія ліків з іншими фармакологічними групами
- •Взаємодія протиалергічних препаратів із лікарськими середниками інших груп
- •10.5. Побічна дія лп, які застосовуються в алергології
- •10.6. Сучасні лікарські форми для лікування місцевої алергії
- •Безрецептурні лп, які використовуються при захворюваннях алергічної природи
- •10.9. Лікарська хвороба
- •Профілактика та медикаментозні підходи до усунення проявів лікарської хвороби
- •Роль провізора у профілактиці виникнення лікарської хвороби
- •Тести для самоконтролю
- •Розділ іі
- •Глава 1. Загальні положення фармацевтичної опіки
- •Критерії, на підставі яких препарати відносять до безрецептурних
- •1.3. Заміна ліків: генерична й терапевтична заміна
- •Фармацевтична опіка як відповідальність провізора за ефективність терапії перед пацієнтом. Опіка осіб похилого й літнього віку, дітей, новонароджених, вагітних і лактуючих жінок
- •Категорії проблем, які виникають у пацієнта при прийомі лп. Роль провізора і лікаря при цьому
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 2. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лп для симптоматичного лікування захворювання розладів травлення
- •2.1 Основні симптоми розладів травлення, які можна лікувати без рецептурними лп в межах відповідального самолікування
- •Найчастіші причини закрепів
- •Основні фактори розвитку дисбактеріозу
- •2.2. Напрямки та засоби симптоматичної лікарської терапії розладів травлення
- •Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки пацієнта з печією при виборі безрецептурного препарата для симптоматичного лікування цього симптому поданий на мал. 19.
- •Фармацевтична опіка при вживанні антацидів
- •Фармацевтична опіка при вживанні блокаторів н2-рецепторів
- •Диференційована терапія в залежності від порушень моторної функції кишечника
- •Алгоритм бесіди провізора з хворим при виборі безрецептурного лікарстького препарату для симптоматичного лікування закрепу
- •Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні закрепів
- •Основні групи препаратів для лікування діареї
- •Алгоритм вибору групи лп для самолікування діареї
- •Медикаментозне лікування метеоризму
- •Порівняльна характеристика силіконів
- •Фармацевтична опіка при лікуванні метеоризму
- •Сучасні лікарські форми для лікування розладів травлення
- •Вплив антацидів на всмоктування і виведення препаратів інших груп
- •2.5. Немедикаментозні методи усунення симптомів розладів травлення
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 3. Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні порушень діяльності нервової системи
- •3.1. Основні симптоми порушень діяльності нервової системи, які можна лікувати безрецептурними лп в межах відповідального самолікування
- •Загрозливі симптоми порушень нервової системи, при яких необхідне втручання лікаря
- •Алгоритм дій провізора при астенії та стресі
- •Алгоритм дій провізора при безсонні
- •3.2. Напрямки симптоматичного лікування хворих з тривогою, астенією й безсонням
- •Безрецептурні лп для лікування тривожних станів, стресу, астенії й порушень сну
- •3.3. Сучасні лікарські форми для лікування порушень діяльності нервової системи. Взаємодія безрецептурних лп для лікування порушень діяльності нервової системи з алкоголем
- •3.4. Немедикаментозні методи усунення симптомів порушень діяльності нервової системи
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 4. Фармацевтична опіка при симптоматичномулікуванні уражень шкіри
- •4.1. Ураження шкірних покривів, які можна лікувати без рецептурними лп у межах відповідального самолікування
- •Термічні та хімічні пошкодження верхніх шарів шкіри
- •Інфекційні ушкодження шкіри
- •4.2. Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки пацієнта з симптомами ураження шкіри. Напрямки симптоматичного лікування ураження шкірних покривів
- •Алгоритм фармацевтичної допомоги (фармацевтичної опіки) при порізах і подряпинах
- •Антисептики і дезинфікуючі засоби
- •Використання антисептиків
- •Фармацевтична опіка при мікротравмах
- •Алгоритм фармацевтичної допомоги (фармацевтичної опіки) при опіках
- •Засоби для нейтралізації
- •Фармацевтична опіка при лікуванні термічних опіків
- •Протиепідемічні заходи
- •4.3. Алгоритм надання провізором належної інформації про безрецептурний лп під час здійснення фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні уражень шкіри
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 5. Фармацевтична опіка пацієнтів з місцевими розладами кровообігу
- •5.1. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок
- •5.2. Геморой
- •Напрямки симптоматичного лікування хворих з варикозним розширенням вен нижніх кінцівок
- •Консервативне лікування варикозної хвороби
- •5.3.Сучасні лікарські форми для лікування місцевих розладів кровообігу
- •Показання до використання, рекомендовані добові дози, кратність і тривалість застосування основних флп, зареєстрованих в Україні
- •Напрямки симптоматичного лікування хворих на геморой
- •Безрецептурні лп, що застосовуються при місцевих розладах кровообігу, фармакологічна активність їхніх активних інгредієнтів і умови раціонального застосування
- •5.4. Немедикаментозні методи усунення симптомів місцевих розладів кровообігу
- •Особливості харчування
- •Загальні рекомендації для пацієнтів з гемороєм
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 6. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лікарських препаратів для симптоматичного лікування та профілактики застуди
- •6.1. Основні симптоми застуди і роль провізора у визначенні тактики лікування
- •Загрозливі симптоми при простуді
- •6.2. Напрямки та засоби симптоматичної терапії простудних захворювань
- •Алгоритм здійснення фармацевтичної опіки відвідувача аптеки з симптомами застуди
- •Напрямки симптоматичної терапії при риніті-грз
- •Комбіновані препарати
- •Безрецептурні препарати при високій температурі
- •6.3. Сучасні лікарські форми для лікування застуди й особливості їх використання. Взаємодія безрецептурних лп для для лікування простуди з їжею й алкоголем
- •Взаємодія безрецептурних лп для для лікування простуди з їжею й алкоголем
- •6.4. Немедикаментозні методи усунення симптомів застуди
- •6.5. Підходи до профілактики простудних захворювань
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 7. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лікарських препаратів для симптоматичного лікування суглобового та м’язового болю
- •7.1. Основні симптоми порушень функції кістково-м’язової системи, які можна лікувати без рецептурними лп в межах відповідального самолікування
- •Алгоритм вибору хворих для обов’язкового направлення до лікаря
- •7.2. Напрямки і засоби симптоматичної лікарської терапії суглобового та м’язового болю
- •Алгоритм розпитування провізора хворого при виборі безрецептурного препарату для лікування болю в суглобах (за в.П.Черних, і.О.Зупанцем і в.О.Усенко, 2002).
- •Порівняльна характеристика лікарських засобів для симптоматичного лікування суглобового та м’язового болю (адаптовано за в.П.Черних, і.О.Зупанцем і
- •7.3.Сучасні лікарські форми для лікування порушень функції кістково-м’язової системи і особливості їх використання, взаємодія з їжею й алкоголем
- •Особливості використання безрецептурних лп у різні вікові періоди
- •Фармацевтична опіка при вживанні нпзс для симптоматичного лікування болю в суглобах і м’язах
- •7.4. Немедикаментозні методи усунення болю в м’язах і суглобах
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 8. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лп для симптоматичного лікування болю голови
- •8.1. Поняття про первинний і вторинний (симптоматичний) біль голови
- •Патогенетичні типи болю голови
- •8.2. Типи болю голови, які можна лікувати у рамках відповідального самолікування. Загрозливі” симптоми при головних болях
- •8.3. Напрямки та засоби симптоматичної медикаментозної терапії болю голови
- •Безрецептурні препарати для зняття болю голови
- •Фармацевтична опіка при лікуванні болю голови
- •8.4. Сучасні лікарські форми для лікування болю голови. Взаємодія безрецептурних засобів з алкоголем і їжею. Особливості лікування людей у різні вікові періоди
- •8.5. Немедикаментозні методи усунення болю голови
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 9. Фармацевтична опіка при відпуску безрецептурних лікарських препаратів для усунення та профілактики вітамінної недостатності
- •9.1. Патологічні стани і фактори, сприяючі розвитку вітамінної недостатності. «Загрозливі» симптоми при вітамінній недостатності
- •Основні фізіологічні властивості вітамінів та прояви вітамінної недостатності (Мартинчик а.Н., 2005)
- •9.2. Напрямки та засоби усунення й профілактики вітамінної недостатності
- •Алгоритм адресного вибору оптимального безрецептурного вітаміновмісного лікарського препарату, лікарської форми і шляху введення
- •Критерії ефективності терапії безрецептурними лікарськими препаратами для усунення і профілактики вітамінної недостатності
- •Захворювання серцево-судинної системи
- •Ознаки передозування, шляхи його профілактики та лікування
- •Тести для самоконтролю
- •Глава 10. Взаємодія лікарських препаратів з їжею та алкоголем
- •10.1. Взаємодія лікарських препаратів та їжі, клініко-фармакологічні аспекти
- •При взаємодії лп та їжі мають значення наступні фактори: фізико-хімічні властивості лп; особливості фармакокінетики лп; лікарська форма; кількість та склад їжі; фізіологічний стан органів шкт.
- •Рекомендації щодо застосування деяких лз в залежності від прийому їжі.(зняти лінійки між терміном і препаратами)
- •10.2. Клініко-фармакологічні аспекти застосування алкоголю в медицині. Клініко-фармакологічна характеристика етилового спирту. Взаємодія лп з алкоголем
- •10.3. Роль провізора і місце фармацевтичної опіки в попередженні небажаної взаємодії ліків з їжею й алкоголем
- •Тести для самоконтролю
- •Література
Порівняльна характеристика антигістамінних препаратів і покоління
Міжнародна назва |
Дифенгидрамін |
Клемастин |
Хлоропірамін |
Хифенадін |
Мебгидролін |
Ципрогептадін |
Прометазин |
Торгова назва |
Алергін, димедрол |
Клемастин, тавегіл, ривтадил |
Супрастін |
Фенкарол |
Азолін, діазолін |
Перитол, протадин |
Дипразин, піпольфен |
Седативний ефект |
++ |
+/- |
+ |
- |
- |
+ |
+++ |
М-холінолітичний ефект |
+ |
+ |
+ |
- |
+ |
+/- |
+ |
Початок дії |
2 год. |
2 год. |
2 год. |
2 год. |
2 год. |
2 год. |
20 хв. |
Частота прийому на добу |
3-4 разів |
2 рази |
2-4 разів |
3-4 разів |
1-3 разів |
3-4 разів |
2-4 разів |
Час прийому |
Після їжі |
Перед їжею |
Під час їжі |
Після їжі |
Після їжі |
Після їжі |
Після їжі |
Можливість призначення дітям |
Після 2 міс. |
Після 1 року |
Після 1 міс. |
+ |
Після 2 років |
Після 6 місяців |
Після 2 міс. |
Можливість призначення вагітним |
- |
Тільки за строгими показаннями |
- |
Не рекомендується в I триместрі вагітності |
+ |
- |
- |
Взаємодія з іншими ліками |
Посилює дію снодійних, нейролеп-тиків |
Посилює дію снодійних, седативних й інгібіторів МАО |
Помірно посилює дію снодійних та нейролептиків |
Дані відсутні |
- |
Кофеїн зменшує пригнічу-ючий вплив ципрогеп-тадину на ЦНС. При сумісному використанні з трициклічними антидепреса-нтами можливе посилення М-холінолітичної дії та пригнічення ЦНС. Препарат потенціює анальгезуючу дію опіоїдних анальгетиків, а також ефекти транквілізаторів. |
Посилює дію наркотичних, снодійних, місцевоанестезуючих препаратів. Посилює ефекти гіпотензивних засобів та послаблює дію парасимпатоміметиків. |
Обмеження для клінічного використання антигістамінних препаратів І покоління: астено-депресивний синдром; глаукома; спастичні явища зі сторони шлунково-кишкового тракту; атонія кишечника та сечового міхура; всі види діяльності, що потребують високої уваги та швидкої реакції.
ТАБЛИЦЯ 61
Порівняльна характеристика антигістаміних препаратів ІI покоління
Мінародна назва |
Терфенадин |
Астемізол |
Лоратидин |
Цетиризин |
Ебастин |
Азеластин |
Акривастин |
Торгова назва |
Терфенор, трексил, теридин, терфед |
Астемізол, астемісан, гісманал, мібирон |
Агістам, кларитин, лоратидин, лорфаст, флонідан |
Алертек, зіртек, цетрин, цетризет |
Кестин |
Алергодил |
Семпрекс |
Седативний ефект |
Може бути |
Немає |
Немає |
Може бути |
Немає |
Немає |
Може бути |
М-холінолітичний ефект |
Є |
Немає |
Немає |
Немає |
Немає |
Немає |
Може бути |
Початок дії |
1-3 год. |
1-2 год. |
30 хв. |
30 хв. |
1 год. |
30 хв. |
30 хв. |
Частота прийому на добу |
1-2 разів |
1 раз |
1 раз |
1-2 разів |
1 раз |
1-2 разів |
3 разів |
Зв’язок з прийомом їжі |
Немає |
Є |
Немає |
Під час їжі |
Немає |
Немає |
Немає |
Час прийому |
У будь-який час, краще натще |
Натще або за 1 год. до їжі |
В будь-який час |
У 2-й половині дня, краще перед сном |
У будь-який час |
Спрей - в будь-який час, таблетки - на ніч |
У будь-який час |
Можливість призначення дітям |
Після 6 років |
Після 2 років |
Після 2 років |
Після 2 років |
Після 12 років |
Після 6 років |
Після 12 років |
Можливість призначення вагітним |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
Взаємодія з іншими ліками |
Макроліди, метронідазол і похідні імідазолу посилюють токсичність терфенадину |
Макроліди, метронідазол і похідні імідазолу посилюють токсичність астемізолу |
Кетоконазол, циметидин і еритроміцин збільшують концентрацію лоратадину в крові |
Не встановлено |
Не рекомендується використання з кетоконазолом і еритроміцином |
Не встановлено |
Посилює дію на ЦНС наркотичних, снодійних і седативних засобів |
Побічні ефекти |
Шлуночкові аритмії, подовження інтервалу Q-T, брадикардія, колапс, бронхоспазм, гіпокаліємія, гіпомагніємія, збільшення активності трансаміназ |
Шлуночкові аритмії, брадикардія, колапс, бронхоспазм, збільшення активності трансаміназ |
Сухість в роті (рідко) |
Головний біль, збудження, сухість в роті (інколи) |
Головний біль, сухість в роті, нудота (інколи), диспепсичні явища |
Сухість в роті, нудота (інколи) |
Можлива сонливість, порушення уваги |
Характерні особливості антигістамінних препаратів ІІ покоління: володіють високою специфічністю і спорідненістю з Н1-гістамінорецепторами; нехарактерна М-холінолітична дія; в терапевтичних дозах не проникають через гематоенцефалічний бар’єр, не здійснюють седативного та снодійного впливів; можуть використовуватись у будь-який час доби (в тому числі в першій половині дня); добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті; не встановлений зв’язок між абсорбцією препарату та прийомом їжі; не викликають тахіфілаксії; володіють швидким початком дії і вираженою тривалістю основного ефекту (до 24 год.); приймаються 1 раз на добу
Антигістамінні препарати ІІІ покоління представлені в останні роки препаратом «Телфаст» (фексофенадину гідрохлорид). Телфаст – високоселективний блокатор Н1-гістамінорецепторів, який не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, не володіє седативним та снодійним ефектами, швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті і характеризується пролонгованою дією. Безпечність використання препарату у вагітних і дітей до 12 років вивчена недостатньо, тому в даний час цій категорії хворих прийом препарату не рекомендується.
Форми алергічної патології, при яких рекомендується призначення антигістамінних препаратів: алергодерматози з вираженим свербіжем (гостра і хронічна кропив’янки); «холодова» кропив’янка; набряк Квінке; поліноз; цілорічний або сезонний алергічний риніт; цілорічний або сезонний кон’юнктивіт; реакції на укуси комах; медикаментозна алергія; псевдоалергічний синдром на харчові продукти; попередження алергічних ускладнень при вакцинації.
ІІІ. Бронходилятатори. До розширюючих бронхи ЛП відносять М-холіноблокатори й метилксантини.
М-холінолітичні засоби - атропін, скополамін, метантелінію бромід – попереджують бронхоспазм, однак неефективні при бронхоспазмі, що викликаний дією гістаміну. Атропін викликає сухість в роті, тахікардію, нечіткість зору, володіє снодійним ефектом. Власне, завдяки цьому препарати атропіну в останні роки використовуються рідше. Дорослим атропін призначають в дозі 0,025 – 0,05 мг/кг в 3-5 мл фізіологічного розчину у вигляді інгаляцій 3-4 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих – 2,5 мг, для дітей – 0,05 мг/кг. Існують готові препарати атропіну для інгаляцій – 0,2% розчин, що містить 1 мг, і 0,5% розчин, що містить 2,5 мг атропіну, в ампулах по 0,5 мл. Для інгаляцій можна використовувати і розчини атропіну для парентерального введення, однак перед використанням їх необхідно розчиняти.
Інші М-холіноблокатори, наприклад іпратропію бромід (атровент), викликають менше побічних ефектів та володіють тривалішою дією. При бронхіальній астмі іпратропію бромід показаний в наступних випадках:
При поєднанні бронхіальної астми з хронічним бронхітом і при тривалому кашлі;
При незадовільній переносимості теофіліну та бета-адреноміметиків;
При неефективності бета-адреноміметиків при приступах бронхіальної астми.
Бронходилятуючий ефект атровенту наступає повільно – через 30 хв. і досягає максимуму через 1,5-2 год. Частина препарату під час інгаляції осідає в порожнині ротоглотки і заковтується, не всмоктуючись.
Лікують атровентом по 20-40 мкг (1-2 вдихи аерозолю) 3 рази на добу. Препарат рекомендують більше як профілактичний засіб, ніж для зняття приступу бронхоспазму. Атровент подовжує дію β-агоністів при лікуванні бронхоспазмів. Препарат більше ефективний у людей похилого віку, не викликаючи у них тахікардії, змін зору і затримки сечовипускання, як атропін.
Комбінованим засобом, що містить іпратропіум (атровент) і фенотерол (беротек) є беродуал, ефективність якого перевищує окремо взяті препарати.
Метилксантини широко використовуються при лікуванні бронхіальної астми. Найбільш поширеними препаратами є амінофілін і теофілін.
Фармакодинаміка. Механізм дії метилксантинів базується на їх здатності пригнічувати фосфодиестеразу – фермент, що розщеплює цАМФ, однак цей ефект спостерігається тільки при використанні теофіліну у високих дозах. Важливу роль відіграє й той факт, що метилксантини здатні блокувати аденозинові рецептори, підвищувати активність війчастого епітелію бронхів, скорочувальну здатність діафрагми, вивільнення катехоламінів наднирниками, зменшувати концентрацію внутрішньоклітинного кальцію та пригнічувати синтез простагландинів. Крім того, теофілін викликає стимуляцію дихання і серцевої діяльності, що супроводжується тахікардією, дилятацію легеневих судин, покращення ниркового кровотоку, стимуляцію ЦНС.
Фармакокінетика.Теофілін погано розчиняється у ліпідах і добре у воді. Застосовують у таблетках, капсулах. Короткодіючі препарати використовують для зняття приступів бронхоспазму (пік концентрації через 1-3 год.), для тривалого лікування – пролонговані препарати (1-2 рази на добу). Всмоктування з ШКТ добре, але не рекомендується застосовувати у вигляді ректальних свічок, оскільки може створитися дуже висока концентрація в крові, крім того, теофілін викликає подразнення слизової прямої кишки. Перше введення теофіліну внутрішньовенно слід проводити дуже повільно (протягом 20 хв), а ще краще – краплинно. Метаболізм метилксантинів здійснюється в основному мікросомальними ферментами печінки, виведення метаболітів – нирками. Виведення теофіліну визначається швидкістю утворення 3-метилксантину. У незміненому вигляді з сечею виводиться тільки 7-13% препарату, тому його можна призначати хворим на хронічну ниркову недостатність. Дітям першого року життя теофілін не призначають. Швидкість виведення теофіліну у різних осіб неоднакова. У дорослих Т1/2 теофіліну складає 3-13 год., тому доза і частота його введення індивідуальна.
Побічні ефекти теофіліну – див. розділ 10.5.
Пролонговані препарати теофіліну складаються з мікрокапсул, тому терапевтична концентрація в крові постійно підтримується до 12 год., а Т1/2 збільшується в 2-4 рази в порівнянні зі звичайним теофіліном. Така фармакокінетика теодура, теопека. На їх абсорбцію з ШКТ не впливає прийом їжі, на відміну від теофіліну.
Прийом пролонгованих препаратів теофіліну по 300 мг 2 р/добу забезпечує терапевтичну концентрацію в крові. Оскільки вночі метаболізм теофіліну сповільнений, пролонговані препарати теофіліну слід приймати ввечері.
Взаємодія з іншими препаратами Індуктори мікросомальних ферментів печінки і великі дози нікотину (у курців) прискорюють елімінацію теофіліну. В комбінації з серцевими глікозидами теофілін може збільшити ризик розвитку серцевої недостатності.
ІV. Препарати кальцію З препаратів кальцію при алергічних станах успішно використовують кальцію хлорид. Його призначають у вигляді 5%, 10% розчину по 1 столовій ложці 2-3 рази на день після їди або внутрішньовенно по 10-15 мл 10% розчину.
V. Стабілізатори мембран опасистих клітин попереджують виділення медіаторів алергії (гістаміну, лейкотрієнів тощо) із опасистих клітин і тим самим зменшують інтенсивність проявів алергічної запальної реакції.
Стабілізатори мембран опасистих клітин використовуються виключно з метою профілактики виникнення алергічної реакції.
Порівняльна характеристика стабілізаторів мембран опасистих клітин:
Кромоглікат натрію (кромолін натрій, інтал, іфирал). Випускається у вигляді порошку, розчинів, капсул, дозованих аерозолів. Терапевтичний ефект розвивається поступово – через 2 тижні і більше. Перевагою препарату є добра переносимість. У дітей препарат ефективніший, ніж у дорослих. Ефективний при псевдоалергічних реакціях.
Кетотіфен (бронітен, задитен, затифен, кетоборин, френасма). Крім попередження дегрануляції опасистих клітин, володіє антигістамінною активністю. Добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті і проникає у всі тканини. Приймається всередину у вигляді капсул чи таблеток 2 рази на добу. У дітей ефективніший, ніж у дорослих. Кетотіфен добре переноситься, інколи відмічається незначна сонливість, посилення апетиту, збільшення маси тіла.
Недокроміл натрію (тайлед) ефективніше, ніж кромоглікат натрію, попереджує бронхоспастичні реакції, викликані різними хімічними агентами, холодним повітрям тощо. Володіє вираженою протизапальною дією незалежно від природи запального процесу. Випускається у вигляді дозованого аерозоля для інгаляцій. Придатний для щоденного використання дорослими та дітьми старше 12 років. Спочатку потрібно здійснювати по 2 інгаляції 4 рази на день, а пізніше – 2 рази на день. Терапевтичний ефект розвивається наприкінці першого тижня з моменту прийому. Використовується для профілактики приступів бронхіальної астми.
Форми алергічної патології, при яких рекомендується призначення стабілізаторів мембран опасистих клітин: сезонний алергічний риніт; сезонний алергічний кон’юнктивіт; профілактика приступів бронхіальної астми; алергодерматози; харчова алергія.
VІ. Агоністи α- і β-адренорецепторів.
Альфа-адреностимулятори (альфа-адреноміметики) володіють судинозвужуючим ефектом, завдяки чому зменшується набряк слизової оболонки (деконгестуючий ефект). У поєднанні з НСПЗ фенілефрин, фенілпропаноламін, ефедрин і псевдоефедрин використовують всередину (таблетки, капсули) для зменшення больового синдрому й лихоманки при простудах.
Альфа-адреноміметики зменшують набряк слизової оболонки носа і кількість виділень при гострих та хронічних ринітах. Вони використовуються при алергічному, вазомоторному та інфекційному ринітах. При синуситах їх призначають для покращення відтоку із додаткових пазух носа. При середньому отиті альфа-адреностимулятори покращують прохідність слухових труб, при середньому гнійному отиті – доповнюють антимікробну терапію.
Протипоказання. Загальними протипоказаннями є гіперчутливість, підвищений АТ, тахікардія, виражений атеросклероз, глаукома, атрофічний риніт, гіпертиреоз, вагітність, лактація. З обережністю призначають дітям.
Дози та спосіб введення альфа-адреноміметиків, що використовуються при ринітах, наведені в наступній таблиці 62.
ТАБЛИЦЯ 62
Альфа-адреностимулятори, що використовуються при ринітах |
|||||
Мінародна назва |
Торгова назва |
Шлях введення |
Доза для дітей |
Доза для дорослих |
Примітки(а) |
Адреналін |
Адреналін (0,1% розчин) |
Місцево |
Не рекомендується |
Максимальна доза — 1 мл протягом 15 хв |
Внаслідок короткої тривалості дії та частих побічних ефектів використовується лише для зупинки носових кровотеч та під час оториноларингологічних операцій. При ринітах використовується рідко |
Псевдоефедрин |
Судафед (таблетки по 30 і 60 мг, сироп, 30 мг/5 мл) |
Всередину |
4 мг/кг/доба в 4 прийоми |
60 мг кожні 6—8 год. |
Стереоізомер ефедрину. За дією подібний до ефедрину, однак викликає менше збудження, нервовість, підвищення АТ. Входить до складу багатьох комбінованих препаратів, які використовуються при ринітах.
Неефективний при бронхіальній астмі |
Новафед (капсули по 120 мг, капсули тривалої дії, 120 мг) |
Всередину |
Дітям старше 12 років- 1 капсула чи таблетка кожні 12 год. |
1 капсула чи таблетка кожні 12 год. |
||
Афринол Репетабс (таблетки тривалої дії, 120 мг) |
|||||
Фенілефрин |
Мезатон, Нео-Синефрин (0,125% розчин для дітей, 0,25% і 1% розчин, 0,25% і 0,5% аерозоль) |
Місцево |
Дітям 2—6 років — по 1 краплі 0,125% розчину в кожну ніздрю кожні 2—4 год. Дітям 6—12 років — по 1—2 краплі 0,25% розчину або 1—2 інгаляції 0,25% аерозолю в кожну ніздрю кожні 4 год |
По 1—2 краплі 0,25—1% розчину або 1—2 інгаляції 0,25—0,5% аерозолю в кожну ніздрю кожні 4 год. |
За побічними діями подібний до ефедрину та адреналіну, однак викликає менші збудливість, тривожність, нервозність, підвищення АТ. Тривале використання може викликати посилення набряку слизової носа. При прийомі всередину неефективний. |
Фенілпропаноламін |
Фенілпропаноламін (короткої дії, таблетки по 25 і 50 мг, тривалої дії в таблетках по 25 і 50 мг та капсулах по 75 мг). Пропагест (таблетки по 25 мг)
|
Всередину |
У дітей молодших 6 років використовують тільки під наглядом лікаря (б) |
25 мг кожні 4 год., максимальна доза — 150 мг/доба |
За побічними діями подібний до ефедрину, однак викликає меншу збудливість, тривожність, нервозність. Входить до складу багатьох комбінованих препаратів, що містять H1-блокатори |
Нафазолін |
Привін (0,05% розчин та аерозоль) |
Місцево |
Дітям молодше 12 років не рекомендується |
По 2 краплі в кожну ніздрю кожні 3 год. або по 2 інгаляції в кожну ніздрю кожні 4—6 год. |
Похідні імідазолу ефективні при місцевому застосуванні, оскільки володіють тривалим судинозвужуючим ефектом. Серед побічних ефектів виділяють аритмії. |
Оксиметазолін |
Африн, Нео-Синефрин (0,05% аерозоль тривалої дії, 0,05% розчин і 0,025% розчин для дітей). Дристан (0,05% аерозоль тривалої дії) |
Місцево |
Дітям 2—5 років — по 2—3 краплі 0,025% розчину в кожну ніздрю кожні 12 год. Дітям старше 6 років — по 2—4 краплі 0,05% розчину або 2—3 інгаляції в кожну ніздрю кожні 12 год. |
По 2—4 краплі 0,05% розчину або 2—3 інгаляції в кожну ніздрю кожні 12 год. |
Ті ж |
Тетризолін |
Тізин (0,1% розчин, 0,05% розчин для дітей) |
Місцево |
Дітям 2—6 років — по 2—3 краплі 0,05% розчину в кожну ніздрю кожні 4—6 год. Дітям старше 6 років — по 2—4 краплі 0,1% розчину в кожну ніздрю кожні 4—6 год. |
По 2—4 краплі 0,1% розчину в кожну ніздрю кожні 4—6 год. |
Ті ж. Дітям молодше 6 років призначають дуже обережно |
Ксилометазолін |
Нео-Синефрин II (0,1% аерозоль і розчин, 0,05% розчин для дітей) |
Місцево |
Дітям молодшим 2 років не призначають. Дітям 2—12 років — по 2—3 краплі 0,05% розчину в кожну ніздрю кожні 8—10 год. |
2—3 краплі 0,1% розчину чи 2 інгаляції аерозолю в кожну ніздрю кожні 8—10 год. |
Ті ж |
Отривін (0,1% аерозоль і розчин, 0,05% розчин для дітей) |
|||||
(а) Альфа-адреностимулятори для місцевого застосування призначають при гострому риніті. Тривалість лікування не повинна перевищувати 5 діб. При необхідності тривалішого застосування препарати призначають всередину. При артеріальній гіпертензії, цукровому діабеті, захворюваннях щитоподібної залози, а також при одночасному прийомі трициклічних антидепресантів альфа-адреностимулятори слід використовувати з обережністю. Абсолютні протипокази до застосування альфа-адреностимуляторів — використання інгібіторів МАО та виражені побічні ефекти — безсоння, головокружіння, тремор, аритмії. (б) Входить до складу багатьох комбінованих препаратів, що містять H1-блокатори. |
|||||
Побічні ефекти - див. розділ 10.5.
Взаємодія з іншими засобами. Одночасне призначення з інгібіторами МАО й трициклічними антидепресантами підвищує АТ. Деконгестанти сповільнюють всмоктування місцевоанестезуючих засобів, продовжують їх дію. У поєднанні з іншими судинозвужуючими засобами можливе виникнення побічних ефектів.
Коротка характеристика окремих препаратів:
Ксилометазолін - α-адреностимулятор, знімає набряк слизової носа через кілька хвилин на кілька годин. Не всмоктується.
Оксиметазолін – місцевий α-адреностимулятор аналогічної дії. Тривалість ефекту 6-8год.
Тетризолін - α-адреностимулятор місцевої й загальної дії. При місцевому застосуванні ефект 4-8год. При вживанні всередину має центральну седативну дію.
Ефедрин – симпатоміметик з α-і β-адреностимулюючим ефектом. Здійснює вазоконстрикторну, бронходилятуючу й психостимулюючу дію. Підвищує загальний судинний периферичний опір, АТ, збільшує силу й частоту серцевих скорочень, покращує атріовентрикулярну провідність, збільшує тонус скелетної мускулатури, стимулює ЦНС. При прийомі всередину має тривалу дію, при повторному введенні через 10-30 хвилин пресорна дія знижується (розвивається тахіфілаксія). Метаболізується печінкою, виводиться нирками.
Показання до застосування: риніт, поліноз, кропив’янка, міастенія, отруєння снодійними і наркотичними препаратами.
Протипокази і побічні ефекти, як і у всіх α-адреностимуляторів.
Взаємодія з іншими ЛС. Одночасне застосування з інгібіторами МАО викликає різке підвищення АТ, з неселективними β-адреноблокаторами – зменшення бронхолітичної дії.
Не слід призначати його перед сном і в кінці дня, не застосовувати тривалий час (привикання, зловживання).
Бета-адреностимулятори (бета-адреноміметики) широко використовуються для лікування бронхіальної астми завдяки їх здатності розширювати бронхи.
Фармакодинаміка. Бета-адренорецептор пов’язаний з двома білками клітинної мембрани: G-білком та аденілатциклазою. Взаємодія бета-адреноміметика з рецептором викликає конформаційну зміну G-білка, активуючи аденілатциклазу. Цей фермент запускає цАМФ – іншого посередника, з допомогою якого реалізується ефект бета-адреностимулятора.
Препарати, що збільшують внутрішньоклітинну концентрацію цАМФ і/або зменшують рівень цГМФ, забезпечують активну бронходилятацію. Це стимулятори β-адренергічних рецепторів (симпатоміметики) прямої дії (адреналін, ізопреналін, орципреналін, тербуталін, салбутамол, фенотерол) і непрямої дії (ефедрин, теофедрин, солутан і т.д.).
Універсальні симпатоміметики діють на α і β-адренорецептори – адреналін і ефедрин, дія яких вже описана вище.
На даний час основним показанням до їх застосування є гострі астматичні приступи, анафілактичні реакції, епізоди бронхоспазму з переважанням набряку слизової.
Агоністи β-адренорецепторів поділяють на препарати селективної й неселективної дії.
Неселективні симпатоміметики стимулюють β1- і β2-адренорецептори, що викликає побічні ефекти у хворих з патологією бронхів і веде до смерті від одночасної патології серцево-судинних захворювань. Це ізопреналін (новодрин, ізадрин, ізупрел), орципреналіну сульфат (алупент, астмопент).
Ізопреналін можна призначати всередину, сублінгвально, парентерально й інгаляційно. Найкращим шляхом уведення є інгаляційний, коли препарат швидко метаболізується в легеневій тканині (хоча метаболіт його може сам викликати бронхоспазм), і сублінгвальній через його пресистемний метаболізм. Максимальний ефект ізопреналіну при інгаляційному введенні в дозі 0,04 мг/вдих настає через 1-3 хв і триває 1-1,5 год. Сублінгвальні таблетки в дозі 10-20 мг і пролонговані форми з поступовим звільненням (савентрин) використовуються в кардіології для лікування блокад серця в добовій дозі від 180 до 840 мг. Внутрішньовенна форма ізопреналіну також використовується в кардіології при блокадах, шоку (2 мг краплинно у 400 мг фізіологічного розчину).
Орциприналін має активність в 10-40 разів меншу, ніж ізопреналін. Краще всмоктується при вживанні всередину.
Селективні симпатоміметики – сальбутамол, фенотерол, тербуталін, пролонгований сальметерол – вибірково діють лише на β2 –адреноблокатори. Вони не викликають ускладнень з боку серцево-судинної системи (тахікардії, гіпертензії, головного болю). Тим не менше, ці препарати мають тривалість дії 4-6 год., що особливо незручно вночі.
Сальбутамол – найбезпечніший бронходилятатор-симпатоміметик. Можна його призначати всередину, парентерально й інгаляційно. Добре всмоктується у ШКТ, через 30 хв. є у плазмі. Можна вводити у пряму кишку, тоді його концентрація у крові буде ще вища. Виділяється нирками. При інгаляційному введенні не метаболізується у речовини з β-блокуючими властивостями. Бронходилятуючий ефект розвивається повільніше, як у ізопреналіну (на 4-5 хв) і максимально проявляється на 40-60 хв, тривалість ефекту 4-5 год.
Дозування всередину – 8-16 мг/добу, дом’язово 500 мкг через 4 год., довенно болюсом 250 мкг з наступним введенням 5-20 мкг/хв. Інгаляційно 100 мкг/вдих по 1-2 вдихи не більше 6 разів на добу. Серед побічних ефектів – тахікардія і тремор рук.
Значно ефективнішою є пролонгована форма сальбутамолу вольмакс (в таблетках до 2 разів на добу) з ефектом осмотичного насоса, що здійснює постійну терапевтичну концентрацію в плазмі.
Фенотерол дещо активніший від сальбутамолу, має довший період піввиведення. Швидко всмоктується після перорального й інгаляційного введення як з ШКТ, так і з слизової дихального тракту, і швидко виводиться з сечею. Не кумулює, не проникає через плаценту і не накопичується в молоці матері.
Побічні ефекти як у сальбутамолу, але їх значно менше. Препарат призначають по 200-400 мкг (1-2 вдихи) 2-3 рази в день.
Тербуталін використовують всередину парентерально й інгаляційно. Препарат у 2 рази активніший, як ізопреналін і у 4 рази слабший за частотою виникнення побічних ефектів. Дія триває 4-4,5 год. Період піввиведення складає 3-4 год. Пероральна доза 2,5-5 мг 3-4 рази/добу, інгаляційно по 1-2 вдихи (0,25-0,5 мг) кожні 6 год.
Пролонговані препарати адреноміметиків діють повільно, тому можуть використовуватися з метою профілактики приступів і загострень.
Сальметерол – це новий пролонгований β2 –агоніст з тривалістю дії до 12 год. Ліпофільність препарату в 10 тис. разів перевищує сальбутамол, тому препарат швидко проникає через мембрану. Сальметерол гідролізується печінкою, виводиться через 72 год.
Мінімальний ризик виникнення побічних ефектів і висока тривалість ефекту зробили його широко вживаним препаратом в дозі 50мкг 2 р/добу.
Препарати бета-адреностимуляторів, широко вживані при атопічній бронхіальній астмі, їх фармакокінетика, дозування й найчастіші побічні ефекти представлені в табл. 63.
ТАБЛИЦЯ 63
Бета-адреностимулятори, що використовуються при бронхіальній астмі |
|||||||||||||
Міжнародна назва |
Торгова назва, форма випуску |
Спосіб введення |
Дози |
Початок дії, хв. |
Максимальна дія |
Тривалість дії, год. |
Найчастіші побічні ефекти |
||||||
Для дітей |
Для дорослих |
||||||||||||
Катехоламіни |
|||||||||||||
Адреналін
|
Адреналін (розчин 1:1000) |
П/ш |
0,01 мл/кг, максимальна доза — 0,4 мл. |
0,3—0,5 мл |
5-15 |
18 хв. |
0,5-1 |
Збудження, неспокій, аритмії, нудота, пітливість, головний біль, блідість, головокружіння, рідше — психічні розлади. Вагітним, людям старшого віку, хворим на серцево-судинні і психічні захворювання, цукровий діабет, тиреотоксикоз призначають з обережністю |
|||||
Можна вводити кожні 20 хв., загальні кількість ін’єкцій не більше 3 |
|||||||||||||
Сус-Фрин (водна суспензія, 1:200) |
П/ш |
0,005 мл/кг, максимальна доза — 0,15 мл. |
0,1—0,3 мл |
5-15 |
1-3 год. |
4-6 |
|||||||
Можна вводити кожні 6 год. |
|||||||||||||
Медихалер-Епі (дозований аерозоль, 1 доза — 0,16 мг) |
Інгаляційний |
1—2 вдохи кожні 4 год. |
5-15 |
18 хв. |
0,5 |
Див. вище. Не є засобом вибору |
|||||||
Приматен Міст (дозований аерозоль, 1 доза — 0,2 мг) |
Інгаляційний |
1—2 вдохи кожні 4 год. |
5-15 |
18 хв. |
0,5 |
||||||||
Бронкайд Міст (дозований аерозоль, 1 доза — 0,25 мг) |
Інгаляційний |
1—2 вдохи кожні 4 год. |
5-15 |
18 хв. |
0,5 |
||||||||
Рацепінефрин |
Вапонефрин (2,25% розчин для інгаляцій) |
Інгаляційний |
Дітям старше 4 років — 0,25 мл розчиняють в 1,0—2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
0,25—0,5 мл розчиняють в 1,0—2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
5-15 |
18 хв. |
0,5 |
||||||
Етилнорепінефрин
|
Бронкефрин (розчин, 2 мг/мл) |
Підшкірний |
0,02 мл/кг, максимальна доза — 0,5 мл. |
0,3—1,0 мл |
5-15 |
18 хв. |
0,5-1 |
Див. побічні дії адреналіну |
|||||
Можна ввести повторно 2 рази з інтервалом 20 хв. |
|||||||||||||
Ізопреналін
|
Ізупрел (0,5% і 1% розчин для інгаляцій) |
Інгаляційний |
Дітям молодше 10 років — 0,25 мл 0,5% розчину розчиняють в 1,0—2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
0,25—0,5 мл 0,5% розчину розводять в 1,0—2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
2-5 |
5 хв. |
1,5-2 |
Див. побічні дії адреналіну. При інгаляції може посилюватись бронхоспазм |
|||||
Дуо-Медихалер — комбінований препарат ізопреналіну і фенилефрину (дозований аерозоль, 1 доза містить 0,16 мг ізопреналіну і 0,24 мг фенилефрину) |
Інгаляційний |
Дорослим та дітям старшого віку по 1—2 вдохи кожні 4—6 год. |
2-5 |
5 хв. |
1,5-2 |
||||||||
Ізупрел Містометр (дозований аерозоль, 1 доза — 131 мкг) |
Інгаляційний |
2-5 |
5 хв. |
1,5-2 |
|||||||||
Норізадрин Аеротрол (дозований аерозоль, 1 доза — 0,12 мг) |
Інгаляційний |
2-5 |
5 хв. |
1,5-2 |
|||||||||
Медихалер-Ізо (дозований аерозоль, 1 доза — 80 мкг) |
Інгаляційний |
2-5 |
5 хв. |
1,5-2 |
|||||||||
Ізоетарин
|
Бронкозол (1% розчин для інгаляцій) |
Інгаляційний |
Дітям молодше 10 років — 0,25 мл розчиняють в 1,0—2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
0,25—0,5 мл розчиняють в 1,0—2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
2-5 |
5 хв. |
1,5-2 |
Побічні дії такі ж, як у адреналіну та ізопреналіну, але менш виражені |
|||||
Бронкометр (дозований аерозоль, 1 доза — 340 мкг) |
Інгаляційний |
Дорослим та дітям старшого віку по 1—2 вдохи кожні 3-4 год |
2-5 |
5 хв. |
1,5-2 |
||||||||
Бітолтерол
|
Торналат (дозований аерозоль, 1 доза — 370 мкг) |
Інгаляційний |
Дорослим та дітям старше 12 років по 2—3 вдохи кожні 6—8 год. або по 2 вдохи кожні 4 год. |
3-4 |
0,5-1 год |
5-8 |
Побічні ефекти такі ж, як у інших бета-адреностимуляторів |
||||||
Торналат (0,2% розчин для інгаляцій) |
Інгаляційний |
0,5 мл розчиняють в 2—3,5 мл стерильного фізіологічного розчину, інгаляцію повторяють кожні 4 год.(а) |
< 5 |
0,5-1 год. |
6-8 |
||||||||
Препарати, що не відносяться до катехоламінів |
|||||||||||||
Орципреналін
|
Алупент, Метапрел (таблетки по 10 і 20 мг, сироп — 2 мг/мл) |
Всередину |
Дітям молодше 6 років по 1,3—2,6 мг/кг/доба на 4 прийоми. При вазі менше 27 кг — по 10 мг кожні 6 год., при вазі більше 27 кг — по 20 мг кожні 6 год. |
20 мг кожні 6 год. |
30 |
2-2,5 год. |
До 5 |
Рідше проявляє побічну дію, ніж адреналін та ізопреналін. При прийомі всередину спостерігаються тремор, збудження, нервовість, тахікардія, підвищення АТ |
|||||
Алупент, Метапрел (дозований аерозоль, 1 доза — 0,65 мг) |
Інгаляційний |
По 2—3 вдохи кожні 4 год. |
Максимальна доза для дітей старшого віку та дорослих — 12 вдохів на добу |
5-10 |
3-5 год. |
До 5 |
|||||||
Алупент, Метапрел (5% розчин для інгаляцій) |
Інгаляційний |
0,1—0,2 мл розчиняють в 1,0—2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
0,2—0,3 мл розчиняють в 2,5 мл стерильної води або фізіологічного розчину, інгаляцію повторюють кожні 4 год. |
5-10 |
3-5 год. |
До 5 |
|||||||
Алупент (0,4% і 0,6% розчин в ампулах) |
Інгаляційний |
По вмісту 1 ампули 4 рази на добу(а) |
5-10 |
3-5 год. |
До 5 |
||||||||
Сальбутамол
|
Вентолін, Провентил (таблетки по 2 і 4 мг) |
Всередину |
Початкова доза для дорослих та дітей старше 12 років — 2—4 мг 3—4 рази на добу |
20 |
2-4 год. |
6-8 |
В порівнянні з іншими бета-адреноміметиками рідше проявляє побічну дію. Іноді викликає тремор |
||||||
Вентолін, Провентил (сироп, 0,4 мг/мл) |
Всередину |
Початкова доза для дітей 2—6 років — 0,1 мг/кг 3 рази на добу, максимальнадоза — 2 мг 3 рази на добу, для дітей 6—12 років — 2 мг 3—4 рази на добу |
|
20 |
2-4 год. |
6-8 |
|||||||
Вентолін, Провентил (дозований аерозоль, 1 доза — 90 мкг) |
Інгаляційний |
1—2 вдохи кожні 4—6 год. |
< 5 |
1 год. |
4-6 |
В терапевтичних дозах не викликає побічної дії |
|||||||
Вентолін, Провентил (0,5% розчин для інгаляцій) |
Інгаляційний |
0,5 мл розчиняють в 2,5 мл стерильної води чи фізіологічного розчину, інгаляції проводять 3—4 рази на добу |
< 5 |
1 год. |
4-6 |
||||||||
Вентолін, Провентил, Айрет (0,083% розчин для інгаляцій) |
Інгаляційний |
Дорослим і дітям старше 12 років — 3 мл 4 рази на добу |
< 5 |
1 год. |
4-6 |
||||||||
Вентолін (порошок для інгаляцій в капсулах по 200 мкг) |
Інгаляційний |
Дорослим і дітям старше 4 років по 1 капсулі кожні 4—6 год. |
5 |
1 год. |
3-4 |
||||||||
Волмакс (таблетки тривалої дії по 4 і 8 мг) |
Всередину |
Дорослим і дітям старше 12 років по 4—8 мг кожні 12 год. |
– |
– |
– |
При прийомі Волмаксу в дозі 8 мг 2 рази на добу концентрація сальбутамолу в плазмі змінюється таким ж чином, як при прийомі Вентоліну в дозі 4 мг кожні 6 год. |
|||||||
Фенотерол(б)
|
Беротек (таблетки по 2,5 мг) |
Всередину |
Дорослим і дітям старше 12 років по 2,5 мг 2—3 рази на добу(а) |
20 |
2-4 год. |
6-8 |
Див. побічну дію сальбутамолу |
||||||
Беротек (дозований аерозоль, 1 доза — 0,2 мг) |
Інгаляційний |
|
1—2 вдохи кожні 6—8 год., але не більше 3 вдохів протягом3 год. |
< 5 |
1 год. |
6-8 |
|||||||
Тербуталін
|
Бриканіл, Бретин (таблетки по 2,5 і 5,0 мг) |
Всередину |
Дітям 12—15 років — по 2,5 мг кожні 8 год.(а) |
Дітям старше 15 років і дорослим — 5 мг кожні 8 год. |
30 |
2-4 год. |
4-8 |
Рідше проявляє побічну дію, ніж адреналін та ізопреналін. Інколи спостерігаються тремор, збудження, нервовість, тахікардія, підвищення АТ |
|||||
Бриканіл, Бретин (розчин для ін’єкцій, в ампулах по 1 мг/мл) |
П/ш |
0,25 мг, ін’єкцію повторюють через 15—30 хв., потім кожні 4—6 год.(а) |
5 |
0,5-1 год. |
1,5-4 |
Побічна дія така, як в адреналіну, зазвичай спостерігається при дозах, що перевищують 0,25 мг |
|||||||
Бретаїр (дозований аерозоль, 1 доза — 2,5 мг) |
Інгаляційний |
1—2 вдохи кожні 4—6 год.(а) |
1-2 |
15 хв. |
6-8 |
||||||||
Пірбутерол
|
Максейр (дозований аерозоль, 1 доза — 0,2 мг) |
Інгаляційний |
1—2 вдохи кожні 4—6 год(а) |
5 |
0,5-1 год. |
5 |
Побічна дія така ж, як в інших бета-адреноміметиків. |
||||||
Сальметерол
|
Серевент (дозований аерозоль, 1 доза — 0,021 мг) |
Інгаляційний |
2 вдохи кожні 12 год.(а) |
13-18 |
3-4 год. |
12 |
Побічна дія така ж, як в інших бета-адреноміметиків. Не призначають при приступах бронхиальної астми |
||||||
(а) Не рекомендований МОЗ дітям молодше 12 років. (б) Не рекомендований FDA. |
|||||||||||||
Побічна дія – див. розділ 10.5.
УІІІ. Детоксикуюча терапія. Важливе місце в лікуванні алергій належить сорбентам – ентеросорбентам, гемосорбції й плазмаферезу, коли компоненти алергії сорбуються на ентеросорбентах у кишечнику й виділяються з організму у першому випадку або за допомогою апаратних методів видаляються з цільної крові чи плазми крові відповідно комплекси антиген-антитіло.