Симптоми і синдроми алергічної природи, які хворий може лікувати безрецептурними лп в межах відповідального самолікування при консультативній допомозі провізора

Будь-який прояв алергії потребує консультації лікаря для вибору тактики лікування, профілактики повторних алергічних реакцій. Отримавши консультацію лікаря, більшість пацієнтів дотримується профілактичних заходів, а у випадку повторення епізодів алергії вдаються до самодопомоги.

Факторами, що сприяють виникненню алергічних захворювань, є:

• наявність спадкової схильності до алергічних реакцій;

• сенсибілізація при контакті з алергенами в ранньому дитячому віці (в тому числі внутрішньоутробно);

• вплив тютюнового диму;

• вплив промислових відходів, що сприяють сенсибілізації;

• споживання в харчовому раціоні великої кількості солодкого – посилюється вираженість прояву алергічних реакцій;

• психоемоційний стрес;

• періоди гормональної перебудови організму – період статевого дозрівання, вагітність, лактаційний період, клімакс, менструальний період;

• вплив сонячної радіації.

Звернутися до лікаря повторно необхідно в наступних випадках:

• з’явились нові прояви алергії (наприклад, на фоні кропив’янки відмічаються затруднене дихання, приступи ядухи);

• прояви алергії не вдається усунути раніше приписаними медикаментами;

• прояви алергії, які гостро виникли, зберігаються протягом тривалого часу чи епізодично повторюються.

Ситуації, що потребують екстреної діагностики та лікування:

• виникли загрозливі життю симптоми – тяжка задишка, ядуха, затруднене дихання, порушення зі сторони нервової системи, різке зниження артеріального тиску;

• виникли ознаки набряку гортані – хриплість голосу, «гавкаючий» кашель, затруднення дихання;

• поширення алергічного набряку на верхню половину обличчя;

• прояви вираженого неспокою, почуття страху, вираженої слабості;

• підвищена рухова активність;

• абдомінальний синдром – поява нудоти, можливе блювання, а пізніше приєднання болю в животі різної інтенсивності.

При розпитуванні пацієнта слід звернути увагу на:

а) певний зв'язок захворювання з підозрюваним алергеном (при вдиханні, вживанні з їжею, при безпосередньому контакті, ін 'єкціях);

б) гостроту чи скороминучість цих явищ, їх повторюваність при контакті з алергеном;

в) ефект елімінації – покращення стану при усуванні алергена;

г) інформацію про еозинофілію;

д) ефект антигістамінних чи глюкокортикостероїдних засобів.

Як правило, шкірні прояви алергії, алергічні риніти й кон’юнктивіти пацієнти лікують самі з допомогою провізора.

Підходи до медикаментозного лікування алергічних станів

Лікування хворих на алергічні реакції проводять зазвичай в два етапи:

• виведення хворого із гострого стану;

• специфічна гіпосенсибілізація і комплекс заходів, спрямованих на зміну реактивності хворого та попередження виникнення повторних загострень (неспецифічна гіпосенсибілізація).

Терапія алергічних хворих повинна бути етіотропною, патогенетичною та симптоматичною. Етіотропна полягає в попередженні, припиненні й елімінації дії, що викликає алергію. Патогенетична та симптоматична терапія здійснюються за допомогою широкого арсеналу лікарських засобів та полягає у виявленні провідного типу алергічної реакції, а також блокуванні розвитку кожної стадії й усуненні симптомів алергії.

Виходячи із Наказу Міністерства охорони здоров¢я України від 03.11.2008 № 629, рекомендації з раціонального вибору протиалергічних середників при поширених алергічних захворюваннях є наступними:

Лікування кропивниці - виявлення та лікування захворювань шлунково-кишкового тракту та гепато-біліарної системи, виявлення алергену.

Непрацюючим пацієнтам рекомендувати антигістамінні препарати першого покоління (димедрол, супрастін, тавегіл тощо), працюючим – препарати ІІ та ІІІ поколінь (терфенадин, астемізол та ін.). Призначати гістаглобулін – початково по 0,1 мл, щоденно збільшуючи дозу на 0,1 мл, довести до 1,0 мл, а потім по 1,5 мл через день. Ефективність гістоглобуліну знижується при проведенні повторних курсів лікування.

При гострій кропивниці, викликаній прийомом всередину лікарських і харчових речовин, показані послаблюючі засоби, гіпосенсибілізуючі препарати - 10% розчин кальцію хлориду внутрішньовенно, глюконат кальцію внутрішньом’язово, антигістамінні препарати. У важких випадках напад можна зняти введенням підшкірно 1 мл адреналіну, кортикостероїдних препаратів (при загрозливому набряку гортані краще вводити їх внутрішньовенно краплинно (1-2 мг/кг маси тіла). Зовнішньо призначають противосвербіжні засоби: 1% спиртовий розчин ментолу, саліцилової кислоти, календули.

При хронічній кропивниці необхідно виявити етіологічний чинник. У разі виявлення алергену показана специфічна гіпосенсибілізація, санація осередків хронічної інфекції, лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дегельмінтизація. При порушеннях нервової системи - седативна терапія. Рекомендується молочно-рослинна дієта з виключенням збуджуючих засобів. У разі сонячної кропивниці - фотодесенсибілізуючі препарати (делагіл, плаквеніл).