9.7.Побічна дія лп, які використовуються в ендокринології

Побічні ефекти інсуліну представлені його ускладненнями (гіпоглікемія, алергія, ліподистрофія, інсулінорезистентність) і подані у розділі 9.3.

Побічна дія пероральних цукрознижуючих засобів, похідних сульфонілсечовини подана у табл. 58.

ТАБЛИЦЯ 58

Побічні реакції препаратів сульфонілсечовини

Побічні реакції	Характеристика негативних реакцій
Зумовлені фармакодинамічною дією	Гіпоглікемічні стани, сульфамідорезистентність, хронічне передозування препарату
Токсико-алергічні реакції	Дискразія крові, ураження нирок, холестатичний гепатит, шум у вухах, головний біль, висипання, васкуліти
Диспепсичні реакції	Нудота, блювання, закрепи
Поліморфні реакції	Зобогенна дія, дисбактеріоз, тератогенний ефект, гіпонатріємія

Побічні реакції цукрознижуючих бігуанідів – це диспепсичні розлади (нудота, метеоризм, іноді блювання, біль у животі, металевий присмак у роті). Основним є ризик лактат-ацидозу, який можуть провокувати барбітурати, саліцилати, антигістамінні препарати та цукрозамінник фруктоза. Рівень лактату в крові при лактат-ацидозі може сягати 7–25 ммоль/л (при нормі до 3 ммоль/л) і супроводжуватися гіперлактацидемічною комою.

Препарати гормонів щитоподібної залози можуть привести до передозування і клініки гіпертиреозу, викликати болі в серці.

Антитиреоїдний засіб мерказоліл може викликати алергічну висипку, кропивницю, васкуліти, поліатралгії, нудоту, блювання, підвищення температури тіла, холестаз, жовтяницю. Найнебезпечнішим ускладненням лікування мерказолілом може бути агранулоцитоз.

Для профілактики побічних ефектів до початку лікування і кожні 2 тижні перших 2 місяців лікування і щомісячно при прийомі підтримуючої дози мерказолілу необхідно проводити загальний аналіз крові. Підвищення температури тіла, поява болю в горлі під час лікування вимагають негайного звернення до лікаря та проведення загального аналізу крові. Незначна лейкопенія на початку лікування не є перешкодою до призначення мерказолілу, оскільки для тиреотоксикозу характерна незначна лейкопенія, а в міру досягнення еутиреозу прояви лейкопенії зникнуть.

Використання йодидів може спричинити алергію, ідіосинкразію до них у виді проявів йодизму, на шкірі може з’являтися вугреподібна виписка. Призначають антигістамінні засоби, також виведенню йоду сприяє натрію хлорид.

9.8. Сучасні лікарські форми, що використовуються в ендокринології

1. Інсулін, який розміщений в балончиках-пенфіллах (1,5 або 3,0 мл препарату), вводять за допомогою шприц-ручки (Ново Пен).

2. Безперервне підшкірне введення інсуліну портативним насосом (з інтервалом в кілька хвилин) + тим же насосом болюсне введення інсуліну короткої дії – так звані інсулінові помпи (лінеамат).

3. Проводяться клінічні дослідження щодо інгаляційного застосування інсуліну.

4. Синтез глюкагонподібного пептиду-1 (GLP-1). Це пероральний цукрознижуючий препарат, який буде використовуватися після успішного закінчення мультицентрових досліджень по визначенню його ефективності. Наразі можна сказати, що цей препарат є аналогом гормону кишечника інкретину, має глюкозозалежний і глюкозотропний ефект, глюкагонстатичну дію.

5. Перспективною бачать імунотерапію цукрового діабету, особливо для людей старшого віку. Цукровий діабет 1 типу є імунозалежним захворюванням, тому імуномодулятори показані для лікування початкових форм діабету.

6. Розроблені парантеральні форми гормональних контрацептивів.