6. Зміст, форми правового регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Оскільки фінансова діяльність в значній мірі відображає стан майнових відносин підприємства з партнерами, то цілком природно, що вона базується на правових нормах цивільного права. Незалежно від організаційно-правової форми та форми власності всі господарюючі суб’єкти функціонують як юридичні особи, вони є суб’єктами фінансових, а, отже, і цивільно-правових відносин взагалі.

Згідно Цивільного Кодексу юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном, і можуть від свого імені набувати майнових прав та особистих немайнових прав (патенти, торгові марки) і нести обовязки, бути позивачем чи відповідачем в суді. Виходячи з визначення, юридична особа повинна відповідати наступним ознакам, що проявляються в організації фінансових відносин:

1) організаційна єдність – підприємство виступає у правових відносинах як одне ціле. Це забезпечується закріпленням організаційної єдності в статуті підприємства, де вказуються мета, завдання діяльності, структура, функції, компетенція, олргани управління та інші умови для того, щоб підприємство могло виступати у правовідносинах як єдиний самостійний суб’єкт права;

2) наявність відокремленого майна – щоб вважатися юридичною особою, організація повинна обов’язково мати закріплене за нею майно, яке відокремлене від майна її засновників, що перебувають з цією організацією в трудових та інших цивільно-правових відносинах;

3) виступ у цивільному обороті від свого імені, а не від імені засновників, держави або організації, доя складу якої вона входить.

4) самостійна майнова відповідальність – ні засновники, ні держава не несуть відповідальності за зобов’язання підприємства, яке є юридичною особою.

Фінансово-правові відносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами специфічні відносини між державою, з одного боку, і фізичними і юридичними особами, з другого боку, а також між самими юридичними особами з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів.

Фінансові правовідносини мають ряд особливостей:

1) вони виникають лише у сфері фінансової діяльності між суб’єктами господарювання і завжди носять грошовий характер;

2) часто однією із сторін виступає держава в особі органів державної влади, фінансово-кредитних органів, які наділяються владними повноваженнями по відношенню до інших учасників відносин. Уповноважена державою сторона фінансових правовідносин наділена правом привести в дію юридичні засоби, що забезпечують фінансові приписи держави (тобто виконання вимог законів);

3) виникнення, зміна і припинення фінансових правовідносин відбувається не за волевиявленням сторін, а пов’язане з фінансово-правовим актом.

7. Забезпечення ліквідності підприємства та його фінансової рівноваги

Ліквідність підприємства – це здатність підприємства швидко продати активи і одержати кошти для оплати зобов’язань.

Про незадовільний стан ліквідності свідчить той факт, що потреба в коштах перевищує їх реальне надходження.

Щоб визначити чи вистачить у підприємства коштів для погашення зобов’язань, слід проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом, цільовими фондами та виплатою дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує детального аналізу структури кредиторської заборгованості (необхідно визначити чи вона є стійкою, простроченою).

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних активів.

Показники ліквідності: