Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань:

1. Зовнішньоторговельне посередництво: зміст, різновиди та особливості застосування.

2. Інструменти забезпечення платежів при здійсненні зовнішньоторговельних операцій: економічний зміст, різновиди, переваги та недоліки.

3. Банківська гарантія ─ як інструмент забезпечення угоди.

4. Форфейтинг - як спосіб кредитування зовнішньоекономічних операцій: економічний зміст та особливості застосування в умовах світової фінансово-економічної кризи.

5. Діяльність підприємств у офшорних та вільних економічних зонах.

6. Зовнішньоторговельний контракт: економічний зміст, складові та особливості його укладання.

7. Роль фінансової служби підприємства, її компетенції у сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

8. Фінансово-економічні ризики при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності: зміст, різновиди, механізм їх ідентифікації та нейтралізації.

9. Особливості та необхідність застосування правил ІНКОТЕРМС при здійсненні вітчизняними підприємствами зовнішньоекономічної діяльності.

10. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторговельних операцій.

Тема 10. Фінансовий контролінг на підприємстві

1. Фінансовий контролінг: суть, необхідність, основні завдання та функції.

2. Види фінансового контролінгу: стратегічний та оперативний.

3. Система раннього попередження та реагування на підприємстві.

4. Координація – центральна функція контролінгу.

5. Внутрішній аудит та консалтинг.

6. Бюджетування як функція фінансового контролінгу. Способи бюджетування.

Основні терміни і поняття: контроль, контролінг, фінансовий контролінг, бюджетування, координація, внутрішній аудит, консалтинг, система раннього попередження і реагування, бенчмаркінг.

1. Фінансовий контролінг: суть, необхідність, основні завдання та функції

Вітчизняні економісти досить часто з контролінгом ототожнюють виключно внутрішній контроль, що здійснюється фінансовими службами підприємства, однак контролінг – це значно ширше поняття.

Контролінг – функціональна система планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством.

Контролінг можна охарактеризувати як систему визначення цілей, прогнозування й планування механізмів та інструментів досягнення цих цілей, а також перевірки того, наскільки успішно виконані поставлені цілі. У разі відхилень факту від плану контролінг розробляє рекомендації щодо застосування коригуючих заходів. Іншими словами, контролінг є системою спостереження та вивчення економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою.

Отже, контролінг – це система, зорієнтована на майбутній розвиток підприємства.

Для досягнення оптимізації фінансових результатів за гарантованої ліквідності та платоспроможності контролінг вирішує такі основні завдання:

• збір та аналіз внутрішньої та зовнішньої інформації, яка стосується об’єкта контролінгу;

• виявлення та ліквідація „вузьких місць” на підприємстві;

• своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей (виявлення й розвиток сильних сторін);

• забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації;

• виявлення резервів зниження собівартості продукції;

• оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю;

• розробка стратегії розвитку підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності;

• аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих та вироблення на цій основі пропозицій щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання;

• забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов’язками;

• надання рекомендацій структурним підрозділам підприємства у процесі планування, розробки і впровадження нових продуктів, процесів, систем;

• проведення внутрішнього консалтингу та розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів;

• проведення внутрішнього аудиту та координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм під час зовнішнього (в т.ч. санаційного) аудиту підприємства з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту, уникнувши дублювання зусиль.

Із наведених завдань контролінгу випливає необхідність його впровадження на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. На таких підприємствах діяльність служб контролінгу має зосереджуватися на таких напрямках:

1) впровадження і водночас підвищення ефективності функціонування системи раннього попередження та реагування з тим, щоб прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вжиття адекватних заходів для їх подолання;

2) розробка ефективної санаційної концепції та плану санації, що має здійснюватися в тісному співробітництві із зовнішніми експертами;

3) контроль за реалізацією плану санації та своєчасне виявлення відхилень, додаткових ризиків і шансів з відповідним коригуванням плану.

В теорії та практиці до функцій контролінгу найчастіше відносять такі:

- формування інформаційних каналів та інформаційне забезпечення підприємства;

- координація планів і діяльності;

- стратегічне та оперативне планування;

- контроль, ревізія та внутрішній аудит;

- методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг.