Тема 5. Дивідендна політика підприємства

1. Суть, значення і основні засади дивідендної політики.

2. Етапи дивідендної політики.

3. Фактори, що визначають формування дивідендної політики підприємства та етапи її формування.

4. Показники, що характеризують ефективність дивідендної політики.

5. Методи нарахування дивідендів: переваги та недоліки.

6. Порядок нарахування дивідендів та джерела їх виплати.

7. Порядок виплати дивідендів корпоративними правами.

8. Подрібнення та консолідація акцій – як інструменти дивідендної політики.

Основні терміни і поняття: дивіденд, дивідендна політика, методи нарахування дивідендів, стратегії дивідендної політики, політика викупу акцій, подрібнення акцій, консолідація акцій, виплата дивідендів корпоративними правами.

1. Суть, значення і основні засади дивідендної політики.

Розподіл чистого прибутку на фонд споживання та фонд розвитку є стиржнем фінансової політики підприємства, тому що пропорції цього розподілу визначають можливості самофінансування підприємства. При цьому варто врахувати, що власники прибуткового підприємства можуть одержати дохід на вкладений у підприємство капітал як безпосередньо у формі виплати дивідендів за результатами роботи за період часу, так і у формі майбутніх доходів, отриманих від росту вартості активів підприємства, що для власників більш ризиковано, ніж невідкладне одержання дивідендів.

П(С)БО 15 «Дохід» передбачає, що дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

О.О. Терещенко дає таке визначення поняття «дивіденди» – це частка прибутку акціонерного товариства, який щорічно розподіляється серед акціонерів після сплати податків, відрахувань на розширення виробництва, поповнення резервів.

На розподіл прибутку підприємств, створених у формі акціонерних товариств, значною мірою впливає обрана дивідендна політика, яка являє собою сукупність принципів і методів виплати дивідендів відповідно до задач фінансово-господарської діяльності у конкретний проміжок часу.

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на поточне споживання у формі дивідендів і виробничий розвиток з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду. Основна модель ціни акцій показує, що якщо товариство дотримується політики виплати більшої дивідендної готівки, то дивіденд зростатиме, а ціна акції буде мати тенденцію до підвищення. З іншої сторони, якщо наявні грошові виплати дивідендів підвищуються, то потім будуть інвестуватись менші кошти, очікуваний майбутній рівень їх зростання знижуватиметься, а це пригнічуватиме ціну акції. Тому дивідендна політика встановлює цей баланс між поточними дивідендами і майбутнім зростанням, що максимізує ціну акцій.

Дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів чи утримувати їх для реінвестування.

Основними завданнями дивідендної політики є:

1) забезпечення постійних дивідендів для зацікавлення акціонерів та інших суб’єктів, що функціонують на фінансовому ринку;

2) мінімізація витрат по залученню зовнішніх джерел фінансування шляхом реінвестування прибутку під визначені інвестиційні проекти;

3) підтримка іміджу товариства на ринку шляхом підтримання стабільного чи зростаючого курсу акцій та виплати дивідендів;

4) зниження податкового впливу через вірний вибір використання прибутку.

5) виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

6) визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

7) вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

8) оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Оптимальна дивідендна політика базується на використанні наступних принципів (засад):

1) збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів та самого акціонерного товариства як суб’єкта господарювання;

2) врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

3) використання не менше 5% чистого прибутку на формування резервного капіталу акціонерного товариства до досягнення ним 25% статутного капіталу (15 % статутного капіталу акціонерного товариства);

4) врахування різниці в інтересах дрібних (отримання прибутку) і великих (стратегічних) інвесторів (реінвестування);

5) формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

6) розумне поєднання грошових і негрошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можливостей акціонерного товариства;

7) врахування різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства;

8) врахування фактору ризику.