2. Вартість залучення власного капіталу

Вартість (ціна капіталу) – це оцінка капіталу у вигляді відношення витрат на його обслуговування до величини самого капіталу.

В акціонерних товариствах вартість капіталу визначається курсом акцій, що вільно конвертуються на ринку (ПАТ) та номінальною вартістю акцій (ПрАТ), а також вартістю облігацій, в які підприємство здійснило свої фінансові вкладення. Витратами на обслуговування власного капіталу в АТ являються дивіденди. Тому ціна капіталу визначається як відношення фонду виплати дивідендів по привілейованих та простих акціях до середньої величини власного капіталу. Вартість капіталу буде зростати по мірі зростання доходу на 1-цю власного капіталу, тобто чим більший буде виплачуваний дивіденд, тим вищим буде курс акцій.

Для державних підприємств ціна капіталу визначається сумою частини прибутку, яку вони відраховують у вищестоящі органи чи головному підприємству.

Вартість капіталу, вкладеного інвестором, також оцінюється величиною частки прибутку, яку необхідно буде віддати.

Однією із важливих проблем фінансово-економічної політики підприємства є оптимізація структури його авансованого капіталу з т.з. співвідношення між власним і позиченим капіталом. З цією метою необхідно визначити критерії, які слід враховувати формуючи структуру капіталу стосовно його джерел.

Основні критерії оптимізації структури капіталу:

• максимізація прибутку з розрахунку на 1-цю власного капіталу;

• мінімізація середньозваженої вартості авансованого капіталу;

• збереження достатнього рівня платоспроможності.

Звичайно, для формування підприємницького капіталу доцільніше використовувати внески засновників в статутний капітал або випуск звичайних акцій, оскільки це не вимагає негайних обов’язкових відрахувань за користування капіталом. Плата за капітал в цьому випадку має форму дивідендів, що сплачуються за рішенням Загальних зборів акціонерів чи учасників. Проте дуже часто цих джерел недостатньо, щоб забезпечити виробничі потреби підприємства.

Тому і виникає необхідність залучати додаткові джерела, серед яких найбільш вагомими є кредити банків та випуск облігацій і привілейованих акцій. Вартість капіталу, що формується за рахунок цих джерел, визначається як відношення витрат по їх залученню (%) до величини капіталу.

Отже, вибір тих чи інших джерел фінансування буде істотно впливати на структуру капіталу і співвідношення між власним та позиченим капіталом. Питома вага кожної з частин капіталу характеризує його вертикальну структуру. Це є показник фінансового лівереджу, тобто відношення 1-ці позичених коштів до 1-ці власних. Важливим при цьому є розрахунок ефекту фінансового лівереджу, який визначається за формулою:

Ефл = (Ра - %) * ( 1 – Коп ) * ПК / ВК, (3.1)

де Ефл – ефект фінансового лівереджу;

% - середній рівень ставки проценту за кредитами;

Коп – коефіцієнт оподаткування прибутку підприємств;

ПК – величина позиченого капіталу;

ВК – величина власного капіталу.

Ефект фінансового лі вереджу показує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового

Отже, форма залучення капіталу прямо впливає на його структуру, оптимізація якої – це завдання підприємства щодо забезпечення його найбільш вигідними фінансовими ресурсами для отримання максимального рівня прибутку та підтримання необхідного рівня ліквідності.