6. Державне кредитування підприємств та одержання державних гарантій

Державний кредит – це відносини між підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів, а також внаслідок отримання бюджетних коштів і кредитів.

Державне кредитування здійснюється шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерством і відомством, іншим центральним органом виконавчої влади, для фінансування через банківські установи нових об’єктів, раніше розпочатих новобудов виробничого призначення, технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств.

Бюджетні позики надаються за таких умов:

• обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств і відомств, інших органів виконавчої влади управліннями, відділами, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження державної Програми економічного і соціального розвитку;

• перелік будов і об’єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів Держбюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає на затвердження Кабінету міністрів України в рамках Програми на плановий рік;

• термін погашення кредиту не перевищує трьох років, а в окремих випадках – п’яти.

• погашення бюджетних кредитів розпочинається через рік після закінчення будівництва, реконструкції чи технічного переозброєння об’єкту кредитування і здійснюється щоквартально;

• погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить в систему споруд, розпочинається з наступного за плановим роком і здійснюється щоквартально протягом терміну не більше двох років;

• за користування бюджетними позиками встановлюється процентна ставка, яка визначається Міністерством фінансів України і затверджується щорічно під час формування Державного бюджету на відповідний рік.

Організація роботи з обслуговування бюджетних кредитів, їх обліку і розрахунків з позичальниками покладається на уповноважені комерційні банки, які використовують бюджетні кредити відповідно до цільового призначення. Кошти підприємств, які надходять в банк за користування бюджетною позикою (тобто відсотки за кредит), перераховуються до Державного бюджету в обсязі 60%, а коли до позичальника застосовують фінансові санкції – 70% від загальної суми сплачених підприємством відсотків за кредит, решта суми – надходить до уповноваженого банку для покриття витрат на обслуговування бюджетної позики.

Кредитування приватизованих підприємств здійснюється за рахунок коштів державного позабюджетного Фонду приватизації та коштів, передбачених Державною програмою приватизації. Фінансування з цього Фонду здійснюється на таких же принципах, що і банківське кредитування.

Кредитування за рахунок коштів даного Фонду здійснюється за таких умов:

• в статутному капіталі приватизованого підприємства державна частка не повинна перевищувати 25%;

• загальний обсяг кредиту не повинен перевищувати 33% загальних надходжень коштів від продажу майна такого підприємства;

• приватизовані об’єкти не повинні належати до об’єктів комунальної власності.

Розмір плати за кредит встановлюється на рівні облікової ставки НБУ.

Для одержання цільових кредитів підприємства подають до Фонду такі документи:

• заявка на отримання кредиту із вказівкою його обсягу, мети використання і умов повернення;

• копії засновницьких документів підприємства-засновника;

• довідка комерційного банку про залишок коштів на рахунку і заборгованість за одержаними раніше позиками;

• довідка податкових органів про своєчасну сплату податків;

• баланс на останню звітну дату;

• висновки останньої аудиторської перевірки;

• перелік майна, що служитиме заставою і є власністю підприємства-позичальника;

• інші документи на вимогу Фонду.

Після експертизи документів Фонд повідомляє підприємство та відповідні уповноважені комерційні банки про свою згоду та умови кредитування. Уповноважений банк, вивчивши кредитоспроможність підприємства, здійснює кредитування за дорученням Фонду в межах коштів, виділених останнім.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняття «позикові ресурси».

2. За якими ознаками класифікують позикові ресурси?

3. В чому полягає стратегія формування позикових ресурсів?

4. Як визначається потреба в позикових ресурсах?

5. Охарактеризуйте процес отримання банківського кредиту підприємством.

6. Розкрийте переваги та недоліки лізингового кредитування.

7. В чому полягає суть комерційного кредитування?

8. Охарактеризуйте різновиди комерційного кредитування.

9. Дайте визначення поняття «державний кредит».

10. Охарактеризуйте процес отримання державного кредиту суб’єктами підприємництва.

Тестові завдання:

1. Кредит, що надається без конкретного зобов'язання з можливим поверненням товару називається:

а) сконто;

б) консигнацією;

в) сезонним;

г) контокорентним.

2. При здійсненні оперативного лізингу ризик морального старіння обладнання бере на

себе:

а) лізингоотримувач;

б) страхувальник;

в) лізингодавець;

г) правильна відповідь вказана у пунктах а), б).

3. Контокорентний кредит – це:

а) об’єднання позичкового і розрахункового рахунків;

б) застава векселів під взятий кредит;

в) згода банку надавати підприємству протягом визначеного періоду часу позики, але не більше заздалегідь обумовленої суми;

ґ) правильні відповіді а) і б).

4. Надання товарно-матеріальних цінностей (здебільшого нових товарів) без конкретного зобов’язання в кредит, тобто оплата за наданий товар здійснюється лише при умові його реалізації, а при недостатньому попиті товар повертається виробнику – це:

а) консигнація;

б) сезонний кредит;

в) комерційний кредит;

г) контокорентний кредит.

5. Відповідна кредитна угода між продавцем і покупцем про відстрочення платежу за реалізовану продукцію чи надані послуги – це:

а) консигнація;

б) сезонний кредит;

в) комерційний кредит;

г) контокорентний кредит.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань:

1. Порівняльна характеристика фінансування вітчизняних підприємств за рахунок власного та позичкового капіталу.

2. Факторинг: економічний зміст, різновиди та умови застосування факторингових операцій при здійсненні розрахунків.

3. Порядок залучення резидентами кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів.

4. Умови та механізм випуску, розміщування та обслуговування облігацій.

5. Державне кредитування підприємств та одержання державних гарантій.

6. Лізингове кредитування вітчизняних підприємств: економічний зміст, проблеми та перспективи реалізації в сучасних умовах господарювання.

7. Комерційне кредитування підприємств: суть та особливості використання кредиторської заборгованості як додаткового джерела фінансування.

8. Особливості практичної діяльності підприємства із залучення банківських кредитів.

9. Методика оцінки кредитоспроможності підприємства різноманітними вітчизняними банківськими установами.

10. Роль та необхідність удосконалення політики формування позикових ресурсів підприємств.