- •Національна академія статистики, обліку та аудиту Бондарук т. Г. Місцеві фінанси
- •Тема 1. Місцеві фінанси, їх сутність, склад і роль у розвитку економічної і соціальної інфраструктури
- •1.1. Формування інституту місцевого самоврядування і місцеві фінанси
- •1.2. Основи теорії місцевого самоврядування та місцевих фінансів
- •1.3. Повноваження та функції місцевого самоврядування
- •За суб’єктами муніципального права
- •За об’єктами:
- •1.4. Сутність, функції та роль місцевих фінансів
- •Місцеві фінанси є системою, тобто у відповідності із загальноприйнятим визначенням сукупністю взаємозв'язаних елементів, які взаємодіють для досягнення певної мети.
- •Формою реалізації місцевих фінансів є грошові фонди, виокремлені із загальної кількості за певною ознакою (призначення або специфіки формування) фонди фінансових ресурсів.
- •Контрольні запитання:
- •Тема 2. Фінансова політика місцевих органів влади
- •1. Нормативно-правове регулювання місцевих фінансів в Україні
- •2.2. Фінансове забезпечення функцій місцевого самоврядування
- •Контрольні запитання:
- •Тема 3: Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади
- •Сутність місцевих бюджетів
- •Складові та принципи побудови місцевих бюджетів
- •Місцеві позики та їх розвиток в Україні
- •3.4.Зарубіжний досвід функціонування місцевих бюджетів та можливість його використання у вітчизняній практиці
- •3.5.Зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів в умовах бюджетної реформи
- •Контрольні запитання:
- •Тема 4. Формування дохідної бази місцевих бюджетів
- •Власні та закріплені доходи місцевих бюджетів
- •4.3. Місцеві податки і збори в доходах місцевих бюджетів
- •Контрольні запитання:
- •Тема 5. Система видатків місцевих бюджетів
- •2. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів
- •Програмно-цільовий метод планування бюджету
- •Паспорт бюджетної програми
- •5.3. Видатки місцевих бюджетів
- •5.4. Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи
- •2. Фінансування освіти
- •Контрольні запитання:
- •Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами включає:
- •Основні шляхи вдосконалення розрахунку дотацій вирівнювання місцевих бюджетів:
- •3. Невирішені проблеми розрахунку дотацій вирівнювання місцевих бюджетів:
- •8. Назвіть чинники, які враховуються при розрахунках видатків
- •9. Назвіть чинники, які враховуються при розрахунках видатків на охорону здоров'я:
- •Тема 6: міжбюджетні відносини, їх складові
- •6.2. Сутність і стан фінансового вирівнювання
- •6. 3. Бюджетне регулювання, його цілі та методи
- •6.4. Бюджетні трансферти та їх види
- •Властивості міжбюджетних трансфертів
- •6.5. Алгоритм визначення дотацій вирівнювання
- •Контрольні запитання:
- •Тема 7. Бюджетний процес на місцевому рівні
- •7.1. Зміст і стадії бюджетного процесу на місцевому рівні
- •II. Розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет
- •III. Виконання місцевого бюджету
- •IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення щодо нього
- •Контрольні запитання:
- •Тема 8. Організація фінансової діяльності підприємст місцевого господарства
- •8.1. Організація фінансової діяльності підприємств місцевого господарства
- •8.2. Особливості функціонування та фінансова діяльність підприємств комунальної власності
- •Підприємства комунальної власності
- •Підприємства житлового господарства
- •Підприємства комунального господарства
- •Транспортні підприємства
- •3. Сучасні проблеми розвитку комунального сектору
- •8.3. Сучасні проблеми розвитку комунального сектору
- •Контрольні запитання:
- •Тема 9. Фінанси підприємств комунального господарства
- •9.1. Склад та особливості організації фінансів житлово-комунального господарства Підприємства житлового господарства
- •Підприємства комунального господарства
- •9.2. Специфіка фінансової діяльності підприємств комунального обслуговування
- •Контрольні запитання:
- •Тема 10. Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного сектору
- •10.2. Фінансова діяльність комунальних транспортних підприємств
- •Транспортні підприємства
- •10.3. Необхідність і зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні
- •Контрольні запитання:
- •7. До житлового фонду соціального призначення відносяться:
- •8. До житлового фонду спеціального призначення відносяться:
- •9. Житловий фонд спеціального призначення включає:
- •Тема 11. Управління місцевими фінансами в україні
- •11.1. Сутність управління фінансами
- •11.2. Місцеві фінансові органи, їх завдання, повноваження, функції
- •Контрольні запитання:
- •Тема 12. Світовий досвід організації місцевих фінансів
- •12.1. Зміст і значення Європейської хартії місцевого самоврядування
- •12.2. Бюджетний федералізм
- •12.3. Доходи та видатки локальних урядів
- •12.4. Місцеве оподаткування в зарубіжних країнах
- •12.5. Фінансове вирівнювання за кордоном
- •12.6. Зарубіжний досвід створення місцевих позабюджетних фондів
- •12.7. Світовий досвід місцевих запозичень
- •Контрольні запитання:
- •1. Бюджетний федералізм — це:
- •2. Всі субсидії поділяються на:
- •3. До основних чинників, які зумовили збільшення видатків місцевих бюджетів зарубіжних країн, відносять такі:
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •Місцеві фінанси
10.3. Необхідність і зміст реформи житлово-комунального господарства в Україні
Стан житлово-комунального господарства в Україні є вкрай незадовільним і вимагає оперативного втручання. Як показав досвід, житлово-комунальне господарство неспроможне ефективно працювати в ринкових умовах і надавати послуги належного рівня. Так, підлягає ремонту кожен третій житловий будинок, а 40 тис. будинків (4 % житлового фонду), в яких проживає майже 2 млн осіб, є ветхими та аварійними і мають граничний ступінь зносу. На межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство, де 20 тис. ліфтів потребують заміни. Аварійними є майже третина водопровідно-каналізаційних мереж, 14 % теплових мереж, близько ЗО % теплопунктів, понад 15 % мостів і шляхопроводів. Потребує ремонту або заміни четверта частина водопровідних очисних споруд, кожна п'ята насосна станція, 40 % насосних агрегатів. Оновити треба більше ніж 80 % рухомого складу міського електротранспорту, значну частину автотранспорту, трамвайних колій та іншої інфраструктури.
Житлово-комунальне господарство — галузь з найнижчим рівнем сучасного оснащення. Найгірша ситуація з якістю надання послуг і станом житлово-комунальних підприємств спостерігається у сільській місцевості, де проживає значна частина населення. Істотне погіршення протягом останніх років стану майна, основних фондів у житлово-комунальній сфері було, зокрема, спричинене позбавленням галузі в 2000 р. державної підтримки.
Вітчизняне комунальне господарство є високоенергозатратним. Майже половина основних засобів на підприємствах комунальної теплоенергетики працює неефективно. На обслуговування одного квадратного метра житла у нашій країні витрачається в 3—7 разів більше енергоресурсів, ніж у середньому в Західній Європі, а витрати електроенергії на виробництво та реалізацію одного кубічного метра води вищі на третину. У процесі транспортування у нашій країні втрачається марно ЗО % води та 25 % електричної енергії. Ефективність праці в житлово-комунальному секторі вітчизняної економіки у 4—16 разів нижча, ніж у розвинутих західноєвропейських країнах.
Внаслідок історичних особливостей розвитку країни склалася ситуація, за якої у сфері житлово-комунального господарства традиційно на даються послуги низької якості. Однією з причин цього є відсутність ринкових відносин у галузі. Населення ще не навчилося ставитися до житлово-комунальних послуг як до товару, тому що ці послуги однаковою мірою надаються усім споживачам незалежно від їх платоспроможності. Таким чином, житлово-комунальне господарство виконує соціальну функцію, ставить у рівні умови всі верстви населення, тим самим дотуючи багатих громадян.
Незважаючи на порівняно низькі ціни за житлово-комунальні послуги, кожний шостий житель України не в змозі розрахуватися за житло і тому достатньо значною є заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, у країні налічується приблизно 10 млн пільговиків з оплати житлово-комунальних послуг. Недосконалим є господарський, і зокрема фінансовий, механізм у сфері вітчизняного житлово-комунального господарства. Усе це загалом спричинює збиткову роботу переважної більшості житлово-комунальних підприємств. Зменшенню боргу з оплати житлово-комунальних послуг перешкоджає проведення "амністій" щодо заборгованості населення, а також діючий порядок, згідно з яким фізичні особи звільняються від пені за прострочену оплату послуг, тоді як юридичні особи не мають такої пільги.
Не сформований поки що механізм припинення надання житлово-комунальних послуг у разі заборгованості з їх оплати. Справа в тому, що не лише немає відповідної нормативної бази, а й технічно це важко зробити стосовно окремих видів послуг, які надають житлово-комунальні підприємства (наприклад, подання води, газу тощо). А за такими видами послуг, як прибирання територій, припинення здійснення відповідних робіт може мати негативні наслідки — значне погіршення санітарно-гігієнічного стану, створення незручностей і завдання шкоди тим користувачам, які не мають заборгованості з оплати послуг.
Найсуттєвішими недоліками господарського механізму житлово-комунального господарства, які зумовлюють необхідність проведення докорінних реформ, є:
сповільнені ринкові перетворення і структурні зрушення у галузі, відсутність конкурентного середовища;
незадовільний технічний стан основних фондів житлово-комунального господарства, у зв'язку з чим — великі втрати ресурсів у мережах внаслідок незадовільного їх технічного стану;
неповне відшкодування вартості послуг житлово-комунальних підприємств установленими тарифами, значна регіональна диференціація тарифів;
практика дотування збиткових підприємств, яка унеможливлює вихід їх з фінансової кризи, розвиває споживацькі тенденції;
монопольне становище більшості підприємств, що не створює стимулів до здешевлення собівартості послуг, зменшення витрат енергетичних ресурсів і непродуктивних видатків;
низька продуктивність праці та велика кількість працюючих у житлово-комунальному господарстві;
відсутність кваліфікованих менеджерів, здатних ефективно управляти комунальними підприємствами;
низька якість послуг і зменшення обсягів їх надання, що призводить до зменшення доходів житлово-комунальних підприємств;
заборгованість населення за надані послуги, велика кількість комунальних пільговиків;
обмеженість фінансових ресурсів об'єктів комунальної власності, хронічна нестача коштів, необхідних не тільки для потреб розвитку підприємств, а й для поточного їх утримання.
Для подолання зазначених недоліків слід провести комплексне реформування сфери житлово-комунального господарства відповідно до таких основних напрямів.
1. Формування нормативно-правової бази функціонування житлово-комунального господарства:
удосконалення нормативно-правових актів відповідно до ринкових умов;
стандартизація послуг житлово-комунальних підприємств;
перегляд нормативної бази, яка регламентує склад витрат підприємств;
включення до складу тарифів на послуги інвестиційної складової.
2. Забезпечення фінансової стабілізації галузі:
проведення комплексної державної регуляторної тарифної політики;
стимулювання скорочення енерговитрат;
ефективна дотаційна підтримка підприємств;
перегляд пільг і чітке визначення джерел їх фінансування, перехід до адресних пільг населенню;
запровадження механізмів перерахунку плати за ненадані або не якісні послуги.
3. Інституційні перетворення в галузі:
роздержавлення, демонополізація, створення конкурентного середовища в житлово-комунальному господарстві;
ефективне державне регулювання діяльності природних монополій;
формування цілісної державної регуляторної політики тарифів у комплексі — на електроенергію, газ, водо-, теплопостачання, водовідведення; створення товариств власників житла, служб замовника, розвиток договірних відносин у галузі;
встановлення дієвого контролю за встановленням тарифів та їх прозорістю;
перехід на енергозберігальні технології, прилади обліку та регулювання споживання води та теплоенергії.
Упродовж останніх років в Україні було прийнято низку нормативно-правових актів і програм, спрямованих на подальший розвиток цієї життєво важливої галузі економіки. Так, 19 жовтня 1999 р. було видано Указ Президента України "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства", в якому цілі реформування галузі були визначені так:
здешевлення вартості та підвищення якості житлово-комунальних послуг;
забезпечення прозорості встановлення тарифів на послуги;
збільшення джерел їх фінансування при забезпеченні гарантій для соціально незахищених верств населення.
Відповідно до зазначених цілей в Указі сформульовано основні напрями здійснення реформ:
поглиблення демонополізації та розвиток конкурентного середовища;
удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством через його реструктуризацію та запровадження договірних відносин між споживачами і виробниками послуг із забезпеченням їх правового захисту;
реформування системи фінансування житлово-комунального господарства.
24 червня 2004 р. був прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004—2010 роки". У програмі як концептуальному документі конкретизовано мету і принципи реформи житлово-комунальної сфери, визначено напрями, завдання та заходи щодо її проведення.
Так, у Законі вказано, що метою Програми є: здійснення державної політики з реформування житлово-комунального господарства, підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів та національних стандартів.
Для формування ефективного фінансового механізму галузі важливим стало визначення у Програмі принципів державної політики реформування житлово-комунального господарства, зокрема таких:
забезпечення сталого функціонування і динамічного розвитку сфери житлово-комунального господарства;
удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством;
забезпечення доступу всіх верств населення до житлово-комунальних послуг, які відповідають вимогам державних стандартів; ;
запровадження державних соціальних стандартів (норм і нормативів) у сфері житлово-комунального обслуговування;
стимулювання інвестиційної діяльності у сфері житлово-комунального господарства;
забезпечення ефективного використання грошових, людських та матеріальних ресурсів виробниками/виконавцями і споживачами житлово-комунальних послуг;
пріоритетність інноваційного розвитку в життєзабезпеченні населених пунктів, сприяння науково-технічному прогресу у сфері житлово-комунального господарства;
гласність, громадський контроль та прозорість у прийнятті рішень щодо питань житлово-комунального господарства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень;
відповідальність органів місцевого самоврядування за ефективне використання майна територіальної громади та забезпечення населення житлово-комунальними послугами відповідно до державних соціальних стандартів;
створення однакових умов для усіх суб'єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства.
Механізм реалізації реформи житлово-комунального господарства зокрема передбачає:
упорядкування наданих пільг з оплати послуг та джерел їх фінансування; впровадження ресурсозберігальних технологій з метою здешевлення вартості житлово-комунальних послуг та відповідного зниження тарифів; сприяння залученню інвестицій для розвитку організацій з обслуговування та ремонту об'єктів житлово-комунального господарства;реструктуризація заборгованості бюджетів усіх рівнів підприємствам житлово-комунального господарства з дотацій, пільг та субсидій за попередні роки; розвиток лізингу у сфері житлово-комунального господарства;
запровадження диференційованої плати за утримання житла та надання послуг з урахуванням інженерного обладнання будинків.
Фінансове забезпечення виконання Програми передбачається за такими напрямами:
організація ефективного контролю у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;
поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;
забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства;
технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.
Фінансове забезпечення виконання Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства неможливе без визначення складу і спрямування необхідного обсягу фінансових ресурсів. Так, до джерел фінансування заходів Програми віднесено:
кошти державного та місцевих бюджетів;
кошти підприємств житлово-комунального господарства відповідно до програм їх розвитку, затверджених органами місцевого самоврядування; .
гранти, кредити міжнародних організацій, благодійні внески;
іноземні інвестиції та кошти фізичних і юридичних осіб, що залучаються шляхом приватизації підприємств житлово-комунального господарства, передачі об'єктів галузі в управління, оренду, концесію;
кредити вітчизняних комерційних банків.
Підсумовуючи, слід зазначити, що виконання заходів Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004— 2010 рр. дасть можливість:
забезпечити реалізацію державної політики щодо регіонального розвитку, передусім у сфері житлово-комунального господарства;
зменшити до рівня експлуатаційної безпеки знос основних фондів у житлово-комунальному комплексі та витрати і втрати при виробництві житлово-комунальних послуг;
забезпечити сталу та ефективну роботу підприємств житлово-комунального господарства, підвищити рівень безпеки систем життєзабезпечення населених пунктів;
поліпшити якість житлово-комунального обслуговування насе лення;досягти оптимального співвідношення у рівні доходів населення і його витратах на оплату житлово-комунальних послуг;
створити прозорий механізм взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств і громадськості, спрямований на вирішення проблемних питань у сфері житлово-комунального господарства.