Паспорт бюджетної програми

Документ, який містить всю необхідну інформацію про бюдже­тну програму, називається паспортом бюджетної програми. Він ви­значає суму коштів, затверджену в державному бюджеті для вико­нання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результа­тивні показники та інші характеристики бюджетної програми. На основі цього паспорта здійснюється контроль за цільовим та ефек­тивним використанням бюджетних коштів, проводиться аналіз ви­конання бюджетної програми.

Паспорт бюджетної програми формується, виходячи з бюджет­них запитів, поданих головними розпорядниками коштів державно­го бюджету, та бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.

Паспорти бюджетних програм складають усі головні розпоряд­ники бюджетних коштів щороку за кожною бюджетною програмою.

Паспорти бюджетних програм затверджуються спільним нака­зом Мінфіну та відповідного головного розпорядника бюджетних коштів у місячний термін з дня набрання чинності законом про дер­жавний бюджет.

Завдання бюджетного регулювання:

• досягнення відповідності між видатками і доходами місцевих бюджетів різних видів, тобто їх збалансування;

• забезпечення рівномірності у надходженні доходів для запо­бігання перебоїв у фінансуванні видатків;

• створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території;

• забезпечення самостійності у використанні додатково одер­жаних коштів у процесі виконання місцевих бюджетів;

• перерозподіл бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідни­ми» у фінансовому відношенні територіями;

• ув'язка обсягів одержаної фінансової допомоги з конкретни­ми зусиллями по мобілізації податків і зборів, залученні до­даткових доходних джерел;

• здійснення фінансового вирівнювання.

Таблиця 5.1.

Мета бюджетного регулювання та шляхи її досягнення

	Вертикальне бюджетне регулювання	Горизонтальне бюджетне регулювання
Мета:	забезпечення необхідними доходними джерелами бюджетів різних рівнів у відповідності до діючого порядку розмежування повноважень між органа­ми державної влади та мі­сцевого самоврядування	ліквідація відмінностей у рівнях бюджетної забез­печеності в розрізі бю­джетів місцевого само­врядування (міських за категоріями міст, селищ­них та сільських), тобто фінансове вирівнювання
Досягається шляхом:	розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатніх для фі­нансування визначених видатків	вирівнювання доходів і видатків однотипних ви­дів місцевих бюджетів

Переваги методу відсоткових відрахувань:

• збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуван­ням гнучких доходних джерел, тобто здійснюється ефективно;

• досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у по­вній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і за­гальнодержавних податків, тому що визначену частину мож­на одержати лише за умови їх повного надходження;

• місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюється тим, що в якості регулюючих доходів традиційно у нас використо­вуються такі, які характеризуються: рівномірністю надходження в часі; рівномірністю надходження по території країни; достатньо ве­ликими розмірами надходжень; захищеністю від дії економічних та інших факторів, які могли б спричинити коливання в обсягах надхо­джень.

Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток під­приємств та прибутковий податок з громадян. Перелік регулюючих податків, які використовуються протягом останніх років, став досить обмежений (податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб), проте їх відповідність вищезазначеним критеріям, а також значна фіскальна роль визначили їхню достатність у процесах бюджетного регулювання.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань обов'язково виникає питання: які нормативи використовувати: єдині для місце­вих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць, єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (у залежності від рівня пода­ткового потенціалу і бюджетної забезпеченості на одного жителя), тобто групові нормативи чи індивідуальні (рис. 22)?