6.4. Бюджетні трансферти та їх види

Трансферти в зарубіжній практиці трактуються як "передавальні пла­тежі", "односторонні перекази", характерними ознаками яких є те, що рух коштів у вигляді трансфертів не супроводжується зустрічним одер­жанням товарів, послуг або грошей¹¹. Трансфертні платежі можуть виплачуватися урядом або фірмою домогосподарству чи фірмі; якщо такі платежі здійснює уряд, то їх називають урядовими, або державни­ми, трансфертними платежами, у багатьох країнах — субсидіями.

Окремі вчені розглядають бюджетні субсидії як частину загально­державних податків, які передаються центральними урядами в поряд­ку перерозподілу в місцеві бюджети¹². Звичайно, певною мірою кошти, необхідні для перерозподілу, центральний уряд одержує від більш фі­нансово "багатих" територій за допомогою вилучення частини загально­державних податкових надходжень. Проте слід враховувати, що подат­ки — це не єдине джерело доходів центрального бюджету, окрім них, до бюджету надходять доходи від операцій з капіталом, неподаткові над­ходження, кошти від державних позик та ін.

Бюджетні дотації стали розглядатися як надзвичайний захід у про­цесі збалансування місцевих бюджетів. Враховуючи особливості побу­дови бюджетної системи СРСР, коли бюджети нижчих рівнів входили до наступного за рівнем бюджету, то такий погляд є зрозумілим. Адже збалансування бюджетів досягалося головним чином шляхом розподілу податкових надходжень у межах певної території між різними видами бюджетів.

Поняття офіційних (міжбюджетних, бюджетних) трансфертів в україн­ську практику було вперше запроваджено у 1996 р. разом із введенням нової бюджетної класифікації, згідно з якою їх поділяли на дві групи залежно від цільового спрямування коштів:

1. поточні;

2. капітальні.

До поточних офіційних трансфертів зараховували грошові допомо­ги (дотації), які одержували бюджети нижчих рівнів за недостатньої ефек­тивності дохідних джерел. На відміну від поточних, капітальні офіцій­ні трансферти (субвенції) передбачали цільове використання одержаних коштів. Цілі, на які спрямовувалися субвенції, переважно були пов'я­зані з виконанням органами місцевого самоврядування делегованих дер­жавою повноважень.

Залежно від джерел надходження у складі офіційних трансфертів ві­докремлювали: одержані від органів державного управління, з-за кордо­ну і з недержавних джерел.

Характерною особливістю сучасного вітчизняного трактування бю­джетних трансфертів є те, що до них належать не лише кошти, які одер­жують місцеві бюджети з державного бюджету, а й перерахування кош­тів, що перераховують у зворотному напрямі — від місцевих бюджетів до державного бюджету.

Бюджетний кодекс України (2001) змінив концептуальні підходи до класифікації трансфертів. Насамперед, відбулося уточнення терміноло­гії: замість "офіційні трансферти" нині використовують термін "міжбюджетні трансферти", який визначають як кошти, що безоплатно і безповоротно перераховуються з одного бюджету в інший.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно та без­поворотно перераховуються з одного бюджету в інший.

Міжбюджетні трансферти, згідно з Бюджетним кодексом, поділяють на чотири види:

1. дотації вирівнювання;

2. субвенції;

3. кошти, що перераховуються з одного бюджету в інший;

4. інші дотації (табл. 6.3).

Таблиця 6.3.