- •8.5. Тривалість вагітності у тварин
- •8.6. Годівля, догляд і утримання вагітних тварин
- •8.7. Методи діагностики вагітності та неплідності у тварин
- •Діагностика вагітності та неплідності у кобил
- •Визначення термінів сукрільності за комплексом морфофункціональних змін у ембріонів і плодів
- •8.8. Лабораторні методи діагностики вагітності
- •Питання для самоконтролю
- •9.1. Кровотеча з матки (теїгоггкадіа)
- •9.2. Набряки вагітних тварин (оебета §гагіс!агит)
- •9.3. Залежування перед родами (рагар1е§іа §гауі(1агит)
- •9.4. Передчасні перейми та потуги (сіоіогез асірагіит іттаїигез)
- •9.5. Грижа матки (кила — Ьегпіа иіегі)
- •9.8. Додаткова вагітність (зирегїеіаііо)
- •9.10. Аборт
- •Класифікація абортів за етіологією
- •Ранні або приховані аборти
- •Інвазійні аборти
- •Питання для самоконтролю
- •10.1. Теорії початку родового процесу
- •10.2. Зміни матки під час родів
- •10.3. Родові шляхи
- •10.4. Передвісники родів та їх клінічні ознаки
- •10.5. Анатомо-топографічні взаємовідношення плода до родових шляхів матері
- •10.6. Динаміка родового процесу
- •Тривалість родів
- •10.7. Видові особливості перебігу родів
- •10.8. Оганізація родильних відділень
- •Питання для самоконтролю
- •11.1. Причини патологічних родів
- •Питання для самоконтролю
- •12.1. Специфіка оперативного акушерства
- •12.2. Підготовка до надання оперативної акушерської допомоги
- •12.3. Акушерські інструменти
- •12.4. Техніка акушерської операції
- •12.5. Класифікація неправильних взаємовідношень плода і родових шляхів роділлі
- •12.6. Фетотомія (іеіоіотіа)
- •Операції на голові плода
- •Ампутація грудних кінцівок плода
- •Операції на грудній клітці плода
- •12.7. Перінеотомія
- •12.8. Кесарів розтин (&єсііо саезагеа)
- •Питання для самоконтролю
Питання для самоконтролю
Які основні причини родів? Які ознаки є передвісниками родів? Які стадії виділяють у процесі родів? З ід чого залежить нормальний перебіг родів? Якими є основні правила надання родопомочі?
Якими змінами у статевих органах і цілому організмі самки супроводжується післяродовий період? Що розуміють під пельвіметрією?
Що розуміють під положенням, позицією, передлежанням та членорозміщенням? Які особливості перебігу родів у корів? Ясі особливості перебігу родів у кобил? Які особливості перебігу родів у свиней?
345
11
ПАТОЛОГІЯ РОДІВ
Під патологією родів треба розуміти такий перебіг стадій родів, коли вони не :. ■ жуть самостійно закінчитись народженням живого і здорового приплоду та своєча.-ним відділенням і вигнанням із матки фетальної частини плаценти та навколопліггн рідин. Частота і характер патології родів визначають стан організму матері і плода
За нормального розвитку таза матері і при відповідності його анатомічних параметрів промірам плода патологія родів виникає в результаті порушення функціонаяУ ної активності матки, піхви і її присінку, або патологічних змін у них, що створюють перешкоди в родовому шляху для виведення плода.
11.1. Причини патологічних родів
Факторами, що сприяють виникненню патологічних родів, можуть бути неповн: -цінна годівля, відсутність моціону при прив'язно-стійловому утриманні, що обум: і люють загальну слабість організму.
З власного клінічного досвіду та аналізу літературних даних найчастіше патол : гічні роди виникають за таких причин:
порушення анатомо-топографічних відносин між родовими шляхами і організмом плода;
невідповідності родового шляху розмірам плода;
слабості родової діяльності;
наявності механічних перешкод в родовому шляху;
некваліфікованого втручання у перебіг родового акту.
Слабість родової діяльності - це такий стан роділлі, що клінічно проявляєть:г недостатністю або відсутністю перейм і потуг.
П. А. Белошапка визначає слабість родової діяльності "Як стан, при якому енергії тривалість і періодичність перейм недостатні, а процеси розкриття родового шлях} . вигнання плода при нормальних взаємовідносинах розмірів таза і плода перебігак сповільненими темпами".
346
атологія родів
Слабість родової діяльності зустрічається у всі пори року у всіх тварин, але найчастіше у весняний період, і у більшості випадків ускладнюється патологією другої : третьої стадії родів та перебігом післяродового періоду, а також народженням мертвих плодів, крововиливами в мозок, ранньою післяродовою смертністю і виникненням пневмонії.
Розрізняють первинну і вторинну слабість родової діяльності.
Причини слабості родової діяльності не завжди вдається виявити, але основними Е: первинні - неповноцінна годівля і відсутність моціону у вагітних, надмірне накопичення рідин, багатоплідність, субклінічні запальні процеси статевих органів; захворювання інших органів, що супроводжуються гіпоксемією і гіпоксією; вторинні - наявність рубців, що утворюються в просвіті родового шляху, невідповідності розмірів ллода і таза роділлі, неправильного членорозташування частин тіла плода в матці, передчасного відходження навколоплідних рідин.
Симптоми. При первинній слабості родової діяльності: неспокійна поведінка годіллі, викликана рухами плода в матці; навколоплідні рідини відійшли або неро-::рваний плодовий міхур находиться в родових шляхах; перейми і потуги відсутні. Вторинна слабість виникає після тривалих нормальних або енергійних перейм і потуг, що не увінчалися народженням плода: плодовий міхур розірваний, навколоплідні рідини відійшли, у родових шляхах находяться частини тіла плода, роділля лежить, загальний стан пригнічений. У сук і кішок загальний стан майже не змінюється, вони спокійні, їдять, граються.
Патогенез. Первинна слабість родової діяльності є наслідком високої активності вкстоцинази, що руйнує окситоцин, а вторинна - зниження вмісту в крові серотоніну, цо залежить від виснаження м'язів матки (А. П. Николаев).
В основі патогенезу слабої родової діяльності є недостатній синтез естрогенів фе-гоплацентарним комплексом, що обумовлює несвоєчасне дозрівання нервово-м'язового апарату матки, збереження до родів прогестеронового блока, знижений синтез скситоцину, простогландинів, серотоніну, ацетилхоліну, катехіламінів і високу активність ферментів, що їх руйнують.
Діагноз легко обґрунтовувати за часом перебігу родів, поведінкою і станом роділлі.
Прогноз завжди обережний як відносно здоров'я роділлі, так і стану новонароджених.
Лікування. Сучасні методи лікування можна розділити на 4 групи: механічні, фізіотерапевтичні, гормональні та медикаментозні.
Із механічних методів у дрібних тварин застосовують масаж живота, у напрямку виходу плода із родових шляхів, дійок і шийки матки. При масажі настає рефлекторне г. дження м'язів матки і відновлення їх скоротливої функції.
Механізм фізіотерапевтичних методів відновлення і посилення родової діяльнос-п теж має нервово-рефлекторний характер, при якому у складну рефлекторну дугу включається і гуморальна ланка організму (К. М. Биков). Найчастіше застосовують сухе тепло на ділянку крижей (грілки з піском, висівками, промені лампами).
347
Розділ '
Найширше користуються медикаментозними методами збудження скоротливі функції матки у дрібних тварин: собакам вводять окситоцин по 2,5-5 ОД з проміжкс: 30-25 хвилин.
Коровам внутрішньовенно вводять 100-150 мл 40 % розчину глюкози з 20-25 Сй окситоцину. При первинних слабих переймах і потугах, нормальному взаємовідношенні плода та родових шляхів можна використовувати, крім окситоцину, ін'єкш: 0,5 %-го розчину прозерину. Застосовуючи прозерин, треба завжди мати 1 %-й розчин атропіну, щоб можна було зняти побічні ефекти, що можуть виникнути (спазматичне скорочення м'язів тулуба і матки); його вводять у таких дозах: кобилам - 4,5 мл, коровам - 2—4 мл, свиням - 1-2 мл, сукам - 0,1-0,5 мл.
У сук при наданні допомоги за слабості родової діяльності враховують породу і тривалість родів, розміри таза і стан плодів. При затяжному перебігу родів застосовують вітаміни групи Вр аскорбінову кислоту, 5 %-й розчин глюкози підшкірно або внутрішньовенно в дозі 5-10 мг на 1 кг живої ваги, повільне введення 10 %-го розчину кальцію глюконату - 0,5 мг/кг живої маси.
Бурхливі перейми та потуги. Тривалі і сильні скорочення м'язів матки (перейми) і черевного пресу (потуги) з дуже короткими проміжками часу між ними називають бурхливими. Якщо протягом 5-7 сек. між ними відсутня пауза, то їх називають тетанічними (Шапіа Шегі).
Спостерігаються у всіх роділь, але найчастіше у корів і сук.
Причини. Неправильне членорозташування органів плода, невідповідність родового шляху і розмірів плода, перешкоди на шляху виведення плода із родових шляхів, застосовування розчину прозерину для стимуляції родової діяльності, переповнення шлунково-кишкового тракту, затримання сечі, збудження тварин.
Симптоми. Одночасні перейми і потуги підтримують роділлі у напруженому стані: у стоячих - кінцівки розставлені, хребет зігнутий дугою, хвіст піднятий, очн: яблука вилучені, язик висолоплений, вони стогнуть, ревуть; у лежачих - кінцівки витягнуті, напружені, шия витягнута; як у лежачих так і у стоячих роділль - випинання ануса, стінки передвер'я піхви, витікання навколоплідних рідин.
Діагноз. Характер прояву перейм і потуг, їх тривалість і положення роділлі - основні симптоми для постановки діагнозу.
Ускладнення. Після тривалих перейм і потуг настає втома роділлі, що проявляється ослабленням родової діяльності; може виникати розрив стінок матки або піхви: внаслідок тривалого перетискання судин пуповини настає гіпоксія і смерть плода.
Лікування. Прив'язаних тварин відв'язати, дати їм можливість вільно рухатись; під таз лежачої тварини підкладають мішок з соломою, роблять масаж черевної стінки, застосовують тепло на крижі. Сакральна епідуральна новокаїнова анестезія, епіплев-ральна новокаїнова блокада за В. В. Мосіним; коровам вливають- 1,5-2,5 л горілки перорально; внутрішньом'язово вводять розчин 2,5 %-го аміназину: кобилам і коровам - 10-15 мл, сукам - 2-3 мл, кішкам - 1 мл; сукам і кішкам - перорально вливають 50-100 мл фізіологічного розчину натрію хлориду з додаванням платифіліну.
348
'атологія родів
Сухі роди. Виникають після передчасного розриву навколоплідних оболонок і витіканні навколоплідних рідин. При розриві оболонок в глибині родового шляху по--.нотується динаміка розкриття шийки матки.
Причини. Перешкоди на шляху виведення плода із родового шляху.
Симптоми. Слизові оболонки родового шляху сухі, з синюватим відтінком. При :-веденні руки в родові шляхи слизова оболонка прилипає до шкіри.
Допомога. Зняти перейми і потуги, дати можливість роділлі заспокоїтись. У родовий шлях ввести ослизняючі, що не подразнюють слизову оболонку стерильні розчини: відвари льону або крохмалю, олії, жиру. Не застосовувати мильної води, розчинів ■злію перманганату, етакредину лактату.
Вузька вульва. Зустрічається найчастіше у первісток або повторнородячих - при порушенні динаміки родового акту в результаті недостатнього перетворення звичайного таза у родовий, наявності рубців і новоутворень в стінці вульви.
Симптоми. Із вульви виступають частини плода або навколоплідний міхур. Перейми і потуги ритмічні і нормальні. Вульва вузька, а частини плода упираються в її ;тінки, промежина вип'ячена.
Допомога. її спрямовують на завершення родів і попередження розриву зовнішніх статевих органів. Консервативна допомога: при переймах і потугах вульву притримують двома руками, якщо слизові оболонки сухі - в родовий шлях вводять ослизняючі рідини. Оперативна допомога: вихід із родового шляху збільшують розтином по ліву промежини; після закінчення родів рану промежини закривають двоповерховим юзом - на слизову оболонку та шкіру з м'язами.
Вузька піхва. У первісток і сук зустрічається за причин гіпертрофії сечостатевої перетинки, у повторнородячих - за наявності рубців стінки піхви або новоутворень.
Симптоми. При нормально виражених переймах і потугах та взаємовідношеннях хтода і родових шляхів родовий акт затримується.
Діагноз. При дослідженні мануально виявляють перешкоди в порожнині піхви.
Виявлені перешкоди усувають, плід за допомогою сторонньої сили під час перейм потуг витягують.
Виниклі ускладнення ліквідовують відповідно до ситуації, що склалась при на-:: дженні плода.
Звуження каналу шийки матки. Розрізняють вроджене і набуте звуження канату шийки матки. Набуте виникає за причин стриктур, при наявності рубців в стінці плійки матки, новоутворень, хронічного цервіциту, гіпертрофії шийки матки.
Симптоми. За наявності нормальних перейм і потуг канал шийки матки повністю не розкривається. Роділля неспокійна, стогне. Може випадати шийка матки. Затягування родового акту завжди вимагає ретельного дослідження і виявлення причин. Подразнення рукою каналу шийки матки, що не супроводжується його розширенням, є підставою для діагнозу захворювання. Його необхідно диференціювати від скручуванії матки, при якому завжди удається виявити повздовжні її складки. Як ускладнення : :нуть виникати розриви стінки матки, бурхливі перейми і потуги, смерть плода.
349
Розділ 1
Допомога. Зрошування шийки матки теплим фізіологічним розчином натрію хлориду, сухе тепло на крижі, механічне розширення каналу шийки матки пальцями, епідуральна сакральна анестезія, введення розчину атропіну безпосередньо в стінку шийки матки. Коли плід вклинився в канал шийки, то, підтягуючи його під час перейм і потуг, поступово витягують.
Якщо консервативним шляхом не можна усунути причини звуження каналу шийки матки, то застосовують оперативне лікування.
Спазми шийки матки. Виникає за умов непогодженого скорочення м'язів окремих відділів родового шляху: м'язи матки скорочуються, виштовхуючи плід в родовий шлях, але шийка матки не розширюється, а, навпаки, звужується.
При виявленні такого стану не можна форсувати перебіг родового акту. Роділлі треба дати заспокоїтись, надати можливість вільно рухатись.
Допомога. Сухе тепло на крижі, епідуральна сакральна анестезія, зрошення матки теплим фізіологічним стерильним розчином натрію хлориду. У сук і кішок - введення розчинів но-шпи, баралгіну.
Кровотеча під час родів. Може виникати у всіх свійських тварин у першу і другу стадію родів. Зустрічається рідко.
Основними причинами кровотечі можуть бути розрив судин хоріона, передчасне відділення фетальної частини плаценти, травми судин родового шляху. Г. М. Кали-новський спостерігав кровотечу у другу стадію отелення внаслідок розриву пупкових вен. Кров витікала струйкою протягом всього часу виведення плода. З народженням теляти кровотеча припинилась самостійно.
У сук кровотеча виникає теж у другу стадію родів, якщо фетальна частина плаценти відділилася, а виведення плода затримується за будь яких причин.
У більшості випадків кровотеча не є загрозливою для життя роділлі і плода, якщо своєчасно завершити його народження.
Перекручування матки (іогзіо иіегі). Під перекручуванням матки розуміють повертання її навколо своєї поздовжої осі (рис. 91). Така зміна положення спостерігається найчастіше у корів, рідше у інших свійських тварин. У свиней і сук перекручування обмежується тільки одним рогом або навіть однією ампулою, в якій міститься плід. Перекручування матки утворюється звичайно до настання родів або в період розкриття каналу шийки матки під час родів; значно рідше - раніше цього строку.
Причини. Певна схильність до цього захворювання створюється анатомічною будовою статевих органів.
Матка з плодом у тварин розміщена у черевній порожнині у вигляді звислого мішка, не фіксованого щільно в своєму положенні, бо подовжені зв'язки мало сприяють збереженню матки в певному положенні. Крім того, передня частина матки далеко заходить за передній край широких маткових зв'язок, а тому більша частина її зовсім позбавлена будь-якої фіксації.
Безпосереднім фактором, що сприяє перекручуванню матки, можуть бути різкі рухи вагітних по нерівній місцевості, раптове падіння, обертання або перехід через
350
'атологія родів
ріши. Такі випадки бувають, коли тварина падає на похилих місцях (з гори, зі :хилів), особливо, якщо при цьому вона кілька разів перевернулася, коли кобила : ^чається по землі. Перекручування матів можуть викликати також різкі рухи теща і надмірні потуги.
Рис. 91. Схема перекручування матки.
Найчастіше перекручування матки :постерігається у корів при утриманні І у тісному приміщенні. За таких умов • орова, встаючи або лягаючи і піднімаючи при цьому частину тулуба, і згинаючи передні кінцівки в карпальних г.тлобах, затримується в цьому положенні довше, ніж звичайно. Очевидно, ~.\:-;е дуже похиле положення тіла спри-
К тому, що нутрощі черевної порожнини відсовуються до діафрагми. В цей час матка :іє можливість вільно хитатися і перекручуватися навколо поздовжньої осі.
Зовнішні механічні дії на стінки живота тварини (поштовхи, тиск) в кінці вагіт-Рості теж можуть спричинятися до перекручування матки. Такі ж обставини виникають при спусканні вагітної тварини з крутої гори. Тісне розміщення в приміщеннях :вгць і кіз, спускання їх по схилу крутої гори, особливо, коли вони виношують по : ~ному плоду, сприяє появі скручування матки і у цих тварин.
У сук перекручування матки нерідко настає внаслідок стрибків через перепони _:о коли їх тренують у другій половині вагітності.
Симптоми. При перекручуванні матки задовго до настання родів спостерігаються і шца неспокою і розладу травлення. У корів, кіз, овець і свиней це виявляється в тому, ІЮ вони часто встають і лягають на підстилку, б'ють кінцівками по животу, не реми-■ють; у них буває мало помітна тимпанія, часто виділяється кал. Ці симптоми неспокою періодично змінюються спокійним станом тварини внаслідок притуплення болю. Алетиту немає, температура тіла нормальна, дихання і пульс прискорені. Через 2-3 дні . /спочуття кращає, якщо не настає ускладнення у вигляді септицемії, яке виявляєть-: і в різкому підвищенні температури тіла та прогресуючому розладі травлення.
У сук і кішок ознаки цього захворювання виявляються в пригніченому стані, здут-:: стінки живота в тому місці, де є зміщення рога.
Якщо перекручування матки сталося в кінці вагітності, то це захворювання легше гозпізнається завдяки потугам і настанню всіх ознак початку родів, але не показуєть-: і плодовий міхур із статевої щілини. Під час огляду вульви виявляють, що статеві Г} 5и не набряклі, а навіть викривлені, трохи зморщені і втягнуті у піхву.
У сук і кішок при пальпації тієї стінки живота, де є здуття, спостерігається болючість.
351
ИІННИ1МІ1—ВЯЯИ
Розділ "
Діагноз. Перекручування матки найточніше можна визначити вагінальним дослідженням. При цьому виявляють, що піхва буває звужена подібно до лійки і в глибив зібрана у складки, що мають напрям до шийки матки. Така складчастість стінок піхви ясно свідчить про перекручування матки. При незначному перекручуванні (90: можна легко пальпувати шийку матки і ввести в її канал всю руку. Коли матка дуже перекручена (180°), ввести в канал шийки матки можна один палець, а іноді навіть | цього зробити не можна (360°).
При дослідженні піхви звертають увагу на напрям складок слизової оболонки піхви. Якщо складки мають напрям зліва, ззаду і зверху - направо, вперед і вниз, то тут правостороннє перекручування матки; якщо ж ці складки мають зворотний напрям тобто справа, ззаду і зверху - наліво, вперед і вниз, то відбулося лівостороннє перекручування матки.
При дослідженні через пряму кишку виявляють матку із спірально зігнутою поверхнею. Крім того, можна промацати широкі маткові зв'язки, з яких одна натягнуті а друга розслаблена залежно від того, в який бік сталося перекручування матки, ще треба точно визначити.
Перебіг хвороби. Якщо перекручування матки не усувається, то плід незабаром гине внаслідокдїорушення живлення, а у тварини через кілька днів починається перитоніт та запалення матки.
Коли матка перекручена на повний оберт (360°), то може статися розрив широкої маткової зв'язки. Якщо при цьому канал шийки матки трохи відкритий, то чере: нього в порожнину матки проникають мікроорганізми, і тоді відбувається мацераи:; плода, або гнильний розклад його.
Прогноз. У корів, овець і кіз при незначному перекручуванні матки - сприятливий Якщо матка перекручена на 180° або на повний оберт і стан тварини важкий - прогноз обережний. У свиней, сук і кішок при важкому стані прогноз несприятливий, б: завжди настає ускладнення у вигляді септицемії. Коли ж у нетяжких випадках вдаються до лапаротомії і кесаревого розтину, щоб розкрутити матку, то прогноз у так;: випадках обережний.
Лікування. Найкращим способом розкручування матки є обертання лежачої тварини. Для цього виводять тварину на просторе місце, де підстилають багато соломі на площі кількох метрів. При цьому найбільший шар соломи має лежати на одно.: боці майданчику. Тварину перед цим видоюють. Після цього її кладуть на солому так. щоб задня частина її тулуба була вище від передньої. Цим досягають переміщень: черевних органів ближче до діафрагми. Якщо попереднім дослідженням через піхв; і пряму кишку встановлено, що матка перекручена вліво, то тварину кладуть на правий бік, коли ж матка перекручена вправо, відповідно до цього кладуть на лівий бік Кінцівки корові спутують, причому передні і задні пари фіксують окремо і обертають корову на спину. Тоді різко повертають тварину в той бік, у який скручена матка. Цс інколи треба повторити 2-3 рази. Під час швидкого повертання корови важка матка з плодом за законом інерції дещо відстає від обертання тіла матері у попереднє поло-
352
Патологія родів
ження. У тих випадках, коли під час повертання тварини можна дістати рукою шийку матки, намагаються її фіксувати, що сприяє швидшому усуненню перекручування матки.
Рис. 92. Розкручування матки за методом Шефера.
Якщо напрям перекручування матки точно не встановлено, то напрями повертання тварини визначають методом перевірки рукою через піхву. При повертанні тварини у правильному напрямі рука відчуває розширення родових шляхів, у протилежному випадку - звуження їх. Якщо під час першого повертання тварини на другий бік матка не
розкрутилася, то тварину дуже повільно ставлять у вихідне положення і повторюють повертання.
Треба відзначити, що у деяких випадках доводиться декілька разів перевертати тварину, щоб нарешті досягти бажаного результату.
При незначних перекручуваннях можна вдатися до розкручування матки рукою у поставленої на крутий схил корови з одночасним зміщенням матки руками (чи плечем) через черевну стінку двома помічниками, розташованими справа і зліва біля корови.
В окремих випадках добрих результатів можна домогтись за допомогою метода Шефера. Поваливши корову зі спутаними попарно кінцівками на бік, у який відбулося скручування, кладуть на її черево між останнім ребром та маклаком дошку і, натискаючи нею на матку, повільно повертають корову через спину (рис. 92).
Іноді описаними вище методами все ж не вдається розкрутити матку. Тоді доводиться розкручувати матку через розріз черевної стінки. Операція розкручування матки полегшується, якщо трохи підняти стінки живота дошкою, підведеною під живіт. Після розкручування матки на черевну стінку накладають шви. Цей метод дає добрий ефект у жуйних тварин, а у багатоплідних тварин він є єдино можливим для досягнення успіху. Якщо після розкручування матки шийка відкривається, то треба приступити до витягування плода. В тих випадках, коли шийка матки зовсім закрита, слід дочекатися настання нормальних родів.
У кобили дуже рідко вдається розкрутити матку через розтин черевної стінки, бо звичайно настає ускладнення - запалення очеревини, в результаті якого тварина гине.
Затримання посліду (фетальної частини плаценти - Кеіепііо ріасепіае з. геїепііо іесипсіагит) є патологією третьої, послідової стадії родів, яка має широке розповсюдження у корів, рідше - у кобил, сук, кішок та дрібної рогатої худоби. За нормального перебігу родів у всіх свійських самиць фетальна частина плаценти повинна відділитись від материнської одночасно з народженням плода. Практично так завершуються роди у багатоплідних тварин (сук, кішок, свиней). У кобил фізіологічним періодом
353
Розділ "
«ч
відділення фетальної частини плаценти, тобто закінчення род:ь вважається 35 хв., у корів- 6 годин, овець і кіз - 5 годин, у свиней, кішок, сук- до 3-х годин. Найдовша тривалість послідове: стадії родів у корів обумовлені особливістю морфології плаценти (А. П. Студєнцов).
Рис. 93. Корова із затриманням посліду материнської частини плаценти.
За даними клінічних спостережень І. П. Заянчковського ті Г. М. Калиновського у 50 % корів послідова стадія родів закінчувалася протягом 2-х годин, 10%-до 5 годин і у 7,6 % вона тривала до 12 годин.
Етіологія. Розрізняють безпосередні причини захворювання і фактори, що сприяють його виникненню.
До загальних факторів, що сприяють виникненню затримання фетальної частини плаценти, належать неповноцінна і недостатня годівля, прив'язне утримання вагітних тварин, особливо корів у запуску, водянка навколоплідних оболонок, перерозвинуті плоди, двійні у одно народжуваних самиць, виснаження або ожиріння тварин А. П. Студєнцов, як безпосередні причини затримання фетальної частини плаценти: виділяє:
а) недостатню напруженість послідових перейм і інволюції матки (атонія матки і:
б) зростання (злипки) плодової і фетальної частин плацент внаслідок запальних процесів в ендометрії або в хоріоні плода.
Згідно даних багатьох авторів (І. П. Заянчковський 1957; В. С. Шипілов, 1977. Н. Оіок, 1969 та ін.), основними причинами затримання посліду є атонія матки зниження протеолітичних процесів у плаценті в останні тижні вагітності та під час родів. порушення капілярного кровообігу у ворсинках хоріону і гідролітичного стану тканини плаценти на ґрунті неповноцінної годівлі, надмірної експлуатації та незадовільного утриманням протягом вагітності. Дискусійною є теорія щодо ролі алергічних, токсичних, нервових, гормональних, генетичних і генеалогічних факторів у етіології цього захворювання.
Патогенез. Виходячи з етології та симптоматики хвороби, можна зробити висновок про істотну роль у її виникненні розладів мікроциркуляції крові у материнській частині плаценти. Це підтверджується даними вмісту вільного гепарину в крові як основного фактора антикоагуляційної системи.
Встановлено (Г. М. Калиновський), що гепаринове число крові корів при затриманні посліду буває значно вищим, ніж при нормальному отеленні. Низька концентрація вільного гепарину в крові при нормальному отеленні забезпечує згортання крові
354
Патологія родів
і гемостаз в мікроциркуляторному судинному руслі материнської частини плаценти, а висока концентрація вільного гепарину в крові в період родів гальмує гемостаз і тромбування судин у материнських плацентах, тобто підтримує циркуляцію крові в них на такому ж рівні, як і при вагітності; швидкий і ефективний фізіологічний гемостаз є необхідною умовою нормального перебігу родів (Є. П. Федорова і М. Ф. Ка-лишнікова, 1976).
Не можна забувати і морфологічних механізмів регуляції кровообігу в материнській частині плаценти. Починаючи з 3,5-місячного терміну тільності в основах материнських плацент утворюються артеріовенозні анастомози (рис. 94), а на 6-му місяці у венулах і венозних синусах починається закладка клапанів, що мають різну форму виступаючих в їх просвіт складок інтими. На 9-му місяці тільності стулки клапанів находять одну на одну і можуть повністю перекрити канал судин. У венулах, локалізованих безпосередньо під основами плаценти, функціонують клапани, що належать до так званих "інтимальних подушок". У венулах другої половини тільності, що виходить із материнських плацент, утворюються гладком'язові сфінктерні кільця.
Вени материнських плацент належать до групи безм'язових вен, їх стінки зрослі зі стромою залозистої частини, вони пасивні у відношенні впливу на циркуляцію крові (В. Н. Ванков, 1974). Отже, гемостаз у венозних судинах материнських плацент визначають концентрацією вільного гепарину і функціонування їх морфологічних структур, здатних перекривати течію крові.
При нормальному перебігу отелення перераховані морфофункціональні зміни в організмі і в материнських частинах плацент сприяють відділенню і вигнанню посліду з матки зразу або в перші години після народження теляти. Відділенню плодових оболонок сприяє скорочення гладеньких м'язових клітин основ материнських плацент, внаслідок чого залозиста тканина дугоподібно завертається в бік слизової оболонки матки, крипти розширяються і ворсинки хоріону вільно виходять із них.
Рис. 94. Зміни кровообігу в материнській плаценті в кінці тільності:
А - артеріовенозний анастомоз; Б - клапан вени на 9-му місяці тільності; В -клапан вени - інтимальна подушка; Г - гладком'язове сфінктерне кільце вени.
Таким чином, у патогенезі затримання фетальної частини плаценти головне значення має стан гемостазу в судинах мікроциркуля-торного кровоносного русла материнських плацент
355
Розділ
і скоротлива функція основ материнські: плацент. Роз'єднанню котиледонів і ка-рункулів, вивільненню ворсинок із крипт сприяє рідина, що міститься в порожнин: матки під час родів, оскільки вона має протеолітичні властивості.
Скорочення стінки матки в процес: роз'єднання ворсин котиледонів і крипт карункулів має другорядне значення. Основна скоротлива функція матки - вигнання із порожнини матки вже відділеного послід-, (фетальної частини плацент і навколоплідних оболонок).
Рис. 95. Схема затримання посліду у ко рови (за І. П. Заянчковським):
1 - повне затримання; 2 - неповне; 3 і 4 - часткове.
Симптоми. Розрізняють повне, неповне і часткове затримання посліду (рис. 95 > Повне частіше буває у корів і кобил. При повному - у корів, у всіх плацент котиле-дони з'єднані з карункулами, а із статево: щілини звисають пуповина з навколоплідними оболонками або їх взагалі не видно.
У кобил рідко буває затримання фетальної частини плаценти, але якщо буває, тс завжди повне. Із статевої щілини теж звисають навколоплідні оболонки і пуповина. У багатоплідних роділь переважно затримуються фетальні плаценти окремих плодів.
При частковому затриманні, що буває найбільше у корів, із статевої щілини звисають навколоплідні оболонки аж до скакових суглобів і нижче, а з'єднані між собою котиледони і карункули залишаються тільки в окремих місцях.
У більшості хворих загальний стан не змінюється. При акті сечовиділення вони неспокійні, напружуються, піднімають хвіст, переступають кінцівками, із статевої щілини разом з сечею виділяються залишки навколоплідних рідин.
Діагноз. Звисання навколоплідних оболонок із статевої щілини та відсутність виділеного посліду у стійлі тварин - основні підстави для постановки діагнозу.
При повному затриманні посліду діагноз підтверджують вагінальним дослідженням. Введеною в родові шляхи рукою визначають наявність посліду, його ступінь затримання. При відсутності контролю за перебігом послідової стадії родів, виділений послід можуть з'їсти самі роділлі або собаки, якщо вони є на фермі. Про повне відділення фетальної частини плаценти від материнської у корів можна стверджувати тільки після ретельного дослідження виділених із матки навколоплідних оболонок і, перш за все, котиледонів. їх розкладають і розправляють на щиті або столі і огля-
356
Патологія родів
дають кожний котиледон: при самовільному виділенні вони мають кругло-овальну форму, не розірвані, темно-вишневого кольору, ворсинчасті.
У кобил цілість виділеної фетальної частини плаценти визначають за розгалуженням кровоносних судин: при повному відділенні вони нагадують замкнуту сітку на розтягнутій судинній оболонці.
Рис 96. Маргінальні гематоми плаценти суки.
У сук і кішок оглядають кожну виділену плаценту зразу ж після народження цуценят і котенят— вона має форму мішечка, на якому чітко
виділяється поясок фетальної частини плаценти, по краю якого добре помітні маргінальні гематоми (рис. 96).
Лікування. Застосовують консервативне і оперативне лікування. Консервативне лікування корів починають не пізніше 6 годин від народження теляти. З цією метою коровам випоюють 10-15 л 5 %-го теплого розчину кухонної солі або цукру (0,5 гана 10 л води); внутрішньовенно вводять 200—250 мл 40 %-го розчину глюкози з 20 мл 5 %-го розчину аскорбінової кислоти, внутрішньом'язово — розчин синестролу, підшкірно — розчин нрозерину тощо.
У порожнину матки в проміжок між слизовою оболонкою і навколоплідними оболонками вводять пробіотик ендоспорин: одну або дві ампули по 500 млрд мікробних клітин в 20 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або в 0,5 % розчину новокаїну, одну — дві свічки ендоспорину, що містять по 500 млрд мікробних тіл.
Бунце (1956) рекомендує вводити в порожнину матки "ензим-препарати", до складу яких входять протеолітичні ферменти пепсин і трипсин. Проведеними нами дослідженнями установлено, що ферменти, так само як і ваготш, екзутер, розчин калію перманганату та етакридину лактату руйнують муцини слизової оболонки і їх не можна застосовувати у порожнину матки.
Підшкірно ін'єктують розчини: ерготилу 0,05 % — 6-8 мл, ергометрину 0,02 % — 5-6 мл, 0,1 % карбахоліну - 2—3 мл, 2 % бревіколіну - 10 мл.
Необхідно не забувати, що навіть при існуванні високоефективних засобів і методів лікування корів при затриманні посліду, найращональнішою є профілактика захворювання, її основою повинні бути оргашзаційно-господарські і зооветеринарні заходи: запуск корів на 55-60 днів; регулярний моціон особливо в період сухостою; годівля нетелей і корів в запуску кормами високої якості; виключення із раціону кислих і недоброякісних кормів; переведення корів за 10-15 днів до отелення в родильне відділення; підтримання високого санітарного стану в родильному відділенні, в боксах для родів; підготовка корів і нетелей до родів (миття зовнішніх статевих органів
357
Розбіг
і кореня хвоста дезінфекційним розчином, дезінфекція стійла, боксу); правильне вц дення родів: дотримання тиші, відсутність сторонніх людей у приміщенні; спостер -ження за перебігом родів без передчасного втручання для їх прискорення; утримань від передчасного розривання навколоплідних оболонок; надання допомоги роді тільки при необхідності, пам'ятаючи, що перша стадія родів триває від 1 до 12 годі а друга - до 4-х годин; створення можливостей для обов'язкового облизування кор -вою теляти зразу ж після його народження; збирання і випоювання корові не пізніш 2-х годин після народження теляти 3-5 л навколоплідних рідин або 10-15 мл тепле підсоленої води, чи 5 % розчину цукру; перше доїння корів не пізніше 2-х годин післ*. народження теляти; виключення можливостей прийому роділлею холодної води
3 цією ж метою коровам за 2-5 тижнів до отелення щоденно згодовують впродо-10 12 днів по 5 таблеток кайоду або ж підшкірно ш'єкують по 20 мл свіжого молози-ва, взятого від інших здорових тварин.
__ Ефективним способом профілактики затримання посліду у корів є згодовуванню їм за 80-55 днів до отелення суміші, до складу якої входять такі компоненти- 1 мли І.О. вітаміну А, 100.000 І.О. вітаміну О і 600 мг вітаміну С. Не менш ефективним с згодовування коровам за 12-15 днів і 5-3 дні до отелення тільки вітамінів А і Я в з* значених дозах (А. X. Ібрагімова, 1993).
В. А. Кльонов (1984) з метою профілактики затримання посліду рекомендує застосовувати, виготовлений із навколоплідних рідин корів препарат, - амністрон п« І мл внутрішньом'язово 2 рази з інтервалом 10 годин.
Оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської виконують рукою у корів через 24 години після народження теляти, у кобил - через 15-20 хв.
після народження лошати.
У корів застосовують 2 способи ручного відділення фетальної частини плаценти: класичний і за В. П. Поліщуком.
Рис. 97. Крижово-хвостова анестезія між пер-шим та другим хвостовими хребцями.
За класичним методом затискають ніжку карункула між двома пальцями (вказівним і середнім), а великим пальцем злущують котиледон із карункула (з його залозистої частини). В. П. Поліщук (1983) запропонував відділяти фетальну частину плаценти від материнської зразу ж після народження теляти: захоплювати пальцями не за складку слизової оболонки матки (карункула), а за хоріон біля основи котиледону і тиснучи на нього, знімати котиледон з карункула.
35!
'слогія родів
Пальці руки біля основи котиледона
■
Обхватування ніжки карункула краєм котиледона
Стискання складки плодових оболонок біля основи котиледона та відділення його
Відділений котиледон
Рекомендація підвішувати до частини посліду, що звисає із статевої щілини, різ-иаси тягар, прив'язувати його до кореня хвоста - малоефективна і може бути при-шною випадіння матки.
Кобилам при затриманні посліду довше ЗО хв. вливають внутрішньовенно 200-1: ' мл 40 %-го розчину глюкози, підшкірно - 25-50 ОД окситоцину. Якщо послід не йдділився після консервативного лікування, його відділяють оперативно.
Затриману фетальну частину плаценти зручніше видаляти не пучкою, витягуючи : :;:шки (А. П. Студєнцов), а ввести випрямлені пальці між фетальною і материн-: ю частинами плаценти та поступово розшаровувати їх, натягуючи за навколо-дні оболонки.
Свиноматкам при затриманні посліду роблять масаж матки через черевну стінку ': зводять 1 мл 2 %-го розчину синестролу і через 1 годину - 30 ОД окситоцину.
При затриманні посліду у кіз лікування повинно бути негайним і ефективним: їм н :^ять 5-Ю ОД окситоцину, роблять масаж матки через черевну стінку, вливають у .:-;. 50-100 мл 20 %-го розчину глюкози з 5-10 мл окситоцину.
Сукам і кішкам для прискорення відділення посліду роблять масаж матки через
::евну стінку, вводять 5-7 ОД окситоцину.
При плацентиті, коли ворсинки хоріону зростаються з криптами карункула, до-
п.но проводити екстирпацію залозистої частини материнської плаценти з котиле-
аом від їх основи. Для цього необхідно основу карункула взяти між вказівним і
359
Розділ 11
середнім пальцями, а великим пальцем збоку розділити залозисту тканину карункула на дві половини і, натискаючи на його основу, видалити її. Після екстирпації залозистої тканини карункула з котиледоном пальцем відчувається щільна сполучнотканинна пластина основи карункула (Г. М. Калиновський).
У всіх випадках оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської необхідно завершувати депонуванням в порожнину матки в порошках: трицилі-ну, суміші сумісних антибіотиків і сульфаніламідів, антибіотиків; у свічках: фуразолі-дон, ендоспорин; у емульсії синтоміцин.
Вводити лікарські засоби у розчинах недоцільно, бо вода, як розчинник, сприяє руйнуванню глікозамінників (муцину) слизу стінки матки та оголенню ендометрію, що знижує її захисну здатність до дії мікроорганізмів (І. С. Нагорний, 1960).
Ускладнення. Тривале затримання посліду у всіх роділь, особливо у сук, кішок і кіз, супроводжується пшльно-гнійним розпадом плаценти і розвитком гострого гнійного плацентиту і ендометриту. Ознаками розвитку запального процесу є поява неприємного запаху в приміщенні, де утримують тварин, видалення із статевої щілини у корів бурого або водянистого, як м'ясні помиї, а у сук і кішок з зеленим відтінком ексудату.