3. Формування і розвиток народовської преси на Галичині

Народова преса в Галичині. Народовська преса 60-х років. Народовці. Орієнтири на уніатську церкву та австрійську монархію. Звернення до селянського побуту і народної мови. Збирали і популяризували народну творчість, твори українських письменників. Відстоювали національно-культурний розвиток

Жвавіша і різноманітніша ніж москвофільська. Виникла на початку 60-х років. Відчувається вплив “Основи”. Перше видання – “Вечерниці”. Лютий 1862 – травень 1863 рр. спочатку – Федір Заревич, потім – А. Шашкевич. Виходив щотижнево. Друкували поезію, прозу, літературно-критичні твори, історія, хроніки. Деякі статті передруковували з “Основи”. Змістовне і цікаве видання.

Літературно-критичний щомісячний вісник “Мета”. Виходив 5 місяців. Завдання – створити самостійну літературу на основі народної мови.

1865 р. – журнал “Нива” (Горбаль). 1866 р. – літературний тижневик “Русалка” (В. Шашкевич).

1867 р. – журнал “Правда” (Барвінський). Загальноукраїнське видання. Існувало 20 років. Етапи розвитку:

1. 1867 – до початку 1870-х. Редактор Вахнянин. Друкували твори Пантелеймона Куліша (“Євангеліє”, “Біблія”), Нечуя-Левицького. Публіцистика бліда, на початку 1870-х припиняє видаватись.

2. 1872 – 1877 роки. Відновлюють видання. Редактор – Огоновський. У редакційні справи не дуже втручався. Мирний, Нечуй-Левицький, Старицький, Руданський, переклади, критичні статті Білика, виступи Драгоманова, огляди української літератури, статті Терлецького, Навроцького.

З 1876 року редактор Барвінський. Працює дуже плідно. Друкує свої повісті. Барвінський реорганізовує журнал, ділить його на дві редакції: літературно-наукову і політичну. Але в 1879 році знову виходить попереднім форматом. 1888 рік – оновлена “Правда” Кониського.

У 1864 році у Львові керівник «Руської бесіди» виступив ініціатором створення першого професійного театру. Першим директором був визначний актор Бачинський. Ставили «Наталку-полтавку», «Москаль-чарівник», «Сватання на Гончарівці», «Назар Стодоля» та ін. Наприкінці 60-х рр. існували дві сильні театральні трупи. Їх діяльність широко висвітлювалася у періодичній пресі.

Білет 5

1. Правові і етичні норми сучасної журналістики

Журналістика належить до професій, в яких етичний бік відіграє засадничу роль. Одна з особливостей професії — висока соціальна відповідальність журналіста — виносить питання етики та регламентації норм її на перший план. Враховуючи тенденції сучасної журналістики до замовних статей, темників, джинси, бульварнос-ті та інших порушень етичних засад, актуальним вважаємо наголосити на тому, що етичні норми мають юридичну силу: основні положення етичних кодексів журналістів фіксовані в нормативно-правових документах України. Журналістські етичні норми мають на меті захищати суспільство від зловживань ЗМІ, а також розв'язувати конфлікти в середовищі журналістів. Отже, щодо журналістської етики, то вона передбачає насамперед відповідальність перед аудиторією за достовірність, повноту й об'єктивність оприлюдненої інформації.

Журналістська етика — це насамперед внутрішні переконання тих, хто обрав собі це ремесло, їхнє розуміння того, що можна і чого не можна робити. Журналістська етика формується на засадах узвичаєних норм роботи працівника мас-медіа, а також власного життєвого та професійного досвіду журналіста [1, 26]. В ідеалі вона прагне сформувати високу моральну самосвідомість, відповідальність журналіста, норми і правила поводження як орієнтир професіоналізму, усвідомлення суспільної ваги своєї праці та самоконтроль.

Правова норма – регулює ту чи іншу галузь діяльності на основі чинного законодавства України і міжнародного законодавства. Правові норми є методологічною основою у будь-якій галузі. 12 червня 1990 року – Закон СРСР “Про пресу”. Декларував свободу слова, свободу ЗМІ, забороняв цензуру.

Правові норми сучасної журналістики визначаються такими основними законами:

Конституція України Про інформацію (1992)Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні (1992)Про інформаційні агентства Про ТБ і радіомовлення Про соціальний захист журналістів Цивільний кодекс Кримінальний кодекс

Обмеження на свободу слова повинні бути передбачені в законі, мати законну мету. Кожен журналіст повинен бути культурним у правовому плані, тобто знати норми та їх виконувати.

Правові норми і ЗМІ. Двосторонній вплив: закони визначають межі діяльності ЗМІ; ЗМІ впливають на прийняття законів, на їх якість, ЗМІ можуть виступати з законодавчою ініціативою.

Часто писані норми закону збігаються з неписаними нормами професійної етики журналіста. Проте якщо закони не лише регулюють поведінку журналіста, але спрямовані більше на його захист, то етичні норми регулюють і встановлюють певні правила поведінки, яких має дотримувати журналіст з позиції моралі та етики при виконанні службових обов’язків.

Професійна мораль журналіста це не тільки норма свідомості, а й моральна поведінка, її мотиви, підстави моральних оцінок у вигляді суджень у журналістських матеріалах, моральні стосунки з людьми.

Джерела норм журналістської етики поділяються: міжнародні: 1950 р. ООН схвалила кодекс журналістської етики. Принципи: точність інформації, недопустимість використання журналістики у власних інтересах, недопустимість наклепу та плагіату; національні; корпоративні; редакційні

в якісних виданнях за кордоном обов’язково є свої редакційні кодекси етики. Такі кодекси є частиною трудових контрактів.

Моральність професійної журналістської діяльності це проблема суспільства загалом.

Лось. Кодекс журналіста: найголовніше завдання журналіста полягає в тому, щоб служити правді та справедливості; шануй репутацію та гідність кожної людини; тримайся міцно фактів, навіть, якщо вони неприємні; борони свободу збирання і розповсюдження інформації; пробуджуй людське в людині, любов до справедливості, людей і народів; Треба приносити правду туди, де панує брехня, віру туди, де панує сумнів, згоду туди, де панує розбрат. А. Бовін, рос публіцист, політолог: Журналіст повинен мати такі властивості: совість, думка і мужність. Совість - щоб було соромно погано працювати, думки – щоб було що сказати людям, мужність – щоб мати совість і думки залишатись самим собою.