2. Інтерв’ю, репортаж, звіт та їх особливості у пресі, на радіо та телебаченні

Інтерв"ю – діалогічна форма відтворення дійсності. Суть і природа інтерв"ю в його діалогічності. За функціями інтерв"ю поділяють на: оперативно-інформаційне, розважально-інтригуюче (мета – податипікантну інформацію), пізнавально-аналітичне

Види: Інтерв"ю-монолог, Інтерв"ю-звіт, Інтерв"ю-діалог, Інтерв"ю-полілог, Інтерв"ю-зарисовка, Інтерв"ю-анкета, прес-конференція

Підготовку до інтерв"ю поділяють на: загальну – ерудиція, знання, обізнаність, конкретну – визначення мети, продумування запитань, організація психологічну – вивчення особистості майбутнього співрозмовника Слід чітко усвідомлювати, що саме ти хочеш дізнатися. Не боятися незнання, пам"ятати, що ти береш інформацію для читачів.

Теоретики інтерв"ю: Горохов, Шуміліна, Аграновський.

Репортаж – інформаційно-аналітичний жанр. Перші згадки репортажу – "Зоря Галицька". Газета "Діло" давала репортажі у їх сучасному розумінні. Витоками репортажу були подорожі Геродота.

Види:

Інформаційно-відображувальний. Автор відтворює певні події властивими для цього методу засобами. Проблемний чи дослідницький. Близький до художнього репортажу, але це не лише повідомлення, а й заглиблення у певні проблеми.

Робота над репортажем – компонування сюжету на основі реальних подій і фактів. Сюжет репортажу не є просто механічним описом того, що відбулося. Це відбір фактів, вибір точки спостереження, відбір кола співрозмовників. Пишуть за присутності 5 відчуттів: зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Завдання: викликати емоційну реакцію у читача. Репортаж потребує:

*присутності на місці події, простоти, *ритмованої розповіді, *актуальності, *індивідуалізованості цитат, *унікальності самої події, *уточнень, *уваги до 1-3 осіб, *відстороненого погляду на події.

Починати репортаж варто із видовищної сцени

В телерепортажі діють безпосередні враження. Це не розповідь, це показ того, що відбувається.

Звіт – інформаційний жанр, який потребує безпосередньої присутності журналіста на місці події. Звіт "фотографує", а не коментує подію. Використовує живу, активну інформацію. Мета – дати детальну інформацію про сутність того, що відбувалося. Відштовхуючись від основного повідомлення, журналіст розташовує цитати і перекази промов за ступенем їх важливості. Звіт є максимально об"єктивним і нейтральним у викладі. Зосереджується тільки на фактах.

Типи: Офіційний, Свідчення – знаходиться на межі між репортажем і звітом. Право висновку залишається за читачем.

Види: хронікальний, розширений аналітичний, проблемний, тематичний, сатиричний.

3. Формування і розвиток партійної преси в Галичині

На по­ча­ток ХХ ст. укра­їн­сь­кий на­ці­о­наль­ний рухі за­ймав пе­в­ну ні­шу в по­лі­тич­но­му жит­ті Ро­сій­сь­кої ім­пе­рії. На­ці­о­наль­но сві­до­мі укра­ї­н­ці на­ве­с­ні 1897 ро­ку утво­ри­ли в Ки­є­ві та­є­м­ну ор­га­ні­за­цію, яка ста­ла яд­ром май­бу­т­ньої За­галь­но­ук­ра­їн­сь­кої без­пар­тій­ної ор­га­ні­за­ції. Її чле­ни об’єд­ну­ва­ли­ся в гро­ма­ди, які ви­ни­ка­ли май­же в усіх ве­ли­ких мі­с­тах Укра­ї­ни: уже во­се­ни 1898 ро­ку та­кі гро­ма­ди бу­ли ор­га­ні­зо­ва­ні у 22 мі­с­тах Гро­ма­ді­в­ці пра­г­ну­ли за­сну­ва­ти вла­с­ний дру­ко­ва­ний ор­ган або орен­ду­ва­ти якийсь уже ді­ю­чий, щоб ма­ти мо­ж­ли­вість опри­лю­д­ню­ва­ти на йо­го шпа­ль­тах свої ма­те­рі­а­ли. Зви­чай­но, ефе­к­ти­в­ні­шим був пер­ший шлях. То­му, на­при­к­лад, чле­ни Оде­сь­кої гро­ма­ди спла­чу­ва­ли вне­с­ки , ча­с­ти­на з яких при­зна­ча­ла­ся для ор­га­ні­за­ції дру­ко­ва­но­го ор­га­ну. Їм вда­ло­ся за 4 ти­ся­чі крб. при­дба­ти ро­сій­сь­ко­мо­в­ний ча­со­пис “По мо­ре и по су­ше”. Од­нак у зв’яз­ку з бор­га­ми та від­су­т­ні­с­тю жу­р­на­лі­с­тів-­про­фе­сі­о­на­лів йо­го ще в за­род­ку зму­ше­ні бу­ли за­кри­ти. Ки­їв­сь­ка ж гро­ма­да за­ру­чи­лась під­три­м­кою ча­со­пи­су “Киевская ста­ри­на”, де й пу­б­лі­ку­ва­ла не­об­хід­ні ма­те­рі­а­ли. Для іс­ну­ван­ня ча­со­пи­су укра­їн­сь­кий ме­це­нат і під­при­є­мець В.Симиренко що­рі­ч­но ви­ді­ляв гроші.

Пе­в­ним чи­ном за­вдя­ки “Киевской ста­ри­не” ді­я­ль­ність гро­ма­ді­в­ців ста­ва­ла все більш ві­до­мою се­ред укра­ї­н­ців Над­д­ні­п­ря­н­щи­ни. До ре­чі, “Киевская ста­ри­на” про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су за­ли­ша­лась єди­ним в Укра­ї­ні ча­со­пи­сом, який, окрім ста­тей ро­сій­сь­кою мо­вою, пу­б­лі­ку­вав і стат­ті укра­їн­сь­кою..

Ді­я­ль­ність гро­мад за­кла­ла фун­да­мент для утво­рен­ня укра­їн­сь­ких по­лі­тич­них пар­тій, зо­кре­ма Ре­во­лю­цій­ної Укра­їн­сь­кої Пар­тії (РУП), яка об’єд­на­ла рі­з­ні вер­с­т­ви на­се­лен­ня .Свої ідеї РУП го­ло­в­но по­ши­рю­ва­ла за до­по­мо­гою лі­те­ра­ту­ри, яку по­ча­ла ви­пу­с­ка­ти від 1900 ро­ку, ви­да­в­ши дві бро­шу­ри. Пер­шою бу­ла вже зга­ду­ва­на “Самостійна Укра­ї­на” (ви­й­ш­ло 1000 прим.), дру­гою — “Дядько Дмит­ро” (10000 прим.).. Від 1901 ро­ку РУП по­ча­ла ви­да­ва­ти свої пар­тій­ні ор­га­ни у Льво­ві. Це бу­ли ча­со­пи­си “Селянин” і “Гасло”. ІІ з’їзд РУП, що від­бу­в­ся в Ки­є­ві на­при­кі­н­ці 1905 ро­ку, змі­нив на­зву пар­тії на УСДРП. Ця пар­тія бу­ла до­сить чи­се­ль­ною. Під її егі­дою в Пе­те­р­бур­зі ви­да­ва­в­ся мі­ся­ч­ник “Вільна Укра­ї­на”.Од­нак, до 1909 ро­ку УСДРП за­не­па­дає. Біль­шість її ак­ти­в­них чле­нів опи­ни­ла­ся за кор­до­ном, де по­ча­ли ви­хо­ди­ти та­кі ор­га­ни УСДРП, як “Наш го­лос”, “Пра­ця”, “Робітник”. У 1912 — 1913 рр. УСДРП ви­дає ча­со­пис “Дзвін”, в яко­му пу­б­лі­ку­ва­ли­ся рі­з­ні те­о­ре­ти­ч­ні, лі­те­ра­ту­р­ні, на­у­ко­ві стат­ті, спря­мо­ва­ні на на­ці­о­наль­не ви­хо­ван­ня як сво­їх чле­нів, так і укра­їн­с­т­ва за­га­лом. Що ж до ді­я­ль­но­с­ті ін­ших пар­тій, то до 1905 ро­ку їм за­га­лом не вда­ва­ло­ся на­ла­го­ди­ти постій­не ви­дан­ня сво­їх ча­со­пи­сів — на пе­ре­по­ні сто­я­ли уря­до­ві за­бо­ро­ни: Зви­ч­ним яви­щем ста­ли пе­ре­слі­ду­ван­ня за при­на­ле­ж­ні­с­тю до укра­їн­сь­ких то­ва­риств, за пе­ред­п­ла­чу­ван­ня укра­їн­сь­ких ча­со­пи­сів, за роз­мо­ви укра­їн­сь­кою мо­вою на слу­ж­бі то­що. За та­ких умов пар­тій­на ді­я­ль­ність укра­їн­сь­ких пар­тій ста­ва­ла не­мо­ж­ли­вою. У 1908 ро­ці УДРП при­пи­ни­ла своє іс­ну­ван­ня як пар­тія і пе­ре­тво­ри­ла­ся на без­пар­тій­не То­ва­ри­с­т­во укра­їн­сь­ких посту­по­в­ців (ТУП). До ньо­го увійш­ли ко­ли­ш­ні чле­ни УДРП, ча­с­ти­на ко­ли­ш­ніх есе­рів та ін. Нео­фі­цій­ним ор­га­ном То­ва­ри­с­т­ва ста­ла га­зе­та “Рада”, яка, пу­б­лі­ку­ю­чи на сво­їх сто­рін­ках ма­те­рі­а­ли про по­лі­цей­сь­кі ре­п­ре­сії про­ти всьо­го укра­їн­сь­ко­го, ні­би фор­маль­но кон­с­та­ту­ва­ла по­дії, а фа­к­ти­ч­но — агіту­ва­ла про­ти цих ре­п­ре­сій.

Білет 25