2. Планування роботи редакції в газеті, радіо, телебаченні

Зараз відмовляються від перспективного планування. Утверджуються два види планів: Тижневий, Чергового номера.Нормування праці журналіста. Норма визначається кількістю рядків. Вона визначається керівником та секретаріатом редакції. Норма може складатись з двох частин: власного та позаштатного авторів.

Сітьовий графік. Основні питання, пов’язані з плануванням роботи, моделюванням номера та нормуванням праці успішно вирішуються сітьовим графіком. Це є обов’язковою умовою хорошої якісної газети.

3. Національна ідея та зарубіжна публіцистика (Дж. Мацціні, Сетон Вотсон)

Мацціні. Він говорив про Італію і проектував свої ідеї на всі існуючі нації.

1848-1850 – революція в Італії. Весна народів закріпила ідеї, проголошені Великою французькою революцією.

“Обов’язки перед країною”. Основні ідеї праці: кожній нації свою державу, яка визначається передусім географічним розміщенням країни, немає людства без вітчизни. Людина передусім є складовою певної нації, а вже потім людства, в основу всього ставив національне питання: Не відволікайтесь ідеєю поліпшення ваших матеріальних умов, коли спершу не вирішити питання національне. Бо ви на це не спроможні, ідея рівності націй. Лише рівні нації можуть об’єднатись у людство, нація в країні – родина в домі. Наша країна – це наш дім, що його дав нам Бог, оселивши в ньому численну родину, країна повинна бути єдиною та неподільною. право голосу, освіта та праця – ось три головні підпори нації.

На сторінках тижневика “Молода Італія”, в статтях до газет “Таймс”, “Монд”, у програмних есеях “Про любов Данте до Вітчизни”, “Томас Карлейль” Мацціні стверджує: я італієць, але одночасно я і європеєць, і взагалі людина. Я люблю мою батьківщину, бо взагалі люблю батьківщину, я люблю нашу свободу, бо взагалі вірю в свободу, люблю наші права, бо взагалі вірю в право. Національність для мене свята, бо я вбачаю в ній знаряддя добра для всіх, поступу всіх. Нація має бути для людства тим, чим родина для батьківщини.

Білет 34

1. Порівняльнийаналіз ідеологічних концепцій преси

Марксистська і нацистська концепції преси базуються на постулаті ненависті як нормі життя, отже, на моделюванні образу ворога. Це виявляється у: категоричності, стереотипності, асинхронності (опонент стає втіленням зла, непримиренності (загибель противника, ідеологізації. Формувалася людина ворожа. Несприйняття ідей противника, Теоретичні засади нацистської пропаганди розробив Еміль Довіфат. Це 5 основних законів:Розумового спрощення, Обмеження матеріалу, Повторення-втовкмачування, Суб"єктивності, Емоційного нагнітання. Саме цими принципами визначалася практика 2300 німецьких газет на чолі з "Фелькішер Беобахтер". Більшовицька концепція преси розроблена у працях Леніна "Партійнф організація і партійна література" (рупор партії, "Геть лібераторів безпартійних"), у "Листі товаришу Томасу Беллу" (газета – економічне і політичне знаряддя у боротьбі, редактор повинен контролювати політичну лінію газети), в праці "Умови прийому до комінтерну" (редакторів призначає партія, газети проводять лінію партії).

Ліберальна концепція преси базується на засадах інформаційності і об"єктивності. (Після того, як лібералізм зрікся двох основних засад життя – віри і національних традицій – вказані постулати перетворилися на інформаційний терор). Інформація – це ще не знання, а знання – ще не розуміння.

“Чотири теорії преси” – книга, що вперше побачила світ у США в 1956 році і відтоді  входить в перелік обов’язкової літератури більшості журналістських шкіл. Праця вийшла за редакцією Вілбура Шрама

- теорію вільної преси (лібертальну): Правда не вважається більше власністю владоможців. Навпаки,  пошуки правди -- невід’ємне право кожної людини, а преса – партнер у цих пошуках. Імперативом є свобода від урядового контролю і впливу. Для появи істини необхідно створити умови для виголошення всіх думок, тобто заохочується “вільний ринок” ідей та інформації. Менші і слабші суспільні групи повинні мати належний доступ до преси. Обов'язок держави захищати репутацію індивіда від наклепів та образ у пресі, необгрунтованого втручання в його приватне життя. Але, з іншого боку, індивід, як громадський діяч, має бути відкритим для критики. І тут важко буває провести чітку межу між обгрунтованим та необгрунтованим втручанням в його приватне життя. Мільтон "Ареопагітика"– рядовий громадянин сам може відрізнити правду від обману, добро від зла. Д. Ерскін "Права людини" - свобода є правом дорослого індивіда думати і чинити так, як йому завгодно, доти, доки ця свобода не закодить іншим людям. Тобто все повинно робитися так, щоб принести якнайбільше щастя якомога більшій кількості людей.

Джон Міль доводив, що навіть коли мотиви цензури доброчесні і вмотивовані необхідністю захищати розум, добро і правду, що навіть у цьому разі цензура прирікає суспільний інтелект на стагнацію, тримає суспільство в умовах розумового рабства, пригнічує його життєздатність.

Джеферсон стояв на тому, що журналісти повинні відповідати за моральні збитки, заподіяні приватній особі, але уряд має спокійно реагувати навіть на несправедливу критику з боку преси.

теорію соціальної відповідальності: розвинулась на базі концепції вільної преси. Теорія соціальної відповідальності, подібно до своєї попередниці, найважливішими функціями преси вважає такі: 1. Обслуговування політичної системи інформацією, забезпечення можливості полемізувати і дискутувати.2. Просвітництво, яке робить населення більш придатним для самоврядування.

3. Захист прав індивіда шляхом контролю за адміністрацією, нагляду за діяльністю уряду.4. Обслуговування економічної системи, здебільшого зведенням виробників і споживачів товару через рекламу.5. Дозвілля і розваги.6. Забезпечення власної фінансової самостійності.

Теорія соціальної відповідальності позначає перехід журналістики від орієнтації на необмежену свободу до усвідомлення певної відповідальності перед суспільством. Етичний кодекс Асоціації керівників інформаційних служб радіо і телебачення (Code of Ethics Radio-Television News Directors Association), наприклад, акцентує на усвідомленні відповідальності радіо і телебачення, які повинні "служити громадськості" на засадах "чесної гри", акуратної, збалансованої подачі новин, на засадах поваги до людської гідності, прав і свобод особистості.

комуністичною концепцією  преси: ЗМІ -- інструмент, на якому грають за сценарієм керівництва. Конфлікти, відкрита і неконтрольована критика є свідченням слабкості. Людинав важається залежною істотою, якою слід керувати. Правда виступає атрибутом влади

новий лібертаріанізм - контроль і доступ до преси дуже обмежені, і що це вкладає нову владу до рук власників та керівників медіа. В таких умовах медіа зовсім не просто бути вільним ринком ідей