1.Журналіст в парламенті: акредитація, статус, особливості праці

Акредитація. За часів СРСР все, що стосувалось парламенту, було монополією двох державних інформаційних агентств, які суворо дозували інформацію. Пізніше потрібна була акредитація змі. Тепер – конкретного журналіста від змі. Акредитацію журналістів в Україні здійснює прес-служба ВР. В деяких країнах парламентські засідання відкриті. Роль і статус парламентської публіцистики зумовлені соціальним замовленням читацької аудиторії. Якщо газета в очах читача хоче виглядати солідною, поінформованою, компетентною у державних справах, вона повинна потурбуватись, аби парламентська публіцистика велась у ній кваліфіковано, оперативно, авторитетними авторами. Парламентський оглядач – представник газети в найвищому законодавчому органі країни. він, як правило, один з найкращих журналістів газети. За натурою – аналітик, певною мірою скептик, комунікабельний, оперативний, має особисті зв’язки у вищих ешелонах влади, користується певною популярністю у депутатському корпусі. Водночас парламентський публіцист повинен дорожити своєю незалежність, не належачи до тієї чи іншої фракції. Його місце в ложі преси, яка в буквальному і переносному значенні знаходиться над засіданням парламенту.

Ще одна особливість парламентської публіцистики те, що вона народжується у тісній взаємодії з депутатським корпусом. Взаємодія журналістів з депутатським корпусом відбувається н двох рівнях: на офіційному і особистому. Трапляється і так, що депутат стає публіцистом, або публіцист – депутатом. (Паславський)Парламентська публіцистика віддзеркалює основні віхи становлення вітчизняного парламентаризму, його утвердження і призначення в державній системі поділу влад, досліджує сучасний етап розвитку політичної думки, аналізує механізми і важелі впливу парламенту на політичний процес.

Парламентська публіцистика – це різновид оперативних та актуальних інформаційно-аналітичних та оглядових журналістських матеріалів про діяльність вищого законодавчого органу влади.

Особливості: ВР створює законодавчу базу функціонування змі, пп відрізняється більшою оперативністю, обмежене коло повноправних представників змі має постійну акредитацію на роботу і стінах парламенту. Прес-служба ВР може у будь-який час скасувати акредитацію. Захист журналіста не прописаний в законі, якість матеріалів безпосередньо залежить від контактів журналіста з народними депутатами чи їх референтами. Це взаємовигідно, пп. Притаманний відповідний тон, який в ідеалі мав би бути доброзичливо-критичним. Доброзичливість пов’язана з обов’язковою конструктивною позицією автора, який хоче покращення справ. Критичний характер публікації стимулює ефективнішу роботу ВР, забезпечує прозорість у її роботі.

У США кожен сенатор має особистого прес-секретаря.

Прорахунки української парламентської публіцистики: Преса дозволяє собі методичне цькування парламенту. Нав’язує читачеві думку, що парламент – причина усіх негараздів. Не дають матеріалів про роль та значення парламенту як законодавчого органу. Українській пресі при висвітленні життя парламенту нерідко бракує панорамності, масштабності порушуваних проблем. Практично поза увагою змі залишаються якісні параметри роботи українських законодавців. Відсутність глибоких та змістовних аналітичних виступів журналістів щодо прийнятих законодавчих актів і сумісність з іншими, раніше прийнятими нормативними документами.

 Парламентська журналістика є самостійною у багатьох демократичних країнах світу